Учебное пособие: Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу
Прогресивні
норми відображають принципи і вимоги наукової організації трудових процесів,
новітні досягнення науки і передової практики, сприяють підвищенню
продуктивності праці. Обґрунтованість, реальність і приступність прогресивних
норм дозволяють більшості виконавців опанувати раціональні прийоми роботи.
Занижені і завищені норми однаково шкідливі, тому що гальмують ріст
продуктивності праці.
Галузеві
і міжгалузеві типові норми витрат праці є основою зміцнення технологічної
дисципліни, поліпшення організації і нормування праці. Вони складають
своєрідний кістяк індивідуальних, диференційованих норм, у яких повинні
відбиватися найбільш істотні особливості умов праці.
Норми
переглядаються лише в тому випадку, коли необхідність у цьому підтвердиться
аналізом показників продуктивності праці і використання робочого часу в
сумлінних виконавців. Зазвичай це буває наприкінці року, перед складанням нових
планів і завдань. У державних сільськогосподарських підприємствах норми витрат
праці розробляються на основі галузевих і міжгалузевих типових норм. Згідно з
законом норми виробітку знижуються для жінок-механізаторів на 10 %, молодих
трактористів-машиністів протягом перших трьох місяців самостійної роботи - до
40, протягом останніх трьох місяців - до 20 %.
Норми
виробітку і розцінки в сільському господарстві розробляють і переглядають при
участі фахівців, виходячи з типових норм з урахуванням конкретних умов
підприємства.
У
практиці найбільш поширені два способи нормування: сумарний (досвідчений) і по
елементний.
Сумарне
нормування припускає встановлення норм робочого часу сумарно, тобто без
урахування ступеня і характеру його використання. Воно має кілька різновидів:
дослідне, дослідно-статистичне і нормування за подібністю (за аналогією).
Сумарне
нормування науково не обґрунтоване, тому що не розкриває закономірності
формування витрат робочого часу в залежності від різних факторів і не показує
способи виконання встановлених норм і підвищення продуктивності праці.
Відбиваючи минуле і не орієнтуючи на подальший розвиток виробництва, цей спосіб
не може знайти широкого практичного застосування.
По
елементне, чи технічне
нормування праці являє собою сукупність прийомів вивчення процесів праці з
метою їхньої раціоналізації, установлення норм трудових витрат і забезпечення
неухильного росту продуктивності праці. Воно засновано на вивченні процесів
праці шляхом глибокого аналізу й узагальнення передових прийомів організації
робіт. По елементний спосіб нормування припускає розчленовування процесів праці
на частини (елементи), вивчення і нормування витрат часу в роздріб цього
процесу. Цей спосіб допомагає краще вивчити роботу і знайти правильні прийоми
її виконання, виявити резерви підвищення продуктивності праці, раціоналізувати
трудовий процес, орієнтуючись на перспективний розвиток виробництва. У цьому
життєвість і головна перевага технічного нормування перед сумарним.
За
характером використовуваних знарядь і предметів праці для нормування найбільш
прийнятна така класифікація сільськогосподарських робіт.
1.Польові
мобільні механізовані роботи, виконувані за допомогою тракторних причіпних,
начіпних машин і знарядь, самохідних машин.
2.Польові
мобільні роботи, виконувані кінними знаряддями і машинами.
3.Роботи, виконувані вручну за допомогою простих знарядь праці.
4.Стаціонарні роботи в рослинництві, тваринництві і на підсобних
підприємствах, які виконуються на спеціальних машинах. Роботи з догляду за
тваринами.
5.Транспортні роботи, виконані за допомогою автомашин і тракторів з
візками.
6.Транспортні
роботи, здійснювані на живому тяглі.
Процеси
праці на будівництві і на ремонті тракторів, автомобілів, сільськогосподарських
машин та іншої техніки виділяють у несільськогосподарські групи.
Для
кожної групи робіт властиві різноманітні фактори й умови, що роблять вплив на
продуктивність праці виконавців і величину норм витрат праці. Але головними з
них, нормо утворюючими, є: по першій і другій групах - тривалість основного
робочого часу, швидкість руху і ширина захоплення; по третьої і четверті -
тривалість основного робочого часу і темп чи швидкість роботи; по п'ятій і
шостій групах - тривалість основного робочого часу, темп навантаження і
розвантаження, відстань перевезень і швидкість руху транспорту. На ремонтних
роботах до нормо утворюючих факторів відносяться тривалість основного
(машинного, машинно-ручного і ручного) робочого часу, режим використання
технологічного устаткування і темпи роботи виконавця на ручних елементах
операції.
Кожний
з названих нормо утворюючих факторів, у свою чергу, залежить від цілого ряду
умов.
Розглянемо
класифікацію витрат робочого часу. Час, витрачений протягом робочого дня
(зміни), у залежності від цілей дослідження класифікується на дві великі групи:
Г) час роботи і 2) час перерв і простоїв.
Час
роботи поділяється на час основної роботи і на загальний час допоміжної,
підготовчо-заключної, додаткової роботи.
Час
основної роботи безпосередньо
затрачається на зміну стану, розмірів, властивостей, форми, взаємо-розташування
частин, на переміщення предмета праці (час робочого ходу на оранці, посів,
навантаження і т.ін.).
Допоміжний
час витрачається
винятково на операції, технологічно нерозривно зв'язані з основною роботою й
забезпеченням її виконання (поворот машин, засипання насіння, розвантаження
насіння, перенесення зібраного врожаю і т.ін. ).
Підготовчо-заключний
час використовується
на прийоми і дії, пов'язані з підготовкою до виконання виробничого завдання і
закінченням роботи.
