Дипломная работа: Вплив податкоавої політики на діяльність підприємства
Постсоціалістичні країни південно-східної
Європи також застосовують традиційні шкали оподатковування доходів.
Так, у Болгарії розрахунок прибуткового
податку за рік робиться за такою схемою:
до 1200 болгарських левів у рік не оподатковуються;
1200-1620 левів - 20% перевищення 1200;
1620-4800 левів - 84 лева+26% перевищення
1620;
4800-16800 левів - 910,80 левів +32%
перевищення 4800;
понад 16800 левів - 4750,80 левів+38%
перевищення 16800 левів.
Однак доходи з основного місця роботи
оподатковуються дещо інакше, ніж сукупний дохід: відповідні відрахування
робляться щомісяця за такою схемою:
до 100 левів на місяць - не оподатковується;
100-135 левів - 20% перевищення 100;
135-400 левів - 7 левів +26% перевищення
135;
400-1400 левів - 75,90 левів +32%
перевищення 400;
понад 1400 левів - 395,90 левів +38%
перевищення 1400.
Роботи за контрактом оподатковуються за
ставкою 15% - але наприкінці року робиться перерахунок за зазначеною вище
схемою, і до 35% платежів може бути повернуто. Управляючі та члени рад
директорів оподатковуються за ставкою 15%, і після перерахунку до 25% може бути
повернуто.
Крім неоподатковуваного мінімуму в 100 левів
щомісяця і традиційних статей зменшення податкової бази, передбачено також
звільнення від податків доходів від операцій із нерухомістю; а от послаблень у
зв'язку з утримуванням непрацюючих членів родини немає.
Роботодавці і працівники платять також
відрахування в соціальні фонди: соціального страхування, боротьби з безробіттям
і медичного страхування. У фонд соціального страхування роботодавці платять
26,3% фонду зарплати, працівники - 6,4% валової зарплати. У фонд боротьби з
безробіттям відповідні відрахування складають 3,2% і 0,8%. У фонд медичного
страхування відраховуються 4,8% і 1,2% відповідно. Ці платежі відраховуються з
валової зарплати, але із суми, що не перевищує 10 мінімальних зарплат
(мінімальна зарплата - 79 левів).
Цікаво також оглянути досвід іншого сусіди
України - Туреччини, демографічні показники якої схожі з українськими, а
економічні набагато Україну випереджають.
Прибутковий податок стягується за
прогресивною шкалою:
до 2 млрд. турецьких лір у рік - 15%;
2-5 млрд. лір - 300 млн. лір +20%
перевищення 2 млрд.;
5-10 млрд. лір - 900 млн. лір +25%
перевищення 5 млрд.;
10-25 млрд. лір - 2,15 млрд. лір +30%
перевищення 10 млрд.;
25-50 млрд. лір - 6,65 млрд. лір +35%
перевищення 25 млрд.;
понад 50 млрд. - 15,4 млрд. лір +40%
перевищення 50 млрд.
Від податку звільняються люди "вільних
професій" (художники, письменники, винахідники і т.п.), доходи від здачі в
оренду житлових приміщень, кошти, що спрямовуються на інвестиції, а також
традиційний набір "витрат, пов'язаних з одержанням доходу", витрат на
утримування непрацюючих членів родини, соціальні виплати, відсотки і т.д.
Таким чином, для систем оподатковування
доходів у сучасних країнах характерні досить високий неоподатковуваний мінімум,
значні податкові діапазони (інтервали в значеннях доходів, оподатковуваних за
однією ставкою), обкладання малих і средньо-малих доходів за низькою ставкою. У
свій час автори податкового законодавства цих країн не побоялися відмовитися
від "визискування бідних", і в результаті одержали і високий рівень
доходів громадян, і значні надходження в бюджет.
Досвід Росії із запровадженням єдиної ставки
податку є безперечно вдалим. І усе ж при реформуванні податкового законодавства
України варто врахувати недоробки росіян, особливо в частині стабільності нових
податкових умов. Необхідно або відразу передбачити більш високу ставку для
високих (більше 1000 доларів) доходів, або чітко визначити терміни й умови
запровадження прогресивної шкали, або оголосити тривалий (понад 5 років) мораторій
на зміну умов обкладання доходів.
У цілому, досвід сусідів України свідчить
про те, що побоювання "бюджетних втрат" у результаті відмови від
"визискування бідних" не мають під собою ґрунту. Як відомо з давніх
часів, краще зібрати небагато з багатьох, ніж у деяких побагато.
Якщо у 2000 р.
приріст світового валового продукту становив близько 4% річних, то цього року, за прогнозами МВФ, очікується лише приблизно 1%
приросту. Якщо наприкінці минулого сторіччя оазами економічного процвітання
були центри конвертації валют і пільгових податків, а також США, то нині їх
економічні успіхи є досить нестійкими, а лідерство - сумнівним (скорочуються
робочі місця та втікає бізнес з Сінгапуру та
Гонконгу, а приріст ВВП склав у США у II чверті 2001 р. лише 0,2% річних [20]). Отже, закономірним буде
запитання: чи дійсно світова економічна система, зокрема її податковий компонент, є такою вже
"успішною"?
