Учебное пособие: Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу
Поглиблення
спеціалізації потребує раціонального розміщення переробної промисловості
сільськогосподарського виробництва по території країни для зменшення
нераціональних перевезень сільськогосподарської сировини і готових продуктів.
Сільське господарство і переробна промисловість як основні складові
агропромислового комплексу покликані спільно забезпечувати потреби населення в
харчових та інших продуктах. Тому раціональне розміщення промисловості в
сільськогосподарських підприємствах з'являється дедалі більше можливо для
вдосконалення розміщення виробництва продукції інтенсивних і трудомістких
галузей.
На
розміщення сільського господарства значно впливає також економічна політика
держави, особливо розміри капітальних вкладень у ту чи іншу галузь і рівень
закупівельних цін на окремі види сільськогосподарської продукції. Розміщення
сільського господарства - динамічний процес, який залежить від темпів і рівня
розвитку продуктивних сил країни. При цьому великого значення набувають
прискорення науково-технічного прогресу, розвиток і розміщення всіх галузей
агропромислового комплексу, зростання міст і промислових центрів.
Розміщення
сільського господарства з урахуванням наведених принципів, які обумовлені
вимогами економічних законів, є важливим фактором збільшення виробництва
сільськогосподарської продукції і підвищення його ефективності.
Територіальна
форма поділу праці зумовлює спеціалізацію сільськогосподарського виробництва
окремих регіонів і зон на виробництві певного продукту. Розміщення і
спеціалізація сільськогосподарського виробництва - взаємопов'язані форми
суспільного поділу праці, з яких перша характеризує його кількісно, а друга -
якісно.
Спеціалізація
сільського господарства - це переважний розвиток однієї або кількох галузей у
виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і
регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають
виробничий напрям сільського господарства. Спеціалізуючись на виробництві
окремих видів товарної продукції, необхідної для розвитку економіки країни,
господарства беруть безпосередню участь у суспільному поділі праці. Процес
спеціалізації характеризується зосередженням засобів виробництва і робочої сили
сільськогосподарських підприємств на виробництві окремих видів товарної
продукції з урахуванням природних і економічних умов.
Спеціалізація
сільського господарства - об'єктивний і закономірний процес, який розвивається
на основі впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. З
розвитком продуктивних сил сільського господарства процес суспільного поділу
праці вдосконалюється і поглиблюється. У зв'язку з цим спеціалізація по суті
нескінченна, так само як і розвиток техніки. Щоб підвищити продуктивність
праці, потрібна спеціалізація виробництва певного продукту, виділення його в
окреме виробництво з застосуванням машин.
Підвищення
продуктивності праці й ефективності сільськогосподарського виробництва
невіддільне від дальшого поглиблення його спеціалізації. В умовах спеціалізації
сільськогосподарського виробництва відкриваються широкі можливості для
впровадження комплексної механізації й автоматизації виробництва, переведення
галузей на індустріальну технологію, застосування прогресивних методів
організації виробництва і праці, раціонального і ритмічного використання
засобів і предметів праці. У процесі поглиблення спеціалізації значно вдосконалюється
сільськогосподарське виробництво, і ці позитивні зміни сприяють підвищенню
економічної ефективності як окремих галузей, так і сільського господарства в
цілому.
Спеціалізація
сільського господарства має свої відмінності, зумовлені його специфічними особливостями
(земля - головний засіб виробництва, економічні процеси відтворення тісно
переплітаються з природними). На відміну від промисловості, де спеціалізація
часто призводить до виробництва тільки однієї частини продукту,
сільськогосподарське виробництво не розпадається на цілком відокремлені галузі,
а лише спеціалізується на виробництві в одному випадку одного, в іншому -
іншого ринкового продукту. При цьому інші галузі сільськогосподарського
виробництва не зникають, а розвиваються і пристосовуються до головного
продукту.
Ці
особливості спеціалізації сільського господарства зумовлюють те, що в
підприємствах виробляється не один вид продукції, а формуються галузі, в кожній
з яких одержують один або кілька продуктів. Тому спеціалізація
сільськогосподарських підприємств відзначається великою різноманітністю,
змінюючись не тільки в різних районах залежно від природно-економічних умов, а
й у різних господарствах.
Поглиблення
спеціалізації сільськогосподарських підприємств насамперед сприяє розвитку
головних галузей на основі впровадження комплексної механізації і автоматизації
виробничих процесів, інтенсивних індустріальних технологій, нових сортів
рослин, високопродуктивних порід тварин і т. ін.
Високої
економічної ефективності спеціалізації виробництва господарств досягають
раціональним поєднанням головних, додаткових і підсобних галузей.
