Дипломная работа: Молочне скотарство, перспективи розвтитку галузi

Дослідні дані, отримані в різних ґрунтово-кліматичних зонах показують, що одно- і дворічне використання багаторічних трав сприяє значному зростанню вмісту в ґрунті гумусу. Тривалість їх післядії на гумусовий стан ґрунту становить 3-5 років. При низько гумусних ґрунтах, які є в господарствах району, це питання є надзвичайно актуальним.

Застосування хімічних засобів боротьби з бур’янами, шкідниками та хворобами значною мірою зумовлює забруднення довкілля, негативно впливає на людину, фауну, потребує вкладення значних коштів. З огляду на це великого значення набувають агротехнічні заходи боротьби, особливо це стосується сівозмін. Адже на даному етапі найбільша проблема для сільськогосподарських виробників є брак коштів, і тому використання таких методів для покращення врожаїв, кормової бази є основою ефективного розвитку. Кормові сівозміни створюють умови для більш повного знищення бур’янів, надто багаторічних, які з’являються за тривалого вирощування культур на тому самому місці (це частіше буває у польових сівозмінах), а також зменшення кількості хвороб та шкідників сільськогосподарських культур. Значення кормових сівозмін полягає ще й в тому, що вони забезпечують вирощування на одній площі протягом року-два, а на зрошувальних землях – і три врожаї, що підвищує коефіцієнт використання сонячної радіації, а отже продуктивність гектара ріллі зростає в 1,5-1,8 рази[41,с.33-36]. Це дає змогу створити разом з посівами багаторічних трав раціональний земельний конвеєр, яки діє залежно від зони 190-220 днів, і довести виробництво кормового протеїну до 800-1200 кг/га площі кормової сівозміни. А так як даний регіон має слабо гумусні ґрунти, то підвищення врожаїв за рахунок правильної агротехніки є найпершим питанням, яке необхідно детально вивчити і впровадити у виробництво.

Отримання 2-3-х урожаїв у кормовій сівозміні і забезпечується за рахунок насичення проміжними (неосновними) посівами кормових культур (сумішок). Їх залежно від біологічних властивостей і технологій вирощування поділяють на озимі, післяукісні, післяжнивні та підсівні і вирощують на полі у вільний від основної культури проміжок часу.

Озимі проміжні культури висівають у рік зберігання основної культури (ранньоосінній період), а врожай на корм збирають навесні наступного року. Озимі є проміжними, бо ростуть і розвиваються у проміжній осінній і ранньовесняний періоди і займають проміжне місце між двома основними кормами сівозміни. Підсівні під покрив основних культур, а врожаї зберігають того самого року (після збирання основних культур) чи наступної весни.

Післяукісні проміжні посіви – це корми, які вирощують після збирання культур на корм у поточному році і збирають, не чекаючи завершення вегетації.

Післяжнивні посіви вирощують після збирання основних культур у поточному році, період їх вегетації повинен становити не менше як 70-100 днів.

Кожне господарство повинне вибирати які краще сумішки засівати, виходячи із типу ґрунту, рельєфу полів, які корми є основними, тобто враховувати всі фактори, що найбільш оптимально використовувати ґрунти і при цьому одержувати добрі врожаї.

Єдиної думки щодо вирощування проміжних посівів кормових кормів немає. Попри велике кормове і агрохімічне значення їх, серед фахівців побутує думка, що вони, мовляв виснажують грунт, а отже негативно впливають на врожайність наступних культур. Проте, це трапляється, коли як проміжні вирощують чисті посіви, зокрема злакові. Як я вже зазначав, дослідження показали: вирощування сумішок, до складу яких входять бобові види, що здатні фіксувати азот з атмосфери, сприяє підвищенню його агрофізичних властивостей.

Причиною того, що проміжні посіви кормових культур далеко не завжди дістають належну оцінку, є недостатня поінформованість щодо їх створення, формування і впровадження у виробництво, як у кормовому і біологічному, так і в агрохімічному плані.

В Україні озимі та ярі зернові й овочеві культури за час свого розвитку використовують лише 45-60% вегетаційного періоду року, 60-65% - суми активних температур та 55-65% - суми опадів, однорічні трави як зелений корм – відповідно 30-35, 30-50, 45-50%, а в Закарпатській області в зв’язку з специфічними агро кліматичними умовами ці показники є ще менші, отже, кліматичні ресурси, поза сумнівом, дають змогу вирощувати проміжні культури після збирання основних сільськогосподарських рослин[44,с.54-58].

