Учебное пособие: Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу

У складі основних виробничих фондів підприємств промислового призначення найбільший відсоток складають ремонтні майстерні, оснащені верстатним і ремонтно-технологічним устаткуванням. Структура фондів відбиває основний напрямок виробничої діяльності підприємств: проведення ремонтних робіт, надання послуг по виконанню механізованих і меліоративних робіт у сільському господарстві, транспортування вантажів, матеріально-технічне постачання.

Значна питома вага фондів торгово-постачальницького під комплексу АПК відповідає такому напрямку господарської діяльності, як матеріально-технічне постачання, забезпечення підприємств добривами, запасними частинами, будівельними матеріалами.

Фізичний і моральний знос з особливо діє на активну частину основних фондів (трактори, комбайни та сільськогосподарські машини).

Матеріальне зношування машини від використання, чи фізичний знос першого роду - не що інше, як поступова зміна властивостей та інших первісних параметрів окремих деталей, що приводить до зміни техніко-економічних показників усієї машини.

Фізичний знос першого роду відбувається під впливом робочих процесів і сил природи. Так, при роботі трактора в його двигуні постійно зношуються гільзи циліндрів, поршні, поршневі пальці, шатунні і корінні підшипники, зношуються деталі силової передачі і ходової частини, піддається корозії облицювання трактора.

Величина зносу, знаходячись у визначеній залежності від прийнятої системи технічного обслуговування машин, зростає зі збільшенням часу використання машини, поступово зменшуючи її продуктивність.

Фізичний знос першого роду, викликаючи загальний знос машини, виникає в окремих вузлах та деталях і виявляється своєрідно в залежності від умов роботи сполучень чи деталей вузла й агрегату в цілому. Як показують спостереження, не всі деталі тракторів, електродвигунів, комбайнів і сільськогосподарських машин мають однаковий характер зносу. Однак знос усіх без винятку деталей має єдину економічну закономірність – знецінення деталей і машини. Мірою зносу є величина втрати споживної вартості і вартості машини, вузла, деталі.

З огляду на те, що машина складається з великої кількості деталей, різноманітних за своїм конструктивним виконанням, призначенням, характером навантаження і зносу, практично неможливо визначити сумарний знос машини як функцію зносу всіх її деталей. Тому про знос машини прийнято судити по - одному чи декількох узагальнюючих показниках технологічного порядку, що характеризують основне призначення машини. Такими показниками для плуга можуть бути збільшення загальних енергетичних витрат, зміна рівномірності оранки по глибині й інші показники якості оброблюваної поверхні, для сівалки - точність висіву і рівномірність закладення насіння по глибині, для косарки - рівномірність зрізу, для комбайнів - величина недомолоту, дроблення зерна, погіршення сепарації, для трактора й автомобіля - підвищена витрата палива на одиницю виконуваних робіт.

Фізичний знос другого роду (знос від невживання) відбувається при бездіяльності основних фондів. При цьому металеві частини машин піддаються корозії. Деталі з пластмас, гума, електроустаткування старіють. Інтенсивність фізичного зносу другого роду залежить від дотримання правил зберігання машин і часу зберігання. При зберіганні на відкритих площадках машини зношуються швидше, ніж у гаражах і під навісом. Менше зношуються машини, законсервовані з нанесенням захисних змащень. Знос від невживання веде також до втрати споживної вартості і вартості.

Розрізняють дві форми морального зношування. Перша його форма відбувається у зв'язку з постійним ростом продуктивності праці в машинобудівній промисловості і в галузях, що поставляють матеріали для виготовлення машин. У результаті машини однієї тієї самої конструкції виробляються дешевше.

Природно, якщо зміна відпускних цін відбувається відповідно до зміни собівартості виготовлення, то споживач одержить аналогічну машину з незмінними її техніко-економічними параметрами по нижчій ціні.

Менша вартість машин більш пізнього випуску веде до втрати частини вартості машини раннього випуску, тому що її вартість визначається вже не тим робочим часом, що фактично упредметнений у ній, а тим, який необхідний тепер для відтворення її самої.

Розмір утрати вартості основними фондами в результаті технічного прогресу не залежить від матеріального зносу.

Моральний знос другої форми відбувається з появою нових машин і устаткування того самого призначення, але більш продуктивних, чим старі. Досконалість їх полягає в більш високій продуктивності, економічності, надійності, у забезпеченні випуску продукції, виконанні робіт підвищеної якості, у здатності в більшій мірі полегшувати й оберігати працю і ін.

Таким чином, моральний знос другої форми являє собою поступове знецінення основних фондів, що відбувається під впливом технічного прогресу з появою нових, більш продуктивних машин, що відрізняються новою, іншою споживчою вартістю і вартістю.

