Дипломная работа: проектування ковбасного цеху потужністю 12 т готової продукції за зміну
Раціональне
розміщення обладнання в цехах забезпечує безпечність виробництва,
технологічного процесу, чітку послідовність обробки продукції, усунення
зустрічних і перехресних потоків, наявність площі для раціональної організації
робочих місць, зручне розташування машин і апаратів, доцільність проходів.
Раціональна
організація робочого місця визначається правильною координацією його в просторі
цеху по відношенню до стін, колон, інших робочих місць, проходів, проїздів,
світлових отворів; задоволенням вимог до виробничих меблів, інструментів та
інвентарю й задоволення вимог технічної естетики. [37]
Переробка сировини починається з розбирання туш,
обвалювання, жилування та сортування м'яса. Напівтуші з яловичини розбирають на
окремі частини ножами на підвісному конвеєрі.
Після відокремлення вирізки напівтушу ділять на сім
частин: лопатку, шию, груднину, спиннореберну частину, поперекову частину,
задню ніжку, крижову частину.
Свинячі туші розбирають для обвалювання на підвісних
рейках. Шпик знімають перед розбиранням. Інколи м'ясо обвалюють разом зі шпиком
і відокремлюють у процесі розбирання свинини. Напівтуші поділяють на п'ять частин:
окіст, лопатки, корейка, груднина, шия.
На підприємстві передбачається використовування
диференційованого методу
обвалювання і жилування, за яким кожен робітник обробляє тільки деякі певні
частини туші, тобто спеціалізується тільки на цій операції. Завдяки такій
спеціалізації підвищується якість обвалювання і продуктивність праці. М'ясо від
кісток відокремлюють вручну за допомогою добре нагострених спеціальних ножів.
Ця операція потребує від робітника певних навиків. Залежно від форми кісток і
будови м'язової тканини
Найбільш трудомісткою операцією є зачищення кісток від
залишків м'язової і з'єднувальної тканин. Під час обвалювання необхідно стежити
за тим, щоб у м'ясо не потрапляли дрібні кісточки, шматки надкісниці, хрящі, що
значно ускладнює наступне жилування м'яса.
Жилування м'яса — відокремлення із обвалюваного м'яса
сухожилля, великих плівок
з'єднувальної тканини, хрящів, жиру, кровоносних судин і дрібних кісточок —
виконують вручну спеціальними ножами з широким і довгим лезом. Як і під час обвалювання,
кожен робітник жилує м'ясо, одержане від певних частин туші. М'язові тканини
будь-якої частини туші розрізають по лінії з'єднання м'язів. [2]
Основним критерієм сортування м'яса, призначеного для
ковбасного виробництва, є вміст м'язової тканини — найбільш цінного харчового
продукту. З'єднувальна тканина, особливо сухожилля, що містять значну кількість
еластичних важко перетравлюваних волокон, має низьку харчову цінність. Жиловане
яловиче м'ясо будь-якої угодованості ділять на три сорти. Свинину розподіляють
на жирну, напівжирну та нежирну.
Зважене м'ясо поступає у відділення посолу м'яса.
М'ясо перемішують із засолювальною сумішшю у мішалці протягом 2-5 хвилин. При
солінні м'яса додають нітрит натрію. Посолене м'ясо кладуть в ємність і
відправляють на витримування при температурі 2-4°С. М'ясо, подрібнене на вовчку
з діаметром отворів решітки 2-6 мм, при солінні концентрованим розсолом
витримують 6-12 години, при солінні сухою сіллю -12-24 годин. При ступені
подрібнення м'яса 8-12 мм витримування триває 12-24 годин.
За допомогою возиків зважена засолена сировина
подається у цех виготовлення фаршу. Майстер цеху розподіляє отриману сировину
по певним рецептурам. Сировину,
прянощі, воду (лід) і інші матеріали зважують відповідно до рецептури і готують
фарш на кутері. Обробку фаршу у вакуумних кутерах проводять таким чином.
Завантажують яловичину, додають лід, сіль і інші інгредієнти, закривають кришку
кутеру, створюють залишковий тиск 1,5-104 Па і кутерують сировину 5...8 хв.
Потім відключають вакуум і продовжують кутерування протягом 3...4 мін до повної
готовності фаршу. Загальна тривалість кутерування 8... 12 хв. Температура
готового фаршу 11... 12°С. [11]
При виготовленні ковбас з неоднорідною структурою
тонкоподрібнений фарш перемішують протягом 5...8 мін в мішалках, поступово
додають подрібненого шпика. При використанні несолоного шпика в мішалку додають
сіль з розрахунку 2,5% від маси шпика.
Готовий фарш подають до шприців.
