Учебное пособие: Культурологія. Українська та зарубіжна культура
1У-Ш тис.
до н.е. – перехідний період від каменю до міді, тобто вживався як камінь, так і
мідь. Камінь був міцніший міді й тому остання не могла його витіснити. Цей перехідний
період отримав назву енеоліт (мідно-кам’яний вік). В основному з міді
виготовлялися прикраси.
Отже,
первісна культура була важливим етапом в еволюції культурного процесу людства.
Саме в цей період удосконалилися форми господарювання: відбувся перехід від
мисливства й рибальства до землеробства й скотарства. Доленосні зміни трапилися
в суспільному житті людини: на зміну матріархату прийшов патріархат, родовій
общині – парна сім’я. Подальший крок в своєму розвитку зробило первісне
мистецтво, що пройшло шлях від примітивних зображень до первісного
реалістичного мистецтва й згодом до появи абстрактних образів. Культура
первісного суспільства стала важливим підґрунтям для подальшого розвитку
культури людського суспільства.
2. Культура
держав Месопотамії: Шумеру, Аккаду, Вавилону, Ассирії
У 1У-П тис.
до н.е. вже в період бронзи, коли почали використовуватися засоби виробництва
із бронзи, виникають перші цивілізації. Вони з’являються в долинах річок,
зручних для ведення землеробства. Спочатку це були поселення, що згодом
перетворилися в міста-фортеці. Тут розвивалися ремесло і торгівля. Частина
коштів від них надходила для задоволення суспільних потреб: будівництва
іригаційних споруд, укріплень, храмів, палаців. Інша частина витрачалася на
утримання воїнів, жерців, правителів. Згодом податки і військова здобич
зосереджувалися в руках племінної знаті, яка керувала життям міст.
У
подальшому завдяки військовим перемогам, союзам міста об’єднувалися в
рабовласницькі держави – деспотії. Правителі таких держав мали майже необмежену
владу. Суспільство поділялося на верстви. Згідно ієрархії найвище становище
займали правителі, за ними йшли жерці, потім воїни, купці, ремісники,
землероби. Кожна з названих верст мала чітко встановлені права і обов’язки.
Раби були безправні й прирівнювалися до знарядь праці.
Подібна
структура суспільства з певними незначними відмінностями панувала в усіх
стародавніх цивілізаціях Сходу. Найвизначнішими з них були держави Месопотамії
і Єгипет (виникли у 1У-Ш тис. до н.е.), Індія (Ш-П тис. до н.е.) і Китай (П
тис. до н.е.).
За своїм
місцем у культурі виділяються країни Стародавнього Сходу, які увійшли в історію
під збірною назвою – країни Месопотамії або Межиріччя чи Дворіччя. В перекладі
з грецької “mesos” – “середній”, “potamos” – “річка”. Таку назву отримала від
стародавніх греків долина, створена наносами двох великих азіатських річок –
Тигру і Євфрату.
Особливою
рисою історії Месопотамії є те, що тут існувала не одна, а кілька держав. Одне
державне об’єднання приходило на зміну іншому. В кінці 1У – на початку Ш тис.
до н.е. на півдні Дворіччя були засновані міста-держави Ур, Урук, Лагош та
інші. Від істориків вони отримали збірну назву Шумер (на ім’я народу, який там
жив). Пізніше виникло і завоювало сусідів царство Аккад. У Ш тис. до н. е.
значна частина Месопотамії стала підвладною Вавилонському царству. З ХУ1 ст. до
н.е. тут панує Ассирія (її столиця – місто Ніневія). В У1 ст. до н.е. знову
ненадовго посилюється міць Вавилона, який завойовує його північний сусід –
Персія.
Хоча ці
держави мали власну історію, але їхня культура успадковувалася кожною державою,
яка домагалася переваги в регіоні. Відтак культура цих держав мала багато
спільних рис, хоча кожній з них і були притаманні певні культурні особливості.
В
історичній літературі Месопотамія недарма отримала назву колиски світової
цивілізації. Вважається, що саме шумери винайшли колесо та гончарне коло,
першими почали виплавляти бронзу, виготовляти кольорове скло і варити з ячменю
пиво (останнього було 19 сортів). Вони стояли у джерел перших: професійної
армії, медичної школи, створили збірку рецептів та правовий кодекс.
Не менші
досягнення мали народи Месопотамії в царині математики. Вони знали десяткову
систему, піднесення до степеня, добування квадратних і кубічних коренів,
обчислювали об’єм. Причому математика мала суто практичний характер. Вражають й
астрономічні знання шумер. Вони встановили, що рік складається з 365 діб і
розділили його на 12 місяців, а також поділили годину на 60 хвилин, а коло на
360 градусів.
Месопотамію
можна вважати батьківщиною писемності. Різновид ідеографії – шумерський
клинопис був широко розповсюджений в долині Тигру і Євфрату вже в Ш тис. до
н.е. Свою назву він отримав від клиноподібних рисочок (знаків письма), що
вичавлювалися на табличках з сирої глини. Потім ці таблички випалювалися в
гончарних печах. Їхня міцність стала запорукою того, що багато з них збереглося
до нашого часу. Нині в музеях і наукових закладах знаходиться понад півтора
мільйона шумерських текстів. Писемність шумер була розшифрована у Х1Х ст.
Заслугою
шумер є створення перших в історії людства поем, зокрема, про “Золотий вік”,
написання перших елегій. Самою значною пам’яткою шумерської літератури став
цикл сказань про відважного і непереможного Гільгамеша (П тис. до н.е.). За
уявленнями давніх він був царем міста Урука, сином смертного і богині Нінсун.
