Дипломная работа: Природно-історичні передумови виникнення і формування Запорізьких Січей на території Дніпропетровської області

Із виникненням запорізького козацтва ця переправа отримала назву Микитин Ріг, Микитин Перевіз, Урочище Микитине. Народний переказ свідчить, що першим засновником поселення на ній був запорожець Микита, який займався перевезенням через Дніпро. Перша згадка про Микитин Ріг зустрічається в історичних джерелах 1530 року. В іноземних джерелах згадка про Микитин Ріг відома в творах польських істориків Папроцького і Несицького.

Микитин Ріг знаходився на правому березі Дніпра у вигляді лина, в найвужчому місці Великого Лугу. Микитинська Січ значно відрізнялась від попередніх Січей. Вона знаходилась в слабо захищеному місці, являла собою не стільки фортецю і схованку, скільки звичайне невеличке середньовічне місто. Запорожці не обирали місцерозташування цієї Січі, уряд Речі Посполитої змусив їх перенести свою столицю на Микитин Ріг. При перенесенні не враховувалась зручність географічного положення, природно-кліматичні умови, військово-стратегічні переваги.

Столиця Запорожжя знаходилася на Микитиному Розі недовго, всього 14 років (1638-1652 рр.). Деякі історики вважають цей період в житті запорозького козацтва занепадом, так як козаки зазнавали значних утисків з боку уряду Речі Посполитої. На Микитинській Січі для виконання контрольно-карних функцій була розташована польська військова залога у складі кінноти з коронного війська, а також реєстрового козацького полку (почергово). Щоб звести до мінімуму приток до Січі втікачів було посилено контроль за шляхами. Для цього у 1638 році відбудовується Кодацька фортеця, яку у 1635 році зруйнували повстанці Івана Сулими. Намагаючись стримати зростання чисельності запорізького козацтва, сейм Речі Посполитої у 1638 році під загрозою конфіскації майна заборонив міщанам вступати до Війська Запорізького, записувати в козаки своїх синів та видавати своїх дочок заміж за козаків. Репресії феодалів Речі Посполитої дали лише тимчасовий ефект: усього 10 років на Україні не було значних повстань, і цей період польсько-шляхетські публіцисти оголосили періодом «золотого спокою». [3]

Козаки болісно реагували на втрату своїх прав і вольностей, здобутих великою кров’ю. Отже, не випадково вибухнула Визвольна війна українського народу у 1648 році.

Видатна роль у підготовці Визвольної війни належить Богдану Хмельницькому. Він встановлює зв’язки з найважливішими центрами України, веде секретні переговори з урядами Османської імперії, Кримського ханства, керівниками донських козаків.

У квітні 1648 року на Микитинській Січі на загальній козацькій раді Б.Хмельницького було обрано гетьманом. Саме з Микитинської Січі почався переможний похід козацького війська по українським землям. 22 квітня новообраний гетьман виступив з Січі на чолі об’єднаного війська – 9 тис. козаків і татарської кінноти. [21]

Перший період Національно-визвольної війни, який охоплює 1648-1649рр. , був напрочуд успішним для повстанців. Всі битви цього періоду (під Жовтими Водами, під Корсунем, під Пилявцями) закінчилися перемогою козаків. [29]

Існує цікава народна легенда про балку Княжі Байраки (знаходиться на верхів’ї річки Жовтої – притоки річки Інгульця), в якій 8 травня 1648 р. під час битви під Жовтими Водами польське військо було оточене і повністю розгромлене.

Балка Княжі Байраки одержала свою назву від князя Вишневецького, що жив колись тут. То був злючий і лихий чоловік. Рогнівався він якось за щось на людей і поробив їм так, що вони ніде не могли знайти води: де вони не копали землю, води немає, та й годі. Сам же він як тільки де-небудь копне – зараз вода й покажеться. Так він усе своє життя морив людей. Навіть після своєї смерті все мстився їм. Коли поховали його, то й вода разом із ним у землю пішла. Лишень тоді здогадалися люди, в чім річ. Вони накидали на могилу Вишневецького каміння, поставили на ній високий кам’яний стовп – і вода знову з’явилася в колодязях. [26]

Існує декілька версій щодо перенесення Січі з Микитиного Рогу на острів Чортомлик у гирлі р.Чортомлик. За однією версією перенесення відбулося внаслідок виступів проти гетьмана після підписання тяжкого Білоцерковського договору.

За другою версією перенесення Запрозької Січі у більш безпечне у військовому відношенні місце було зумовлене відновленням в Україні польської окупації. [29]

Інша версія заключається в тому, що оскільки влада Речі Посполитої була знищена на значній території України, в тому числі на січових землях, запорожці вирішили покинути Микитин Ріг і повернутися на старі місця.

Перенесення відбулося у 1652р.; неподалік від Базавлуцької Січі, у гирлі р. Чортомлик при її впадінні у Дніпро була поставлена Чортомлицька Січ, яку інколи називають й Старою. Цікаво, що в часи існування Базавлуцької Січі запорожці тяжіли до цієї місцини, відомі, наприклад, гетьманські універсали 20-х років XVII ст., дані «кошу на Чортомлику». На місці ж Микитинської Січі залишився великий населений пункт Микитин Ріг (майбутній Нікополь).