Проміжні посіви – це не лише додатковий повноцінний врожай, а й позитивний вплив на врожай наступних культур. Постійний рослинний покрив ґрунту впливає на посилену міграцію солей, на мікробіологічну активність та мікроклімату приземного шару атмосфери. Густий покрив проміжних посівів захищає ґрунт від прямого сонячного проміння, зменшує шкідливість вітру й створює у приземному шарі повітря підвищену вологість. Це особливо сприятливо впливає на мікробіологічну активність ґрунту, поліпшення газообміну та підвищення ефективності агрохімічних заходів. Забур’яненість полів зменшується завдяки додатковому обробітку ґрунту, міжрядному прополюванню та пригніченню бур’янів суцільними посівами. Проміжні посіви залишають у ґрунті багато кореневих решток і стерні, які, повільно розкладаючись, забезпечують наступні посіви поживними речовинами. Своїм корінням рослини проміжних посівів розлущують важкі і зв’язують легкі ґрунти, поліпшуючи їх водно-повітряні властивості. Проміжні посіви – це й ще ефективніший протиерозійний захід, а для такого регіону як Закарпаття, це великий плюс у землеробстві, адже більшість полів це пагорби, схили.

Собівартість продукції проміжних насівів є порівняно низькою, адже заміна глибокої оранки на мілку, передпосівної культивації на боронування і зменшення кількості міжрядних обробітків знижують затрати праці, до цього ще можна додати й економію добрив.

Проміжні посіви за порівняно короткий час забезпечують, залежно від зони, від 100 до 250 ц/га зеленої маси, що є джерелом високоякісних і дешевих кормів тоді, золи зелених кормів зазвичай не вистачає. За умови дотримання технологій вирощування вони відзначаються збалансованістю кормів, складом незамінних амінокислот, вітамінів, макро- та мікроелементів. Проміжні посіви (особливо післяукісні та післяжнивні) містять більше, ніж основні , білкових речовин і менше – клітковини. Поліпшення хімічного складу їх урожаю зумовлене впливом агро кліматичних умов другої половини літа, зокрема скороченням тривалості денного освітлення, поліпшення водозабезпечення та умов живлення, передусім азотом (завдяки збільшенню влітку в ґрунті нітратного і аміачного азоту). Зелені корми проміжних посівів найбільш повно відповідають біологічним потребам тварин і протягом усього використання характеризуються високою якістю. Не випадково корми з них називають “зеленими концентратами”.

Однією з важливих умов поширення проміжних посівів у господарствах є добір найбільш продуктивних і цінних як корми культур. Вони мають відповідати таким вимогам: швидко рости і забезпечувати повноцінний урожай, придатний для використання у різні фази вегетації рослин; бути маловимогливими до тепла, світла й вологи та стійкими проти осінніх приморозків та інших несприятливих умов; мати короткий вегетаційний період, не знижувати, а навпаки, підвищувати врожай наступних культур.

Урожайність та якість проміжних посівів залежить від кількісного складу травосумішок. У чистих посівах злакові вили забезпечують урожайність, багату на вуглеводи, але бідну на білки; бобові навпаки, агаті на білки, але в них міститься незначна кількість вуглеводів.

Враховуючи ці фактори ряд дослідників розробили рекомендації норми заготівлі кормів на корову для розробки раціональної структури кормо виробництва а господарствах, спеціалізована них на виробництві молока в умовах Західного регіону. Наведена структура показана в таблиці 2.3..

Таблиця 2.3

Примірні норми заготівлі кормів на корову за рік з врахуванням продуктивності тварин[56,с.145]

Так, що враховуючи роль кормової бази для молочного скотарства, в господарствах, зайнятих на виробництві молока кормові культури повинні займати не менше 55-60% плащі сівозміни, в тому числі чисті посіви багаторічних бобових трав і бобово-злакових сумішок – 25-30% постійної площі чи 70-80% площі під кормовими травами. Питома вага чистих посівів люцерни в структурі посівів багаторічних трав бажано доводити до 25-30%. І в господарствах Іршавського району, які відносилися до передгірної зони можна рекомендувати такі сівозміни:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19