Формування ковбасних виробів здійснюють механізованим способом (шприцювання). З
метою поліпшення щільності набивання оболонки фаршем, а отже, консистенції
готових виробів, а також для підвищення стійкості при зберіганні застосовують
вакуум-шприц. При шприцюванні необхідно дотримувати наступні вимоги: при
завантаженні шприца не допускати попадання сторонніх предметів у фарш;
зовнішній діаметр цівок повинен співпадати з внутрішнім діаметром надягаючої на
них оболонки. Виключати можливість попадання повітря у фарш; зберігати
властивості фаршу, його структуру, розподіл в ньому шматочків шпика; рівномірно
розподіляти фарш по довжині батона. Після формування батони уручну в'яжуть
шпагатом, щоб ущільнити їх. При в'язці шпагатом з одного кінця роблять петлю
для навішування ковбас на палиці, які розміщують на рамах. Ковбасні батони з скріпками
або батони великого діаметру (особливо при застосуванні целофанової оболонки)
укладають горизонтально на спеціальних рамах. [31]
Після в'язки батони навішують на палиці, стежать, щоб
батони не стикалися один з одним. Палиці потім розміщують на рамі. Батони в
штучній оболонці, кінці яких закріплені металевими скріпками без накладення
петлі, укладають на рами похило. Рами відправляють до осаджувальної камери.
Залежно від виду ковбасних виробів у камерах підтримують певну температуру,
вологість повітря та швидкість повітря.
У термічному відділені залежно від виду виробу
проводять обжарювання, варку, коптіння.
Обжарювання ковбас проводять в в комбінованих камерах безперервної дії з
автоматичним контролем температури і вологості. Дим для обжарювання одержують при
спалюванні сухих ошурків від дерев твердих листяних порід в димогенераторах (з
березових дров знімають кору).
У стаціонарних камерах батони обсмажують при
90...100°С протягом 60... 140 мін залежно від конструкції камери і діаметру
оболонки. Обжарювання проводять до підсушування оболонки, почервоніння поверхні
батонів і до досягнення температури в центрі батона 40.. .50°С.
Обсмажені батони варять паром при температурі
75...85°С до досягнення
температури в центрі батона 70±1°С. Тривалість варки залежить від вигляду і
діаметру оболонки. Для ковбас в синюгах, кругах вона складає 90... 180 хв.; для
ковбас в целофанових оболонках діаметром 80...90 і 100... 120 мм відповідно
65...75 і 110...150хв.
Копчення проводять безпосередньо після
обжарювання протягом 6...8 ч, поступово знижуючи температуру в камері з
90...100°С до 40...45°С і підтримуючи відносну вологість димоповітряного
середовища в межах 60...65%, а її швидкість 1 м/с. [9]
Після термічної обробки ковбаси охолоджують під душем холодною водою протягом
10 мін, а потім в камері при температурі не вище за 8°С і відносної вологості
повітря 95% до досягнення температури в центрі батона не вище за 15°С.
Цілями охолоджування ковбасних виробів після
термообробки є: зменшення втрат маси продуктів, запобігання розвитку
мікрофлори, збереження товарного вигляду
Кожну одиницю тари маркірують етикеткою з вказанням підприємства і його
товарного знаку, вигляду і сорту ковбаси, маси нетто і брутто, вид тари, дати і
годині виготовлення.
Ковбаси упаковують в оборотну тару масою нетто
до 40 кг або в тару з гофрированого картону масою нетто до 20 кг
Упаковані ковбасні вироби направляють на склад
готової продукції, для формування запасу, або на експедицію.
3.10 Організація виробничо-ветеринарного контролю
Ветеринарно-санітарна експертиза туш і органів
проводиться в основному методом органолептичного дослідження, при якому
враховують нормальну анатомічну будову органів і тканин, ті або інші
патологічні зміни.
При огляді м'яса на м'ясомолочних і харчових
контрольних станціях у експерта повинна бути повна упевненість в тому, що всі
частини м'яса і органи належать саме представленій туші, не підмінені, не
сплутані, не вирізані різні патологічно змінені ділянки і т.д. Вийняті органи
грудної порожнини по можливості повинні знаходитися в природному зв'язку один з
одним. При уявленні до огляду декількох туш одного вигляду туші і органи
повинні бути відповідно пронумеровані.
Патологічні зміни, що виявляються при огляді, можуть
бути неясно виражені. У таких випадках на додаток до органолептичного огляду
проводять мікроскопічні, біохімічні, бактеріологічні, гістологічні та інші
дослідження. З перерахованих лабораторних досліджень на м'ясомолочних і
харчових контрольних станціях, окрім органолептичного, проводять тільки
мікроскопічні і біохімічні дослідження, а при необхідності відбирають
відповідний матеріал і направляють для подальшого дослідження у ветеринарну
лабораторію.
Якщо оглядають туші і органи не відразу після забою
тварини, то за цей час міняються консистенція і колір тканин, які можуть
завуалювати патологічні зміни. Крім того, можуть бути відсутніми важливі для
експертизи паренхіматозні органи. На м'ясомолочних і харчових контрольних
станціях іноді виявляють туші вимушеного забою тварин, що не пройшли
ветсанекспертизу на місці. Ці особливості значно ускладнюють експертизу м'яса і
вимагають від ветсанексперту особливих знань, уваги і ретельності в проведенні
експертизи.
Огляд м'яса і м'ясопродуктів:
За наявності правильно оформлених ветеринарних
документів м'ясо приймають до експертизи і заздалегідь оглядають туші і органи;
встановлюють відповідність їх пред'явленим документам. Туші сумнівної якості
оглядають ізольовано від інших туш і піддають біохімічному і бактеріологічному
дослідженню.
При огляді визначають стан м'яса на поверхні і
розрізі, консистенцію і запах м'язової тканини, угодованість, ступінь
знекровлення, наявність патологічних змін, побитостей, набряків, кровозливань,
забруднення.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 |