Курсовая работа: Діафантові рівняння
Курсовая работа: Діафантові рівняння
Міністерство
освіти і науки України
Національний
педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
Фізико-математичний
інститут
Кафедра
вищої математики
Курсова
робота на тему:
«Діофантові
рівняння»
Виконала:
Студентка 22 МІ
групи
Приблуди Ірини Андріївни
Науковий керівник:
Канд.
фізико-математичних них наук
доцентВерпатова
Наталія Юріївна
Комісія: 1. _______________________________
2.
3.
Оцінка:
Київ
2010
План
Вступ
Розділ І.
Загальні теоретичні відомості
1.
Лінійні діофантові рівняння.
2.
Невизначені рівняння вищих порядків.
2.1 Рівняння .
Піфагорові трійки
2.2 Рівняння Ферма
2.3 Невизначене рівняння третього
порядку
2.4 Рівняння Лежандра
Розділ ІІ.
Приклади розв’язання діофантових рівнянь
1.
Розв’язування лінійних діофантових
рівнянь.
2.
Розв’язування діофантових рівнянь вищих
порядків.
Висновок
Література
Вступ
Діофант
представляє одну із найцікавіших особистостей в історії математики. Ми не
знаємо, ким був Діофант, точні роки його життя, не відомі його попередники, які
працювали у тій же сфері, що й він.
Дуже
цікавою є діяльність Діофанта. До нас дійшло 7 книг із 13, які були об’єднані в
«Арифметику». Стиль і зміст цих книг дуже відрізняється від класичних книг з
теорії чисел та алгебри, зразки яких ми знаємо з «Начал» Евкліда, лем Архімеда
і Аполлонія. «Арифметика», безсумнівно, є результатом багаточисленних
досліджень, велика кількість з яких залишилась нам невідомою.
«Арифметика»
Діофанта – це збірник задач (їх всього 189), кожна з яких має розв'язок і
необхідні пояснення. В збірник входять різноманітні задачі, і їх розв’язки дуже
часто
не так просто зрозуміти.
Діофант практикувався у знаходженні розв’язків невизначених рівнянь вигляду 𝐴  ,
або систем таких рівнянь. Його цікавили тільки додатні цілі числа і раціональні
розв’язки. Ірраціональні розв’язки він називав «неможливими» і ретельно
підбирав коефіцієнти так, щоб отримати шукані додатні, раціональні розв’язки.
Тому
,зазвичай, довільне невизначене рівняння (але, як правило, з цілими
коефіцієнтами)називають «діофантовим», якщо хочуть наголосити на тому, що
рівняння слід розв’язувати в цілих числах.
Невизначені
рівняння першого степеня почали розглядати математики, приблизно в V столітті.
Деякі такі рівняння з двома, трьома невідомими з’явились у зв’язку з
проблемами, які виникли в астрономії, наприклад, при розгляді питань, пов’язаних
з визначенням періодичного повторення небесних явищ.
В
1624 році була опублікована книга
французького математика Баше де Мезирьяка , у якій для розв'язку рівняння 𝑎𝑥+𝑏𝑦=𝑐
фактично застосовується процес, що зводиться до послідовного визначення
неповних часткових підхідних дробів.
Після
Баше в XVII і XVIII століттях різні алгоритми для
розв'язку невизначеного рівняння першого степеня з двома невідомими давали
Роль, Ейлер та інші математики.
Ланцюгові
дроби для розв'язку таких рівнянь були застосовані вперше Лагранжем. Пізніше
діофантові рівняння стали записувати і розв’язувати у формі конгруенцій.
У
серпні 1900 року в Парижі відбувся ІІ міжнародний конгрес математиків. 8 серпня
Д. Гільберт прочитав на цьому конгресі доповідь «Математичні проблеми». Серед
23 проблем, розв'язок яких, як вважав Гільберт, було необхідно отримати в наступному
XX
столітті , десяту проблему він сформулював наступним чином:
«Нехай
задано діофантове рівняння з довільним числом невідомих і раціональними
числовими коефіцієнтами. Вказати спосіб, за допомогою якого можна після
скінченного числа операцій встановити, чи розв’язне це рівняння в цілих числах
».
Гіпотезу,
що такого способу не існує, першим сформулював (з вагомими на те доказами)
американський математик М. Девіс у 1949 році. Доведення цієї гіпотези
затягнулося на 20 років – останній крок був зроблений в 1970 році Юрієм
Володимировичем Мятиясеєвичем , на першому році аспірантури він показав
алгоритмічну нерозв’язність 10 –ї проблеми Гільберта.
Проте,
якщо про довільне діофантове рівняння не можна сказати чи має воно цілі корені,
чи не має, то проблема існування цілих коренів лінійного діофантового рівняння
розв’язана.
Курсова
робота складається з двох розділів. У першому розділі розглядаються лінійні
діофантові рівняння, основні теореми, що дають можливість знаходити розв’язки
цих рівнянь або визначати їх кількість, а також деякі невизначені рівняння
вищих порядків , що розв’язуються в цілих додатних числах за відомими
алгоритмами.
У другому
розділі наведені приклади лінійних діофантових рівнянь, рівнянь другого і
третього порядку, показані різні методи їх розв’язання. Застосовується техніка
від розгляду елементарних конгруенцій до використання більш тонких результатів
теорії алгебраїчних чисел. В додаток до доведень існування чи не існування
розв’язків ми отримуємо також результати про їх кількість.
Розділ
І.
Загальні теоретичні відомості
§1.Лінійні
діофантові рівняння
Діофантовим
рівнянням першого степеня з 𝑛 невідомими називається
рівняння вигляду
 =𝑏,
(1)
де
всі коефіцієнти і невідомі – цілі числа і хоча б одне 
Розв’язком
діофантового рівняння (1) називається комплекс цілих чисел  ,
які задовольняють це рівняння.
Якщо
рівняння (1) однорідне, то відмінний від (0, … ,0) розв'язок називається
нетривіальним. Розв'язок рівняння (1) в раціональних числах називається
раціональним.
Теорема
1.
При
взаємно простих коефіцієнтах  діофантове
рівняння
 =1
(2)
має
розв’язки в цілих числах.
Доведення.
Позначимо
через М множину тих додатних цілих чисел 𝑏, для яких рівняння
 =𝑏
Має
розв’язки в цілих числах. Множина М, очевидно, не порожня, оскільки при заданих
 можна
підібрати цілі значення ,
так щоб  було
додатним числом.
В
множині М існує найменше число, яке ми позначимо через 𝑑
(𝑑 ).
позначимо через  ,
цілі числа такі, що
 =𝑑.
Нехай
 =𝑏𝑞+𝑟,
де  ;
тоді
 .
Ми
підібрали цілі значення:  ,
такі, що  =
𝑟,
але  ,
а 𝑑
– найменше додатне число в М, тобто 𝑟 не може бути додатним,
𝑟 .
Аналогічно
отримуємо .
Ми
бачимо, що 𝑑
– спільний дільник чисел  .
Отже, оскільки ( )
= 1, 1 ,
𝑑
= 1, 1 ,
то рівняння (2) розв’язне в цілих числах. Теорему доведено.
Теорема
2
Нехай
𝑑
– найбільший спільний дільник коефіцієнтів  .
Діофантове рівняння
 =1
має
розв’язки тоді і тільки тоді, коли 𝑏 .
Кількість розв’язків такого рівняння дорівнює нулю, або нескінченності.
Доведення.
Доведемо
послідовно три твердження теореми.
1)
Нехай 𝑏 .
Для рівняння
 існують
цілі числа:  ,
які задовольняють його, тобто такі, що
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 |
