Научная работа: Йосип Сліпий - голова Української підпільної церкви
Видно з цього, що мати Блаженнішого була вихована
в побожній сім’ї і передавала це почуття своїм дітям. Ще сьогодні односельці Блаженнішого
говорять, що родина Сліпих була твердої віри. А про обстановку в хаті Сліпих говорить
така цитата Кир Йосипа: "З тих перших літ пригадую собі також, що я, бачачи,
як батьки і брати молилися навколішках, клякав і я собі і прохав, щоби провели мені
молитву батько або мати перед їдою, рано і перед спанням. Так само і в пости за
їх прикладом бив я щодня поклони і постив строго". [18]
З таких невеликих фрагментів складалася картина того життя, в якому зростав майбутній
Патріарх. Іншого разу він згадує: "Перед Великодніми Святами зберігано строгий
піст. Перед самими святами різали безроги, давали солонину, м’ясо, ковбаси і муку
вбогим і незаможнім". [19]
З малих років Йосип був привчений бачити потребу
свого ближнього, не замикатись на самому собі. Родина Сліпих навчала своїх дітей
тому, що вони самі навчилися від своїх батьків. А скоріше це було не навчання, а
спосіб життя - у постійній важкій хліборобській праці завжди пам’ятати про Бога,
піднімаючи серця і очі до Творця. У свято Богоявлення батько привозив зі Струсова
свячену воду і кропив нею всі кімнати, святив все обійстя, а Йосипу як самому молодшому
випадало носити за батьком книги. "Йорданську воду зберігали вдома у пляшці
цілий рік і мати нею кропила, коли в перший раз виганяли худобу на пасовисько, і
коли перший раз виїжджали сіяти збіжжя на весні. Перший виїзд на сівбу мав дуже
святочний характер, коли виїжджало саме менше чотири, а то й більше фір, з насінням
у великих мішках, борони і плуги, запряжені кільканадцятьма кіньми. Всі знімали
шапки, батько мовив молитву про Боже благословення на засіви, уся челядь побожно
хрестилась, знявши капелюхи, а мати свяченою водою кропила сіячів, худобу, насіння
та рільниче знаряддя. Це була справді патріархальна - єратична сцена, що наповнювала
всіх повагою, надією і відданням на Бога". [20]
Ось таким чином йшло життя у сім’ї Сліпих, так вони виховували своїх дітей. Коли
врахувати, що по плодах пізнається рослина, то, взявши як Богом посланий і благословенний
для Церкви і народу плід, яким був Блаженніший Кир Йосип Сліпий, можна сказати,
що родина, в якій виховали таку людину, була доброю. Така родина мала би стати прикладом
християнського виховання дітей у наших часах. Така родина, що передає з покоління
в покоління все те розумне, добре і вічне, зберігає зв’язок між минулим і сучасним,
готує шлях в майбутнє. Тому не дивно, що діти з вдячністю та любов’ю згадують своїх
батьків, як згадував про своїх батьків Кир Йосип Сліпий на промові з нагоди свого
80-ліття: "Коли ще мова про молодечі роки, то з вдячністю мушу згадати моїх
батьків, що дуже настоювали, щоб хлопець виростав скромний і побожний, щоби відмовляв
щодня молитву, щоб пильно вчився і не підпадав під якісь лихі впливи. Ця небесна
поміч не була дана мені безпосередньо, але через добрих людей на землі. А такими
в першу чергу вважаю даних мені Богом батьків Івана й Анастасію з Дичковських, які
провадили дім і виховували дітей в глибокому християнському дусі, зокрема вщіплювали
вони почитання Пресвятої Тройці, Матері Божої і святого Миколая. На стінах простого
дому висіли численні ікони святих. Відколи я прийшов до самосвідомості, відтоді
почали вчити мене робити знак святого хреста і повторяти за батьком і матір’ю молитву.
Хоч батьки були заможні, але відзначалися великою працьовитістю, жертвенністю для
вбогих і великою любов’ю до ближніх, які вщепили в моє молоде серце. Коли я пізніше
читав не раз біографії домів з найвищих та високоосвічених сфер, то я бачив ті самі
педагогічні засади і ту ж саму дбайливість про своїх дітей і в своєму домі. Відчував
я завжди батьківську опіку, аж до кінця їх віку". [21]
Десь в п’ять чи шість років брат Роман купив український
буквар і вчив Йосипа читати. Про це згадував Блаженніший під час промови з нагоди
свого 80-ліття в храмі Жировицької Матері Божої у Римі 17 лютого 1972 року:
"Старший брат Роман був моїм першим вчителем, а Український буквар - першою
книгою". [22]
З вдячністю присвятив тоді о. Йосип братові Роману в десяту річницю його смерті
книжку під назвою "Шляхом Обнови" - збірник статей, що висвітлювали католицьку
ідеологію і вказували на потребу обнови Духа. Ця книжка вийшла друком у Львові в
1928 році з такою посвятою: "Пам’яті мого брата Романа". [23]
Згодом, мабуть, в 1898-1899 рр. Йосип пішов до
школи. "Школа була через дорогу від нашої хати і недалеко було ходити та й
навіть було чути дзвінок і біг я чим скоріше з дому до школи. Учитель Йосип Новіцький
і його жена відносились до нас дуже добре і батьки радо допомагали учителям чи підводами,
чи чим іншим у виїзді до Теребовлі або Струсова. Учителька. вирізнювала мене з-поміж
усіх дітей, задля моїх поступів в науці". [24]
Цікава дрібниця, що Патріарх згадує, що вчителька "відносилась до нас (учнів
- К. О.) добре". [25]
Перші вчителі Йосипа були люди шляхетні, без будь-якого
шовінізму зверхності до простих українців. В пізніших часах можна почути ці самі
відгуки і про їх учня - Кир Йосипа Сліпого, якого доля зводила з різними людьми
самих різних національностей, але всі вони однаково з повагою і вдячністю згадують
той час, коли їм випадало спілкуватись з Патріархом. Мабуть, таке ж саме відношення
до людей було в родинній хаті Йосипа - не дивлячись на національність, а пам’ятаючи,
що кожна людина - це образ і подоба Божа, за кожну людину терпів і помер на хресті
Ісус. Бо коли б в рідному домі навчали інакше, то добрий приклад перших вчителів
нічого б не дав.
