Дипломная работа: Правові проблеми організації та діяльності банківської системи України

Аналіз наукових позицій та поглядів вчених – представників різних правових галузей, на стику яких перебувають відносини в сфері банківської діяльності, співвідношення понять „банківське право” і „банківське законодавство”, дослідження правового статусу Національного банку України, його територіальних управлінь, а також видів та правового статусу окремих елементів банківського сектору; визначення правових засад проведення грошово–кредитної політики та здійснення банківського регулювання й нагляду, дозволило здійснити відповідні узагальнення, сформулювати пропозиції та представити своє бачення відносно проблем, пов'язаних із забезпеченням правового регулювання відносин в сфері банківської діяльності, взаємодії окремих елементів банківської системи України та шляхів їх вирішення.

Головними науковими і практичними результатами дисертаційного дослідження є висновки про те, що:

1.  Значення фінансової діяльності держави у банківській сфері полягає в тому, щоб, враховуючи закони ринкової економіки, впливати на розвиток кредитно-фінансових інститутів, сприяти отриманню ними прибутків, а завдяки цьому – підтримувати стабільність всієї кредитно-банківської системи та довіру до неї з боку населення.

2.  Головне завдання державного регулювання банківською системою – поєднання дерегулювання та механізмів забезпечення стабільного функціонування банківської системи для подолання системних прорахунків з ефективним пруденційним регулюванням та наглядом виконавчих осіб органів банківського нагляду; створення умов для ефективної та стабільної роботи всіх конкуруючих один з одним банківських установ і разом з ними господарюючих суб’єктів.

3.  Заходи, що здійснюються в межах державного регулювання банківської системи, повинні спрямовуватися на забезпечення стабільності кредитно-фінансової системи держави в цілому і банківської системи зокрема. Такі заходи покликані забезпечити задоволення публічних інтересів у сфері банківської діяльності.

4.  Основними принципами банківської діяльності є:

1)  незалежність банків у своїй діяльності;

2)  економічна самостійність банківських установ;

3)  виключність та професійність банківської діяльності;

4)  закріплення за банками права оперативної самостійності у виборі клієнтів та видів операцій, за якими він буде спеціалізуватися;

5)  забезпечення виконання банком взятих на себе майнових зобов’язань перед клієнтами та третіми особами, в першу чергу – повернення грошових коштів вкладникам банків;

6)  невтручання органів державної влади та місцевого самоврядування в діяльність банків, за винятком випадків, установлених законодавством;

7)  розмежування відповідальності між банками та державою; обов’язковість отримання банками ліцензій (дозволів) на здійснення банківських операцій, передбачених законодавством;

8)  обов’язковість дотримання банками встановлених НБУ економічних нормативів для підтримання стабільності банківської системи країни та захисту інтересу клієнтів;

9)  забезпечення фізичним та юридичним особами права вільного вибору банку;

10)  забезпечення законних прав та інтересів клієнтів банківської системи, у тому числі щодо дотримання режиму банківської таємниці.

5.  Банківське законодавство являє собою систему всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері банківської діяльності; має характер прямої дії та чіткий механізм реалізації. Воно є зовнішньою формою банківського права та відображає його внутрішню сутність (структуру). Банківське законодавство повинно розглядатися як одне з пріоритетних напрямків процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

6.  Національний банк України у своїй діяльності об`єднує, певною мірою, три функції:

1) нормотворчу (видання нормативних актів, що є обов’язковими для виконання всіма учасниками банківських відносин, за винятком випадків, коли вони суперечать Конституції України та законам);

2) виконавчу (здійснення державного регулювання банківської діяльності; реалізація грошово-кредитної політики; співпраця з урядом держави); 3) попереджувально-карну (в аспекті юридичної відповідальності, оскільки центробанки мають право самостійно застосовувати широкий спектр санкцій за порушення учасниками банківських відносин приписів, що містить банківське законодавство).

7.  Розробка та впровадження грошово-кредитної політики є ключовою функцією центрального банку. За допомогою монетарних інструментів Національний банк спроможний виконувати своє основне завдання, визначене Конституцією України, – забезпечення стабільності грошової одиниці. Водночас норми чинного законодавства дозволяють зробити висновок про можливість політичного впливу з боку представницьких органів та уряду держави на обрання пріоритетних інструментів монетарної політики, внаслідок чого може відбуватися порушення принципу незалежності Національного банку України.