Процес
спеціалізації виробництва в сільськогосподарських підприємствах відбувається
безперервно. Проте господарства істотно відрізняються за рівнем спеціалізації
сільськогосподарського виробництва, який визначається часткою товарних галузей
і виражається коефіцієнтом спеціалізації Кс:

де:
ΣPi - виторг від реалізації продукції і- ї галузі;
ΣР - виторг від реалізації
всієї продукції підприємства.
Господарства
з низьким рівнем спеціалізації мають коефіцієнт до 0,20, з середнім - від 0,21
до 0,40, з високим - від 0,41 до 0,60. Коефіцієнт вище 0,6 мають підприємства з
поглибленою спеціалізацією.
Залежно
від рівня спеціалізації сільськогосподарських підприємств, кількості головних і
додаткових галузей та їх співвідношення можна виділити такі типи
спеціалізованих господарств.
Вузькоспеціалізовані
господарства
мають переважно одну головну галузь, продукція якої в структурі товарної
продукції становить 80-90 %. До них відносяться птахофабрики, тваринницькі
комплекси, господарства з відгодівлі великої рогатої худоби і свиней,
парниково-тепличні та інші господарства. Вузька спеціалізація властива для
виробництва таких видів сільськогосподарської продукції, технологія яких дає
змогу рівномірно протягом року використовувати робочу силу і засоби
виробництва.
Вузькоспеціалізовані
господарства відзначаються високою концентрацією виробництва, вищим рівнем
механізації і автоматизації виробничих процесів, застосуванням найбільш
прогресивних технологій, що сприяє підвищенню продуктивності праці і зниженню
собівартості продукції.
Глибокоспеціалізовані
господарства
мають одну головну, З - 4 додаткові, а також кілька підсобних товарних галузей.
Головна галузь, що визначає спеціалізацію господарства, забезпечує понад 50 % грошових
надходжень від реалізації товарної продукції. До цього типу відносяться
скотовідгодівельні, свинарські, птахівничі, виноградарські та інші
господарства.
У
спеціалізованих господарствах розвиваються дві головні галузі, які забезпечують
60 - 70 % грошових надходжень від реалізації продукції, а також 3-4 додаткові.
До цього типу належать такі господарства, як скотарсько-зернові,
зерно-скотарські, овочево-молочні, скотарсько-молочні та інші.
Господарства
комбінованої спеціалізації мають у своєму складі три головні галузі, які
забезпечують понад 75 % грошових надходжень від реалізації товарної продукції,
а також 3-4 додаткові. Це господарства скотарсько-зерново-овочеві,
скотарсько-свинарсько-зернові та інші. Назва спеціалізованого господарства
утворюється від назви головних галузей, які відповідно мають найбільшу частку в
структурі товарної продукції і визначають спеціалізацію. У спеціалізованих
підприємствах активно розвиваються підсобні галузі, які здійснюють переробку
овочів, плодів, винограду та іншої сільськогосподарської продукції.
Розміщення
і спеціалізація відіграють важливу роль у розвитку сільського господарства,
забезпечуючи значне підвищення його ефективності на основі впровадження
досягнень науково-технічного прогресу, вдосконалення технології виробництва і
організації праці. Економічна ефективність розміщення і спеціалізації
сільськогосподарського виробництва характеризується системою показників:
вартістю валової і товарної продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, на
1000 грн. основних і оборотних фондів і на одного середньорічного працівника;
затратами праці на виробництво 1 ц продукції, собівартістю 1 ц продукції;
прибутком на 1 га сільськогосподарських угідь; рівнем рентабельності
сільськогосподарського виробництва.
Раціональне
розміщення і науково обґрунтована спеціалізація сприяють збільшенню виробництва
сільськогосподарської продукції, підвищенню продуктивності праці, зниженню
собівартості продукції, що забезпечує ефективне використання земельних угідь,
матеріальних і трудових ресурсів. Природні і економічні умови регіонів України
різноманітні, тому вирішення питань раціонального розміщення і спеціалізації
сільського господарства є важливим напрямом підвищення його ефективності.
Розглянемо,
як впливала зміна спеціалізації виробництва зернових культур на ефективність
галузі в господарствах Запорізької області у 2004 р. (табл. 7.1).
Таблиця
7.1
Оцінка
впливу спеціалізації зернових культур в господарствах Запорізької області
Групи господарств з рівнем спеціалізації, % |
Кількість господарств |
Середній рівень спеціалізації,
%
|
Ціна 1 ц
продукції,
грн/ц
|
Рівень рентабельності,
%
|
11,0-20,0 |
117 |
15 |
51,5 |
21,6 |
20,1-30,0 |
108 |
24 |
57,1 |
30,0 |
30,1-40,0 |
60 |
36 |
61,2 |
48,2 |
Всього |
285 |
25 |
55,6 |
29,4 |
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68 |