Учебное пособие: Культурологія. Українська та зарубіжна культура

З гострими полемічними творами “Ключ царства небесного” і “Календар римський новий” першим виступив ректор Острозької школи Герасим Смотрицький. Цю полеміку продовжив його син Мелетій Смотрицький, який написав знаменитий “Тренос”(з грецької “Плач”), хоча сам згодом прийняв унію. Своїм літературно-полемічним твором “Палінодія, або Книга оборони” прославився письменник, архімандрит Києво-Печерської лаври Захарій Копистенський.

До гурту письменників-полемістів приєднався перший ректор Львівської братської школи Стефан Зизанія. Вже в своєму підручнику для православних шкіл “Катехізис” він таврує догматичні основи католицької церкви. Полемічний пафос виділяє його твір “Казання святого Кирила, патріарха ієрусалимського, о антихристі”.

Вершиною полемічної літератури стала творчість Івана Вишенського, який пішов далі свої однодумців. Він не лише боронив православну церкву від зазіхань католицизму, але й сподівався на перемогу справжнього християнств над усіма іншими “сектами і вірами”, висував утопічну ідею “царства Божого на землі”, викривав користолюбство духовенства, яке забуло Бога. Він показав приклад для духівництва своїм власним життям. Вишенський емігрував до Греції і став ченцем-відлюдником в одній із святих печер на славнозвісній горі Афон.

5. Архітектура і образотворче мистецтво Х1У - першої половини ХУП ст.

Іноземне ярмо вплинуло й на розвиток українського мистецтва. Його відродження почалося в ХУ1 - першій половині ХУП ст. й справедливо дістало назву українського Ренесансу. Останній сформувався в Україні з деяким хронологічним запізненням. Проте Ренесанс початку ХУП ст. вже поєднується з елементами нового стилю – бароко.

Найяскравіше ренесансні форми проявилися в архітектурі, яка намагається повернутися до класичних засад античної архітектури. Особливістю архітектури ХУ1-ХУП ст. є певна зміна її призначення. Поряд з оборонними та культовими спорудами все більша увага приділяється цивільному будівництву.

Проте культова і оборонна архітектура також видозмінюється. В останній впроваджується бастіонна система, що вперше з’явилася в Італії наприкінці ХУ1 ст. Бастіони зводяться у Острозькому, Бродівському та Бережанському замках і перетворюють їх у неприступні фортеці. Укріпляються й Збаразький, Золочівський, Підгорецький замки. Причому останні набувають вигляду палацу-резиденції.

Особливо яскраво ренесансні новації проявляються в культовому будівництві. Серед будівель цього типу виділяється група львівських пам’яток. Насамперед до них належить ансамбль Успенської церкви, каплиці знатних львівських родів Камп’янів і Боїмів та ін.

У львівській ренесансній архітектурі значними були італійські впливи. Вони поширювалися через будівничих – вихідців із Ломбардії, Венеції, Риму, Падуї, Барбони. Це Петро Барбона, Павло Італієць, Павло Римлянин, Амброзій Прихильний, Павло Щасливий та ін. Але принесені із Заходу ренесансні нововведення набувають національного колориту.

У ренесансній архітектурі все більшої ваги набирає житлове будівництво. У Львові цивільні споруди тієї доби зосереджуються на площі Ринок – центрі політичного та торговельного життя. Вони і тепер є окрасою міста.

У добу Ренесансу поряд з архітектурою розвивається й скульптура. Вона стає не лише необхідним доповненням до будівлі, але й ознакою її стилю. На українських землях розвиток скульптури перш за все був пов’язаний із поширенням католицизму, оскільки останній використовував її для прикрашення культових споруд. З цією метою за православним каноном використовувався лише іконопис.

Для прикрашання храмів і палаців використовується орнаментальна різьба та декоративна пластика, тематична різьба (рельєфи на фасадах храмів та будинків, сцени вівтарів). Не меншого поширення набула й круга скульптура – це постаті святих, патронів, античних персонажів, надгробні портрети.

Одним із провідних видів ренесансного образотворчого мистецтва залишився живопис. У свою чергу до кінця ХУП ст. серед жанрів малярства домінуючим видом залишається іконопис. Історичні реалії обумовили його відродження саме на західноукраїнських землях, звідки згодом він поширився в Центральну й Східну Україну.

Причому імена іконописців Х1У-ХУ ст. до нас не дійшли. Нам відомі імена художників ХУ1-ХУП ст., які вже підписували свої твори і дату їх створення. Це були майстри Максим Воробей, його син Васько, Федусько із Самбора, Лаврентій Пухало (відомий ще як Пухальський), Федір Сенькович, Микола Петрахнович та ін.

У ХУ1 - першій половині ХУП ст. провідним центром українського живопису стає Львів. Про високий рівень образотворчого мистецтва свідчить існування у Львові окремого малярського цеха. Місцеві майстри досягли великої майстерності у виконані іконостасних комплексів. Самими визначними з них є П’ятницький (межа ХУ1-ХУП ст., Львів), Успенський (1638, село Великі Грибовичі) та Святодухівський (1650, місто Рогатин).

У добу Ренесансу львівські художники започаткували становлення як окремого жанру портретного живопису. В свою чергу портретний жанр мав наступні типи: донаторський (з грецької “той хто дарує”, тобто портрети меценатів), епітафний (посмертні портрети), парадний. Цю галузь прославили відомі майстри: Войцех Стефанович, Федір Сенькович і Микола Петрахнович.

