Учебное пособие: Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу
При
відгодівлі дорослих тварин доцільно максимально використовувати соковиті і
грубі корми. На початку відгодівлі питома вага соковитих кормів складає 60-65%
і грубих - 10% у загальній поживності раціону; інша частина його складається з
кукурудзи, зернових відходів й інших дешевих концентратів. У другій половині
відгодівлі питома вага концентратів у раціоні збільшується до 60-65%. Добові
прирости досягають 1-1,5 кг; відгодівлю припиняють при зниженні добових
приростів ваги наполовину, приблизно до 500-600 г.
Коротка
характеристика основних видів відгодівлі говорить про те, що економічно
найбільш вигідною є м'ясна інтенсивна відгодівля. Для успішної відгодівлі
молодняку велике значення має правильне його вирощування. Особливу увагу варто
приділяти росту відлученого молодняка. У цей період необхідно згодовувати
молодняку корм зі значним вмістом перетравного білка, у першу чергу зелень, одночасно
в раціони вводять і об'ємні корми. Тварини, вирощувані на таких раціонах, у
наступному при переході на годівлю концентратами дають кращі прирости, ніж
свині, яким у ранньому віці згодовували тільки концентровані корми.
У
зниженні собівартості свинини велике значення має відгодівля молодняку, отриманого
від ранніх весняних опоросів, тому що при наступній відгодівлі таких тварин
широко використовуються дешеві пасовищні й інші корми. За даними наукових
організацій, вартість кормів при відгодівлі свиней весняних опоросів на 30%
менша, ніж при відгодівлі молодняку літніх опоросів. Зниженню витрат праці і
засобів на відгодівлі сприяє перехід до згодовування сухих концентрованих
кормів із самогодівниць.
Для
правильної організації відгодівлі кожне господарство повинне мати місячні
плани, у яких передбачають, скільки свиней буде поставлено і знято з відгодівлі
і їхню живу вагу. Рух поголів'я в цілому по фермі визначають на підставі
місячних оборотів череди.
Крупногрупове
утримання молодняку після відлучення не відрізняється від утримання свиней на
відгодівлі (принципи утримання тварин і устаткування приміщень ті самі ).
Молодняк розміщують у секціях групами по 150-200 голів. Кнурів у віці 4 міс.
виділяють в окрему групу.
Організація
утримання свиней. Великогрупове безстанкове утримання застосовують при відгодівлі
свиней і вирощуванні молодняку після відлучення. Сутність цього методу полягає
в наступному. Тварин розміщують групами по 150-200 і більше голів в одній
секції свинарника. Одночасно удосконалюють способи годівлі тварин, переходять
до згодовування суміші концентратів і сінного борошна із самогодівниць,
соковитих кормів у свіжому вигляді і рідких кормів з вакуумних чи групових
годівниць. Крупногрупове утримання свиней передбачає також застосування автопоїльниць
для напування тварин і широке використання засобів механізації для роздачі
кормів та збирання гною.
При
крупногруповому утриманні свиней зі свинарника забирають перегородки усіх
станків і приміщення розділяють поперечними перегородками на кілька великих
секцій. Уздовж свинарника на відстані 3-4 м від однієї з подовжніх стін
установлюють гнойовий жолоб. Площа між цією стіною і жолобом служить лігвищем
(місцем відпочинку) для свиней. У кожній секції уздовж іншої подовжньої стіни
встановлюють самогодівниці, вакуумні і групові годівниці й автопоїльниць. У
стіні між годівницями влаштовують лаз для вільного виходу свиней на
обгороджений вигульний дворик. У кожній секції поміщають свиней приблизно
одного віку і ваги.
Свиней
розміщують ущільнено - по 3-4 голови на 1 кв. м лігвища.
Місткість
свинарника після ущільнення збільшується в 3-4 рази, поліпшується повітряний
режим приміщення. Свині одержують вільний доступ до кормів і води, їхнє
перебування на повітрі не обмежується. У результаті скорочуються витрати праці,
підвищуються прирости ваги і знижується собівартість продукції.
Груповий
спосіб утримання підсисних маток. До початку чергового туру опоросів свинар відбирає і
переводить у маточник 25-40 поросних маток, опороси яких повинні бути закінчені
протягом найближчих 7-10 днів. У допомогу свинарю виділяють на час опоросів
підсобного робітника. Опорос кожної матки відбувається в окремому станку. У
ньому матка з приплодом залишається протягом 3-4 днів після опоросу. Потім
маток, що опоросилися, переводять в інші станки і розміщують попарно. Між
кожними двома станками є приміщення для поросяти, де його підгодовують. Матки в
це приміщення доступу не мають, а поросята можуть вільно переходити до маток.
Через 10-15 днів після опоросу маток переводять у більші станки й у кожному
розміщують по 4-6 маток із приплодом; поруч з таким станком виділяють
приміщення для поросят (матки в це приміщення доступу не мають).
Літне
утримання свиней у таборах сприяє зміцненню здоров'я тварин.
Використання
зеленого корму (особливо бобових культур), багатого повноцінним протеїном,
вітамінами і мінеральними речовинами, підвищує повноцінність раціону і
засвоюваність усіх кормів, сприяє росту продуктивності і є однією з основних
умов рентабельного ведення свинарства. Утримання тварин у літніх таборах не
вимагає зведення дорогих будівель і дає можливість знижувати в 2-3 рази витрати
праці і засобів на виробництво продукції.
