Дипломная работа: Правові проблеми організації та діяльності банківської системи України

[44] [642] Указ Президента України “Про утворення Кредитно–гарантійної установи з підтримки малого і середнього підприємництва” від 20 травня 1999 р. //Офіційний вісник України. – 1999. – № 26. – Ст. 39. – У грудні 2002 р. Президент України визнав діяльність Кредитно-гарантійної установи такою, що не відповідає поставленим цілям і завданням, і запропонував розробити новий акт, який врегульовуватиме діяльність аналогічної організації в сфері мікрокредитування.

[45] [141] Олейник О.М. Основы банковского права. – С. 25.

[46] З 2000 р. у банківській системі України була зафіксована тенденція, згідно з якою близько 60–80% вкладів фізичних осіб у вітчизняних банках становлять вклади населення, здебільшого – осіб пенсійного віку. Середній депозит українського пенсіонера становить у столиці близько 2,5 тис. грн, у регіоні – 1,2 – 1,5 тис. грн.  При цьому пенсіонер вважається найвигіднішим клієнтом через те,  що він найдовше триває кошти в банках. Зокрема, банк „Фінанси і кредит”  у жовтні 2001 р. розіграв призи вкладникам – пенсіонерам. За активністю називають три регіони – Київська, Полтавська та Донецька області. Банку вдалося залучити на пенсійні рахунки близько 9,5 млн грн з 6 листопада 2001 р.  Приватбанк увів спеціальний депозитний вклад для пенсіонерів, які отримують пенсію  у відділеннях Приватбанку. Відсотки (25% річних) вкладникам виплачують щомісячно, термін депозиту – один рік.  Можна говорити, що пенсійний вклад – це певний бонус для пенсіонера, а в майбутньому – величезний інвестиційний потенціал. Див., зокрема: [398] Галицька О. Банкіри роблять ставку на... пенсіонерів //Галицькі контракти. – № 46, 12 – 18 листопада 2001 р. – С. 16–17.

[47] Свого часу на виключному характері банківської діяльності наголошували: [519] Тосунян Г., Викулин А. Исключительная правоспособность банка //Хозяйство и право. – 1999. – № 5. – С. 58–59; [563] Боброва О.В. Правове основы государственного регулирования банковского кредитования: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юр. наук. – Саратов, 2002. – С. 20.

[48] [694] Інструкція затверджена Постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001 р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2001 р. за № 841/6032.

[49] Договори з НБУ про участь в ЄІС „Реєстр позичальників” уклали банки, сумарні активи яких складають 81,3% від активів банківської системи України. Загальна кількість банківських установ – учасників ЄІС „Реєстр позичальників” (з урахуванням філій) складає 407. За станом на 24.09.2002 р. Загальна заборгованість суб’єктів підприємницької діяльності, інформація про які внесена банками до бази даних, становить 692 млн грн. (за даними НБУ).

[50] Дослідження управління банків наглядно довели, наскільки важливі такі блоки. Банківський персонал, його підбір, оцінка управління командою, організаційна культура, мотивація, взаємовідносини тощо. Це питання неодноразово розглядалося в науково-практичних дослідженнях. Див, зокрема: [119] Лобанова Т.Н. Банки: организация и персонал. – М.: Городец, 2000. – 180 с.

[51] Фінансові ризики – можливість зазнати фінансових втрат у результаті невизначеності  ситуації. Операційні ризики – ризики прямих або непрямих збитків, викликаних неадекватним або такими, що не склалися, внутрішніми процесами, людьми, системами або зовнішніми подіями – визначення Базельського комітету з питань банківського нагляду, січень 2001 р. – [411] Дробязко А.А., Сушко В.И. Банки Укрины. Обобщенный портрет по результатам деятельности в 2000 году //Финансовые риски. – 2001. – № 1. – С. 88. [508] І. Спасибо–Фатєєва в статті „Акціонерне товариство як система ризиків” визначає такі ризики, як ризик ціни (або ринковий ризик); ризик ліквідності, ризик супротивної сторони, ризик з договору, регулятивний ризик (що є найбільш характерним для країн із перехідною економікою) та ризик шахрайства //Право України. – 1999. – № 9. – С. 116 – 117.

[52] Блаженное невидение рисков: [390] Обзор форума по риск–менеджменту //Фортис. – 2002. – № 1. – С. 46 –51; [165] Севрук В.Т. Банковские риски. – М.: Дело Лтд, 1995. – 72 с.

[53] Для дослідження і попередження ризиків у фінансовій сфері у 1996 р. була створена міжнародна організація GARP, яка об’єднує ризик-менеджерів світу і нараховує  понад 15000 членів.