Розвиток графіки був пов’язаний із потребами мистецького оформлення книг. З того часу збереглося чимало графічних робіт безіменних авторів. Зокрема, численними гравюрами прикрашені вірші письменника, філософа, ректора Київської братської школи Касіяна Саковича на похорон Петра Конашевича-Сагайдачного. Серед зображень: здобуття запорожцями фортеці Кафи, портрет гетьмана на коні, з булавою в руках, озброєного луком й стрілами, на тлі здобутого ним міста Кафи та ін.

З тих майстрів, чиє ім’я зберегла історія, виділяється як один із неперевершених майстрів першої половини ХУП ст. гравер Ілля. Його різцю належить більше як півтисячі гравюр. Він розпочав свою творчу діяльність у львівській друкарні Михайла Сльозки і закінчив у типографії Києво-Печерської лаври. Вершиною творчої майстерності Іллі є ілюстрації до Києво-Печерського патерика, виданого у лаврській друкарні.

Ренесансне мистецтво ХУ1- першої половини ХУП ст. формувалося під впливом західноєвропейського Ренесансу на західноукраїнських землях, а вже звідти згодом поширилося в центральну і східну Україну. Воно сприяло піднесенню освіти, літератури, поширенню книгодрукування, появі нових архітектурних і образотворчих стилів і таким чином заклало міцний фундамент злету доби козацького бароко.

Отже, ні іноземне монголо-татарське ярмо, ні литовсько-польське поневолення не змогли знищити національну ідентичність українства, зруйнувати його культуру. Могутній культурний потенціал Київської Русі підживлював культуру українського народу протягом століть його підневільного існування. Найменше послаблення колоніального гніту сприяло подальшому розвиткові українських культурних надбань.

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ 7:

1.  Верман Карл. История искусств всех времен и народов. В 3 т. – М.: АСТ, 2001.- Т.1. – 942 с.; Т.2.- 943 с.; Т.3. – 943 с.

2.  Герої та знаменитості в українській культурі. – К.: Укр. центр культ. досліджень. І-тут культ. політики, 1999.- 351 с.

3.  Гнедич Петро Петрович. История искусств: Зодчество. Живопись. Ваяние: В 3 т.- М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2004. – Т. 1. – 479 с.; Т. 2. – 574 с.; Т. 3. – 638 с.

4.  Грушевський М.С. Історія української літератури. В 6 т.– К.: Либідь.–Т.1.– 1993.–389 с.; Т.2.–1993.–261 с.; Т.3.–1993.–282 с.; Т.4.–1994.– 232 с.; Т.5.-1995.–254 с.; Т.6.-1996.–260 с.

5.  Єфремов С. Історія українського письменства. – К.: Femina, 1995. – 685.

6.  Історія української культури. В 5 т. К.: Наукова думка. - Т.1.- 2001. – 1134 с.;

7.  Ліндсей Д. Коротка історія культури. В 2 т. – К.: Мистецтво, 1995.- Т.1.- 234 с.; Т.2.- 253 с.

8.  Любар О.О. Історія української школи і педагогіки: Навч. посібник. (О.О.Любар, М.Г.Стельмахович, Д.Т.Федоренко). – К.:Знання. 2006, - 447 с.

9.  Нариси з історії українського мистецтва. – К.: Мистецтво, 1996. – 670 с.

10.  Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. – К.: МП “Абрис”, 1991.- 272 с.

11.  Попович М.В. Нарис історії культури України – К.: Артек, 2001. – 727 с.

12.  Шейко В.М. та ін. Історія української художньої культури. – Харків: Регіон-інформ, 2003.- 178 с.

ТЕСТ

Тема 7. Культура Середньовіччя та культура Відродження

1. Кодекс цивільного права, названий на честь імператора Юстиніана, запроваджений в: а) Давньому Римі; б) Візантії; в) Середньовічній Європі.

2. Автором “Історії воєн Юстиніана з персами, вандалами і готами”, “Таємної історії” є: а) Прокопій Кесарійський; б) Костянстин УП Багрянородний”;

в) Євсевій із Кесарії.

3. Освітня система “семи мистецтв”, що поділялася на тривіум і квадріум, сформувалася в:

а) Візантії; б) Середньовічній Європі; в) Арабському Середньовічному Сході.

4. Кам’яні будівлі (храми і замки) Середньовічної Європи, що нагадують фортецю з малими й вузькими вікнами, з приземленими колонами, масивними вежами, є характерною ознакою стилю:

а ) романського; б) класичного; в) готичного.

5. Світська лірична поезія трубадурів виникла у:

а) Франції; б)Німеччині; в)Британії.

6. Споруда, для якої характерне її устремління вверх за рахунок гострих шпилів, величезні вікна з вітражами, численні конусні арки, багатство скульптур є стилю: а) готичного; б) класичного; в) романського;

7. Не допускалося зображення бога й людини в:

а) буддизмі; б)джайнізмі; в)ісламі.

8. Самою знаменитою мечеттю мусульманського світу, що увійшла до культового комплексу “Благородне святилище”, є:а) мечеть Куббат-ас-Сахра (в перекладі “Купол скелі”); б) мечеть аль-Акса; в) “Блакитна мечеть”.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50