Учебное пособие: Культурологія. Українська та зарубіжна культура

ХХ ст. в музиці ознаменувалося виникненням нових засобів виразності. Їх яскравим проявом є так звана конкретна музика: акустичні ефекти, шуми тощо. З появою електронної техніки виникла так звана жива електроніка, за допомогою якої відтворюються максимально наближені до натурального звуку тембри людського голосу та музичних інструментів.

У цей час з’явилися видатні композитори, які стали в рівень із своїми знаменитими попередниками. На грані епох творили відомий представник національної композиторської школи норвежець Едвард Гріг (1843-1907) і основоположник музичного імпресіонізму француз Клод Дебюссі (1862-1918). Американець Джордж Гершвін (1898-1937) вперше використав в симфонічних творах афро-американський музичний фольклор (блюз, спірічуел). Російська музична школа прославилася завдяки творчості Ігоря Стравінського (1882-1971), Сергія Прокоф’єва (1891-1953), Дмитра Шостаковича (1906-1975).

У ХХ ст. започатковані нові різновидності музичного мистецтва, розраховані на масову аудиторію. В цьому напрямку законодавцем моди стали США. На початку століття набирає популярності джаз, в середині століття на зміну йому приходить рок. Як реформатор популярної музики увійшов в історію американський співак Елвіс Преслі, котрий вперше поєднав блюз, джаз, свінг та інші музичні напрямки. Епохальною в рок-музиці була творчість англійської групи “Бітлз” – квартета у складі Д.Леннона, П.Маккартні, Д.Харрісона і Р.Старра.

ХХ ст. завдячує народженню нового виду мистецтва – мистецтва кіно (від грецької – “рухаюсь”), яке зіграло не останню роль в утвердженні масової культури. Вважається, що перший крок до створення кінопроектора проклала фотографія, винайдена французьким художником і винахідником Луї Дагером (1787-1851). Її з’єднання із проекційним ліхтарем здійснили його співвітчизники брати Люм’єри (Луї Жан, 1864-1948; Огюст, 1862-1954). У 1895 р. вони продемонстрували свій кіносюжет – вихід робітника з фабрики.

Проте увійшов в історію зафіксований факт створення кінескопу на два роки раніше механіком Одеського університету Й.А.Тимошенком. Він його продемонстрував 9 січня 1894 р. на 1Х з’їзді російських природодослідників і лікарів. Глядачі побачили на екрані кавалеристів та метальників списів у русі. Незважаючи на позитивну оцінку винаходу, який було передано до Політехнічного музею у Москві, офіційна влада не надала значення відкриттю “живої фотографії”, як її тоді назвали. Напевно не останню роль в такому підході до винаходу зіграла відома заява з цього приводу Миколи П: “Все це нісенітниці, жодного значення таким дрібницям надавати не варто...”.

Перші сеанси кіно тривали кілька хвилин і демонстрували живі картинки. Як вид мистецтва кіно розвинулося в ХХ ст., яке по праву називають добою кінематографа. За це століття кінематограф пройшов шлях від німого до звукового та стереокіно, від чорно-білого до кольорового, від короткометражних до багатосерійних фільмів.

Німе кіно прославив видатний американський актор, режисер і сценарист Чарлз Спенсер Чаплін (1889-1977), який створив трагікомічний образ “маленької людини”. Його гуманістичні комедії “Малюк”, “Цирк”, “Золота лихоманка”, “Великий диктатор” увійшли до золотого фонду світового кіномистецтва.

Еру звукового кіно відкрив фільм А.Кросленда “Співак джазу” (студія “Уорнер бразерс”), продемонстрований в 1927 р. Найбільша й найвідоміша кіностудія США Голівуд випустила в 1937 р. перший кольоровий фільм “Знесені вітром”, який і зараз не залишає байдужими глядачів.

У розвитку світового кіномистецтва значну роль зіграв режисерський талант французів Рене Клера і Марселя Карне, італійців Федеріко Фелліні й Мікеланджело Антоніоні, росіян Григорія Александрова й Івана Пир’єва, поляка Анджея Вайди і японця Акіри Куросави та багатьох інших, які стали класиками світового кінематографа.

ХХ ст. ознаменувалося винайденням телебачення, яке за допомогою радіоелектронних обладнань передає на відстань зображення рухомих об’єктів. По масовості аудиторії телебачення перевершило кінематограф і дотепер стало найбільш досконалим і оперативним засобом передачі найрізноманітнішої інформації – політичної, культурної, пізнавальної, навчальної.

Отже, світова культура в 21-ше століття прийшла з певними результатами. Внаслідок науково-технічного прогресу виникли нові художні жанри і способи творчого самовираження – кінематограф, мультиплікація (анімаційне кіно), телебачення. В свою чергу вони дали можливість започаткувати процес інтернаціоналізації культурного життя. Результатом даного процесу стали уніфікація і стандартизація культури. Ці риси сприяли спрощенню явищ культури, посиленню ролі “масової культури”.

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ 10

1.  Баладанова О.Е. 10 гениев живописи: Гойя, Рубенс, Тициан, Микеланджело, Леонардо да Винчи, Рембрандт, Пикассо, Ван Гог, Дюрер, Босх. – Х.: Фолио, 2005. – 380 с.

2.  Бенуа А.Н. Русское искусство ХУШ – ХХ веков: (Летопись русского искусства глазами великих художников). – М.: Яуза:Эксио, 2004. – 542 с.

3.  Великие кинозвезды ХХ века. – М.: Мартин, 2001. – 495 с.

4.  Верман Карл. История искусств всех времен и народов. В 3 т. – М.: АСТ, 2001.- Т.1. – 942 с.; Т.2.- 943 с.; Т.3. – 943 с.

