Учебное пособие: Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу

У рослинницьких галузях ця робота значно спрощується, коли її ведуть одночасно з розрахунком потреби у засобах виробництва, використовуючи технологічні карти чи відповідні розрахункові таблиці, у яких враховують рівень механізації.

Одночасно з визначенням потреби в робочій силі намічають розподіл її по галузях господарства, передбачаючи в першу чергу задоволення запитів провідних галузей.

Потреба у робочій силі можна визначати і графічним методом.

Складання графіку починають з нанесення витрат праці (у людино-днях) постійних працівників у тваринницьких, рослинницьких і підсобних галузях, а також адміністративного й обслуговуючого персоналу. Потім наносять на графік витрати праці в окремі періоди сільськогосподарських робіт. Дані про витрати праці (у людино-днях) беруть з технологічних карт чи розрахункових таблиць. Таким епосом одержують графічне зображення потреби в робочій силі протягом усього року (рис. 6.1).

На графіку зображують не тільки потребу господарства в робочій силі, а й її, загальний запас. Під запасом робочої сили розуміють кількість людино-днів, що їх можуть виробити працівники господарства протягом року.

Потреба в робочій силі по періодах року змінюється в залежності від спеціалізації господарства і рівня механізації окремих виробничих процесів. Тому потребу господарства в робочій силі уточнюють шляхом коригування графіку, сутність якого полягає в тому, щоб "зрізати піки", тобто знайти шляхи зменшення потреби в робочій силі в напружені періоди року. З цією метою переглядають раніше запланований рівень механізації робіт на полях і фермах убік його збільшення (що різко знижує потребу в робочій силі),

вишукують можливості пересування термінів виконання окремих робіт, не порушуючи при цьому агротехнічних і зооветеринарних вимог і ін.

Одночасно вирішують питання і про збільшення зайнятості робітників у періоди, вільні від польових робіт. Для цього планують розвиток сезонних підсобних галузей і підприємств. Таким епосом вирівнюють криву графіку. Слід, однак, відзначити, що цілком усунути сезонні коливання потреби в робочій силі по періодах року, як правило, не вдається.

Потребу в робочій силі зіставляють з наявністю її (запасом) у господарстві, тобто складають баланс праці. У крупних сільськогосподарських підприємствах, де мається надлишок робочої сили, визначають порядок її використання поза даним господарством. При нестачі розробляють заходи, спрямовані на виконання робіт з найменшими затратами праці, чи планують заходи, спрямовані на поповнення відсутньої кількості працівників.

Один з резервів поповнення робочої сили - використання підлітків і людей похилого віку на легких роботах. Велике значення також має поєднання професій механізаторів. Доцільно, щоб трактористи освоювали професію комбайнера; механіка-комбайнера, водія самохідних сінокосарок, машиністів молотарок та інших сільськогосподарських машин, а також одну з ремонтних (токаря, слюсаря) чи будівельних (муляра, теслі, столяра) спеціальностей. Комбайнерам доцільно оволодіти професією тракториста-машиніста: уміти працювати на кукурудзозбиральних, картоплезбиральних й інших комбайнах, а також бути машиністом самохідних косарок і опанувати одну з професій ремонтних або будівельників робітників.

Щоб створити сприятливі умови для поєднання професій і більш повного використання робочої сили на протязі року запроваджують наукову організацію праці.

6.2 Сутність та основні напрямки наукової організації праці

Наукова організація праці (НОП) - це процес внесення в існуючу організацію праці добутих наукою і практикою удосконалень, що підвищують продуктивність праці й ефективність суспільного виробництва. Наукова організація праці припускає постійний пошук і дотримання правильних кількісних і якісних пропорцій між робочою силою, засобами і предметами праці, що сприяють усуненню непродуктивних втрат робочого часу та забезпечують максимально можливі і конкретні виробничі умови, безперервність і ритмічність кожного трудового і виробничого процесу, високу продуктивність праці.

Розвиток техніки і технології виробництва, зростання культури і технічної грамотності працівників у сільському господарстві вимагають постійного удосконалювання організації праці.

До техніко-економічних задач, що вирішуються за допомогою НОП, відносяться: підбір і розміщення працівників з урахуванням їх професій, досвіду, нахилів і можливостей; вибір правильних форм кооперації і поділу праці; навчання передовим прийомам праці, установлення суспільно-необхідної швидкості (інтенсивності) праці; раціональне використання робочого часу, технічних можливостей застосовуваних машин та інших засобів виробництва; дотримання передової технології виробництва рослинницької і тваринницької продукції й ін. Разом з цим НОП сприяє полегшенню і підвищенню творчого змісту і привабливості праці, забезпечує всебічний розвиток здібностей працівників, залучення трудящих до удосконалювання управління виробництвом і розв'язання інших соціальних задач. Правильно організована праця працівників об'єктивно вимагає удосконалювання управління виробничими і трудовими процесами. НОП виховує у виконавців організованість, дисциплінованість, свідомість високої відповідальності за результати праці перед колективом, суспільством та господарем підприємства.

