Дипломная работа: Створення нового підприємства ресторанного бізнесу
Продукція власного виробництва є найбільш важливою складовою
виробничо-торговельної діяльності підприємств ресторанного господарства. Частка
продукції власного виробництва складає близько 2/3 загального обсягу
товарообігу, в той же час, вона істотно диференціюється в залежності від типу
підприємств ресторанного господарства. Так, у ресторанах частка власної
продукції складає 45–60%, у кафе 70–75%, а в їдальнях доходить до 90%.
Уся власна продукція в залежності від місця в раціоні
харчування та ступеню готовності поділяється на дві групи: основну (обідню) та
іншу продукцію.
Основна (обідня) продукція являє собою основну частину (75–80%)
продукції власного виробництва. Показником обсягу виробництва цього виду
продукції є страва. Стравою називають порцію обідньої продукції, що
реалізується споживачам безпосередньо на підприємствах ресторанного
господарства чи у порядку відпуску для споживання в домашніх умовах. У
залежності від призначення страви поділяються на холодні та гарячі закуски,
перші, другі, треті страви та гарячі напої.
Інша продукція власного виробництва – це різні борошняні,
кондитерські, кулінарні вироби, бутерброди та напівфабрикати.
Виробнича програма являє собою план випуску продукції в
натуральному вираженні: обідня продукція – у стравах, інша продукція власного
виробництва – в одиницях, властивих тому чи іншому виду виробів (штуки, кг та
ін.).
Асортимент продукції власного виробництва доповнюється
продуктами харчування, що закуповуються в різних галузях харчової
промисловості, торгівлі та на ринках – купівельними товарами. До них належать −
хліб і хлібобулочні вироби; фрукти, виноград, цитрусові та баштанні; цукерки;
соки; консерви у банках; морозиво промислового виробництва; пиво, алкогольні та
безалкогольні напої; тютюнові вироби та інші подібні товари. При цьому, якщо
консервовані та інші продукти входять до складу страв, а хліб враховується в
обідній продукції, бутербродах, то ці вироби відносяться до продукції власного
виробництва.
Реалізація продукції власного виробництва, а також
купівельних товарів безпосередньо споживачам через обідній зал, буфети,
магазини кулінарії являє собою роздрібний товарообіг ресторанного господарства.
До роздрібного обігу ресторанного господарства відноситься реалізація продукції
та купівельних товарів не тільки за готівку, але й за перечисленням, талонами,
абонементами та ін.
Крім реалізації продукції безпосередньо населенню або
туристам, підприємства ресторанного господарства продають напівфабрикати,
кондитерські та випічні вироби іншим підприємствам ресторанного господарства або
через роздрібну торгівельну мережу. Оскільки в даному випадку відпуск продукції
не означає її безпосереднього споживання населенням або туристами і рух її
продовжується, цей вид реалізації за своїм економічним характером належить до
оптового обігу ресторанного господарства. Перехід цієї продукції до сфери
споживання відбувається тільки після доопрацювання та реалізації чи
перепродажу.
Продаж напівфабрикатів, кулінарних, кондитерських і
борошняних виробів підприємствам, що входять до складу даного об'єднання,
називається внутрішньосистемним обігом. Він характеризує обсяг кооперативних
поставок між підприємствами даного об'єднання ресторанного господарства.
Оскільки у процесі внутрішньосистемного обігу відбувається переміщення
продукції в рамках об'єднання (тресту), для визначення загального товарообігу в
об'єднанні (тресті) в цілому ця сума має бути виключеною, щоб не було
подвійного рахунку.
Товарообіг – основний розділ бізнес-плану підприємств та
об'єднань (трестів) ресторанного господарства. Всі інші показники
виробничо-господарської діяльності (валовий доход, витрати виробництва й обігу,
прибуток та ін.) перебувають у прямій залежності від цього основного показника.
План товарообігу ресторанного господарства включає наступні
показники: обсяг реалізації (в тому числі, продукції власного виробництва),
товарні запаси та надходження продуктів і сировини. Всі ці показники
перебувають у тісному взаємозв'язку.
Глибокий аналіз товарообігу є не тільки базою для розрахунку
обсягу товарообігу на майбутній рік, але й усіх аспектів планування діяльності
ресторану.
Цільовий
ринок споживачів ресторану та його бару можна охарактеризувати таким чином:
-
за
віком: від 18 років і старші;
-
за
фахом: бізнесмени, студенти, службовці;
-
за
потребами: послуги громадського харчування; зацікавленість в організації
якісного відпочинку [17, c. 11].
Останнім
часом досить поширеним засобом розрахунку стали кредитні карт ки. Наприклад, кредитну картку «MasterCard/Eurocard»
застосовують 71,2% ресторанів, «Visa» – 70,8%,
«Maestro Cirrus»
– 41,6%, «American Express», «Visa Electron» – no 28,3%,
«Prestige card»
-4,3%, «Diners Club» – 2,1%, «Discovery» –
0,9%, «JCB» – 0,4%.
