Учебное пособие: Історія міжнародних відносин України
Крім того, УРСР обиралася членом Економічної і соціальної
ради ООН (1946 та 1977-1979 рр.), Комісії ООН з народонаселення (1946-1983рр.),
Економічної і соціальної комісії ООН із становища жінок (1981-1984 рр.),
Адміністративної Радим Міжнародної Організації праці (1963-1966, 1972-1975 та
1981-1984 рр.), виконавчої Ради ЮНЕСКО(1980-1985рр.) та інших організаціях.
Чимало зусиль українська дипломатія докладала для того, щоб
членами ООН стали Албанія, Угорщина, Румунія (1955 р.), Монголія (1961 р.). У
вересні 1960 р. на ХУ сесії ГА ООН делегація СРСР, очолювана Хрущовим, внесла
пропозицію прийняття декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і
народам. Українська делегація виступила з її повною підтримкою і закликала
прийняти кроки щодо прискорення процесів деколонізації. Декларація ООН про
надання незалежності колоніальним країнам і народам була прийнята абсолютною
більшістю голосів.
Лише у 1968 р. делегації УРСР брали участь у 35
конференціях, сесіях та нарадах, у тому числі в таких важливих міжнародних
форумах, як ХХІІ продовжена та ХХІІІ регулярна сесія ООН, ІІ конференція ООН з
питань торгівлі і розвитку, Міжнародна конференція з прав людини та ХХІУ сесія
Комісії ООН з прав людини, Міжнародна конференція з прав договорів, Конференція
міністрів, відповідальних за соціальне забезпечення, ХУ Генеральна конференція
Міжнародної організації праці, ХХІІІ сесія Європейської економічної комісії,
ХІІ сесія Генеральної конференції МАГАТЕ.
Досить плідно працювала Україна з ЮНЕСКО (1954 р.). З 1956
р. керівництво участю республіки в діяльності ЮНЕСКО здійснює спеціально
створена Комісія Української РСР у справах ЮНЕСКО. При Комісії існували
комітети, до яких входять фахівці з окремих галузей знань (наприклад, комітети
з освіти, соціальних наук, культури, інформації, з бібліотек та з бібліографії
тощо).
Заслугою України є те, що ЮНЕСКО взяла активну участь у
святкуванні 150-річчя з дня народження Т.Шевченка (вперше в історії цієї
організації відзначався не “круглий” ювілей: згідно традиціями вона відзначає
тільки “круглі”, тобто історичні ювілеї – сторіччя, шістсотріччя тощо), у
відзначенні ювілею І.Франка, Лесі Українки, М.Коцюбинського, П,Грабовського,
Д.Заболотного, І.Котляревського та інших видатних представників українського
народу.
Робота в ЮНЕСКО сприяла певному авторитету України в цій
організації. Про це яскраво свідчать факти обрання українських представників на
пости генеральних доповідачів та віце-президентів сесії Генеральної конференції
ЮНЕСКО.
Незважаючи на обмежений характер своєї діяльності, УРСР
все-таки брала участь в цілому ряді міжнародних договорів. Так, на Віденській
конференції 1968-1969 рр. з питань права міжнародних договорів під час
обговорення питання про здатність держав – членів федеративних союзів укласти
договори відзначилась широка участь у них України і Білорусії. Як уже
зазначалося, Українська РСР є учасником такого важливого міжнародного договору
сучасності, як Статут Організації Об’єднаних Націй, мирних договорів з
Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною, Фінляндією, Договору про заборону
випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі і під водою,
багатьох інших угод, які стосуються питань війни і миру. УРСР підписала
Женевські конвенції 1958 р. про територіальне море і прилеглу зону, про
відкрите море і континентальний шельф, в яких регулюються питання зовнішніх
морських кордонів, прикордонного режиму, міжнародного морського судноплавства і
транспорту. Українська РСР брала участь у багатьох важливих угодах, що
регулюють питання міжнародного зв’язку, а саме: в Європейській конвенції радіомовлення,
Всесвітній поштовій конвенції, Міжнародній конвенції електрозв’язку тощо.
21 квітня 1961 р. Україна підписала Європейську конвенцію
про зовнішньоторговельний арбітраж, а з 1960 р. стала учасником Паризької
конференції 1926 р. про міжнародні виставки, яка теж регулює питання ,
пов’язані з зовнішньою торгівлею. Протягом 1970-1980-х рр. кількість договорів,
учасницею яких була Україна, зросла.
Отже, участь Української РСР в заснуванні ООН відкривала
широкі перспективи виходу в сферу зарубіжної діяльності українських дипломатів,
економістів, юристів, інших фахівців. Делегації України неодноразово виносили
на розгляд світового співтовариства проекти резолюцій, рекомендацій, поправки з
актуальних міжнародних економічних проблем.
Однак Українська РСР виконувала в ООН великою мірою
декларативні функції. Її делегації змушені були завжди виступати з позиції
СРСР. Постійне Представництво УРСР при ООН мало не чисельний штат працівників.
Українська РСР як член ООН з початку 50-х років брала
участь у роботі ЕКОСОР, МОП, ЮНІДО, ЮНТАКТАД, ЄЕК. Зокрема, помітну роль
відігравала Україна у розв’язанні проблем пошуку коштів для держав “третього
світу”, розробки програм розвитку їхньої промисловості, підготовки кадрів,
регламентації торгівлі.
Краще усвідомлювати свої інтереси і почати працювати заради
них у міжнародних економічних організаціях Україна отримала можливість тільки у
90-ті роки.
