Дипломная работа: Вплив податкоавої політики на діяльність підприємства
Податкова
глобалізація поширювалася високими темпами тому, що вона добре задовольняла
певні інтереси "глобалізаторів". Правомірним (і підтвердженим
світовою практикою) є припущення, що речники "глобалізаторів"
"прогресом" та "реформами" іменують податкову інтервенцію,
тобто запровадження (і втримання!) в країнах світу податків
"глобалізаторського" типу. Завуальованим економічним інструментом
здійснення "глобалізації" стали непрямі податки типу універсальних
акцизів: ПДВ (Україна), НДС (Росія), IVA
(Латинська Америка), VАТ (ЄС, Японія, Китай та ін.) МWST (Німеччина),
GST (Австралія, Нова Зеландія), НSТ, PSТ (провінції Канади). Взаємні
торговельні поступки країн щодо сплати саме цих податків є практичним проявом "лібералізації" (підстьобування) світової торгівлі. У ситуації
широкого спонукання "все своє продати, все чуже купити" ці
податки починають виконувати роль штрафу, який накладається на національних товаровиробників за їх спроби провести
прямі банківські взаєморозрахунки, самостійно виробити кінцеву
продукцію. "Глобалізовані" ринки є економічними утвореннями,
підконтрольними транснаціональним структурам, які ухиляються від сплати
податків, практикуючи толінг, факторинг, трансферти, цесїі, внутріфірмове
взаємопостачання через кордони тощо. Тим часом місцеві уряди в пошуках грошей у бюджет змушені перекладати
додатковий податковий тягар на плечі національних товаровиробників.
Крім переваг досвіду, зв'язків та лобіювання
"одноразових" міжнародних угод, "глобалізатори" закріпили
за собою також і певні привілеї "назавжди", з утворенням своєрідного міжкордонного простору, не підзвітного
нікому. Товари, що направляються сюди, не оподатковуються податками типу ПДВ
(це правило закріплене у статуті СОТ), І
дешеві товари цілком наповнюють цей ринок. Обмін же цих товарів, поза
корисливої участі транснаціональних посередників, практично неможливий.
Національні товаровиробники тут постійно
наштовхуються на протекціоністські бар'єри, антидемпінгові процедури, сертифікаційні
"рогатки". Отже, транснаціональні структури і є "генеральними
конструкторами" перешкод, виставлених проти національних конкурентів.
"Глобалізація"
має деякі позитивні результати (подолання економічного застою, поширення Інтернету тощо). Але нинішня світова економічна криза є,
насамперед, кризою "генеральної
лінії" глобалізації, що базується на незугарних податках. Наведене в
таблицях 1-4 модельне порівняння податків дає змогу усвідомити природу
нинішнього міжнародного поділу праці, а також наперед запрограмованої
нерівності умов конкурентної боротьби та вичерпання природних ресурсів.
Коректність запропонованого моделювання
зумовлено визначеністю сталих та змінних величин: прийнято, що сталими є ціни
на продукцію та обсяги затрат на виробництво (з їх наближенням до
середньосвітових), а види податків - величини змінні.
Для простоти
візьмемо, що єдиним економічно істотним податком є той, який ми розглядаємо, і дисципліна його сплати є
високою. Величини податкового тиску свідомо наблизимо до
рівня тиску ПДВ (20%) на економіку України (це дасть змогу наочно "приміряти податки на себе").
Основні типи
світових податків епохи глобалізації є такими;
- ПДВ (sales tax) - iноді має назву
"податок на додану вартість", але фактично - податок з продажу, тобто на ціну товару.
- КОН (consumption tax) - податок на додану
частку вартості в ціні товару з компенсацією
(розвантаженням) за купівлю сировини.
- МПП (малайзійський податок на продаж) -
одноразовий податок на оголошену ціну. Ним оподатковуються несировинний імпорт
і кінцева вітчизняна продукція.
- СіТі (commercial tax) - комерційний
податок, запроваджений у М'янмі (Бірмі) з 1 січня 1991 р. Градація ставок у
межах 200-30% свідомо диференційована таким чином,
щоб уникати "заплямування", а також з метою додаткового заохочення
випуску складної готової високо
технологічної продукції.
Базовий приклад
взято з алюмінієвої індустрії [23]: по технологічних переділах простежено шлях
переробки 1 т матеріалів. Неважко побудувати подібні моделі й по інших металургіях, галузях хімії, у харчовій
промисловості, електроніці, будівництві тощо.
Порівняння з іншими податками (див. табл. 2,
3, 4) демонструє, що цей податок має такі особливості:
-
заохочує сировинні
виробництва;
-
гальмує виробництво комплектуючих та кінцевої продукції;
-
призводить до "проїдання" основних фондів
на переділах 5-9, до зменшення обсягів виробництва і
запровадження світшопівської практики (затримки з оплатою праці та зарплати на
рівні, нижчому від прожиткового, примусові відпустки, занепад соціального забезпечення працюючих), до масового
безробіття, проституції [24], падіння чисельності чи зменшення приросту населення, до перетоку
трудівників з виробництва у сферу послуг.