Значення наукової організації праці полягає в тому, що при даному рівні механізації і технології виробництва вона дозволяє досягти найвищої продуктивності праці, раціонального використання застосовуваних засобів виробництва, поліпшення умов роботи виконавців.

Кооперація праці - це така форма організації праці "... при якій багато осіб планомірно працює поруч і у взаємодії один з одним у тому самому процесі виробництва чи в різних, але пов'язаних між собою процесах виробництва..." \

Кооперація праці може бути простою і складною. При простій кооперації зусилля працівників поєднуються для виконання однорідної роботи часто без розподілу обов'язків між виконавцями. Складна кооперація заснована на поділі праці виконавців, що одночасно беруть участь у виконанні єдиного виробничого процесу.

З розвитком науково-технічного прогресу усе ширше застосовуються поділ, кооперація і спеціалізація праці й удосконалюються форми їхнього прояву. Час виробництва продуктів сільського господарства підрозділяють на робочий період і період, що включає сукупність природних процесів, які відбуваються під дією сил природи (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Схема виробничого процесу

Робочий період - це час, протягом якого у виробничому процесі бере участь праця людини, тобто здійснюється робочий процес.

Трудовий процес, переплітається з природними фізичними, хімічними, біологічними й іншими процесами, розчленовується на окремі трудові процеси роботи.

Трудові процеси групуються в комплекси по періодах сільськогосподарського року.

Трудовий процес за Марксом є діалектична сукупність трьох простих моментів: доцільна діяльність людини чи сама праця, предмет праці і засіб (знаряддя) праці. За допомогою знаряддя праці людина впливає на предмет праці і здійснює свою доцільну діяльність. Предмет праці - це сировина, вихідний матеріал для одержання готової продукції.

Процес праці складається з операцій. Операція - це технологічно однорідна частина трудового процесу, здійснювана одним чи декількома працівниками на одному робочому місці і пов'язана з визначеним знаряддям і предметом праці. Зміна робочого місця, знаряддя і предмета праці чи одного з них означає перехід до іншої операції. Наприклад, засипання насіння і висівання насіння - дві різні, хоча і взаємозалежні операції, тому що вони виконуються різними знаряддями праці.

У трудовому відношенні операція поділяється на прийоми чи їхні комплекси, прийоми - на трудові дії, трудові дії - на трудові рухи.

Прийом - закінчена частина операції визначеного цільового призначення. Характерною ознакою, за якою встановлюється границя між суміжними прийомами, є момент включення в процес чи виключення з нього знаряддя або предмета праці: підхід автонавантажувача до сівалки - один прийом, завантаження насіння з бункера автонавантажувача в сівалку - другий і від'їзд автонавантажувача від сівалки - третій прийом.

Трудова дія - частина прийому, що являє собою сукупність рухів, виконуваних виконавцем-безупинно з метою підходу до предмета праці, узяття його, огляду засобів праці, спостереження за ходом технологічного процесу і т.ін. Завантаження, насіння у сівалку автонавантажувачем, виконуване водієм, складається з таких дій: включення шнека, спостереження за завантаженням і вимикання шнека.

Трудовий рух - однократне переміщення різних органів людини (руки, ноги, корпусу) у процесі виконання роботи.

Мікрорух - це частина руху.

У технологічному відношенні операція розчленовується на установку і переходи.

Перехід - частина операції, що виконується при незмінному режимі роботи машин (устаткування) і характеризується визначеною технологічною спрямованістю й змістом здійснюваних механічних, фізико-хімічних і біологічних змін предмета.

Один перехід може бути проведений у результаті одного чи декількох проходів. Наприклад, висівання насіння може виконуватися на другий, третій і четвертій передачі. Це і є різні переходи однієї операції.

Режим роботи агрегату в даному випадку характеризується трьома величинами: швидкістю руху агрегату, шириною робочого захоплення і глибиною закладення насіння. Висівання насіння може бути здійснене за один і за два (при перехресній сівбі) проходи.

Розчленовування операції в технологічному відношенні дозволяє вибрати найбільш ефективний режим використання машин, поліпшити результати їхнього застосування, стан предмета, й організацію праці, домогтися за рахунок цього більш високих показників у роботі.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68