Дипломная работа: Історія України
II Універсал Центральної
Рада Бездіяльність Тимчасового Уряду в соціально-економічній сфері та кого
курс на війну до переможного кінця дедалі більше погіршували становище в
країні. У такій ситуації уряд змушений був зробити спробу врегулювати напружене
становище в Україні, яке виникло після проголошення Центральною Радою І
Універсалу. Наприкінці червня в Київ прибула урядова делегація у складі трьох
міністрів — О. Корейського, М. Терещєнка та І. Церетелі. Після дводенних
переговорів було вироблено основні засади компромісу, якого однаковою мірою потребували
обидві сторони. Потім відбулася зустріч російських міністрів з президією
Центральної Ради і генеральними секретарями, на якій затвердили текст угоди та
порядок її реалізації. Найголовнішим для українців було те, що Тимчасовий уряд
зобов'язувався визнати Центральну Рада державним органом.
Після цього Центральнії Рада затвердила текст // Універсалу
і опублікувала його українською, російською, єврейською і польською
мовами,
У ІІ Універсалі, датованому 3 (16) липня 1917 р.,
зазначалося, що Центральна Рада має поповнитися найближчим часом представниками
інших народів, які живуть в Україні, після чого стане єдиним найвищим органом
революційної демократії України. Поповнена Центральна Рада виділить із свого
складу відповідальний перед нею орган — Генеральний секретаріат, що буде
представлений Тимчасовому урядові на затвердження як носій найвищої крайової
влади цього уряду в Україні. У згоді з національними меншинами Центральна Рада
підготовлятиме закон про автономний устрій України " для винесення
його на затвердження Установчими Зборами. До затвердження цього
закону-Центральна Рада зобов'язується самочинно не проголошувати автономії
України. При кабінеті військового міністра, генеральному штабі і верховному
головнокомандуючому Центральна Рада матиме своїх представників, які займуться
комплектуванням окремих військових частин виключно українцями, наскільки таке
комплектування не порушить боєздатності армії. Остаточне слово у даному
випадку матиме військовий міністр.
Зміст Універсалу свідчить, що Центральна Рада зробила
істотні поступки урядові, який прагнув обмежити національно-визвольний рух певними
рамками. Для українців цінність укладеної угоди істотно знижувалася тим, що
не окреслювалася територія, на яку мала поширюватися влада Центральної Ради та
її Генерального секретаріату.
25 жовтня 1917 р. в Петрограді
партія більшовиків скинула Тимчасовий уряд Олександра Корейського і захопила
владу. У Києві заклики більшовиків захопити владу не мали успіху. За допомогою
військових частин УЦР встановила контроль над містом, ужила заходів для
запобігання анархії та громадянської війни. Необхідно було затвердити державні
права українського народу. На засіданні Малої Ради М. Грушевський закликав не
чекати перетворення Росії на федеративну республіку, а проголосити створення
Української національної держави. 7 листопада 1917 р. було прийнято III Універсал
УЦР, який проголошував Українську Народну Республіку (УНР) у складі дев'яти
українських губерній.
ІІІ
Універсал передбачав широку програму дій, а саме:
— до скликання Установчих зборів уся влада належить УЦР і
Генеральному Секретаріату України;
— ліквідація приватної власності на землю — вона
передавалася трудовому народові без викупу;
— забезпечення демократичних свобод: слова, друку,
віросповідання, зібрань, союзів, страйків, недоторканності особи і помешкання;
— встановлення 8-годиннрго робочого дня;
— скасування смертної кари і здійснення у майбутньому
судової реформи;
— надання національно-персональної автономії національним
меншинам;
— Центральна Рада зобов'язувалася якнайшвидше підписати
мир з Німеччиною та її союзниками.
Історичне значення Ш Універсалу: український народ
проголосив про відновлення власної державності у формі УНР. Окреслені ним
соціально-економічні перетворення не були реалізовані: здійснення аграрної
реформи відкладалося до скликання Установчих Зборів.
Не було встановлено державний контроль над промисловістю:
робітники не розуміли його суті, а підприємці зустріли вороже. Не вдалося
стабілізувати фінанси. Вирішення питання про мир також відкладалося. Невдалою
була зовнішня політика УЦР, тому що ЦР не змогла залучитися підтримкою країн
Антанти.
Висновок. Прийняття ПІ Універсалу було значною подією в
національно-визвольній революції українського народу 1917—1921 рр. Проголошення
УНР стало головним підсумком державної розбудови в Україні в 1917 р. УЦР,
декларувавши створення УНР, на жаль, не проголосила її повної незалежності.
Сприятливий політичний момент для державотворення було втрачено.
Проголошення УНР не відповідало цілям більшовиків
— створення пролетарської держави: для них Україна була цінним джерелом
матеріально-технічних і людських ресурсів. У цих умовах 4 грудня 1917 р.
