Дипломная работа: Молочне скотарство, перспективи розвтитку галузi

В другої корови частка продуктивних кормів становить 60%, а на 1 кг молока витрачається лише 0,83 кормові одиниці. Тут на кожному кілограмі молока зекономлено 0,30 кормових одиниць. Досягається це за рахунок збільшення частки продуктивного корму, тобто скорочення невиробничих витрат. Слід також зазначити, що при постійній недогодівлі корови збільшується перевитрата кормів. Якщо забезпечити тварину кормами у відповідності її фізіологічною продуктивністю, то ми використовуємо цю продуктивність на 100%. А при дефіциті годівлі вона падає у подвійному розмірі. Наприклад, якщо скоротити дачу кормів на 25%, то надій зменшиться на 50%[29,с.96-100]. При цьому різко зростають витрати кормів на одиницю продукції.

Основними напрямами підвищення продуктивності тварин є забезпечення повноцінної годівлі тварин на основі зміцнення кормової бази; удосконалення селекційно-племінної роботи в напрямі якісного оновлення стада;різким підвищенням питомої ваги породних і висококласних тварин;обґрунтування збалансованості поголів”я худоби і обсягів кормової бази як фактора, не потребує додаткових ресурсів;перехід на інтенсивне вирощування ремонтного молодняка; впровадження прогресивних методів утримання тварин з урахуванням їх фізіологічно-вікового стану; широке використання досягнень науки і передового досвіду ведення галузей тваринництва та інше.

Проте поліпшуючи продуктивність тваринництва не слід забувати і про якість продукції тваринництва.

Поліпшення якості тваринницької продукції являється одним із напрямів підвищення ефективності тваринництва. Адже підвищення якості продукції – важлива умова розвитку галузей тваринництва в умовах ринкової економіки. Потрібно створювати такі умови виробництва, щоб тваринницька продукція відповідала вимогам стандартів, користувалася попитом як на ринку нашої країни так і за її межами. В свою чергу держав повинна створити відповідні умови економічного стимулювання виробників.

Так на якість молока впливає ряд факторів: умови годівлі і утримання корів, порода, фізіологічний стан тварин, спосіб доїння та інше. В значній мірі якість молока визначається його жирністю. Чим вона вища тим більше одержують масла, сиру і інших продуктів. Якість молока характеризується також вмістом білка, цукру, мінеральних речовин, кислотністю, ступенем забруднення. Ці властивості визначають здатність молока залишатися на певний час придатним для промислової переробки і споживання, у значній мірі впливають на смакові властивості як цільномолочної так і переробної продукції.

Важливими резервами підвищення якості продукції галузей тваринництва є: поліпшення селекційно-племінної роботи;виведення нових порід і породних груп тварин; поліпшення умов годівлі і утримання тварин;дотримання вимог технологічної дисципліни; широке застосування виробництві науково-технічного прогресу тощо.

В умовах функціонування інтегрованого агропромислового виробництва різко зростає роль переробної промисловості і сфери реалізації в забезпеченні необхідного рівня якості продуктів харчування. Ці сфери не тільки повинні підвищувати якість всієї продукції, а й посилити вимоги до якості сировини, яка надходить до них на переробку через економічні важелі впливу на виробництво як тваринницької так і кінцевої продукції. Важливо, щоб у кожному господарстві, підприємстві та організації агропромислового комплексу, в кожному трудовому колективі використовувались наявні резерви підвищення якості продукції. Кожен працівник повинен глибоко усвідомити, що низька якість, брак – це розтрати матеріальних ресурсів та праці колективу, а висока якість продукції – це пряма економія сировини, матеріалів, показник економічної ефективності виробництва.