Податки типу sales
tax - найпоширеніші в "глобалізованому" світі: СНД, Африка,
Латинська Америка, деякі країни Азії. Їх тиск буває найбільшим, а ставка сягає
29-50% (Гвіана, Туніс, Танзанія). Країни з найбільшими ставками цього податку
активно експортують сировину та енергоносії, з дещо меншими - частково
реекспортують чи споживають їх, а також експортують далі напівфабрикати.
Оскільки таких країн у світі більшість, то найнапруженіша
конкурентна боротьба і найнижчі світові ціни - саме на ринку
Відповідно, ці країни є найбіднішими, а їх
товар далеко "їде" і довго
"блукає" у пошуках споживача, витрачається з великим марнотратством. Отже,
більшість країн світу нині інтенсивно "проїдає" сировинні та
енергетичні ресурси планети, а сфера послуг
"розбухла" за рахунок надмірних перевезень туди-сюди. Це,
зрештою, перемістило пік "тепличного ефекту" з епохи хімізації країн
Заходу (яка завершилась енергетичною кризою 1975-1976 рр.) в епоху електроніки,
яка, здавалося б, мала привести до заощадження енергоносіїв і оптимізації перевезень. Не випадково адміністрація США
як головний організатор саме такої моделі глобалізації [25] нині відмовляється додержуватися Кіотської домовленості про накладання
штрафів на країни - розтринькувачі світових енергоресурсів.
Податок типу consumption tax має такі
особливості:
- заохочує виробництва комплектуючих
виробів (через один технологічний переділ); система оподаткування тут працює
циклічно, за принципом автоколивань;
- гальмує
сировинні та деякі комплектуючі виробництва (через один технологічний переділ) і випуск готової продукції;
- призводить (з причини втрати національного контролю за технологічним ланцюжком) до безробіття, до усталення
квазідержавних утворень типу ЄС і, зрештою, до виникнення товарної маси
химерних, невиразних і "безвідповідальних" виробів типу "зроблено в ЄС".
Громіздка процедура розрахунків
"розвантаження" вимагає використання комп'ютерів, що спочатку сприяло успішній комп'ютеризації [26]. Країн з оподаткуванням типу consumption tax в
"генеральній лінії" глобалізації на перших етапах було небагато, і реальний тиск цього податку традиційно є не дуже високим [27] (максимум - 25% у Данії та Швеції").
Це дозволяло, насамперед західноєвропейцям, довго утримувати олігопольно високі
ціни на продукування комплектуючих і простих готових виробів,
"підгодовуючи" своє населення: товари вироблялися з сировини, яку
змушені були постачати їм за безцінь країни
"третього світу" з податками типу sales tax. Але згодом податок consumption tax невисокої ставки освоїли
Китай (14%), Таїланд (10%), Хорватія тощо, а нині чимало країн, серед
яких Південна Корея, Туреччина, Україна, воліють до запровадження consumption tax із зниженням податкового
тиску, що спричинить скорочення переваги країн з КОН.
Країни з відносно більшими ставками КОН
(Данія, Ірландія, Бельгія) виробляють комплектуючі,
дещо ближчі до напівфабрикатів, а країни з відносно меншими ставками КОН
- комплектуючі, ближчі до кінцевої продукції (Німеччина, Франція, Нідерланди).
Країни з КОН часто мають по кілька спеціальних ставок у межах 25-5%, але пільга
не стосується категорії комплектуючих високого ступеня обробки - цього ТНК
звичайно не допускають. Адже дорожнеча комплектування на національному ринку
виступає запорукою відсутності конкуренції на ринку складання готових виробів,
а досить переправити цей процес у США, де ПДВ чи КОН відсутні, як виникає
можливість виробляти з надприбутками складну кінцеву продукцію. Але нині ця
схема починає "пробуксовувати", бо корпорації, що керують з США,
втрачають організаційну кмітливість. ТНК "задихаються", завалені
товарами і пропозиціями, будучи не в змозі задовольняти
дедалі вибагливіші запити іноземців. Спроби маркетологів, зрештою, є безсилими, коли втрачено зв'язок з живим покупцем,
внаслідок чого, скажімо, у Франції розгортається масовий рух проти
американських харчових продуктів з погромами Мак Дональдса [28] та знищенням експериментальних посівів Монсанто.
Податок типу МПП має такі особливості;
- заохочує виробництва комплектуючих виробів;
- гальмує сировинні виробництва (так, у Малайзії рідкоземельний метал тантал з
метою його контрабандного продажу виробляють кустарно, видобуваючи руду в
підпільних копальнях, зазнаючи травм і професійних хвороб) [29] і, особливо, випуск готової
продукції;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 |