5.  Гнедич Петро Петрович. История искусств: Зодчество. Живопись. Ваяние: В 3 т.- М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2004. – Т. 1. – 479 с.; Т. 2. – 574 с.; Т. 3. – 638 с.

6.  Гордон Д.И. Звезды театра и кино. – Х.: Фолио, 2005. – 398 с.

7.  Дали Сальвадор. Тайная жизнь Сальвадора Дали, написанная им самим. О себе и обо всем прочем. М.: Сварог и К., 1999. - 456 с.

8.  Дідич Галина С. Історія західноєвропейської музики. – Кіровоград: Кіровоград. пед. у-тет, 2003. - Ч. 1. – 170 с.

9.  Ильина Т.В. История искусств. Западноевропейское искусство. – М.: Высшая школа, 2002. – 366 с.

10.  Ильина Т.В. История искусств: Отечественное искусство.– М.: Высшая школа, 2003.– 405 с.

11.  История западноевропейской литературы Х1Х в. – М.: Высш. школа, 2003.-356 с.

12.  Капельгородська Нонна М. Начерки далекої кіноісторії. – К.: АВЛІ, 2005. – 213 с.

13.  Капретти Елена. Великие мастера итальянского искусства. – М.: Слово, 2001.- 399 с.

14.  Коллинз Стефан. Классическая музыка от и до (Пространство, наполненное гармонией). – М.: Изд. Торг. дом «Гранд»:Фаир-Пресс, 2001.- 286 с.

15.  Ліндсей Д. Коротка історія культури. В 2 т. – К.: Мистецтво, 1995.- Т.1.- 234 с.; Т.2.- 253 с.

16.  Перрюшо Анри. Жизнь Ван Гога. – К.: Мистецтво, 1994.- 442 с.

17.  Перрюшо Анри. Жизнь Ренуара. – К.: Мистецтво, 1994.- 318 с.

18.  Перрюшо Анри. Поль Гоген. – М.: Искусство, 1995. – 334 с.

19.  Перрюшо Анри. Сезанн. К.: Мистецтво, 1994. – 347 с.

20.  500 мастеров зарубежной класики: архитектура, живопись, графика,

21.  скульптура, декоративное искусство. Энциклопедия. – М.; СПБ: Больш. рус. энциклоп.: фонд “Ленинград. галерея”: АО “Норинт”. – 1995. – 287 с.

22.  Ревалд Джон. Постимпрессионизм: от Ван Гога до Гогена. – М.: ТЕРРА - Кн. клуб: Республика, 2002. – 461 с.

23.  70 знаменитых композиторов: Судьба и творчество. – Донецк: БАО, 2006. – 414 с.

24.  70 знаменитых художников. – Донецк: БАО, 2006, - 447 с.

25.  Скляренко В.М. 100 знаменитых актеров. – Х.: Фолио, 2006. – 509 с.

26.  Скляренко В.М. 100 знаменитых художников Х1Х-ХХ в. - Х., Фолио, 2006. – 509 с.

27.  Сто великих режиссеров. – М.: Вече, 2004. – 468 с.

28.  Художня культура світу: Європейський культурний регіон. – К.: Вища школа, 2001.- 191 с.

29.  Шейко В.М. Культура. Цивілізація. Глобалізація. (Кінець Х1Х – початок ХХ1 ст.). В 2 т. – Харків: Основа, 2001.- Т.1. - 518 с.; Т.2. – 398 с.

30.  Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури: Західна Європа Х1Х-ХХ ст. – Харків: ХДАК, 2001.- 205 с.

31.  Энциклопедия живописи. – М.: АСТ, 1999.- 799 с.

32.  Энциклопедия импрессионизма. М.: Респ., 2005. – 293 с.

ТЕСТ

Тема 10. Зарубіжна культура Х1Х-ХХ ст.

1. Перші зразки автомобілей сконструювали:

а) Г.Даймлер і К.Бенц; б) Уїлбер і Орвілл Райти; в) Генрі Форд.

2. Повноправний тип середньої школи – гімназія функціонував у:

а) Німеччині; б) Великій Британії; в) Франції.

3. ”Типовий герой діяв в типовій обстановці” – основний принцип літературного напрямку: а) реалізму; б) романтизму; в) декадансу.

4. Основоположником історичного роману є:

а) Вальтер Скотт; б) Віктор Гюго; в) Олександр Дюма.

5. Самим відомим представником живопису класицизму в роки Великої Французької революції був:

а)Жак Луї Давид; б) Ежен Делакруа; в) Густав Курбе.

6.Фотографічно-точне копіювання дійсності – характерна риса:

а) символізму; б) натуралізму; в) “чистого мистецтва”.

7. Фовізм, що проповідував “живопис без правил”, започаткував:

а) Поль Гоген; б) Каміль Піссарро; в) Анрі Матісс.

8. Архітектурна практика, основана на змішуванні різних стилів, отримала назву: а) еклектизм; б) ампір; в) бароко.

9. Картину “Враження. Схід сонця”, що дала назву напряму в живописі - імпресіонізму (з французької – враження), написав:

а) Клод Моне; б) Едуард Мане; в) П’єр Ренуа.

10. Живописна техніка, яка передбачала відмову від змішаних кольорів, писання чистими яскравими фарбами, густе нанесення їх окремими мазками (що оптично змішуючись давали потрібний тон), притаманна:

а) романтизму; б) імпресіонізму; в) символізму.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андреев А.Л. Искусство, культура, сверхкультура (Философия искусства Н.А. Бердяєва). – М.: Знание, 1991. – 63 с.

2. Античний театр. – К.: Веселка, 2003. – 381 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50