Дипломная работа: Соцiально-психологiчна робота в органах внутрiшнiх справ
Індивідуально-психологічне
консультування може здійснюватися за різними конкретними цілями: 1 –
інформування, надання інформації за результатами психодіагностичного
дослідження; 2 – орієнтація на який-небудь вид діяльності, в тому числі
професійної; 3 – корекція, зміна, наприклад, відношення до себе чи розвиток
здібностей. У будь-якому випадку психологічна консультація завжди спрямована на
самоусвідомлення особистості, на усвідомлення людиною своїх індивідуальних
особливостей, бажань, цілей, потенційних здібностей, почуттів, думок і дій.
Необхідною умовою
психологічного консультування є добровільна згода на отримання консультації, а
також довіра клієнта, його активність й творче дослідницьке відношення до
власних проблем. У того, хто звертається за індивідуально-психологічною
допомогою, завжди залишається право приймати чи не приймати допомогу, що
надається, й самому вирішувати питання свого життя.
2.
Групова
психологічна допомога полягає в участі у групових тренінгових процедурах. В
останні роки різні форми групової психологічної роботи стали досить популярними
внаслідок ефективності й більшої економічності у порівнянні з індивідуальною
роботою. Однак, не слід думати, що остання має менше значення: користь
психологічної підтримки може бути оцінена тільки виходячи з конкретної
ситуації.
Вплив групи на людину
величезний. Споконвіку взаємодія в групі сприяла виживанню й розвитку її
членів. У багатьох життєвих ситуаціях людина відчуває потребу у теплі, визнанні
й контакті з іншими людьми. Те, що переживається учасниками в групі, може
природно переноситися ними у зовнішній світ. Члени групи отримують в ній
зворотній зв’язок і підтримку від людей, що мають схожі проблеми чи
переживання. Найважливішими умовами роботи тренінгових груп є прийняття й
довіра до кожного члена групи, активна турбота й допомога один одному. В такій
атмосфері комфортності людина стає здатною оволодіти новими уміннями,
експериментувати з різноманітними стилями відносин, пробувати нові способи
поведінки. Група значно полегшує процес самодослідження, допомагає оцінити
власні почуття, установки й вчинки, сприяє саморозкриттю, змінам, формуванню
“Я”-концепції і, значить, посилює впевненість в собі.
На жаль, тренінг поки що
досить рідко застосовується у професійній діяльності фахівців служби
психологічного забезпечення ОВС, оскільки вимагає спеціальних професійних
знань, умінь, навичок.
3. Самостійна психологічна допомога – це
турбота людини про себе і про свій особистісний ріст. Вона проявляється в
розвитку самопізнання, тобто у відображенні себе у своїй свідомості, в знаннях
про себе, переживанні своєї індивідуальної неповторності. В психологічному
контексті самосвідомість виступає насамперед як відношення до свого
"Я", яке формується через усвідомлення своїх бажань, думок, почуттів
і дій. Людина в процесі самоусвідомлення починає краще розуміти і приймати
себе, що є необхідною умовою саморозвитку. Терплячість відкриває можливість
гнучкого осмислення як минулого, так і нового досвіду, використання його для
побудови планів на майбутнє і самостійної допомоги в кожний конкретний момент
власного життя.
Рівень сформованості
самосвідомості визначається потребою особистості у самовираженні й
самоактуалізації, силою її прагнення до знаходження свого покликання, а також
здатністю взяти на себе відповідальність за своє життя. Самоусвідомлення проявляється
й розвивається в самопізнанні (самоспостереження і самоаналіз), самооцінці
(емоційно-ціннісне відношення до себе) й саморегуляції.
Консультування є однією з
форм допомоги людям у вирішенні їх проблем і, звичайно, не може відповісти на
всі питання. Це, скоріше, засіб допомогти людям у проясненні і, можливо, у
досягненні ними особистих цілей. Поряд з консультуванням виділяють й інші типи
стратегій допомоги [81]:
п о р а д и: висловлення
клієнту власної думки, заснованої на своєму баченні ситуації, в якій він
знаходиться;
і н ф о р м у в а н н я:
надання клієнту інформації, якої він у даний момент потребує. Брак інформації
може заважати клієнту самому справитися з ситуацією, надання її може бути
надзвичайно ефективним;
п р я м а д і я: здійснення
конкретних дій, спрямованих на надання допомоги клієнту. Прикладом цієї
стратегії в рамках психологічної допомоги може бути втручання в кризових
ситуаціях, коли мають місце самодеструктивна поведінка, зловживання
беззахисністю людини (дитини, хворого тощо) – іншими словами, існує реальна
загроза фізичному або психічному здоров'ю людей;
н а в ч а н н я: допомога у
набутті необхідних в конкретній ситуації вмінь, навичок, які можуть навчити
клієнта справлятися з ситуацією і функціонувати більш ефективно і плідно;
с и с т е м н і з м і н и:
вплив на систему, яка була причиною виникнення труднощів. Це скоріше робота по
організаційному розвитку, ніж робота з окремими людьми. Передбачає розгляд
ситуації в цілому;
б е з п о с е р е д н є к о н
с у л ь т у в а н н я: допомога індивідууму в дослідженні його проблеми,
з’ясуванні спірних поглядів; пошук нових, альтернативних способів опанування
ситуацією: «Допомога людям в їх допомозі самим собі».