У післявоєнний період важливе значення для України мало
утворення економічного блоку східноєвропейських країн – Ради Економічної Взаємодопомоги
і понад 20 інших міжнародних економічних організацій. РЕВ була створена у 1949
р. як організація багатостороннього економічного співробітництва та інтеграції
прокомуністичних країн.
До середини 50-х років Україна брала участь у
співробітництві з прокомуністичними країнами тільки через загальносоюзні
установи, виконуючи їхні рознарядки і плани. Згодом, не маючи змоги утримувати
все управління в одному центрі, союзні органи почали передавати частину своїх
другорядних функцій на місця. Так, в Україні з’явилися структури, що
організаційно забезпечували виконання зобов’язань Радянського Союзу щодо
міжнародного співробітництва. У 1957-1961 рр. функціонував Державний
науково-технічний комітет Ради Міністрів Української РСР. Після його ліквідації
виник Державний комітет Ради Міністрів УРСР по координації науково-дослідних
робіт як вищий республіканський орган, у компетенцію якого входило
науково-технічне співробітництво із зарубіжними країнами. Згодом він набув
статус союзно-республіканського.
Міжнародні відносини України
в часи “Хрущовської відлиги”
Не можна назвати гнучкою українську дипломатію періоду
хрущовської “відлиги”. ХХ з’їзд КПРС (1956 р.), який його започаткував, став
знаменитим не лише тому, що викрив сталінські злочини, а й тому, що дійшов висновку:
“фатальної неминучості термоядерної війни немає”. Він проголоси принципи
мирного співіснування країн з різним суспільно-політичним ладом, право народів
обирати свій шлях розвитку.
За умов введення радянських військ у 1956 р. в Угорщину
подолати атмосферу недовіри і неприязні, в якій опинилась і українська
дипломатія, було нелегко. Лише з кінця 50-х років ХХ ст.. для України з’явилася
можливість відкрити зовнішній світ для себе і самій стати відкритою для інших
країн. Цьому сприяло заснування 1957 р. постійного представництва Української
РСР при ООН.
Основним змістом діяльності України на міжнародній арені
стала боротьба за мир і безпеку народів, мирне співіснування держав з різним
суспільним ладом. Як член ООН, республіка значної уваги надавала питанням
недопущення нової світової війни. На ХІІ сесії Генеральної Асамблеї ООН в
жовтні 1957 р. голова української делегації Л.Паламарчук (очолював українську
дипломатію 1954-1966 рр.) заявив, що з метою послаблення міжнародної
напруженості треба насамперед радикально розв’язати проблеми роззброєння,
повністю заборонити атомну і водневу зброю, припинити її виробництво, істотно
скоротити збройні сили і військові бюджети. 3 сепрня 1960 р. постійне
представництво УРСР при ООН надіслало Ноту на ім’я Генерального секретаря ООН,
в якій висловлювалася пропозиція про особисту участь глав урядів держав –
членів ООН у розгляді проблеми роззброєння на Генеральній Асамлеї.
Немало зусиль українські дипломати доклали до того, щоб
членами ООН стали Албанія, Болгарія, Румунія (1955 р.), Монголія (1961 р.).
Різноманітнішою була діяльність України в ЮНЕСКО. На ХУІ
сесії ГА ООН українська делегація внесла резолюцію про заходи у справі
ліквідації неписьменності в усьому світі. Цей проект було схвалено. Актив ер
співпрацювала республіка і в Міжнародному бюро освіти (МБО). Свідченням внеску
українського народу у скарбницю світової культури було рішення ЮНЕСКО про
відзначення 150-річчя від дня народження Т.Шевченка.
Представники України з 1957 р. брали участь у роботі
Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ).
Динамічного спрямування набули зовнішні зв’язки Української
РСР. Якщо в 1957 р. підприємства республіки поставляли продукцію в 31 країну
світу, то 1960 р. – у 41, а вже 1965 р. – у 81 країну. В 1965р. підприємства
республіки здійснювали поставки машин, устаткування приладів і матеріалів для
390 об’єктів, які споруджувалися у інших країнах за технічною допомогою СРСР.
Питома вага України в зовнішньоторговельному обороті СРСР становила 23%.
Особливо збільшилася поставка таких видів продукції, як металопрокат, вугілля,
чавун, залізна руда, металорізальні верстати, екскаватори, автонавантажувачі. З
1964 р. республіка розпочала експорт літаків ТУ-124, АН-24, з 1965 р.
автомобілів “Запорожець”, автобусів “ЛАЗ”, тепловозів М-62 та іншої продукції
машинобудівного комплексу.
Тісні багатогранні зв’язки встановилися між порідненими
областями і містами України та зарубіжних прикордонних країн. Їх ініціатори
створили у 1957-1958 рр. радянсько-польські, радянсько-чехословацькі, радянсько-болгарські,
радянсько-угорські, радянсько-румунські товариства дружби. На середину 1962 р.
такі зв’язки мали 15 областей і міст України.
У лещатах “Брежнєвської
доктрини”
Післяхрущовський період (1964-1984 рр.) у житті народів
СРСР, в т.ч. й України, увійшов в історію як період “застою”, що проявився в
економіці, суспільно-політичному та культурному житті. Він характеризується
надмірною ідеологізацією суспільної свідомості, посилення тоталітарних
тенденцій в адміністративно-державному управлінні, боротьбою з інакомисленням.
Було припинено хрущовські реформи, які, незважаючи на непослідовність, все ж
вели до лібералізації та гуманізації суспільства.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47 |