Комплексна проблема раціонального використання основних засобів виробництва містить у собі: розрахунок потреби підприємства в основних засобах виробництва; організацію продуктивного використання основних засобів; технічне обслуговування і ремонт машин, устаткування, будинків, споруджень з метою їхнього збереження і часткового відтворення.

Потреба сільського господарства і його окремих підприємств в основних засобах виробництва визначається якісними і кількісними показниками. Якісними показниками характеризуються склад основних засобів, техніко-економічні параметри окремих машин, устаткування, споруджень, будівель. З огляду на якісний склад основних засобів визначають потрібну кількість машин, устаткування для виконання виробничого процесу відповідно до агротехнічних й інших вимог.

Визначаючи потребу і марочний склад машинно-тракторного парку, виходять зі створеної системи машин як для рослинництва, так і тваринництва. Система машин містить обґрунтований перелік машин, що випускаються промисловістю, пристосувань, устаткування, призначених для виконання сільськогосподарських робіт у різних природно-економічних зонах країни.

Машини, що входять у систему і призначені для використання в агрегатах у послідовних технологічних операціях, погоджені між собою за продуктивністю, шириною захоплення, робочою швидкістю і рядом інших параметрів. Система машин періодично переглядається, з неї виключаються застарілі конструкції. Вона поповнюється новими, більш ефективними машинами, що відповідають сучасному рівню технічного прогресу в машинобудуванні і передовій технології оброблення сільськогосподарських культур, механізації трудомістких процесів тваринництва.

В умовах функціонування системи машин розрахунок потреби господарства в техніці зводиться до вибору найбільш економічних, продуктивних машинно-тракторних агрегатів, машин, установок і визначення їхньої кількості стосовно обсягу робіт, призначеному для виконання.

Основними методами визначення потреби в техніці є розрахунково-конструктивний і економіко-математичний.

Найбільш ефективний економіко-математичний метод. При наявності в господарстві персонального комп'ютера і відповідного програмного забезпечення застосування цього методу дозволить звести до мінімуму витрати часу на розробку оптимального плану використання машинно-тракторного парку (МТП). Ще більший ефект досягається при розрахунках складу МТП на перспективу, коли є потреба оцінити доцільність змін у технології і складі МТП. Порядок і приклади реалізації цього методу можна знайти в спеціальній і учбовій літературі з математичного моделювання економічних процесів у сільському господарстві.

Розрахунково-конструктивний метод орієнтований на прості обчислювальні засоби. Спеціалісти які досконально володіють цим методом у ситуаціях, що не потребують суттєвих змін виробничої програми, спроможні одержати рішення, близькі до оптимальних. Основною вихідною інформацією повинні бути технологічні карти. Розрахунково-конструктивний метод включає такі етапи: 1) складання зведеного плану механізованих робіт, який відображає їх перелік, обсяги, строки виконання, можливі склади агрегатів; 2) розподіл загального обсягу робіт по основних групах МТП (по тракторах загального призначення, універсально-просапних, спеціальних, по комбайнах та ін.); 3) визначення потреби (по марках) в тракторах, комбайнах і сільськогосподарських машинах на протязі всього планового періоду, складання графіку використання МТП.

Розрахунки потреби в сільськогосподарській техніці, ремонтів і технічних доглядів, прямих експлуатаційних витрат та інших показників здійснюються на підставі річного обсягу тракторних та інших механізованих робіт (сумарний виробіток тракторів, комбайнів та інших складних машин). В якості одиниці виміру річного обсягу тракторних робіт застосовується "умовний еталонний гектар" - це обсяг робіт, що відповідає оранці 1 га в еталонних умовах.

Виробіток трактора даної марки в еталонних умовах, визначений за методикою технічного нормування, має назву еталонного. Еталонний виробіток за 1 год. змінного часу відповідає коефіцієнту переводу фізичного трактора даної марки в умовний еталонний трактор.

Загальний обсяг робіт тракторного парку в умовних еталонних гектарах здійснюють шляхом перерахунку фізичного обсягу всіх видів робіт, які виконуються машинами на тракторній тязі в рослинництві, тваринництві та інших галузях, фізичні обсяги тракторних робіт можна перерахувати в еталонні гектари і шляхом множення кількості виконаних нормо-змін тракторами конкретної марки на змінну норму виробітку в умовних гектарах. Остання визначається множенням коефіцієнта переведення фізичних тракторів у еталонні на тривалість зміни 7 год., а на роботах з шкідливими умовами праці - 6 год.

Кількість нормо-змін визначається діленням виконаного обсягу робіт у фізичних одиницях на семигодинну норму виробітку в тих самих одиницях.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68