Учебное пособие: Компетентність вчителя іноземних мов
Розуміючи “сукупність” знань як “систему”,
автори ряду робіт [28; 72;.120; 172; 218; 227] розглядають поняття “освітня
технологія” в трьох аспектах:
·
науковому – навчальні
технології як напрямок педагогічної науки, який вивчає й розробляє цілі, зміст,
методи та засоби навчання, а також проектує педагогічні процеси;
·
процесуально-описовому –
як алгоритм процесу навчання, сукупність його цілей, змісту та засобів, які
сприяють досягненню визначених запланованих результатів;
·
процесуально-діяльнісному
– як технологічний процес, спрямований на скоординоване функціонування всіх
особистих, інструментальних та методологічних педагогічних засобів.
Дослідники проблеми
педагогічних технологій дають різні визначення означеної педагогічної
категорії, що можна побачити з наведеної нижче таблиці (див. табл. 2.2 на стор.
44).
Предметом педагогічної технології є конкретні
практичні взаємодії вчителя та учнів в будь-якій сфері діяльності, що
організовані на основі чіткого структурування , систематизації, програмування,
алгоритмізації, стандартизації способів та прийомів навчання чи виховання, з
використанням комп’ютеризації та технічних засобів, а також без них. У результаті
досягається стійкий позитивний результат при засвоєнні учнями знань, умінь і
навиків, у формуванні соціальних норм поведінки.
Завданнями педагогічних технологій у сфері
навчання іноземних мов є:
·
набуття міцних знань,
умінь і навичок мови, яка вивчається;
·
формування
соціально-цінної поведінки;
·
вміння оперувати
технологічним інструментарієм;
·
розвиток технологічного
мислення; вміння виконувати самоосвітню діяльність у сфері іноземних мов;
вивчення технологічної дисциплінованості в навчанні та загальнокорисній праці.
Таблиця 2.2
Визначення поняття
“педагогічна технологія” в науковій літературі
В.П. Беспалько |
змістова техніка реалізації
навчального процесу [28] |
І.М. Богданова |
організаційно-змістова структура, серцевина, яка виз-
начає напрям взаємодії
педагога з дитиною або колекти-вом дітей при нескінчений різноманітності
підходів і відношень [31]
|
С.У. Гончаренко |
системний метод створення, застосування, визначення
всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням
технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ста-
вить своїм завданням оптимізацію освіти [62]
|
М.В. Кларин |
системна сукупність і порядок функціонування всіх особистісних,
інструментальних і методологічних засо-
бів, в використаних для досягнення педагогічної мети
[99]
|
Б.Н. Лихачьов |
сукупність психолого-педагогічних наснанов,
які визна-
чають спеціальний підбір та компонування форм, мето-
дів, способів, прийомів, виховних засобів [138]
|
Г.К. Селевко |
змістове узагальнення, що вбирає в себе зміст усіх визна-чень
різних авторів (джерел) [224] |
В.О. Сластьон |
чітке наукове проектування і точне відтворення
педагогіч-
них дій, які гарантують успіх [184].
|
Педагогічні технології розглядаються в трьох
рівнях:
·
загальнопедагогічному
(загальнодидактичному та загальновиховному);
·
предметно-методичному (як
“окрема методика” викладання предмета);
·
локальному (як технологія
формування понять , нових знань, особистісних якостей) [224].
Г.К. Селевко виокремлює в структурі
педагогічної технології концептуальну основу, змістову частину навчання, яка охоплює
мету навчання, загальну і конкретну, та зміст навчального матеріалу,
процесуальну частину (технологічний процес), яка складається з організації
навчального процесу, методів і форм навчальної діяльності учнів, методів і форм
роботи вчителя, діяльності вчителя з управління процесом засвоєння матеріалу й
діагностики навчального процесу [224].
Будь-яка педагогічна технологія, її розробка
та використання вимагають творчої активності як з боку вчителя, так і з боку
учня, тому що вчитель залучає учнів до творчої участі в розробці технологічного
інструментарію, до організації технологічно чітких форм виховання та навчання.
На думку В.О. Сластьоніна, під час
використання педагогічних технологій важливу роль відіграє особистість
педагога, що й відрізняє поняття “методика” від поняття “педагогічна технологія”.
Якщо перше розкриває процедуру використання комплексу методів та прийомів
навчання й виховання безстосовно до діяча, який її виконує, то педагогічна
технологія передбачає додання до неї особистості педагога в усьому різномаїтті
її прояву” [184].
Технології навчання іноземних мов умовно можна
поділити на дві великі групи:
- когнитивно-орієнтовані технології (модель
“від мови - до мовлення”);
- комунікативно-орієнтовані технології (модель
“через мовлення - до мови”).