Літнє
утримання свиней у таборах повинне забезпечувати тривале (протягом доби)
перебування тварин на відкритому повітрі. Виділені під пасовище природні
кормові угіддя обов'язково поліпшують. Для підгодівлі і випасу тварин поблизу
табору висівають кормові культури, що дають багато зеленої маси з високим
вмістом перетравного протеїну. Для підгодівлі використовують також комбінований
силос, спеціально заготовлений на літо.
На
пасовищі, виділеному під літній табір чи поблизу нього, споруджують літні
приміщення з навісами. Для кожної групи свиней виділяють окреме приміщення і
вигульну площадку. Між групами установлюють відстань 100-200 м. Поїння свиней
здійснюють за допомогою автопоїльниць. Відстань літніх приміщень від пасовища
не повинна перевищувати для важкопоросних маток 0,5 км, відлучених - 0,5-1 та
інших груп - 1-1,5 км.
Поголів'я
свиней у випасній групі: кнурів-плідників 10—15 голів, маток підсисних і
важкопоросних 20-30, маток ялових і легкопоросних 80-100, відлучених у віці 2-4
міс. 200-300, ремонтного молодняку 300-400, на відгодівлі 300 400 голів.
Свиней
пасуть загінним способом. Площу загонів визначають з урахуванням такої добової
потреби в зеленому кормі однієї голови: дорослих маток і кнурів 10-12 кг,
молодняку старше 4 місяців — 6-8, поросяти у віці 2-4 міс. - 2 кг.
Щоб
уникнути глистових захворювань, не можна допускати пасіння свиней тривалий
період на тих самих ділянках. Тому складають плани використання пасовищ.
Організація
праці на фермі. Поділ
праці у свинарстві дає можливість поліпшувати організацію виробництва продукції
і підвищувати продуктивність праці. Він знаходить своє конкретне втілення у
створенні спеціалізованих бригад (чи ланок) по догляду за окремими статевими і
віковими групами свиней. У кожній бригаді установлюють твердий розпорядок робіт
і визначають обов'язки свинарів. При цьому враховують склад поголів'я, що
обслуговується, вид і розміри приміщень, рівень механізації, види машин і
устаткування на фермі, систему утримання і годівлі тварин та ряд інших умов. У
передових господарствах свинарі є і механізаторами.
Широкого
поширення у свинарстві набувають комплексні механізовані бригади і ланки. Вони
займаються вирощуванням і відгодівлею свиней, а також виробництвом кормів.
Розпорядок
дня на фермі залежить
від часу року, виду поголів'я, що обслуговується, і т.д. У ньому встановлюють
години проведення всіх основних робіт і відводять час на відпочинок свинарів.
При обслуговуванні маткового поголів'я й відлучених у розпорядку дня
передбачають підгодівлю поросят і додаткову годівля підсисних маток.
9.3
Організація
виробничих процесів у вівчарстві
Спеціалізація
вівчарства. У
залежності від характеру основної продукції й умов виробництва склалися такі
головні напрямки вівчарства: тонкорунне (шерстне і вовно-м'ясне),
напівтонкорунне (м'ясо-шерстне) і грубововняне (смушково-молочне, овчинно-м?ясне,
м'ясо-сальне).
Сільськогосподарські
підприємства, у залежності від спеціалізації, створюють племінні і товарні
ферми зазначених вище напрямків. У великих вівчарських господарствах
організуються спеціалізовані ферми маткового поголів'я з ягнятами для
відібрання, вирощування молодняку, відгодівлі і нагулу овець.
Розміри
ферм. Багаторічна
практика свідчить про те, що на великих фермах підприємства роблять найбільш
дешеву вівчарську продукцію. Розміщення ферм у господарстві залежить від
спеціалізації і розмірів вівчарства.
У
господарствах, що мають до 500 маток, усі поголів'я овець розміщують на одній
фермі й в одній кошарі. У господарствах з великим поголів'ям овець на фермах
тварин розміщують у спеціалізованих кошарах, призначених для окремих отар:
маткового поголів'я, молодняку, валахів і нагульних овець. Місткість вівчарських
будівель, їхня кількість і типи визначаються в залежності від району, в якому
знаходиться господарство, напрямки вівчарства і наявності овець (за статевими і
віковими групами).
На
ділянці ферми необхідно мати сховища для концентрованих і соковитих кормів з
розрахунку 1,2-1,4 ц на одну дорослу вівцю. При маткових кошарах обладнують
спеціальні приміщення для окоту овець у зимові і ранньовеснянні місяці. До
кошари повинний примикати відкритий баз, розмір якого встановлюють з розрахунку
2 кв м на одну вівцю.
Отару
організують з овець, однорідних за статтю, породністю, класністю, кольором
вовни, віком, ветеринарно-санітарним стану тощо.
Найціннішою
частиною поголів'я є барани-плідники, їх отари формують у межах 300 голів, що
значно менше поголів'я в отарах інших груп овець. На фермах з невеликим
поголів'ям баранів виділяють в окрему групу і утримують ізольовано від інших
овець.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68 |