3.2 Динаміка розвитку галузі в різних правових формах господарювання

При переході нашої економіки до ринкового типу в всіх галузях народного господарства утворилася велика кількість підприємств різних організаційно-правових форм, не обминули ці процеси і сільське господарство України. Зараз в сільському господарстві функціонує велика кількість підприємств різних організаційно-правових форм, це і товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ), акціонерні сільськогосподарські підприємства (АСП), приватні орендні підприємства (ПОП), фермерські і селянські господарства. Основними виробниками молока в Іршавському районі є особисті підсобні господарства населення, також виробниками молока є товариства з обмеженою відповідальністю, інші сільськогосподарські підприємства, такі як фермерські і акціонерне господарства виробництвом молока не займаються. І проводячи аналіз динаміки виробництва молока в господарствах різних правових форм, під сільськогосподарськими підприємствами я розумію товариства з обмеженою відповідальністю.

В Іршавському районі, як вже говорилося, функціонує 70 сільськогосподарських підприємств, 49 з них – фермерські(селянські господарства), 20 – товариств з обмеженою відповідальністю, 1 – акціонерне сільськогосподарське підприємство.

Аналіз обсягів виробництва молока в громадському та приватному сектора показав, що за останнє десятиріччя частка приватного сектора в виробництві молока зросла в багато разів. Якщо в 1990 році в колективних господарствах країни вироблялось 76% молока від загальної кількості, то в 2000 році воно зменшилось до 29%. Частка господарств приватного сектора за ці роки збільшилась від 24% до 71%. У ще більшій мірі збільшилось співвідношення між цими секторами в Закарпатській області і Іршавському районі зокрема. Так в Закарпатській області частка колективних господарств зменшилась з 49,6% до 2,6%, а господарств приватного сектора – зросла з 50,4% до 95,3%. В Іршавському районі станом на 1.01.2003 року частка сільськогосподарських підприємств в виробництві молока становила 3,3%, а частка господарств населення в виробництві молока становила 96,7%[77,с.32].

 Основними виробниками молока як в цілому по Україні так5 і в Закарпатській області і Іршавському районі зокрема стали дрібні особисті господарства населення. Динаміка виробництва молока сільськогосподарськими підприємствами і господарствами населення показано в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6

Динаміка виробництва молока сільськогосподарськими підприємствами і господарствами населення[75,с.10;76,с.11;77,с.10]

Як видно з таблиці, з року в рік частка сільськогосподарських підприємств в виробництві молока зменшується, а частка господарств населення збільшується. Відбулась переорієнтація господарств по виробництві тваринницької продукції. І тому на сучасному етапі потрібно приділяти більше уваги організації збору для промислової переробки молока в населення району. Це вимагає докорінної зміни усієї системи організації молочного скотарства, створення відповідної ринкової інфраструктури, пристосованої до умов виробництва продукції дрібними господарствами.

Збільшення обсягу виробництва молока відбувається під впливом двох чинників – збільшення поголів’я корів та збільшення їх продуктивності, причому зростання чисельності молочного стада характеризує екстенсивний напрямок розвитку скотарства, а підвищення його продуктивності – інтенсивний найдоцільніший.

Чисельність корів у Закарпатській області протягом 1971-1990 років перебувала майже на однаковому рівні – 145-140 тис. голів. Починаючи з 1991 року спостерігається чітка тенденція до зменшення чисельності молочного стада. Якщо на початок 1991 року в усіх категоріях господарств утримувалося 140 тисяч корів, то на початок 2000 року їх частка зменшилася на 8% і становила 1130 тис. корів.

Провівши аналіз статистичних документів Іршавського району, я визначив, що на 1.01.2003 року в особистих господарствах населення перебувало 95% чи 12519 корів, а в сільськогосподарських підприємствах 5% чи 701 корова. Більш детально ці дані показано в таблицях.

Таблиця 3.7

Питома вага сільськогосподарських підприємств у загальному стаді окремих видів худоби за 2000-2003 роки[75,с.13;76,с.13;77,с.14] 

(на 1 січня у відсотках)

Таблиця 3.8

Питома вага господарств населення у загальному стаді окремих видів худоби[75,с.13;76,с.13;77,с.14] (на 1 січня у відсотках)

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19