Основна ідея цього епосу – мрія про вічну славу. Вона змінила мрію про
безсмертя, в ім’я якої вершилися великі подвиги. В цьому епосі згадується інший
герой – Утнапіштіма, який є прототипом біблейського Ноя, котрий разом зі своєю
родиною зумів спастися від всесвітнього потопу. Його й відвідав Гільгамеш під
час своїх мандрів у пошуках безсмертя.
Найдавніша
у світі бібліотека, створена за наказом царя Ашшурбаніпала, відкрита
археологами у 1853 р. в столиці Ассирії – Ніневії. Величезне книгосховище мало
понад 20 тис. “книг” у вигляді глиняних табличок. Всі вони були відповідно
пронумеровані й на кожній з них знаходилася назва книги. В свою чергу всі книги
розміщувалися відповідно змісту. Таким чином вперше в історії людства був
складений бібліотечний каталог, що дозволяв швидко знайти потрібну книгу.
Перші
письмові закони також з’явилися у Шумері, Аккаді, інших державах Месопотамії. В
історію правової думки увійшов вавилонський цар Хаммурапі, який підкорив своїй
владі в ХУШ ст. до н.е. все Дворіччя. Пам’яткою правової культури є “Стела
Хаммурапі”, що зберігається в Парижі, у Луврі. На верхній її частині зображений
сам цар, який від бога отримує символи влади. В нижній частині вибиті клинописом
247 його законів, так званий “Кодекс Хаммурапі”. Його зміст досить детально
вивчаєте у курсі “Історія держави і права зарубіжних країн”.
У духовній
культурі шумерів значна роль відводилася релігійним віруванням. Вони
поклонялися багатьом богам і богиням, тобто їхня релігія була політеїстична.
Кожне місто мало свого покровителя. Останнього потрібно було слухатися й
задобрювати подарунками, щоб населення не постраждало від повені, наслідків
війни, а також щоб ним були виконані особисті бажання й прагнення.
Значними
були досягнення народів Месопотамії в царині будівництва і архітектури. Як нині
вважають вчені, в Месопотамії раніше ніж в Єгипті почали зводитися іригаційні
споруди. Будівництво каналів було планомірне й великомасштабне. Зокрема,
грецький історик Геродот, який відвідав Месопотамію у 460 р. до н.е., із
захопленням згадує проритий судноплавний канал між Тигром і Євфратом.
Іригаційний
будівельний досвід став у пригоді при зведенні релігійних споруд і палаців
правителів. Причому вперше у світовій будівельний практиці монументальні храми
і палаци шумери почали споруджувати із випаленої глиняної цегли. Такий стан
речей пояснюється тим, що в Месопотамії бракувало інших будівельних матеріалів
– каменю й дерева. Проте використання будівельної цегли стало не останньою
причиною тому, що згадані споруди не збереглися до нашого часу, знищувалися
численними завойовниками.
Досить
оригінальними були й самі храми. Вони розміщувалися на вершині
багатоступінчастої башти – зікурату. Сама башта складалася з 3-4 і навіть 7
цегляних платформ. Розміри останніх зменшувалися догори, утворюючи виступи й
нагадуючи своєрідну піраміду. Храм знаходився на верхньому майданчику і
вважався домівкою бога. Жерці використовували його як обсерваторію. До храму
піднімалися сходами чи похилими підйомами. Такі урочисті процесії ставали
частиною релігійних церемоній. Храми-гори стали символом могутності держави.
Не менш
величними були палаци правителів держав Месопотамії, особливо Ассирії.
Відвідувачів вражав царський палац в Ніневії. На вході до нього стояли
величезні статуї божеств – крилатих людинобиків і людинолевів. Стіни залів
прикрашалися сюжетними рельєфами, що розповідали про життя й військові подвиги
правителя.
Війни за
владарювання в регіоні змушували будувати оборонні споруди. Міста в Межиріччі
перетворюються на справжні фортеці. Такою стала, зокрема, столиця Ассирії
Ніневія. Про неї говорили: “Та, яка своїм сяйвом відбиває ворогів”. Її стіни
сягали 20 м. у висоту. Їх зубці прикрашала цегла, покрита блакитною глазур’ю із
золотою блискучою смужкою.
Сучасники
не менше захоплювалися й однойменною столицею Вавилонії. Вавилон 1 тис. до н.е.
був великим і багатолюдним містом. В ньому проживало понад 200 тис. жителів.
Геродот називає його найпрекраснішим містом у світі. У Вавилоні зводилися три-
і чотириповерхові будинки, знаходилося 53 храми й 600 каплиць. Місто
прорізувалося 24 великими проспектами. Із слів Геродота висота фортечних стін
Вавилона сягала до 200 ліктів (близько 100 метрів), а товщина стін дозволяла розминутися двом колісницям, запряженим чотирма кіньми.
Щоправда, дані Геродота напевно дещо перебільшені, оскільки не підтверджуються
археологічними розкопками.
Вавилон
прославився своєю знаменитою Вавилонською вежею – храмом бога Мардука. Вона
зведена за проектом ассирійського архітектора Арадаххешу в період правління
царя Асархаддона. Вівтарне приміщенні цього храму прикрашалося 6-метровою
золотою статуєю бога Мардука. Вона разом із золотим жертовним столом, як згадував
Геродот, мала вагу понад 2,4 тонни. Висота Вавилонської вежі сягала 90 метрів. Про її будівництво в Біблії говориться як про Вавилонське стовпотворіння.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 |