8.  Застосовуючи законодавчо встановлені заходи впливу на кредитно-фінансові інститути, Національний банк України створює істотні умови для діяльності банківських установ. Водночас існує прямий взаємозв’язок суб`єктів банківської системи: з однієї сторони, економіко-правові особливості кредитної системи визначають ступінь регулюючого впливу центрального банку на діяльність комерційних банків, а з іншої – останні як самостійні господарюючі суб`єкти своєю професійною діяльністю істотно впливають на режим функціонування самого центрального банку.

9.  Принципи системи Національного банку України доцільно сформулювати як закріплені в законі, обов`язкові для виконання основоположні ідеї та положення, що найбільш повно та всебічно відображають особливості побудови Національного банку України та правовідносин, що виникають у сфері банківської діяльності. До зазначених принципів відносяться: законність як визначальний принцип діяльності; незалежність центробанку; його економічна самостійність; подвійна правова природа; організація Національного банку України на базі державної власності; здійснення центробанком діяльності без мети отримання прибутку; єдність системи Національного банку; принцип централізації та вертикальної структури управління; принципи колегіальності управління та державної служби; нормотворчість; дотримання банківської таємниці.

10.  До спеціальних принципів, які обумовлюють особливості діяльності територіальних установ центрального банку, відносяться:

–  принцип єдності та централізації (структура Національного банку України будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням);

– принцип обмеженої самостійності в діяльності територіальних установ (виключно в компетенції центрального апарату Національного банку залишається вирішення питання щодо емісії грошових знаків, реєстрації банківських установ, видачі ліцензій, застосування певних заходів банківського нагляду, а також більшість питань у сфері банківського регулювання);

– відсутність підпорядкування територіальних управлінь центробанку органам державної влади регіонального рівня та органам місцевого самоврядування (не допускається втручання органів державної влади та місцевого самоврядування або їх службових осіб у виконання функцій і повноважень територіальних установ центробанку);

– принцип особливого режиму звітності територіальних установ Національного банку України центральному апарату (вони збирають та оброблюють дані для складання фінансової та статистичної звітності про власну діяльність і забезпечують її достовірність);

– принцип здійснення фінансового контролю з боку центрального апарату Національного банку України (обов`язковість щорічних документальних ревізій з питань фінансово-господарської діяльності територіального управління);

– принцип єдності фінансово-майнової бази (доходи і витрати територіальних управлінь є складовими кошторису доходів і витрат Національного банку України);

– принцип взаємодії та взаємозв`язку між профільними департаментами та відділами територіальних управлінь Національного банку України.

11.  Метою банківського нагляду є:

– впровадження, підтримка та розвиток широкого кола фінансових послуг в інтересах функціонування банківської системи та економіки держави в цілому;

– забезпечення ефективної та надійної роботи банків, їх спроможності задовольняти потреби, вимоги та претензії своїх клієнтів;

– забезпечення відповідності діяльності банківської системи грошово-кредитній політиці центробанку, враховуючи той фактор, що регулювання може суперечити меті їх діяльності;

– забезпечення дотримання законів, нормативно-правових актів Національного банку України, якими встановлені правила, що передбачають відповідний рівень професіоналізму та компетентності ведення банківської справи.

12.  Головними завданнями, що стоять перед системою банківського нагляду України, є:

– гарантія здоров`я банківського сектору для підвищення економічного зростання держави;

– захист клієнтів банківських установ з метою підтримки довіри громадськості до банківської системи, втрата якої веде до її послаблення та таких макроекономічних наслідків як скорочення грошової пропозиції, розпад системи платежів, економічна нестабільність держави;

– підвищення конкуренції у банківському секторі: нормативно-правові акти, що регулюють банківську діяльність, повинні бути спрямовані на заохочення конкуренції та попередження монополії та дій, які перешкоджають конкуренції;

– підвищення ефективності банківської справи та справедливий розподіл кредиту в економіці: банківська система повинна відповідати вимогам суспільства високою якістю фінансових послуг за прийнятною вартістю.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116