Додатковий
час витрачається
на підтримання в належному стані знарядь праці і робочого місця протягом зміни,
на холості переходи і переїзди до місця роботи і назад, а також з ділянки на
ділянку. Ці роботи не мають циклічного чергування з основною роботою і
здійснюються в разовому порядку. Величина додаткового часу буде тим меншою, чим
досконаліша конструкція машин.
Час
перерв і простоїв - це час, протягом якого працівник не бере участі в трудовому процесі.
Він підрозділяється на регламентований і нерегламентований. Регламентований час
перерв затрачається на відпочинок, особисті потреби, виконавців. Не
регламентуються втрати часу через недисциплінованість, на простої з технічних і
організаційних причин. Останні обумовлені порушенням пропорційності в
розміщенні людей і машин, відсутністю погодженості в роботі, нерозпорядливістю
керівника. З'ясування розмірів і причин утрат робочого часу, розробка заходів
для їхнього скорочення - найважливіша задача нормування праці. При розрахунку
норм витрат праці враховують не всі елементи робочого часу. До нормованого
відноситься насамперед час основної роботи і час регламентованих перерв.
Нормування
окремого процесу праці можна виконати за допомогою хронографії (фотографії),
воно включає такі етапи:
1. Підготовка до дослідження
трудового процесу з одночасним вивченням санітарно-гігієнічних та
психофізіологічних умов роботи.
2. Проведення хронографії.
3. Обробка й аналіз матеріалів
хронографічного спостереження, виявлення резервів росту продуктивності праці.
4. Проектування раціональної
організації процесу праці і структури робочого часу (норм часу).
5. Розрахунок норми виробітку і
витрати матеріалів.
6. Виробничий інструктаж і
впровадження нової організації праці й норм виробітку.
7. Перевірка на практиці нової
організації процесу праці і норм виробітку.
Перед
початком диференційованого вивчення процесу праці підбирають робітників і
агрегат, виявляють стан засобів і предмета праці, детально знайомляться з
організаційними і природними умовами. Усе це записується. Найбільш повноцінні
матеріали зазвичай одержують при вивченні роботи передовиків.
Дані
дослідження заносять у спостережний лист у строго встановленій послідовності,
точно замірюють тривалість всіх операцій і простоїв, виявляючи при цьому умови
виконання як усього процесу праці, так і окремих його частин. Одночасно
вивчають швидкість руху, ширину робочого захоплення агрегату, темп роботи, а
також умови, що впливають на ці фактори і на результати праці в цілому.
Матеріали
попереднього вивчення трудового процесу і хронографії відображають у картці
хронографії дня робітника й у спостережному листі. Виміри швидкості руху,
ширини захоплення, глибини обробки тощо здійснюються 10-15 разів за зміну.
Після
хронографії проводять первинну обробку матеріалів вивчення: підраховують
тривалість усіх операцій і простоїв, обчислюють середні показники швидкості
руху, ширини захоплення, глибини обробки (висоти зрізу), установлюють фактичну
витрату палива, насіння й інших матеріалів, намічають класифікацію робочого
часу зміни (шифр), відповідно до якої визначають сумарну тривалість однойменних
операцій і простоїв, установлюють фактичний склад і структуру робочого часу
(табл. 6.1).
Потім
обчислюють показники продуктивності праці і використання машин. Фактичні і
проектовані показники використання агрегату на посіві ячменю наведені у табл.
6.2.
Після
підведення підсумків приступають до аналізу матеріалів спостережень, що
проводиться в такій послідовності: зіставляють фактичну тривалість робочого дня
з встановленим розпорядком і виявляють причини розбіжності; оцінюють структуру
робочого часу в цілому - з'ясовують, наскільки велика питома вага часу простоїв
і роботи; встановлюють конкретні
Таблиця
6.1
Склад
та структура робочого часу на посіві ячменю в дослідному господарстві
"Запорізьке"
Витрати часу за елементами робіт |
Тривалість посіву |
до раціоналізації |
Після раціоналізації |
Хвилин |
% |
хвилин |
% |
Час роботи |
581 |
90,6 |
420 |
100, |
Підготовчо-заключна праця, всього |
15 |
2,4 |
30 |
7,1 |
У тому числі: |
|
|
|
|
щозмінне технічне обслуговування |
15 |
2,4 |
20 |
4,7 |
основне заправлення трактора |
- |
- |
10 |
2,4 |
Основна праця, усього |
505 |
78,8 |
346 |
82,3 |
Допоміжна праця, усього |
57 |
8,8 |
39 |
9,3 |
У тому числі: |
|
|
|
|
поворот |
13 |
2,0 |
9 |
2,2 |
засипання насіння і добрив |
44 |
6,8 |
30 |
7,1 |
Холості переїзди, усього |
- |
- |
- |
- |
У тому числі: |
|
|
|
|
від бригади до ділянки |
- |
- |
- |
- |
від ділянки до ділянки |
- |
- |
- |
- |
Допоміжна праця |
4 |
0,6 |
5 |
1,2 |
Простої та перерви |
60 |
9,4 |
- |
- |
Трудові перерви, усього |
- |
- |
- |
- |
У тому числі: |
|
|
|
|
установлені |
- |
- |
- |
- |
неустановлені |
- |
- |
- |
- |
Технічні простої, усього |
22 |
3,5 |
- |
- |
Організаційні простої |
38 |
5,9 |
- |
- |
У тому числі через: |
|
|
|
|
несвоєчасність розпорядження |
- |
- |
- |
- |
відсутність насіння |
38 |
5,9 |
|
|
запізнення робітників |
- |
- |
- |
- |
Випадкові простої |
- |
- |
- |
- |
Усього витрат робочого часу |
641 |
100,0 |
420 |
100,0 |
Обідня перерва |
16 |
- |
30 |
- |
Час зміни |
657 |
- |
450 |
- |
Таблиця
6.2
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68 |