Дипломная работа: Фінансові важелі управління державним боргом
Рис. 3.1 Прогнозні розрахунки видатків
Державного бюджету україни на 2002-2012 роки., що пов’язані з обслуговуванням
зовнішнього державного боргу (сплата процентів і сплата боргу)
1) Переходу до проведення приватизації за
вивіреною в інтересах національної економічної безпеки стратегією з отриманням
належної ціни за державне майно що має продаватися. Згідно з визначенням навіть
керівництвом Фонду держмайна України за останні роки було продано державної
власності на 120 млрд. гривень. а в державний бюджет надійшло менше 1 млрд.
гривень.
2) Створення необхідних економічних законодавчих
умов для повернення в Україну вивезеної тіньовими шляхами за межі країни й
покладеної на рахунки в іноземних банках вільно конвертованої валюти,
мінімальні оцінки якої становлять 10 млрд. доларів США, а максимальні – 40
(саме остання сума за багатьма розрахунками є необхідною потребою України в
іноземних капіталах).
3) Жорсткого контролю за надходженням і
використанням зовнішніх фінансових ресурсів, щоб вони працювали на розбудову
країни
Все сказане вище дає підставу зробити висновок, що
ті країни Східної Європи, які мають велику заборгованість перед західними
кредиторами, незалежно від того чи вони є офіційними при сумлінному та
пунктуальному виконанні програм МВФ, пов’язаних з ринковою трансформацією
економіки мають можливість реструктуризувати свої борги. В такий спосіб
країни-боржники отримують можливість з одного боку значно полегшити свій
борговийй тягар перед країнами Заходу і міжнародними фінансовими організаціями,
а з іншого з’являються можливості отримання нових кредитів.
В зв’язку з цим було б корисно розглянути питання
про можливість використання різноманітних методів реструктуризації зовнішньої
заборгованості, які використовуються в світовій практиці, і знайти способи
переходу від відстрочки платежів до скорочення боргу. Для цього можна
використати схеми, які пропонуються Х’юстонськими умовами для країн сильно
обтяжених заборгованістю із низьким рівнем доходу на душу населення (до числа
яких можна віднести і Україну), включаючи різноманітні види конверсії боргів (в
тому числі в акції українських підприємств) чи викуп боргів на вторинному ринку.
Виконання даних програм буде сприяти урегулюванню проблем зовнішньої
заборгованості і розвитку ефективної економіки в Україні.
3.3
Державний борг в контексті економічної безпеки
Розробка системи національної безпеки включає декілька
основних напрямків – політичний, військовий, економічний, ідеологічний тощо.
На жаль, ще не стала пануючою як в законодавчих сферах, так і в суспільстві
думка, що рівень державного боргу, бюджетного дефіциту слід включити в
сукупність оцінок національної безпеки.
Значною мірою це зумовлено тим, що при визначенні
бюджетного дефіциту, який призводить до утворення державного боргу, його
розглядають лише як економічну категорію. Однак він має вплив на всі аспекти
життя суспільства, і не тільки на економіку, а й на політику. В західних
країнах державний бюджет не лише забезпечує акумулювання коштів необхідних для
фінансування державної машини, використовується не тільки для часткового
перерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату в
державі, але й не в меншій мірі для різноманітних форм впливу на економічні,
соціальні, національні, регіональні процеси для здійснення верховною владою
відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення
національної безпеки. В Україні остання функція державного бюджету не лише
практично не використовується, але й не розробляється теоретично. [56,
c.40]
В умовах нездатності країни виконувати
зобов’язання по виплаті зовнішнього боргу і процентів по ньому, виникає загроза
її економічної самостійності. Надмірно високий тягар зовнішнього боргу,
несвоєчасне здійснення платежів по ньому складають значні перепони в
функціонуванні національної економіки, підривають можливість проведення
незалежної економічної політики і, відповідно, є фактором, який може впливати на
економічну безпеку країни. В теорії подібне явище одержало назву – «тиски
залежності». На практиці це означає фактичне банкрутство країни: їй починають
диктувати умови не лише по погашенню заборгованості, але і по проведенню
економічної політики в цілому. Отже, здатність ефективно управляти зовнішнім
боргом напряму зв’язана з системою економічної безпеки країни.
Зовнішній борг є складовою частиною економічної
системи, він виявляє прямий і побічний вплив на її елементи, зокрема на
державний бюджет, грошово-кредитну і валютну системи, рівень інфляції,
внутрішні і зовнішні заощадження, іноземні інвестиції і ін. Таким чином,
зовнішній борг впливає на економіку країни в цілому, а можливості його
ефективного використання багато в чому визначаються загальним рівнем розвитку
економіки і торкаються практично всіх елементів економічної системи.