Щоб зарезервувати столик через Інтернет, потенційний клієнт
спочатку вибирає ресторан, отримує про нього інформацію загального характеру,
знайомиться з набором представленого меню, цінами. Після фіксації кількості
потрібних страв за певними позиціями, автоматично підраховується загальна
вартість. Далі слід натиснути на кнопку «Замовлення столика» і
система запропонує вказати такі дані: час, день, місяць, кількість осіб та тип
резерву вання (сніданок, обід, вечеря, день народ ження). Для підтвердження
замовлення столика у ресторані необхідно вказати форму зворотнього зв'язку з
клієнтом (електронна пошта, факс, телефон). Деякі ресторани пропонують ще й
електронну карту розміщення усіх наявних столиків і потенційний клієнт за
певним номером може вибрати необхідні місця. On-line резервування безкоштовне,
потрібно сплатити лише за замовлення у ресторані, а іноді клієнт навіть отримує
знижку у розмірі 5–10%.
Така система розширює можливості корпоративно-групового
обслуговування – ділових осіб, туристів, делегацій, екскурсантів. Завжди можна продивитися інформацію про страви і ціни,
представлені у режимі реального часу для попереднього формування власного
меню-замовлення.
Особливістю проекту є поповнення бази даних, своєчасне оновлення
матеріалу, активна маркетингова і рекламна підтримка. Це – показ баннерів,
проведення конкурсів з метою виявлення найкращих ресторанів, заохочення клієнтів,
участь у міжнародних виставках, презентації, розміщення веб-сайту на інших
Інтернет-ресурсах, зв'язки з засобами масової інформації. Навіть є своя анкета
тижня, у якій відвідувач може відповісти на поставлені запитання. Електронне
опитування проводиться для виявлення попиту на ресторанні послуги, складання
портрету клієнта, з'ясування джерел отримання інформації про ресторани. Це дає
змогу побудувати стратегію маркетингових дій, орієнтуючись на ті сегменти
ринку, які реально можуть стати споживачами ресторанних послуг.
Потрібно відмітити й про наявність електронної книги «Скарг
та пропозицій», у якій клієнт може висловити свої враження від перебування у
ресторані, надати пропозиції щодо покращення рівня обслуговування. Отримана інформація
надсилається власнику закладу для прийняття відповідних заходів.
Щоб у боротьбі за клієнта запропонувати послуги краще ніж у
конкурентів, власних сил у ресторану буває недостатньо. Умови конкуренції
змушують шукати такі шляхи, які б орієнтувались на консолідацію зусиль, спільні
інтереси серед однопрофільних підприємств для зачно ширшого залучення
відвідувачів, розв'язання поточних проблем, сприяння розвитку ресторанного
господарства в цілому.
Слід зважати, що при відвідуванні ресторанів представники
підприємницьких структур віддають перевагу сніданку за шведською лінією,
бізнес-ланчу, діловій вечері, замовленню страв у готельний номер. Для ділових
осіб можуть бути запропоновані й такі послуги ресторанного сервісу як
проведення презентацій, бізнес-зустрічей, фуршетів, банкетів, VIP зали, забезпечення
ділових контактів, організація обслуговування в офісах, винос окремих страв для
власників автомобілів, стоянку під охороною, замовлення таксі, свіжі газети.
Літні майданчики, тераси при ресторанах сприяють збільшенню обсягу послуг.
З метою заохочення клієнтів доцільно практикувати дисконтні
картки, подарунки від закладу до дня народження відвідувача та свят,
безкоштовне надання страви-сюрпризу за умови замовлення ресторанних послуг на
певну суму, дегустації, приготування страв шеф-поваром за рецептом клієнта,
радіо-вікторини, де переможці правильних відповідей нагороджуються безкоштовним
ланчем. Такі
стимулюючі акції свідчать про уважне ставлення ресторану до клієнта. Високий
рівень сервісного обслуговування, смачна їжа, неординарний колорит інтер'єру,
цікава шоу-програма створюють гарний настрій та незабутні враження, бажання
знову відвідати заклад, поспілкуватись з новими друзями.
Але все це можливо завдяки згуртованій команді фахівців, що
турбується про імідж свого підприємства, як результат професійного, творчого
підходу до справи. Підготовка висококваліфікованих фахівців для підприємств
громадського харчування повинна здійснюватись на підставі програм сучасного
реформування галузі, новітніх технологій, комп'ютерної грамоти, вивчення
іноземних мов, проходження практики з можливістю виїзду на стажування у
зарубіжні країни.
1.2
Управління проектами у ресторанному бізнесі
Управління організацією громадського
харчування грунтується на загальних принципах системи управління виробництвом.
Функції управління відносно відособлені напрямки управлінської діяльності, що
дозволяють здійснювати управлінську дію. У функціях управління розкривається
зміст управління як процесу, відображається вид управлінської діяльності,
посадові обов'язки, закріплені за певним структурним підрозділом або
працівником, призначення конкретного органу управління.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 |