Українська ЦР одержала урядову радіотелеграміу з Петрограда, підписану В.
Леніним і Л. Троцьким. Цей документ називався Маніфест до українського
народу з ультимативними вимогами до Української Ради. Відповідно до нього УНР
визнавалася, а влада Центральної Ради — ні. УЦР повинна була визнати
радянську владу і виконати такі ультимативні вимоги:
1) відмовитися від створення Українського
фронту;
2) не пропускати військові частини з
фронту на Дон (до генерала Каледіна) та Урал;
3) допомагати військам більшовиків на
Південному фронті в боротьбі з генералом О. Каледіним;
4) призупинити роззброювання радянських
полків і червоногвардійців в Україні.
Генеральний Секретаріат відмовився виконати
ці вимоги, після чого війна між більшовицькою Росією та УНР стала неминучою.
Проти УНР було кинуто 30-тисячне угруповання Червоної армії на чолі з В.
Антоновим-Овсієнком, М. Муравйовим, І. Єгоровим. Дуже швидко було захоплено
Харків, Полтаву, Чернігів. Протягом січня 1918 р. більшовики зайняли
Лівобережну Україну. Кривавий бій розгорівся 16 січня 1918 р. під Крутами,
у якому загинуло кількасот студентів і гімназистів, які чинили опір
більшовицькому наступу.
За умов погіршення військово-політичної
ситуації в Україні на засіданнях Малої Ради УЦР неодноразово висувалися вимоги
проголосити незалежність України.
9 січня 1918 р. УЦР
прийняла IV Універсал.
Після прийняття IV
Універсалу ЦР прийняла закон про ліквідацію права власності па
землю (19 січня 1918 р.) і закон про національно-персопальну автономію.
IV Універсал
відіграв важливу роль в історії української державності. Україна
проголошувалася незалежною суверенною державою. Із проголо-шенням незалежності
вона отримала змогу вести самостійну міжнародну політику і укласти
Берестейський мирний договір з країнами Четверного союзу.
Наприкінці січня 1918 р. більшовики захопили
Київ і розпочали «червоний терор».
Висновок. Війна радянської Росії з УНР
негативно вплинула на перебіг національно-визвольної революції, а УЦР не змогла
згуртувати українські сили для відсічі більшовицькому вторгненню. Прийняття IV
Універсалу ЦР стало визначною подією у розвитку української
державності. Україна
Закрите засідання Малої Ради, на якому було
затверджено IV Універсал,
почалося 9 (22) січня 1918 р. Текст цього Історичного документа
було опрацьовано на основі проектів М. Грушевського, В. Винниченка і М.
Шатювала. В ніч на 12 січня на відкритому засіданні в будинку Педагогічного
музею Грушевський оголосив останній універсальний закон Центральної Ради. У
ньому говорилося:
«Однині Українська Народна Республіка стає
самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського
народу. Зо всіма сусідніми державами, як-то: Росією, Польщею, Австрією,
Румунією, Туреччиною та іншими ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з
них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки. Власть у
ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться
Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада,
представниця робочого народу — селян, робітників і солдатів, та наш виконавчий
орган, який однині матиме назву Ради народних міністрів».
Одночасно з IV
Універсалом Мала Рада ухвалила «Закон про національно-персональну
автономію», У ньому проголошувалося, що кожна з націй, які населяли
Україну, має право на самостійне влаштування свого національного життя
незалежно від місця перебування. Люди, однієї національності за бажанням могли
об'єднуватися в спілки, які мали право законодавчої ініціативи і користувалися
субсидіями з бюджету на національно-культурні потреби.
Незабаром В. Винниченко під тиском
міжпартійних незгод подав у відставку. Раду народних міністрів сформував В.
Голубович. Новий прем'єр-міністр вважав першорядним завданням розбудувати
місцевий апарат влади, якого фактично не існувало. Але він протримався у
Києві не більше десятка днів. До міста підступали радянські війська.
На жаль цей важливий юридичний акт було проголошено надто
пізно, коли кульмінаційний ний момент українського національного руху вже був
пройдений. В середині січня радянську владу було встановлено в Миколаєві.
Одесі, Херс таі
Проти Центральної Ради повстали робітники
столичного заводу "Арсенал". Повстання було придушене, але втримати
Київ не вдалося. 26 січня 1918 р: радянські війська увійшли до столиці УНР.
Українській уряд перебазувався до Житомира, а потім до Сарн.
Втративши підтримку значної кількості
українського населення, наштовхуючись на пасивність та апатію абсолютної
більшості населення, Центральна Рада постала перед проблемою: на які сили
спиратися. У боротьбі між різними фракціями перемогли прихильники опори на
зовнішні сили. Під впливом подій на фронті УЦР змушена була спочатку взяти
участь у Брестських мирних переговорах з країнами Четверного союзу, а потім 9
лютого 1918 р. підписати з ними угоду про мир.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27 |