Дипломная работа: Правові проблеми організації та діяльності банківської системи України
Мета діяльності кожного
комерційного банку – максималізація отримання прибутків від операцій та
мінімізація ризиків втрат і банкрутства. Прибуток утворюється як різниця між
процентами та іншими доходами, які отримуються за активними операціями, і
процентами та іншими видатками, що виплачуються банком по залучених грошових
ресурсах. [40]
Таким чином, банківська діяльність – це підприємницька діяльність,
яка має певну специфіку і певні, притаманні лише їй, особливі риси:
– отримання прибутку від
обігу (за наявності ризиків) не тільки власних, а й залучених коштів;
– отримання прибутку від
обігу фінансових інструментів, що є одночасно умовою існування держави й
забезпечення її суверенітету;
– наявність в силу перших
двох обставин регламентованого й міцного державного регулювання даного виду
підприємницької діяльності, що забезпечує, в першу чергу, публічні інтереси, а
потім вже – приватні.
У той же час кінцева мета для
засновників, акціонерів та учасників банківських установ – це отримання
прибутків. Хоча, як і будь-яка підприємницька діяльність, банківська діяльність
здійснюється на власний страх і ризик.[41] Враховуючи те,
що банки є суб’єктами підприємницької діяльності, вони підпадають під дію
загальних правових принципів, що визначають статус суб’єкта підприємницької
діяльності, в тому числі встановлених Конституцією України, законами України
„Про підприємництво”, „Про підприємства”, „Про господарські товариства”, „Про
власність” тощо.[42]
Як правило, в законодавстві
не дається чіткий поділ на види банківських операцій. Частіше наводиться
виключний перелік банківських операцій, що їх можуть здійснювати банківські
установи. Чинне банківське законодавство розмежовує банківські операції: ті,
для здійснення яких необхідна банківська ліцензія; можуть здійснюватися без
такої ліцензії; ті, які потребують окремого дозволу НБУ. Зокрема, відповідно до
ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” на підставі
банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:
1) приймання вкладів
(депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
2) відкриття та ведення
поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ
грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та
зарахування коштів на них;
3) розміщення залучених
коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Крім перелічених операцій
банк має право здійснювати такі операції та угоди: 1) операції з валютними цінностями;
2) емісію власних цінних паперів; 3) організацію купівлі та продажу цінних
паперів за дорученням клієнтів; 4) здійснення операцій на ринку цінних паперів
від свого імені (включаючи андеррайтинг); 5) надання гарантій і поручительств
та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій
формі; 6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за
поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких
вимог та прийом платежів (факторинг); 7) лізинг; 8) послуги з відповідального
зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних
платіжних інструментів; 10) випуск банківських платіжних карток і здійснення
операцій з використанням цих карток; 11) надання консультаційних та
інформаційних послуг щодо банківських операцій.
Операції, визначені пунктами
1–3 ч.1 цієї статті, належать до виключно банківських операцій, здійснювати які
у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську
ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені
пунктами 2–3 ч.1 цієї статті, на підставі ліцензії на здійснення окремих
банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони
можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.
В даному контексті не завжди
формально вивереними є визначення окремих банківських операцій, які намагаються
дати в науково-практичній літературі. Так, Л. Воробець визначає банківський
кредит як певну суму грошових коштів, які надаються банками чи іншими
кредитними установами на умовах повернення, строковості, платності та цільового
характеру використання, а також однією з кредитних (активних) операцій банку.[43]
Представлене визначення містить як ряд суперечностей в своєму змісті, так і не
відповідає правовим нормам, закладеним чинним законодавством (зокрема Законом
“Про банки і банківську діяльність” та Положенням НБУ “Про кредитування”).