Безумовно, в реальній роботі
консультант може застосовувати всі ці стратегії в залежності від особливостей
ситуації та її динаміки. Усвідомлений вибір стратегії і здатність її змінити є
сферою його професійної компетентності. Незважаючи на певну умовність меж між
означеними стратегіями, можна відмітити, що у перших п’яти видах допомоги
(порада, інформування, прямі дії, навчання, системні зміни) передбачається
перевага експертних функцій консультанта, тоді як в останньому виді стратегії
сам клієнт є експертом у своїй ситуації, а роль консультанта скоріше полягає у
забезпеченні відповідних можливостей для роботи клієнта. Роль посередника між
клієнтом і його власними можливостями працювати над собою і ситуацією вимагає
дуже високої професійної підготовки консультанта, менш досвідчені консультанти,
як правило, так чи інакше в процесі роботи з клієнтом дотримуються менш
нейтрального стилю, ніж стиль посередника.
В
процесі консультування величезне значення має професійна і людська
компетентність психолога-консультанта. Це цілком зрозуміло, адже не буває двох
однакових клієнтів і ситуацій консультування. Іноді людські проблеми можуть
видатися схожими, але це тільки на перший погляд. Насправді кожне людське
життя, доля – унікальні, тому й кожна консультативна взаємодія – унікальна і
неповторна, вона вимагає високої компетентності психолога.
Питання компетентності консультанта надзвичайно важливе і складне. З
одного боку, намагаючись допомогти клієнту, консультант повинен максимально
використати всі свої професійні і особистісні властивості. З другого боку, він
не повинен забувати, що він, хоч і спеціаліст, але все-таки тільки людина і не
може повністю відповідати за іншу людину, її життя.
Найкращим експертом власних проблем є, очевидно, сам клієнт, тому при
консультуванні необхідно допомогти йому взяти на себе відповідальність за
вирішення проблем. Бачення і розуміння власних проблем клієнтом не менш
важливе, ніж уява про них консультанта.
В процесі
консультування почуття безпеки клієнта важливіше, ніж вимоги консультанта. Не
варто намагатися при консультуванні досягти успіху будь-якою ціною, не звертаючи
увагу на емоційний стан клієнта.
Не можна
очікувати успіху і однакової ефективності від кожної зустрічі-консультації.
Вирішення проблем в процесі консультування не схоже на пряму лінію, яка
рівномірно піднімається вверх. Це складний процес, в якому часто успіх
змінюється тимчасовою невдачею.
Компетентний
консультант знає рівень своєї професійної компетентності, кваліфікації,
усвідомлює сильні і слабі сторони.
Ефективність його
діяльності в значній мірі зумовлена тим, наскільки ясно він уявляє свою роль і
місце в консультуванні.
Консультант не
може давати вказівки іншим людям стосовно того, як їм жити, але повинен
допомогти їм у виявленні їх власних внутрішніх резервів.
Величезне
значення в психологічному консультуванні має так званий консультативний
контакт, який визначається як “унікальний динамічний процес, під час якого одна
людина допомагає іншій використати свої внутрішні ресурси для розвитку в
позитивному напрямку і актуалізувати потенціал осмисленого життя” [77], або як
“почуття та установки, які учасники консультативного процесу відчувають по
відношенню один до одного і способи їх вираження” [82].
Не можна не
погодитися з думкою Р.Кочюнаса [71] про те, що якість консультативного контакту залежить від двох важливих
факторів: терапевтичного клімату і навичок консультанта (вербальних і
невербальних) в організації спілкування.
Терапевтичний клімат, в свою чергу, включає кілька емоційно значимих
елементів: місце консультування, розташування консультанта і клієнта в
просторі, структурування визначеного для консультування часу, створення
атмосфери взаємодовір’я, емпатії і поваги до клієнта.
На думку багатьох
спеціалістів, консультування повинно відбуватися не у будь-якій випадковій
кімнаті, кабінеті, а в спеціально призначеному для цієї мети приміщенні. Перш
за все, під час консультування необхідно забезпечити спокійну обстановку.
Клієнта не повинні відволікати сторонній шум, телефонні дзвінки і т.п. Він
повинен бути впевненим в тому, що його розмову з консультантом більше ніхто не
чує.
Кабінет, в якому
проходить консультування, повинен бути не дуже великим, не занадто офіційним,
але й не цілком “домашнім” з різними сувенірами, фотографіями, які відволікають
увагу клієнта.
Кожний раз
клієнта необхідно приймати в одному й тому ж кабінеті. Це менше відволікає
його, а також дозволяє почувати себе більш безпечно.
На жаль, на
сьогоднішній день, більшість соціально-психологічних служб не мають відповідно
обладнаних спеціальних приміщень для проведення консультативної роботи, хоч
обладнання такого приміщення не вимагає значних матеріальних витрат. Якщо ж
такі приміщення є, то, як було нами виявлено в процесі дослідження, часто вони
використовуються не за призначенням.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48 |