Учебное пособие: Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу
Діяльність
регіонального інформаційно-консультаційного центру забезпечується його штатними
працівниками та залученими на договірній основі провідними фахівцями вищих
наукових закладів, наукових установ і виробничих формувань регіону. Річні і
квартальні плани робіт центру складаються з врахуванням:
•
програм
Національного центру по розповсюдженню науково-технічної інформації і
передового досвіду, освоєнню й апробації нових машин і технологій та їх
доопрацюванні відповідно до зональних умов, підготовці і перепідготовці
спеціалістів служби інформації та забезпечення відповідним фінансуванням з
державного бюджету;
•
завдань
обласних органів управління сільським господарством по здійсненню
сільськогосподарської пропаганди, систематизації та розповсюдженню передового
досвіду, організації семінарів, виставок і інших заходів масового характеру,
показового впровадження нових технологій тощо, забезпечених відповідним
фінансуванням з місцевих бюджетів;
•
замовлень
підприємств і об'єднань сільського господарства, фермерських союзів,
агросервісних структур, населення на інформаційне обслуговування, надання
рекомендацій і консультацій, практичну участь в реалізації
організаційно-господарських та інвестиційних проектів виробничників на
договірній основі.
Чисельність
і структура центру визначається в залежності від спеціалізації, обсягів робіт,
кількості підприємств, які розміщені на території регіону, обсягів фінансування
й інших параметрів. Спеціалісти проходять в організованому порядку
перепідготовку по спеціальній програмі.
Районна
дорадча служба може бути чисельністю 2-5 і більше спеціалістів-консультантів.
їх основна діяльність зосереджується на сільськогосподарській пропаганді,
розповсюдженню науково-технічної інформації і передового досвіду шляхом
інформування, організації "днів поля", семінарів, інших заходів
підвищення кваліфікації без відриву від виробництва, практичної участі у
здійсненні організаційно-господарських та інвестиційних проектів виробничих
структур, вивчення попиту цих структур і населення в науково-консультаційних
послугах.
Враховуючи
зміну функцій державного управління при переході до ринкових відносин і в
зв'язку з цим відповідну реорганізацію районних управлінь сільського
господарства і продовольства, найбільш доцільно дорадчу службу формувати як
складову районних управлінь сільського господарства і продовольства, на його
виробничих площах з комплектуванням за рахунок найбільш висококваліфікованих
спеціалістів. Можливе їх формування і на базі технікумів, передових
сільськогосподарських формувань регіону.
Для
підготовки відповідей на складні питання, які виходять за межі знань співробітників
районної служби дорадництва, за необхідності залучаються відповідні спеціалісти
місцевих науково-дослідних і освітніх установ на контрактній основі. Тому
одночасно із штатним складом служби формується склад позаштатних консультантів,
з яким повинен бути проведений інструктаж щодо цілей і задач
інформаційно-консультаційної служби і методів задоволення запитів сільськогосподарських
виробників.
У
своєму розпорядженні регіональна інформаційно-консультаційна служба повинна
мати комп'ютерну техніку і засоби електронного зв'язку, комплекси комп'ютерних
програм, щоб з великою продуктивністю визначати варіантні шляхи прийняття виробничо-економічних
рішень, надавати поради господарникам в тих чи інших виробничих ситуаціях.
Служба
комплектується також автомобілями спеціального призначення, телефонними
апаратами, оснащеними автовідповідачами з метою прийому запитів у неробочий час
і оперативного надання інформації довідкового характеру, ксероксом, факсом, а
також технологічним обладнанням для проведення експрес-аналізів ґрунту, води,
продуктів тощо.
Робота
інформаційно-консультаційних центрів і служб дорадництва повинна базуватися на
виконанні цільових програм, річних і квартальних планів, сформованих за участю
наглядових рад, до складу яких входять керівники центрів, представники
експертів-консультантів, представники сільських громад, фермерських союзів, управлінь
сільського господарства і продовольства регіонів. До виконання робіт
залучаються не тільки штатні працівники центру (пункту), а й працівники
науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, технікумів тощо,
кваліфіковані виробничники з тим, щоб налагодити якісне обслуговування
виробничих структур.
Обов'язкова
щорічна атестація наглядовою (експертною) радою консультантів по результатах їх
праці на протязі року, а також планове підвищення кваліфікації.
Річні
плани в залежності від зміни потреб виробництва щоквартально уточнюються і
затверджуються наглядовою радою при підведенні підсумків роботи за квартал.
У
планах роботи також обов'язково передбачається резерв робочого часу працівників
центру (служби) і залучених експертів-консультантів на задоволення поточних
запитів по питаннях виробничого характеру.
