Дипломная работа: Історія України

В условиях острых противоре­чий достичь конкретных действен­ных соглашений между Украиной и Россией относительно будущего Черноморского флота удалось только в 1995 г. Ялтинское, Дагомысское, Массандровское согла­шения больше свидетельствовали о намерениях, а не о конкретных путях решения этой узловой про­блемы украинско-российских от­ношений. Но в 1995г. эту пробле­му удалось наконец решить..

Україна як одна з держав — засновниць Співдружності Незалежних Держав — розвиває співробітництво з іншими державами СНД, базуючись на засадних документах — Основних напрямках зовнішньої політики України, Концепції національної безпеки України, Угоди про створення СНД від 8 грудня 1991 р. із Застереженнями Верховної Ради до неї.

Співдружність Незалежних Держав було створено 21 грудня 1991 р. під час зустрічі глав держав в Алма-Аті. ІКраїни-засновники: Україна, Білорусь, Російська Федерація, Молдова, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Узбекистан, Таджикистан, Туркменістан, Азербайджан (Грузія приєдналася пізніше). Естонія, Литва та Латвія, як зазначалося вище, відмовилися від участі в СНД. Головні принципи: СНД не є державою, члени Співдружності є цілком незалежними державами.   '

За 12 років існування СНД пройшла певну еволюцію, зазнала певних структурних змін. Україна не підтримує спроб перетворити Спів­дружність у наддержавну структуру конфедеративного чи федеративного типу, заперечує надання СНД статусу суб'єкта міжнародного права. Україна у ставленні до СНД виходить, передусім, з реалій економічної доцільності існування Співдружності, розвитку тісних і взаємовигідних торговельно-економічних відносин між державами-учасниками.

У військово-політичній сфері Україна не є стороною Договору про колективну безпеку держав — учасниць СНД — від 15 травня 1992 р., дотримуючись таким чином визначеного Декларацією про державний су­веренітет позаблокового статусу.

За час існування СНД підписано понад 1000 багатосторонніх доку­ментів, але не всі вони діють ефективно. Набагато ефективніше розви­ваються двосторонні взаємовідносини в рамках СНД у різних галузях.

Суперечливим є становище України у Співдружності незалежних держав. З одного боку, існує об'єктивна необхідність економічної інтеграції держав, які в минулому були тісно пов'язані між собою як радянські республіки. З іншого боку, є небезпека перетворення СНД у наддержавне утворення з домінуванням у ньому Росії, з чим не може погодитися Україна. Тому вона не приєдналася до низки укладених в межах СНД угод, виступає проти надання їй статусу суб'єкта міжнародного права. Загалом ступінь інтеграції держав-членів СНД залишається низьким. За визнанням самих керівників цих держав. СНД скоріше нагадує клуб за інтересами, ніж міждержавне об'єднання.

Зовнішня політика незалежної України, залишаючись незмінною у її принципових аспектах, водночас є динамічною, змінюється залежно від змін міжнародної обстановки. Успіхи цієї політики, роль України в системі міжнародних відносин значною мірою залежатимуть від ефективності внутрішніх економічних, соціальних і політичних перетво­рень, бо не може внутрішньо слабка держава бути впливовою на міжнародній арені.

З 1992 р. Україна стала учасником Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ) і підписала ключовий документ НБСЄ — Гельсін­ський Заключний акт. Це стало свідченням ви­знання рівноправності України у творенні демократичних міждержавних стосунків і безпеки в Європі. На початку грудня 1994 р. на зустрічі глав держав і урядів НБСЄ в Будапешті лідери чотирьох країн — України, США, Великої Британії та Росії — підписали Меморан­дум про гаранти безпеки України. У ньому три ядерні держави підтвердили свої зобов'язання поважати-незалежність, суверенітет і територіальну ціліс­ність нашої держави, утримуватися від загрози чи використання сили щодо України. З 1 січня 1995 р. НБСЄ стала постійнодіючою організацією — ОБСЄ, важливим елементом загальноєвропейського дому.

У травні 1995 р. Україна виступила за безстрокове продовження дії договору про нерозповсюдження ядерної зброї, чим знову підтвердила свій послідовний курс у сфері ядерної політики. До початку червня 1996 р. остання з 1600 ядерних боєголовок залишила територію України. Таким чином, перше стратегічне завдання зовнішньої політики України було повністю реалізовано.

Відмова України від ядерної зброї позитивно вплинула на відносини Києва як з провідними державами світу, так і з міжнародними органі­заціями. Україна бере активну участь у розв'язанні проблем ядерного роззброєння. В 1998 р. нашу країну було залучено до консультацій у рамках Спеціальної групи (до групи входять представники провідних країн світу в галузі ядерного роззброєння), створеної з метою пошуку шляхів зменшення напруженості у світі після проведених Індією і Пакис­таном ядерних випробувань.