Критичний
огляд ситуації почнемо з конфліктів. Проблеми глибинного економічного змісту раптово сколихнули молодь і активну частину всього людства
через маніфестації у грудні 1999 р. в Сіетлі - приблизно 40 тис. демонстрантів
виступили проти СОТ, 15-17 квітня 2000 р. відбулися демонстрації у Вашингтоні
проти Світового банку і МВФ, також десятки тисяч людей виступили проти великих
ТНК у Мільо, на Окінаві, в Мельбурні, Женеві, Чанг Маї, Празі, Ґетеборзі, Генуї
тощо. Акції протесту були спрямовані проти
існуючої моделі світової глобалізації, а серед основних вимог проголошувалися:
заборона на збагачення ТНК за рахунок погіршення екології та примусового
нав'язування "негативів" (so-called negative effects) щодо
національних економік; перегляд "економіки глобального казино" (цей
вислів поширив генеральний директор МОП X. Сомавіа); прийняття податку Тобіна
(йдеться про маленькі стягнення з валютних операцій для стримування
короткострокових валютних спекуляцій і уникнення великих біржових крахів, з
посиленням національних підойм впливу на обмінні курси валют).
Виразно проявив себе антисвітшоп-рух (від
sweatshop - організація, де застосовують екстремальну експлуатацію з
виснаженням працюючих через шкідливі умови
праці, небезпечний або нездоровий режим роботи, порушення людської гідності та
основних прав людини, низьку зарплату). 7 грудня 1996 р. близько 70
організацій, зокрема - групи студентів-іммігрантів, провели у Нью-Йорку
конференцію "Глобальна змінна Sweatshops: усталеність і альтернативи",
присвячену стратегіям опору економічній глобалізації, а досягши
взаємопорозуміння, створили USAS-об'єднання студентів проти Sweatshops. З 1998
р. ними обнародуються дані про порушення ТНК людських прав і гідності
(наприклад, примусове тестування на вагітність при укладанні трудової угоди з
фірмою "Nike"). USAS вимагає від керівництва навчальних закладів відмови від закупівлі товарів ТНК, і саме
виробляє спортивний одяг, "вільний від поту", з емблемою "anti-sweatshop".
Іншим крилом протестуючих став антиПДВ-рух,
потужний в Індостані, особливо - в Непалі. З 1997 р. відомим є податкове протистояння між міністерством
фінансів і непальськими підприємцями,
профспілками та громадськістю, в 1999 р. було створено впливовий комітет
"антиПДВ" (організатор мітингів та страйків з вимогою "Ніякого
ПДВ!"); протистояння було перерване державним переворотом у червні 2001 р.
Взагалі деякі країни не підкоряються
глобалізації, а вершать її на свій розсуд. Про намір захопити бастіон
"самостійницької глобалізації" заявив у Сіетлі у грудні 1999 р. Б.
Клінтон. У віддаленні вщухав гомін 5 тис. арештованих маніфестантів, і була
оголошена "інтеграція... Індостанського субконтиненту в основні політичні
та економічні процеси нашого часу". На мові практичних дій це означає
запровадження як ПДВ, так і поступок щодо
його сплати на експортовані товари. Нині "процес пішов" уже у
Бангладеш і Шрі-Ланці.
Огляд заворушень наводить на думку, що
точиться реальна боротьба. І якщо існують "антиглобалізатори",
то, очевидно, у світі діють і "глобалізатори"- приховані
творці декому ненависної економічної системи транснаціональних відносин.
Дослідимо ж цю систему.
Одним з виразних її проявів є "зовнішнє
оподаткування", яке досі не фігурує в жодному, принаймні незасекреченого типу [21], підручнику. Стратегія зовнішнього оподаткування полягає у зміні
навколишнього податкового середовища для власних потреб. Так,
дедалі більше підтверджень має версія, що, будучи заохочуваними з боку ТНК, федеральні інститути США в останні десятиріччя
розробляли, а мас-медіа і "міжнародні" (транснаціональні)
інституції просували податкову піраміду, діяння якої
спрямоване на розвиток високих технологій у великих корпораціях американського базування шляхом... практичного погіршення умов
технологічної та інноваційної діяльності
національних товаровиробників світу. Творче освоєння системи зовнішнього оподаткування нині демонструють
Німеччина (зокрема, вона забезпечила запровадження у Словенії та
Хорватії податкового режиму, який поліпшив умови діяльності складальних
виробництв німецької автофірми "Мерседес") та Японія (японський фонд
Міядзави виділив у 1997 р. 100 млн. дол. на сприяння таїландській податковій
реформі: проявляється заінтересованість японських корпорацій, зокрема - автомобільних, до розширення виробництва і збуту
через Таїланд).
Іншими елементами глобалізації є "податковий
дизайн" і трансферти [22], що безпосередньо пов'язане з
транснаціональною юрисдикцією. "Глобалізатори" (розпорядники
ТНК, офшорів, впливових мас-медіа, заінтересовано - благодійні спонсори ідеологів, вчених і політиків) навмисне
культивують контраст між місцями одержання ресурсів і сплати податків
(бажаючи одержувати багато, а сплачувати мало) та лібералізацію світового ринку
(закріплюючи своє право довільно діяти і мати своїх посередників скрізь). Отже,
на думку "глобалізаторів", території типу України, багаті на
матеріальні, трудові, інтелектуальні ресурси, повинні мати несприятливі для
підприємництва податки - тоді вони стають більш доступним джерелом ресурсних благ; і навпаки, загублені в океані території
типу о. Науру, де ресурсів обмаль, легко звабити стати джерелом
податкових благ - таких, що на місцевих пляжах можна... "відмивати" здобуті ресурсні блага.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 |