Порядок
підготовки відповідей на запити користувачів зводиться до наступного:
•
якщо
відповідь не може бути підготовлена консультантом служби на районному рівні, то
запит передається в регіональний інформаційно-консультаційний центр. Тут до
підготовки відповіді на запит підключаються спеціалісти-консультанти ІКЦ, при
необхідності також на контрактній основі залучають до підготовки відповідей
спеціалістів і співробітників обласних агропромислових об'єднань,
науково-дослідних установ і вищих навчальних закладів;
•
запит
може залишитися без відповіді і на обласному рівні, тоді він передається в
Національний науково-консультаційний і інформаційний центр, де відповідь
готується силами цього центру або з залученням відповідного національного
експерта-консультанта;
•
якщо
відповідь не знайдена на державному рівні, то запит заноситься до спеціального
переліку проблемних запитів, які планується розглядати на експертній раді і
використати в процесі формування програм роботи відповідних служб системи.
Необхідно
налагодити ознайомлення відвідувачів центру (служби) з новинками
науково-технічного прогресу, цінами на продукцію на місцевому, регіональному і
державному рівнях, законодавчими актами, прогнозами умов виробництва і збуту
продукції та ресурсів з використанням виставок літератури, відеотехніки чи
бібліотеки ІКЦ, дощок об'яв.
Бажано
використовувати комунікаційну мережу системи для прийому від виробничників
замовлень на розповсюдження їх реклами і комерційних пропозицій, надавати інші
послуги спеціального характеру, у тому числі:
•
роботи з
централізованими і розподіленими базами даних і знань;
•
виконання
розрахунків з застосуванням математичних методів;
•
обробка
графічної, текстової і відеоінформації;
•
друкування
і розмноження значних обсягів текстової іграфічної інформації тощо.
10.8.
Надання науково-консультаційних та інформаційних послуг
Провідною
функцією державного управління є організація надання виробникам
сільськогосподарської продукції науково-консультаційних і інформаційних послуг
з метою забезпечення потрібного рівня господарювання на селі через систему
розповсюдження сільськогосподарських знань та інформації в плані надання
загальних послуг, фінансування цієї роботи через державний бюджет, місцеві
бюджети, інноваційні фонди.
Якщо
ж ті чи інші сільськогосподарські виробники потребують послуг, які розширюють
можливості окремих сільгоспвиробників порівняно з іншими сільгоспвиробниками,
або їх надають підприємствам чи особам, які не працюють у сфері
агропромислового виробництва, то ці послуги відносяться до групи спеціальних, і
їх оплата провадиться за рахунок підприємств, об'єднань чи фізичних осіб.
Таким
чином, послуги, які надаються структурами інформаційно-консультаційного
обслуговування агропромислового виробництва, як правило, повинні оплачуватися:
•
загальні
послуги за рахунок державного бюджету або інноваційних фондів (по контрактах з
Мінагрополітики України, органами управління агронаукою, адміністраціями
регіонів);
•
спеціальні
послуги за рахунок оплати послуг підприємствами, об'єднаннями, фізичними
особами.
Щодо
розмірів оплати, то її визначення в сфері надання науково-консультаційних і
інформаційних послуг більш складне, ніж в інших сферах прикладання праці. Адже
своєчасно надана консультація чи порада експерта-консультанта може в окремих
випадках принести господарнику, який користується цією порадою, більше
прибутку, ніж довгочасна копітка допомога по удосконаленню, наприклад, окремої
операції технологічного процесу. Вартість першої послуги, повинна оцінюватися
не в меншому розмірі, ніж другої, адже для того, щоб консультант зміг надати
пораду, він накопичував наукові розробки і досвід цілих поколінь, і суспільно
необхідні витрати, які слугували наданню цієї поради, набагато вищі. В цьому і
складність визначення вартості надання інформаційно-консультаційних послуг.
Проте
оцінку вартості потрібно здійснювати і при плануванні робіт, і при укладанні
угод, і при визначенні кінцевих результатів. Щоб визначити доцільний розмір
оплати інформаційних послуг, потрібно врахувати багато факторів, у тому числі
природу послуг, які виконуються, час, потрібний для їх вирішення, досвід
консультантів, їх можливості і фах, ступінь відповідальності, котру бере на
себе служба, і вигоду, яку будуть одержувати виробники від користування цими послугами.
Тому найбільш доцільно оцінювати вартість робіт в залежності від витрат часу на
виконання послуг, рівня кваліфікації фахівців (співробітників служби,
консультантів), кількості, вартості витрачених ресурсів (матеріальних,
трудових, фінансових) (з урахуванням долі прибутку).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68 |