На думку М.К. Кабардова, до когнитивно-орієнтованих
технологій навчання іноземних мов можна віднести методи, засновані на
раціонально-логічному способі засвоєння мови (перекладацько-граматичний,
аналітичний, свідомо-порівняльний тощо). До комунікативно-орієнтованих
технологій, де створюються ситуації, наближені до природних умов засвоєння мови
і де наголос роблять на довільному оволодінні мовою, він відносить натуральний,
прямий, інтенсивний, сугестопедичний, комунікативний тощо [92].
Ми вважаємо, що формування професійної
компетентності в майбутніх учителів іноземних мов повинно здійснюватися шляхом
залучення до навчального процесу нових педагогічних технологій, таких як
комунікативно орієнтоване, інтерактивне, кооперативне, модульне навчання. У процесі
навчання у педагогічному ВЗО на заняттях з циклу професійної та практичної
підготовки слід широко використовувати нові інформаційні технології, зокрема,
комп’ютерне навчання та роботу в системі Інтернет. Майбутній учитель іноземних
мов повинен володіти різноманітними технологіями, вміти підібрати і застосувати
їх у навчальному процесі залежно від типу школи, етапу навчання, особистісних
відмінностей учнів тощо. І цими знаннями, вміннями та навичками він повинен
оволодіти під час навчання у ВЗО, щоб стати компетентним спеціалістом.
Важливою складовою когніивно-технологічного
компоненту професійної компетентності, на нашу думку, є менеджерські вміння
вчителя. В умовах ринкової економіки конкурентноздатність на освітянському
ринку праці забезпечується широким спектром професійних якостей викладача, які
включають управлінську підготовку, результат якої є готовність учителя керувати
колективом та самим собою.
Сьогодні освіті потрібен учитель не тільки
добре обізнаний у своєму предметі, але й здатний створити умови, що сприятимуть
розвитку та саморозвитку особистості дитини. Це веде до пошуку та засвоєння
нових методів діяльності вчителя, який повинен будувати свою педагогічну
діяльність, спираючись на науково-обгрунтовані процеси управління. Як
справедливо зазначив В.С. Лазарев: “хоч би які найчудовіші педагогічні новації
не були розроблені, при неякісному управлінні не можна сподіватися на їхнє
широке та результативне засвоєння” [124, 12]. Відтак, в майбутніх вчителів слід
формувати вміння педагогічного менеджменту, які допоможуть їм ефективно здійснювати
свою діяльність з навчання, виховання й розвитку особистості та творчих
здібностей школярів, “…він (менеджмент) сьогодні синтезує комп’ютеризацію
управління, його психологізацію й спрямованість на людину, наповнює новим
змістом управлінські функції і, у певній мірі, розглядає комерційний аспект
цього процесу” [95, 135].
Як відомо, термін “менеджмент” запозичений з
англійської мови й означає “керівництво, оголювання, здатність справлятися з
чим-небудь, з якою-небудь проблемою” [297, 516]. З функціональної точки зору
менеджмент – це процес планування, організації, мотивації та контролю, що
необхідні для формування й досягнення цілі.
На думку дослідників (Б.М.Андрушків,
О.Є.Кузьмін), менеджмент є складовою частиною поняття “управління”, тому що порозуміває
“цілеспрямовану дію на колектив працівників або окремих виконавців для
виконання поставлених завдань та досягнення визначеної мети” [9, 6].
Педагогічний менеджмент - це комплекс принципів, методів, організаційних форм
та технологічних прийомів управління педагогічними системами, спрямований на
підвищення ефективності їхнього функціонування й розвитку [228, 3]. Він має
свою специфіку та закономірності, що знаходять відбиття в своєрідності самого
предмета, продукту, знаряддя та результату праці менеджера. Як вказує В.П.
Симонов, предметом праці менеджера освітнього процесу є діяльність керованого
суб’єкта, продуктом праці – інформація, а знаряддям праці – слово, мова,
мовлення. Результатом праці менеджера навчально-пізнавального та
навчально-виховного процесів є міра навченості, вихованості й розвитку об’єкта
(другого суб’єкта) менеджменту – учнів. Як і всяка діяльність, він має
цілеспрямований характер, сутність якого: повнота, несперечливість, не
протиріччя, взаємопов’язаність, конкретність і реальність визначених цілей та
їх підпорядкованість основній меті – вихованню, навчанню та розвитку людини як
вільної, відповідальної та творчої особистості, формуванню в неї готовності до
праці, активної життєвої позиції, наукового світогляду [228].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30 |