Учебное пособие: Культурологія. Українська та зарубіжна культура

93.Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури: Візантія. Арабо-мусульманський світ. Китай. Японія. – Харків: ХДАК, 2001. – 181 с.

94.Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури: Західна Європа Х1Х-ХХ ст. – Харків: ХДАК, 2001.- 205 с.

95.Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури: Первісність. Стародавній світ. – Харків: 1999. – 209 с.

96.Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури: Середньовіччя. Відродження. – Харків: ХДАК, 2001. – 189 с.

97.Шмагайло Ростислав Т. Мистецька освіта в Україні середини Х1Х – середини ХХ ст.: Структурування, методологія, художня позиція. – Львів: Укр. технології, 2005. – 526 с.

98.Шпенглер Освальд. Закат Европы. – Минск: Харвест; М.: АСТ, 2000.- 1373 с.

99.Энциклопедия живописи. – М.: АСТ, 1999.- 799 с.

100.Энциклопедия импрессионизма. М.: Респ., 2005. – 293 с.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Культура (від лат. cultura – догляд, освіта, розвиток) – сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Матеріальні цінності становлять матеріальну культуру суспільства. Досягнення суспільства в галузі освіти, науки, мистецтва, літератури, в організації державного й суспільного життя є його духовною культурою.

Анімізм (від лат. аnima, animus – душа, дух) – віра в існування душ і духів, які нібито управляють усім матеріальним світом.

Релігія (від лат. religio – побожність, святиня) – органічний елемент культури будь-якого народу; одна із форм духовно-практичного освоєння світу, що ґрунтується на вірі в існування Бога чи богів, надприродного.

Готика (від лат. gotico – готський) – художній стиль середньовічного мистецтва в країнах Західної і Центральної Європи Х11-ХV ст. Найяскравіше виявився в культовій архітектурі. Для нього характерне устремління споруди вгору за рахунок гострих шпилів, великі вікна, прикрашені вітражами, численні гостроконусні арки, багатство скульптур, оздоб, що надавало готичним соборам легкості й динамічності.

Гуманізм (від лат. humanus- людяний, людський) – 1) прогресивний ідейний напрям культури епохи Відродження, що утверджував право людини на земне щастя, боровся за визволення науки й людської особистості від церковних обмежень; 2) ставлення до людини як до найвищої цінності, захист її права на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

Відродження, Ренесанс – епоха в історії культури країн Європи, перехідна від середньовічної культури до культури Нового часу (в Італії Х1V – XV1 ст., в інших країнах ХV-XV1 ст.). Прикметні риси – антиклерикальна спрямованість, гуманізм, звернення до античної спадщини, прагнення її відродження й переосмислення на основі нової буржуазної ідеології, що зароджувалася.

Просвітництво – ідейний і громадський рух в країнах Європи, що стали на шлях капіталістичного розвитку, охоплює період ХV11-XV111 ст. Його представники прагнули перебудувати усі суспільні відносини на основі розуму, рівності, справедливості. Вони планували здійснити таку перебудову шляхом розповсюдження передових ідей, знань, освіти, а також поліпшення морального стану суспільства.

Бароко (від лат. barocco – дивний, химерний) – стиль в архітектурі й мистецтві кінця ХV1 – середини XV111 ст., для якого характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність, динамічність композицій.

Класицизм (від лат. classicus – взірцевий) – один із основних напрямів у європейській літературі й мистецтві XV11 – XV111 ст., зразком для якого було класичне (давньогрецьке і давньоримське ) мистецтво.

Романтизм (франц. romantisme) – ідейно-художній напрям у літературі, мистецтві європейських країн у кінці XV111- на початку Х1Х ст. Його послідовники протиставляли дійсності, що їх не задовольняла, нові, багато в чому умовні, суспільні ідеали. Вони відмовилися від культу розуму, що проповідувався класицизмом, і ввели в свої твори нових героїв – самотніх бунтівників. Сюжетами частіше за все обиралися виняткові події. “Незвичайні герої діяли у незвичайних обставинах “ – так можна сформулювати основний принцип романтичного мистецтва.

Реалізм (від лат. realis – суттєвий, дійсний) – у літературі й мистецтві прагнення її представників до правдивого, об’єктивного відображення дійсності, відтворення в їхніх творах типових характерів героїв, які діють за типових обставин.

Модернізм (фран. moderne – новітній, сучасний) – загальна назва течій у мистецтві й літературі ХХ ст., яким властиві заперечення реалізму, суб’єктивізм у художній творчості, пошуки нових мистецьких форм.