Учебное пособие: Культурологія. Українська та зарубіжна культура
У
ренесансному мистецтві живопис зайняв провідні позиції, але вагомими були здобутки
в галузі архітектури та тісно пов’язаної з нею скульптури. Новий архітектурний
стиль започаткував Філіппо Брунеллескі (1377-1446), який в своїй творчості
широко використовував традиції римської архітектури. Геніальність інженерної
думки засвідчив зведений за його проектом купол собору Санта Марія дель Фьоре (43 м. в діаметрі), який й донині височить над усіма будівлями Флоренції.
Свого знаменитого співвітчизника перевершив хіба що
Мікеланджело, спроектувавши купол кафедрального собору Святого Петра в Римі.
Він не має собі рівних за величчю, красою та гігантськими розмірами.
Архітектурний талант Мікеланджело втілився у створенні ансамблю Капітолія в
Римі.
Як правило архітектурні будівлі, площі, парки,
гробниці прикрашалися скульптурними зображеннями. Величні та характерні
скульптурні образи Давида, Мойсея Мікеланджело. Подібну оцінку заслуговують
його скульптурні твори, що прикрашають гробницю Папи Юлія П у Римі та гробниці
Медичі у Флоренції. До речі, сам Мікеланджело передусім вважав себе
скульптором.
До вищих мистецьких здобутків належать шедеври
ренесансної пластики Донаттело (власне Донато ді Нікколо ді Бетто Барді,
1386-1488): “Давид”, “Кінна статуя кондот’єра Гаттамелати” в Падуї.
Літературну скарбницю італійського Відродження
складають твори цілого ряду прозаїків і поетів, серед яких самими видатними є
Аліг’єрі Данте (1265-1321), Франческо Петрарка (1304-1374) і Джованні Боккаччо
(1313-1375).
У своїй знаменитій “Божественній комедії” поет
Аліг’єрі Данте змалював своє уявне блукання в потойбічному світі, фактично
відтворив людське суспільство з усіма його гріхами, починаючи від чвар
політичних партій і закінчуючи корупцією представників церкви.
Поет Франческо Петрарка прославився любовною лірикою,
присвяченою Лаурі – жінці, яку він випадково зустрів у церкві і яку платонічно
кохав усе життя. Цей цикл віршів складається із двох частин: “На життя мадонни
Лаури” і “На смерть мадонни Лаури”.
Джованні Боккаччо – автор не менш знаменитого
“Декамерона” та роману “Філоколо”. Декамерон – це збірка новел, а точніше
розповідей молодих людей, котрі, щоб відволіктися від відчаю, викликаного
чумою, розповідають один одному неймовірні історії, що трапилися з ними.
Основний їхній зміст – висміювання аскетичної і в той же час удаваної середньовічної
моралі, прославлення насолод земного життя й чуттєвої любові.
5. Північний
Ренесанс часів Реформізму
У ХУ ст.
проклало собі шлях так зване Північне Відродження (Німеччина, Нідерланди).
Наприкінці ХУ ст. ідеї гуманізму потрапили у Францію та Британію і поширилися
на Іспанію. В ХУ1 ст. Відродження полонило всю Європу й набрало всеосяжного
характеру. Отже, культура європейських країн, які знаходилися північніше
Італії, увійшла в історію під назвою “Північного Відродження”.
Якщо
стосовно італійського Відродження цей термін має прямий зміст, тобто
відродження античних традицій, то у вищеперелічених країнах нічого не
відроджувалося. Тут термін “Відродження” вживається умовно і має дещо інше
значення.
На відміну
від італійського Ренесансу, якому притаманний світський характер, культура
Північного Відродження характеризується сильним релігійним забарвленням. В
основі культури Північного Відродження – протестантський або реформаційний рух,
що розвивався поряд з гуманістичним. Він ставив за мету: протест проти
зловживань та догматизму католицької церкви і як наслідок: боротьба за її
реформацію.
Німець
Лютер, француз Кальвін, нідерландець Еразм Роттердамський, англієць Вікліф, чех
Ян Гус намагалися відновити в релігії демократичні засади раннього християнства,
звільнити національні церкви від латинського всевладдя папського Риму. Вони
прагнули поширити національну мову в богослужінні й літературі, що на той час
були латиномовними. Цей великий духовний рух розвивався у межах культури
Ренесансу. Відтак він і зумовив своєрідність і неповторність культури
Північного Ренесансу.
Ідеї цієї
епохи яскраво проявилися в живописі німців Альбрехта Дюрера (“Чотири апостоли”)
та Лукаса Кранаха Старшого (“Розп’яття”, “Відпочинок на шляху до Єгипту”),
нідерландців Ян ван Ейка (“Гентський вівтар”) і Пітера Брейгеля Старшого або
“Мужицького” (“Битва Масляниці й Поста”, “Селянський танець”), француза Симона
Марміона (мініатюри “Великих французьких хронік”) та ін.
Класикою
світової літератури стали твори іспанців Мігеля де Сервантеса (1547-1616) та
Фелікса Лопе де Вега (1562-1635), француза Франсуа Рабле (1494-1553).
Мігель де
Сервантес відомий головним чином як автор знаменитого роману “Дон Кіхот”. Це
пародія на рицарський роман, в якому два благородних романтики (рицар Дон Кіхот
і його зброєносець Санчо Панса) вперто намагаються протистояти ворожій для них
реальній дійсності й в зв’язку з цим потрапляють в комічні ситуації.
Драматург,
поет і прозаїк Фелікс Лопе де Вега став відомий завдяки своїм драматичним
творам “Собака на сіні”, “Овеча криниця”, “Дівчина з глечиком” та іншим,
пройнятим антифеодальним пафосом, глибоким демократизмом та гумором.