За умови отримання письмового
дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі
операції:
1) здійснення інвестицій у
статутні фонди та акції інших юридичних осіб;
2) здійснення випуску, обігу,
погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;
3) перевезення валютних
цінностей та інкасацію коштів;
4) операції за дорученням
клієнтів або від свого імені: а) з інструментами грошового ринку; б) з
інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; в) з фінансовими
фьючерсами та опціонами;
5) довірче управління коштами
та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;
6) депозитарну діяльність і
діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
В такому контексті не зовсім
зрозумілим та логічним є лист Державної митної служби України №
11/2-10-12044-ЕП від 6.12.2002 р., в якому митні органи зобов’язали банківські
установи в митних деклараціях обов’язково зазначати серії та номери банкнот
іноземної валюти, що ввозиться в Україну. Цей документ був прийнятий без
погодження із НБУ, зазначений порядок був мотивований закріпленням за ДМС
компетенції визначати реквізити, що повинні міститися в митних деклараціях.
Зрозуміло, що лист викликає заперечення з боку банків, особливо тих, що
безпосередньо здійснюють діяльність по ввезенню іноземної валюти в України
(наприклад, АППБ „Аваль”, АБ „Фінанси і кредит” тощо), оскільки значно обтяжує
процедуру ввезення іноземної валюти і збільшує її собівартість, що може
негативно впливати на формування курсу національної та іноземної валют.
Як підсумок, можна зазначити,
що до особливостей банківської діяльності відноситься також і наявність
декількох правових режимів, під якими розуміють порядок
здійснення банківських операцій та угод і наслідки недотримання встановлених
правил. Зокрема, таким режимом є ліцензування банківської діяльності.
Ліцензування здійснюється в процесі створення банку й може охоплювати будь-який
перелік банківських операцій, що передбачені законодавством. У встановлених
законодавством випадках ліцензування розповсюджується і на здійснення
банківських операцій небанківськими кредитно-фінансовими установами. Наприклад,
свого часу, відповідно до Указу Президента України „Про утворення
Кредитно-гарантійної установи з підтримки малого і середнього підприємництва”,
Національному банку України було запропоновано забезпечити видачу
кредитно-гарантійній установі відповідної ліцензії. [44]
Банківська діяльність може
розглядатися в двох розуміннях: широкому та вузькому. Якщо говорити про вузьке
розуміння банківської діяльності – це потреба створити банк як спеціальну
юридичну особу для здійснення певної сукупності операцій. До таких операцій
відносяться базові операції, які в сукупності й утворюють поняття банківської
діяльності у вузькому розумінні. Держава повинна вимагати реєстрацію банку в
тому випадку, коли йдеться про здійснення усіх трьох операцій. Бо, наприклад,
якщо відкриття рахунків за законодавством України – виключно банківський вид
діяльності, то кредитування може здійснюватися іншими кредитно-фінансовими
інститутами, зокрема кредитними спілками.
Відповідно до ч. 3 ст. 15
Закону України „Про банки і банківську діяльність” слово „банк” та похідні від
нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які
зареєстровані НБУ як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять
міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних
договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та
законодавства України.
У свою чергу, банківська
діяльність в широкому розумінні має місце тоді, вважає О.М. Олейник, коли
здійснення будь-якого з перерахованих законодавцем видів банківських операцій
здійснюється як самим банком, так і небанківською кредитно-фінансовою
установою. В міжнародній банківській практиці сюди включаються такі операції,
як купівля-продаж валюти, здійснення розрахунків, інкасація грошових коштів,
довірче управління грошовими коштами, лізингові операції тощо. [45]
Таким чином, під банківською діяльністю розуміють сукупність зазвичай і реально
здійснюваних банківських операцій комерційними банками й іншими кредитними
організаціями як спеціальними суб'єктами з приводу грошей та інших фінансових
інструментів як засобів обігу, накопичення й товару.
Законодавство закріплює економічну самостійність банків, що випливає з
їх статусу юридичної особи. Зокрема, відповідно до ст. 5 Закону „Про банки і
банківську діяльність” банки мають право самостійно володіти, користуватися та
розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Держава не відповідає за
зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо
інше не передбачено законом або договором. НБУ не відповідає за зобов'язаннями
банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, якщо
інше не передбачено законом або договором. Органам державної влади і органам
місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво
чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись
у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. Шкода,
заподіяна банку внаслідок такого втручання, має бути відшкодована у порядку,
визначеному законом.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116 |