[54] Це питання більш детально було розглянуто у доповіді автора „Банківська діяльність як специфічний об’єкт оподаткування” на науково-практичній конференції „Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” 19–20 грудня 2001 р. в Академії державної податкової служби України (м. Ірпінь) [366]. Див. також: [648] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа про податки) від 5 квітня 2001 р. /Конституційний Суд України. Рішення, висновки. 1997 – 2001 рр. Книга 2. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 363–367; [579] Перепелиця М.О. Правове регулювання статусу платників податків і зборів в Україні: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юр. наук. – Х., 2002. – С.12–13.

[55] [255] Гавальда К., Стуфле Ж. Банковское право: учреждения, счета, операции, услуги. – М.: Финстатинформ, 1996. – С. 11.

[56] [499] Селіванов В., Діденко Н. Діалектика приватного та публічного в правовому регулюванні //Право України. 2001. –  № 11. –  С. 15.

[57] [148] Пацурківський П.С. Сучасні проблеми правопізнання. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 41.

[58] [10] Агарков М.М.Основы банковского права: курс лекций. – М., 1994. – С. 12–14.

[59] Див., зокрема: [60] Гуревич И.С. Очерки советского банковского права. – Л.: изд-во ЛГУ, 1959. – С.12–14; [190] Хропанюк В.Н. Теория государства и права  /Под ред. профессора В.Г. Стрекозова. – М.: Интерстиль, 1998.  – С. 298.

[60] [257] Годме П. М. Финансовое право. – М.: Прогресс, 1978. – С. 9.

[61] Наприклад: [229] Замятина К.Г. Правовая природа правоотношений по долгосрочному кредитованию. Ученые записки Пермского государственного университета. Кн. 4,  вып. 2. – Т, 1959. – С. 77.

[62] [255] Гавальда К., Стуфле Ж. Банковское право: учреждения, счета, операции, услуги. – С. 7.

[63] [68]  Ефимова Л.Г. Банковское право. – С. 4 – 5.

[64] [180] Тосунян Г.А. Банковское дело и банковское законодательство в России: опыт, проблемы, перспективы. – М.: Дело Лтд, 1995. – С. 197 – 200.

[65] [244] Тосунян Г.А. Банковская система России. Настольная кника банкира. Книга 1. – М.: ДеКА, 1995.  –     С.  126.

[66] [181] Тосунян Г.А., Викулин А.Ю., Экмалян А.М. Банковское право Российской Федерации. Общая часть: Учебник /Под общ. ред. акад. Б.Н. Топорнина. – М.: Юристъ, 1999. – 448 с.

[67] Див.: [483] Пискотин М.И. Об учебном курсе „Основы банковского права РФ” //Государство и право. – 1996. –     № 1. – С. 107 –108.

[68] [223] Алексеев С.С. Общая теория права. Т.1. – М.: Юрид. Лит., 1981. – С.109;  [4] Алексеев С.С. Государство и право. – М.: Юриздат, 1993. – С. 195; [169] Сурилов А.В. Теория государства и права.  – К.; Одеса: Вища школа – С. 222. – Ці питання були більше детально розглянуті автором в монографії: Орлюк О.П. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства.  – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 104 с.

[69] Див., наприклад: [155] Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – Бородянка, 1993. –        С. 76–80; [190] Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений /Под ред. профессора В.Г. Стрекозова. – М.: Интерстиль, 1998. – С. 290; [486] Поленина С.В. Система права и система законодательства в современныъ условиях //Правоведение. – 1987. – № 5. – С. 29–36; [96] Комаров С.А. Общая теория государства и права. Учебник. – М.: Юрист, 1998. – С. 272 – 273; [101] Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб, 1894. – С. 298-302; [429] Киримова Е.А. Система современного российского права: Понятие и проблемы развития  //Правоведение. – 1997. - № 4. – С. 166–168.

[70] [247] Хайєк Ф.А. Право, законодавство та свобода: Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії. В 3 т. Том 1. Правила та порядок /Пер. з англ.. Н. Комарова. – К.: вид–во Сфера, 1999. – С. 181; [500] Селіванов В. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права в системі права України //Право України. – 1996. – № 12. – С. 30-33; [499] Селіванов В., Діденко Н. Діалектика приватного та публічного в правовому регулюванні //Право України. 2001. – № 11. – С. 15–21; [149] Петражицкий Л.И. Теория права и государства. – Спб.: изд-во Лань, 2000. – С. 508; [410] Дембо Л.И. О принципах построения системы права //Сов. государство и право. – 1956. – № 8. – С. 91.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116