Дипломная работа: Історія України
Найвищою соціальною цінністю за Конституцією
є людина; Конституція визначає права, свободи й обов'язки громадян України. На
сучасному етапі депутатами Верховної Ради обговорюється питання про внесення
змін до Конституції України.
Висновок. Прийняття нової Конституції стало
важливим етапом у формуванні української державності. Конституція закріпила
демократичні
права і свободи громадян України, принцип
поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову та їх незалежність одна від
одної. Основу зовнішньої політики забезпечення Ті національних інтересів
і.безпеки шляхом підтримки мирного і взаємовигідного співробітництва з усіма
країнами. День 28 червня був оголошений національним святом України —
Днем Конституції.
З проголошенням незалежності України та
розпадом СРСР, почався новий етап у розвитку економіки нашої держави. Одним із
найважливіших завдань, що постали перед першим Президентом України Л.
Кравчуком (обраним 1 грудня 1991 р.), Верховною Радою та урядом стало завдання
забезпечити українському народові нормальні умови життя, підняти рівень його
добробуту.
Основні підсумки економічних перетворень за
1994 - 1999 рр,: 1) подолано падіння ВВП, в 1999 р. було отримано приріст ВВП
у порівнянні з попереднім роком на 2,8%; 2) обсяг промислового виробництва зріс
на 4,3%; 3) на 7,5% зросли обсяги житлового будівництва; 4) намітилася
позитивна тенденція скорочення дефіциту Державного бюджету України; 5) суттєво
знизився рівень інфляції, поліпшені умови зовнішньоекономічної діяльності (з
1996 р. Україна забезпечила в зовнішньоторговельному обороті позитивне сальдо);
6) практично у всіх галузях промисловості сформувалися "точки
зростання" — підприємства, що виробляють потрібну ринкові
конкурентноспроможну продукцію; 7) сформовано основні атрибути національної
економіки: грошову, фінансову, платіжну, податкову, митну, банківську та інші
системи, що в своїй сукупності визначають економічну інфраструктуру нашої
держави; 8) сформовано базові засади багатоукладної економіки, розширені
корпоративні та приватні сектори економіки (понад 70% загального обсягу
промислової продукції виробляється на недержавних підприємствах); 9)
реалізувалися завдання земельної реформи (більше 6 млн. громадян отримали
земельні паї, обсяг яких становить більше половини земельних угідь країни); 10)
утверджено ринковий механізм ціноутворення, здійснено непростий перехід до
світових цін, запроваджено ліберальний режим зовнішньої торгівлі, що забезпечило
товарну насиченість українського ринку; 11) утвердилися основи ринкової
інфраструктури (на кінець 1999 р. в Україні було зареєстровано 203 комерційні
банки, 1330 інвестиційних компаній та фондів, 262 страхові компанії, 340 бірж,
390 кредитних спілок), відбулося становлення фондового, товарного, грошового
та валютного ринків.
Водночас, попри певні позитивні тенденції,
соціально-економічна ситуація була складною і неоднозначною. Причинами такої
ситуації були: 1) бартеризація економіки (на кінець 1997 р. близько 40%
промислової продукції реалізовувалося по бартеру, в нафтохімічний промисловості
бартер став практично єдиним засобом розрахунків); 2) негативний інвестиційний
клімат (це пов'язано з нестабільною політичною ситуацією, частою зміною і
заплутаністю податкового законодавства, корумпова-ністю чиновництва); 3)
величезний зовнішній борг; 4) малоефективна податкова система та завищене
оподаткування, що сприяє швидкому розвитку "тіньового" сектора
економіки; 5) "тіньова" економіка є неоподаткованою структурою і
становить загрозу для економічної безпеки держави (вона має два типи: перший —
громадяни діють цивілізованими методами, але приховують свій прибуток від оподаткування
(забезпечує доходи для 75% населення України), другий — кримінальний сектор,
характеризується навмисним ухиленням від дій державних регуляторів,
перерозподілом офіційно чи неофіційно виробленого товару, незаконним
використанням державних ресурсів, розкраданням, шахрайством, рекетом,
наркобізнесом та іншими видами кримінальної діяльності), В "тіньовому"
секторі обертається 10 - 12 млрд. доларів США і 6 млрд. грн., тоді як в
легальному обігу знаходиться біля 10 млрд грн., цьому сектору належить не менше
60% ВВП. Мафіозні структури, зміцнившись, ставлять зараз перед собою не лише
економічні, а й політичні цілі. Україна опускається до рівня найкорумпованіших
держав світу.
У листопаді 1999 р. Президент Л. Кучма був
переобраний на другий строк. Стратегія перетворень в Україні на наступні п'ять
років знайшла своє відображення у Посланні Президента України до Верховної Ради
в лютому 2000 р. — "Україна: поступ у XXI
століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 -
2004 роки". Запропонована стратегія соціально-економічного розвитку
обґрунтовує складні та відповідальні завдання, її стрижнева позиція —
визначення шляхів виведення української економіки на траєкторію сталого
розвитку, тісного поєднання політики структурних змін та економічного
зростання з активною і сильною соціальною політикою держави.