На другому році навчання Йосип почав вивчати польську
мову, на третьому - німецьку. Йому допомагали рідні - мама, що трохи знала німецьку,
та брат Микола, який мав німецькі букварі. Не забували в родині і про рідну мову
і культуру, бо як згадує сам Блаженніший, "в четвертій народній клясі я вже
мав "Кобзаря" і вчився напам’ять "Думи мої, думи мої. "[26]
Після закінчення навчання в Заздрості Йосип Сліпий
перейшов на науку до Вишнівчика (коло Зарваниці) в 1901 чи 1902 роках. Там, недалеко
від церкви і школи жила рідна сестра Розалія Гриневич. В Вишнівчику Йосипа прийняли
до четвертого класу, який навчав вчитель Іван Слободяник з Заздрості. Цей вчитель
додатково давав Йосипові приватні уроки з німецької мови, щоб поглибити знання німецької
мови. Іван Слободяник був свідомим українцем і цього навчав свого учня. Це саме
завдяки йому Йосип мав “Кобзаря” і вчив вірші Шевченка.
Треба також згадати і про релігійне виховання майбутнього
митрополита. Крім домашнього завдання, яке давали батьки і рідні, Йосип з малих
років ходив до церкви, побожно слухав і закладав підвалини богослов’я, щоб пізніше,
як написав о. Джанфанко Ноллі у ватиканському щоденнику "Обсерваторе Романо"
(17.06.1987р.):". говорю про Кардинала Йосипа Сліпого, трактат якого про принципи
спірації у Пресвятій Тройці карбує точку завершення, яку не легко перевершити у
майбутньому". [27]
А поки що ще малою дитиною ходив до церкви, слухав науки релігії: "Я спершу
приходив з матір’ю до церкви, а пізніше і сам, і дуже мені подобалися два золоті
ангели, які стояли по обох боках кивота. Десь на шостому році життя приступив я
перший раз до Святої Сповіді. Велике враження зробив на мене звичай, як священик
накривав мені голову епітрахилем. Після другої сповіді, десь по місяці - два, ми
могли вже причащатися". [28]
Досить промовистим є те, що вже в літньому віці
Патріарх пригадує тих священиків, які служили в селі. Це були дуже ревні та побожні
священики о. Теодор Цегельський, парох Струсова і навколишніх сіл і о. Левицький,
який часто приїжджав катехизувати дітей, сповідати хворих і вирішував різні душ
пастирські справи в селі. В основному Йосип мав справу саме з о. Левицьким, бо парох,
о. Цегельський, приїжджав рідше, в основному для хрещення дітей, для вирішення різних
питань із батьком, тоді війтом Іваном Коберницьким. В домі Івана Коберницького завжди
радо приймали священиків, як згадує сам Йосип, оповідаючи про о. Теодора, що
"він став парохом по о. Левицькім, якого я вже не пам’ятаю і чув про нього
лише з оповідань батьків". [29]
Коли сотрудник о. Левицький був перенесений на
іншу парафію, на його місце прийшов о. Платон Карпінський, за якого відбулася візитація
митрополита Андрея Шептицького. Йосип добре пам’ятав цей візит: "Приїзд Митрополита
до Струсова зробив величезне вражіння на всіх, зокрема його висока, видніла понад
усіма постать. Приїхало багато людей з сусідніх парохій. Пригадую, що він був убраний
у фіолетову рясу, з полоскою на голові. Дівчата сипали квіти перед ним, поміж них
була і моя сестричка Євгенія. Опісля о. Плятон представив Митрополитові учнів, а
нас було з кількадесят, і Митрополит почав питати катехизм. він запитав мене
"що то є общеніє святих", на яке я дав вдовольняючу відповідь". [30]
З цього можна зробити висновок, що Йосипа Сліпого
вважали за здібного учня, за доброго і побожного хлопця, раз місцевий священик вибрав
його з кількома іншими хлопцями, щоб представити Митрополиту Андрею. Напевно, в
той час ні один, ні другий не уявляли собі, що попереду в них довгі роки спільної
праці, що діло, яке розпочав один, буде продовжувати другий.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 |