2.5. Чортомлицька Січ

Стара Чортомлицька Січ (1652-1709рр.) біля старовинного села Капулівка була однією із найзнаменитіших. Початок Чортомлицької Січі дав колишній осавул реєстровців, кошовий отаман Лютай. Укріплення Січі постійно зростали, й дуже швидко запорозька столиця стала потужною фортецею. Кошовий отаман Овсій Шашол, побувавши в Москві у 1672 р.описав Січ, що й зафіксували на папері московські дяки: «Город де Сеча…стоит в устьях у Чортомлика и Прогною над рекою Скарбною; в вышину тот вал 6 сажен; с поля – от Сумской стороны и от Базавлука на валу строены пали и бойницы; а другой стороны – от устья Чертомлыка и от реки Скарбной – на валу сделаны коши деревянные и насыпаны землею. А в том городе башня, поля мерою кругом 20 сажен, да в той башне построены бойницы, а перед тою башнею за рвом сделан земляной городок, кругом его мерою 100сажен, а в ней окна для пушечной стрельбы. Да для ходу по воду сделано на Чертомлыке и на Скарбную 8 форток (пролазов) и над теми фортками бойницы; а шириною де те фортки только одному человеку пройти водою. А мерою тот город Сеча, с поля от реки Прогною до Чортомлыка, сто ж сажен, да с правой стороны речка Прогной, а с левой речка Чортомлык, пали те речки в реку Скарбную, которая течет позади города. А мерою же весь Сеча – город будет кругом около 900 сажен…А неприятельського прихода к городу Сеча можно ожидать в летнее время только с поля, от реки Базавлука с крымской стороны, а с трех сторон промысла над ней никакого чинить нельзя. В зимнее время запрожцы на тех реках беспрестанно скалывают лед.» [16]

Місце розташування Чортомлицької Січі було обрано надзвичайно вдало у військовому відношенні. Розташувалася вона на півострові у гирлі р.Чортомлик і при впадінні Прочної в Скарбну. Вона з трьох боків була захищена водою і лише з одного боку був відкритий степ.

Відомі художники І.Є. Репін і В.А.Сєров прибули в Капулівку 4-5 червня 1880р. Метою поїздки була не тільки робота над етюдами картин «Запорожці» і «Вечорниці», але й вивчення історії, культури, побуту українського народу. В Капулівці І.Є.Репін малює чудовий етюд «Могила отамана Івана Сірка в с.Капулівці». Залишає такі спогади: «З кургана – могили І.Сірка відкривалась грандіозна панорама Дніпровських плавнів, на річки Чортомлик, Підпільну, Павлюк і Скарбну, що омивають острів Базавлук, де знаходилась Стара Чортомлицька Січ і де 28 років кошовим отаманом був І.Сірко.» [20]

І.Репіну обов’язково хотілося побувати в с. Голій Грушівці (Іллінці), де в урочищі Сірківці на власній пасіці 1 серпня 1680р. помер кошовий отаман

І.Д. Сірко. [9]

Село Гола Грушівка Томаківського району розташоване на високому місці біля степової річки Грушівки. У запорожців по річці Грушівці було багато зимівників і хуторів. Тут у них був «курортний район», де вони відпочівали і лікували свої рани.

З постаттю І.Сірка народ також пов’язує назву річки Чортомлик. «Кошовий Сірко перемагав не тільки людей, він перемагав і нечистих чортів. Річка Чортомлик, де стояла Січ Сірка, від того й називається так, що в ній був убитий Сірком чорт, котрий у воді хлюпостався.». [26]

У битві під Жванцем історія вперше згадує Івані Сірка – майбутнього прославленого кошового отамана Чортомлицької Січі. Іван Сірко 8 разів обирався кошовим отаманом; брав участь у 55 битвах, з яких завжди виходив переможцем. Створено безліч народних легенд, присвячений цій історичній постаті. [7]

У вересні 1659р. Чортомлицьку Січ було освячено, відкрито постійну церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці. В 1657 р. помер Б.Хмельницький, смерть якого стала величезною втратою для українського народу. Починається період в історії України, який відомий під назвою «Руїна». Цей період тривав майже 30 років, доки гетьманом не обрали І.Мазепу.

В період Руїни Запорізька Січ часто перетворювалася в самостійний політичний осередок, що проводив власну стратегію всупереч гетьманам і Правобережної, і Лівобережної України. Період Руїни характеризувався громадянською війною, розподілом українських земель внаслідок Андрусівського перемир’я 1667 р. на Лівобережну і Правобережну. Січ в цей період відігравала деструктивну роль.

Особливо шкідливу роль відігравала автономія Запоріжжя під час формування системи російсько-українських відносин. Постійно виступаючи проти сильної влади гетьмана, запорізьке козацтво, по суті, стало помічником російської влади у руйнуванні автономії Гетьманщини і експансії Росії на українські землі.

Але в ці скрутні часи, попри всі помилки і непорозуміння Чортомлицька Січ залишалася осередком вольності і демократії. Козаки підтримували всі національно-визвольні і антифеодальні рухи того часу. [5]

Проте з посиленням татарсько-турецької загрози змінився і напрям основних воєнних зусиль запорожців. Саме боротьбою з татарськими нападами та турецькою агресією прославилися запорізькі козаки в період Руїни. З існуванням Чортомлицької Січі пов’язане написання знаменитого листа турецькому султану.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13