Основні пріоритети стратегії економічного та
соціального розвитку України на 2000 - 2004 рр.: 1) утвердження
механізмів, які мають забезпечити надійні гарантії не лише остаточної
стабілізації економіки, а й утворення необхідних передумов її прискореного
зростання, досягнення щорічних темпів зростання ВВП на рівні 6 - 7%,
легалізація української економіки, виведення її за межі "тіньових"
відносин; 2) забезпечення зростання інтелектуального потенціалу нації,
застосування науково-технологічних інновацій; 3) здійснення активної аграрної
політики, спрямованої на швидке подолання кризових процесів, забезпечення
необхідної адаптації підприємств АПК до умов ринкової кон'юнктури, зміцнення їх
фінансового стану, утвердження в перспективі України як держави з
високоефективним експортоспроможним сільським господарством; 4) здійснення
політики доходів та реформування системи оплати праці, подолання існуючого нині
штучного заниження вартості робочої сили й неприпустимо низького рівня
соціальних витрат, вдосконалення соціально-трудових відносин на всіх рівнях
управління, розвиток соціального партнерства, зміцнення співробітництва та
взаємодії органів виконавчої влади, роботодавців і профспілок.
Основним стратегічним завданням України
Президент визначив реалізацію політики економічного зростання. Виділяється два
етапи зазначеної політики: перший етап (2000 - 2001 рр.): перед урядом
ставиться завдання забезпечити зростання ВВП у 2000 р. на 1 - 2%, у 2001 р. —
на 4%; у кінцевому підсумку ставиться завдання здійснити впродовж двох років
такий обсяг перетворень, які забезпечили б формування в країні ефективної
критичної маси ринкових відносин, подальший розвиток економіки на самодостатній
ринковій основі; другий етап (2002 — 2004 рр.): перед урядом ставиться завдання
забезпечити зростання ВВП у середньому за рік на 6,5%, подальше прискорення
темпів економічного зростання здійснюватиметься на власній відтворюваній
(інвестиційній) базі та переважно на достатній ринковій основі.
Отже, на початку 90-х років українська
економіка опинилася в ситуації глибокої економічної кризи. Позитивні зрушення в
ній почалися лише в другій половині 90-х років, краще пішли справи на початку
ХХі століття. На даний момент можна стверджувати, що в Україні досягли таких
результатів: зростання валового внутрішнього продукту, збільшення обсягів
промислового виробництва, зафіксовано зростання виробництва в сільському
господарстві, зростає реальний наявний грошовий дохід населення, повністю
погашено заборгованість з виплати пенсій та соціальної допомоги, значно
скорочено багаторічну заборгованість перед населенням із заробітної плати.
28 червня 1996 р. Верховна Рада прийняла
Конституцію України кваліфікованою більшістю голосів — 315, а закон про
введення її в дію — 338 голосами. День 28 червня став Днем Конституції України.
Конституція України складається з преамбули,
п'ятнадцяти розділів, у яких визначені теоретичні положення Основного Закону
нашої держави; права, свободи та обов'язки людини і громадянина; описано
процедуру виборів, референдуму; окреслено повноваження Верховної Ради, Президента,.
Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади, прокуратури, правосуддя,
Конституційного Суду України, місцевого самоврядування, визначено
територіальний устрій України, зокрема й Автономної Республіки Крим; указано,
за яких обставин і хто має право вносити зміни до Конституції України і
визначено перехідні положення, які регулюють строки та порядок переходу
від діючої системи державних органів до тієї системи, що передбачено
Конституцією 1996 р.
У березні 1998 р. в Україні відбулися чергові
вибори до Верховної Ради. Згідно з новою Конституцією України, народних
депутатів обирали на основі загального, рівного й прямого виборчого права
шляхом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.
Згідно з Законом "Про вибори народних депутатів України" мало
обиратися 450 депутатів, із них 225 в одномандатних виборчих округах на основі
відносної більшості, а 225 — за списками політичних партій, виборчих блоків
партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі
пропорційного представництва.
За депутатські місця змагались ЗО політичних
партій і виборчих блоків. Але тільки 8 із них подолали чотирьохвідсотковий
рубіж голосів, що дало їм право на участь у розподілі депутатських мандатів.
Серед них — Компартія України — 84 мандата; Народний Рух — 32; Виборчий блок
СПУ та СелПУ — 29; Партія зелених-— 19; НДП—17; "Громада" — 16; ПСПУ
— 14; СДПУ(о) — 14. Решта місць відійшла депутатам, обраним в одноманітних
виборчих округах.
.
Восени 1999 р. закінчився п'ятирічний термін
перебування на посаді Президента Л. Кучми і, згідно з Конституцією, були
призначені чергові президентські вибори. За часи його президентства була
прийнята Конституція України, збережений громадянський мир у країні; Україна
утвердилася в світі як повноправна учасниця міжнародного співтовариства:
зупинена гіперінфляція і введена власна національна валюта — гривня;
призупинено падіння виробництва; загальмована економічна криза. Але в країні
залишалася напруженою соціально-економічна ситуація, зростало безробіття,
знижувався матеріальний рівень життя трудящих, гальмувалися необхідні реформи.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27 |