Економічна небезпека означає поступову втрату
народом власності на своє національне багатство, а державою – здатності
проводити незалежну політику в інтересах усього населення, а також поступове
перетворення країни на сировинний додаток.
Іноземні кредити дозволяють усій нації існувати в
борг, і навіть в окремі роки підвищувати заробітну плату при дальшому зниженні
ВВП. Так, у 1995 році реальна заробітна плата збільшилася на 28,5 %, тоді як
ВВП скоротився на 11,8 %, а продуктивність праці – на 7 %. Водночас вони
дозволяють маневрувати, не допускати соціального вибуху, який у разі
відсутності кредитів був би неминучим.
Бюджетна політика держави, спрямована на
забезпечення економічної безпеки, має наступні основні виміри:
–
встановлення частини валового внутрішнього
продукту, яка перерозподіляється через державний бюджет;
–
співвідношення між основними статтями витрат
державного бюджету;
–
співвідношення між доходами і витратами держави.
Проблема зростання державного боргу безпосередньо
пов’язана із проблемою визначення дефіциту бюджету. Рівень бюджетного дефіциту
обернено пропорційний рівню бюджетної безпеки.
Надзвичайно важливою загрозою економічному
суверенітетові України у зовнішньоекономічній сфері є катастрофічно швидке
зростання зовнішнього боргу. Останній зростає в процесі отримання кредитів.
Розглядаючи проблему зовнішнього боргу, передусім
слід зазначити два аспекти його взаємозв’язку з системою економічної безпеки
держави. По-перше, з точки зору позитивного впливу міжнародної фінансової
допомоги (за відсутності власних коштів) на задоволення нагальних потреб
України, а відтак – відносного покращання стану її фінансової безпеки. Виходячи
з того, що обсяги зовнішньої фінансової допомоги закладено у бюджет, її
неотримання, або несвоєчасне отримання чи отримання в менших розмірах
означатиме загрозу бюджетній (а відтак і фінансовій в цілому) безпеці України,
загальмує виконання цілого ряду програм, призведе до погіршення платіжного
балансу. Це в свою чергу може поставити під сумнів успішність проектів випуску
українських єврооблігацій позначитися на процесі іноземного інвестування в нашу
країну тощо. По-друге, з точки зору досягнення надмірних по відношенню до
узагальнюючих об’ємних економічних показників розмірів зовнішнього боргу та
коштів на його обслуговування, а відтак – погіршення стану економічної безпеки
держави. Тобто виникає потреба у пошуку таких умов, коли б поточні потреби
держави задовольнялись без шкоди для її подальшого поступального
соціально-економічного розвитку. Контроль за дотриманням такого співвідношення
можливий за умови впровадження відповідних індикаторів цього аспекту
фінансової безпеки держави. Максимально можливе досягнення інтересів України як
позичальника з обов’язковим урахуванням інтересів позикодавців на
взаємовигідних умовах – центральна проблема при отриманні іноземних кредитів.
Тому необхідно здійснювати пошук і знаходження відповідних альтернативних
позикодавців і відстоювання державотворчих інтересів України.
Особливе значення при залученні зарубіжних коштів
має не лише комерційна сторона отримання доходу для повернення кредиту, а й
політична сторона – недопущення утиснення національного суверенітету й загрози
економічній безпеці країни. Обидві ці сторони діалектично взаємопов’язані. У
світовій практиці відомі приклади збільшення зовнішнього боргу як розвинутих
країн, так і країн, що розвиваються. Досвід цих країн показує, що зростання
зовнішнього боргу по різному впливає на їх економічну безпеку залежно від
рейтингу країни за макроекономічними показниками.
Розглянемо дані світової статистики. У 1992 році
країни, що розвиваються, повинні були витратити 160 млрд. доларів на
обслуговування боргу, що на 60 млрд. доларів більше від загального припливу у
дані країни приватного капіталу за рік. З 1970 року до середини 1990-х років
загальна сума зовнішнього боргу країн, що розвиваються, зросла у 20 разів і
становила понад 2 трлн. доларів США. [60, c.21]
Тобто видатки, пов’язані з обслуговуванням свого боргу країнами – боржниками,
значно перевищують суму взятих ними позик і є однією з перешкод економічній
безпеці цих країн.
Загрозу економічній безпеці становлять,
насамперед, рекомендації та пропозиції щодо, по-перше, недоцільності державного
регулювання макроекономічних процесів навіть за допомогою ринкових підойм –
ціноутворення, капіталоутворення, валютного режиму, кредитно-інвестиційної
політики, зовнішньоекономічної діяльності та соціальних пріоритетів; по-друге,
форсованих темпів роздержавлення та приватизації, незважаючи на відсутність
відповідних умов; по-третє, жорстко ортодоксальної монетарної політики яка
послужила вагомою причиною руйнування макроекономічних пропорцій процесу
відтворення, отже – і поглиблення економічної кризи.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26 |