Франсуа
Рабле – автор написаного у фольклорному комічному жанрі твору “Гаргантюа і
Пантагрюель”. У ньому автор, описуючи подорожі зазначених в назві велетнів,
відкидає середньовічний аскетизм, засуджує обмеження духовної свободи,
забобони, лицемірство.
Вершиною
світового мистецтва справедливо вважається творча спадщина “короля драми”
англійця Уїльяма Шекспіра (1564-1616). Його п’єси “Ромео і Джульєтта”, “Багато
галасу даремно”, “Гамлет”, “Отелло”, “Король Лір”, “Макбет”, “Антоній і
Клеопатра”, “Ричард Ш” та інші й зараз не сходять зі сцен театрів, продовжують
екранізуватися.
Творчість
Шекспіра та інших великих драматургів започаткувала становлення професійного
театру. Постійні театри (серед них знаменитий “Глобус” в Лондоні) вперше
з’явилися наприкінці ХУ1 ст. у Британії. До провідних тогочасних театральних
жанрів відносилися драма і трагедія.
Епоха
Відродження і Реформації відіграла в історії світової культури революційну,
поворотну роль. В європейській культурі відбулися доленосні процеси, що
визначили її подальший розвиток, а саме:
- на зміну
пануючому церковному світогляду приходить нове світосприйняття – гуманізмом,
центральне місце в якому відводиться людині;
- в науці
абстрактні положення витісняються дослідним природознавством, виникає її
спеціалізація;
-
вивчається й саме суспільство, починаються пошуки шляхів його справедливого
устрою;
-
формуються сучасні національні європейські літератури і професійний театр;
- виникає
історичний феномен ренесансного мистецтва, що дало людству найвеличніші твори.
ЛІТЕРАТУРА
ДО ТЕМИ 6:
1.
Баладанова О.Е. 10 гениев живописи: Гойя, Рубенс, Тициан, Микеланджело,
Леонардо да Винчи, Рембрандт, Пикассо, Ван Гог, Дюрер, Босх. – Х.: Фолио, 2005.
– 380 с.
2.
Верман
Карл. История искусств всех времен и народов. В 3 т. – М.: АСТ, 2001.- Т.1. –
942 с.; Т.2.- 943 с.; Т.3. – 943 с.
3.
Гнедич Петро Петрович. История искусств: Зодчество.
Живопись. Ваяние: В 3 т.- М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2004. – Т. 1. – 479 с.; Т. 2. – 574
с.; Т. 3. – 638 с.
4.
Гуковский М.А.
Итальянское Возрождение. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1990.- 618 с.
5.
История культуры стран Западной Европы в эпоху
Возрождения. - М.: Высш. школа, 2001. – 478 с.
6.
Капретти Елена. Великие мастера итальянского
искусства. – М.: Слово, 2001.- 399 с.
7.
Леонардо
да Винчи и культура Возрождения. – М.: Наука, 2004. – 269 с.
8.
8.Ліндсей
Д. Коротка історія культури. В 2 т. – К.: Мистецтво, 1995.- Т.1.- 234 с.; Т.2.-
253 с.
9.
500 мастеров
зарубежной класики: архитектура, живопись, графика, скульптура, декоративное
искусство. Энциклопедия. – М.; СПБ: Больш. рус. энциклоп.: фонд “Ленинград.
галерея”: АО “Норинт”. – 1995. – 287 с.
10.
70
знаменитых художников. – Донецк: БАО, 2006, - 447 с.
11.
Сто
великих чудес света. – М.: Вече, 2000.- 527 с.
12.
100 знаменитых художников Х1У – ХУШ вв. – Харьков:
Фолио, 2004.- 509 с.
13.
Художня
культура світу. Арабо-мусульманський культурний регіон та ін. К.: Вища школа,
2003. – 191 с.
14.
Художня
культура світу: Європейський культурний регіон. – К.: Вища школа, 2001.- 191 с.
15.
Шейко
В.М. та ін. Історія художньої культури: Візантія. Арабо-
16.
мусульманський
світ. Китай. Японія. – Харків: ХДАК, 2001. – 181 с.
17.
Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури:
Середньовіччя. Відродження. – Харків: ХДАК, 2001. – 189 с.
18.
Энциклопедия
живописи. – М.: АСТ, 1999.- 799 с.
ТЕСТ
Тема 6. Витоки
української культури. Культура Київської Русі. Українська культура Х1У – першої
половини ХУП ст.
1. Автохнонним на території
Київської Русі було населення:
а) Трипільської
культури; б) держави кіммерійців; в) держави скіфів;
2. Першою кам’яною культовою
спорудою в Київській Русі була:
а) Десятинна
церква; б) Софіївський собор; в) Михайлівський собор.
3.Яка писемність була поширена
в Київській Русі після її хрещення завдяки просвітницькій діяльності солунських
братів Кирила і Мефодія?:
а) глаголиця; б)
кирилиця; в) латина.
4. Першою відомою пам’яткою
літописання в Київській Русі була:
а) літопис
Київський; б) літопис Гальцько-Волинський; в) “Повість временних літ”
Нестора-літописця.
5.Перші церковні братства були
засновані в: а) Києві; б) Острозі; в) Львові.
6.”Пересопницьке Євангеліє”
перекладене у 1561 р. ченцями Пересопницького монастиря на Волині із
старослов’янської мови на:
а) польську мову;
б) українську мову; в) литовську мову.
7. Основною мовою навчання в
Києво-Могилянській колегії була:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 |