9 листопада 1995 р. Україна — першою з країн СНД — офіційно всту­пила до Ради Європи (РЄ). Це надало їй можливість брати участь у виробленні спільної політики європейських держав щодо прав людини, трансформувати національні державні та суспільні інститути відповідно до загальноєвропей­ських вимог.

Вступивши до РЄ, Україна взяла на себе певні зобов'язання, що стосують­ся насамперед приведення її правової та політичної систем у відповідність до вимог цієї організації. Так, згідно з рекомендаціями РЄ, в Україні було скасовано смертну кару. Незважаючи на опір деяких сил у державі, вико­нання рекомендацій РЄ відповідає національним інтересам України, набли­жає її до стандартів демократичного суспільства. Для контролю за виконан­ням взятих Україною зобов'язань запроваджено постійно діючий моніторинг стану справ щодо прав людини. За період з 1995 до 2004 р. Україна неодно­разово опинялась у ситуації, коли їй загрожувало виключення з РЄ за неви­конання зобов'язань. Така ситуація не найкращим чином впливала на імідж України та на її відносини з європейськими державами. Це також негативно відбивалося на євроінтеграційних прагненнях України.

Перспективи співробітництва України з РС:

■  подальша участь у реалізації програм співробітництва РЄ з державами Центральної та Східної Європи. Широке використання потенціалу РЄ має сприяти процесу реформування правової системи України;

• продовження роботи органів державної влади України, спрямованої на вивчення доцільності участі України в міжнародно-правових договорах РЄ, не передбачених Висновком ПА РЄИ 190(1995);

■  залучення українських фахівців та науковців у якості експертів РС до розробки та реалізації   заходів,    здійснюваних   у   рамках  програм    співробітництва    РЄ;

■ значна активізація участі представників України у робочих органах Комітету міністрів РЄ, діяльність яких пов'язана з розробкою нових міжнародно-правових документів та спільних програм співробітництва, механізмів їх імплементації, системи моніторингу за виконанням державами положень конвенцій РС, виробленням рекомендацій країнам-членам РС з різного кола питань тощо. Участь представників України в робочих органах Комітету міністрів РС розглядається як суттєвий елемент належного забезпечення інтересів нашої держави у цій організації.

Однією з найбільших за кількістю членів (190 держав станом на 01.11.2000 р.) і найвпливовішою сучасною міжнародною політичною організацією глобального масштабу є Організація Об'єднаних Націй (ООН). Створена 1945 р. за ініціативою провідних держав антигітлерівської коаліції (СРСР, СІІІА, Китаю, Великобританії і Франції) як універсальна міжнародна організація безпеки, наступниця Ліги Націй, вона має такі основні цілі: підтримання міжнародного миру й безпеки: вжиття ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру і придушення актів агресії або інших порушень миру; розв'язання мирними засобами міжнародних спорів; розвиток дружніх відносин між народами: здійснення міжнародного співробітництва у розв'язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного й гуманітарного характеру, заохочення і розвиток поваги до прав людини.

1.  Центральним напрямком зовнішньополітичної діяльності України є плідна робота в Організації   Об'єднаних   Націй,   в   її   спеціалізованих   органах,   установах,   структурах,   та міжнародних організаціях. Україна приймає участь у роботі практично всіх органів та установ ООН. Наприклад, Україна є членом Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) та вносить свій вклад у вирішення проблем розвитку дітей у сучасному світі.

Україна входить в Економічну та Соціальну: Раду ООН (ЕКОСОС), що створена у 1946 році та здійснює міжнародні економічні та соціальні відносини.

Україна приймає активну участь у роботі Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), що засноване у 1957 році, з проблем використання атомної енергії у мирних цілях та підвищення надійності та безпеки атомних електростанцій.

2.  Наступний    напрямок    зовнішньої    політики    України    -    це    зовнішньополітична дипломатична діяльність. Дипломатичні відносини Україна встановлює на засадах рівноправності, суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи одне одного, визнання територіальної цілісності та нерухомості існуючих кордонів.

Дипломатичні відносини з Україною встановили 100 країн з 226. Одразу після проголошення незалежності Україна означила 23 держави, будівництво відносин з якими стало , приоритетним. Серед них країни-сусіди (Росія, Бєларусь, Угорщина, Польща, Болгарія, Туреччина), держави, де проживають українці (у США - більше 2 млн. чол., Канаді - близько І млн. чол., Бразилії - 150 тис. чол., Чехії Та Словенії - 110 тис. чол., Аргентині - 150 тис, чол., Франції - 80 тис. чол., Австралії - 40 тис. чол. та ін.) а також країни, на котрих "зав'язані" економічні інтереси республіки (Іран, Кувейт„Ватикан та Ізраїль).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27