Шпаргалка: Аудит

60. Негативний аудиторський висновок.

Аудитор  не  може  видати  негативний  висновок при існуванні фундаментальної непевності і  незгоди.  Існують  основні причини  фундаментальної  непевності:  значні  обмеження  в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим,  що аудитор не може  одержати всю   необхідну   інформацію   й   пояснення   (наприклад,   через незадовільний  стан  обліку),  не  може  виконати  всі   необхідні аудиторські   процедури   (наприклад,   через   обмеження  у  часі перевірки,  які  диктуються   клієнтом);  ситуаційні   обставини, непевність   у правильності   висновків  у  конкретній  ситуації (наприклад,  подвійне  тлумачення  окремих  пунктів   укр. закон-вства,   що   може   привести   до   значних  наслідків  і загрожуватиме   існуванню   в   майбутньому).  

Причини   незгоди:  неприйнятність  системи  обліку  або  порядку проведення облікових операцій;  розходження в думках стосовно відповідності фактів  або сум у фінансовій звітності даним обліку;  фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення  фактів  в  обліку  та  звітності; невідповідність   діючому  законодавству  порядку  оформлення  або здійснення операцій та встановленим нормам.

Непевність  або  незгода  вважаються  фундаментальними у тому випадку,  коли вплив факторів на  фінансову  інформацію,  які викликали  непевність  чи незгоду,  настільки значний,  що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ в цілому або  в  основному. Необхідно  також  враховувати  сукупний  ефект усіх непевностей та незгоди на фінансову звітність.

Наявність   фундаментальної  незгоди  може  привести  до представлення   клієнту   негативного   аудиторського    висновку.

У всіх  випадках,  коли  аудитор  складає  висновок,  який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих  причин його непевності і незгоди.  Ці  причини  необхідно  коротко навести в окремому розділі висновку,  до того розділу,  де аудитор висловлює негативний висновок або дає  відмову  від  аудиторського висновку.  У  цьому ж розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру,  або даватися посилання на  додаток до  аудит.  висновку,  де  наводиться опис цих моментів.  В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює  свій  висновок стосовно достовірності і повноти фінансової звітності.

При підготовці негат. аудит. висновку доречні наступні   висловлення:   "не  задовольняє  вимогам",  "перекручує дійсний  стан  справ",  "не   дає   справжнього   уявлення",   "не відповідає", "суперечить".

Негат. аудит. висновок  “У результаті проведення аудиту встановлено,  що  за  звітний період   підпр-твом   були   до-пущені   суттєві   порушення   і перекручення  (дається  пере-лік  порушень,  або   пишеться:   "які викладені  в  додатку  N 1 до цього висновку".  Допущені порушення суттєво  впли-вають  на   фіна.   звітність   підприємства   та  перекручують реальний стан справ.  Фін. звітність має суттєві перекручення  і  недостовірно  подає  фінансову    інформацію   про підп-риємство станом на 01 січня 200...  року,  не виконані насту-пні вимоги щодо організації  б/обліку  та  звітності  в Україні ( в стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з організації обліку,  або пишеться: "з питань які наводяться в додатку N 1").  Таким чином,  дані  б/обліку   і   фін. звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ на підпр-ві, що склався на 01 січня 200.... року".

61. Відмови від видачі аудиторського висновку. 

   Аудиторський висновок – це офіційний документ, який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нац. нормативам Б/О і фін-госп діяльності.

  Висновок   може   бути   позитивним,    умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.   

  Причини   незгоди:  неприйнятність  системи  обліку  або  порядку проведення облікових операцій;  розходження в думках стосовно відповідності фактів  або сум у фінансовій звітності даним обліку;  фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення  фактів  в  обліку  та  звітності; невідповідність   діючому  закон-ву  порядку офо-рмлення  або здійснення операцій та встановленим нормам.

Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

Непевність  або  незгода  вважаються  фундаментальними у тому випадку,  коли вплив факторів на  фін.  інформацію,  які викликали  непевність  чи незгоду,  настільки значний,  що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ в цілому або  в  основному. Необхідно  також  враховувати  сукупний  ефект усіх непевностей та незгоди на фінансову звітність.

Наявність  фундаментальної  непевності  може  стати  підставою для відмови від видання аудиторського висновку.

     У всіх  випадках,  коли  аудитор  складає  висновок,  який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих  причин його непевності і незгоди.  Ці  причини  необхідно  коротко навести в окремому розділі висновку,  до того розділу,  де аудитор висловлює негативний висновок або дає  відмову  від  аудиторського висновку.  У  цьому ж розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру,  або даватися посилання на  додаток до  аудиторського  висновку,  де  наводиться опис цих моментів.  В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює  свій  висновок стосовно достовірності і повноти фінансової звітності.

    Якщо аудитор дає відмову від представлення  аудиторського висновку,  він  говорить  про  неможливість  на підставі наведених аргументів   сформулювати   висновок   про   фінансову   звітність підприємства.

  Рекомендується  наступний  зміст  розділу   аудиторського висновку, де наводиться ставлення аудитора до фінансової звітності:  Аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку аудитора:

"...У  зв'язку  з   неможливістю   перевірки   фактів,   які стосуються    (вказати факти)   з  причини   (вказати   причини неможливості)  Ми  не  можемо  надати  висновок  стосовно  вказаних моментів. Вищенаведені моменти істотно впливають на дійсний стан  справ у цілому (в основному). У зв'язку з відсутністю достатніх аудит. доказів, Ми не можемо  видати  об'єктивний  аудит.  висновок  по фінан. звітності, підготовленій станом на 01 січня 200... р."

81. Мета і задачі внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит – незалежна діяльність на під-ві по перевірці і оцінці роботи в його ж інтересах.

Внут.аудит- це організована на під-ві, що діє в інтересах його керівництва або власників, регла-ментована внутр.док-ми система контролю за додержанням встановленого порядку здійснення б/о і надійністю функціонування системи внутр.контролю.

ВА проводиться усередині орнанізації за вимоги керівництва, аудитором, який працює в самій організації. У виконанні своїх фін-ій вони залежать від керівництва. Тому неможливо сказати, що ВА незалежний, але це не зменшує значення і важність ВА як невідємної частини контролю.

Мета ВА – допомагати керівництву і всьому колективу під-ва ефективно виконувати свої функ-ії.

Обєкти  ВА:

1)ведення б/о; достовірність звітності;

2)стан активів під-ва; забезпеченість власними засобами;

3)фін.стійкість; система управління підп-вом;

4) якість роботи екон. та техн. служб;

5)оподаткування; планування;

6)внутрігоспод.контроль;

7)процеси господ. діял-сті, дисципліна.

Незалежно від  виду А, форм і методів його здійснення, аудитор повинен керуватись принципами і методами аудиту. Слід памятати, що методичні прийоми ВА мають деяку особливість.

По масштабам роботи ВА поділяється на загальний  (по всім питанням аудиту фірми) та локальний (по окремим напрямкам аудита).

Одним з основних завдань ВА є контроль за станом і функціонуванням системи внутрішньо-госп. контролю.

Також завданням внутр.аудиту є визначення клієнта, якому потрібні послуги аудиту (директор, гол.інженер, технолог, гол.бухгалтер та ін). ВА вирішує для клієнта такі завдання: вивчає ситсему контролю за активами; перевіряє відповідність діючого контролю політиці підп-ва; аналізує ситуації ризику і запобігання від банкрутства; викорис-товує ноу-хау для збільшення прибутку і ефек-тивності нової технології та вживає ін.заходів, що сприяють розвитку підп-ва у фін.бізнесі. ВА здійс-ся на попередній стадії виконання комерц., технологічної або фінанс. угоди, у процесі її проходження і після завершення, дає експертну оцінку господ.операціям і процесам, але він не підміняє внутр.контроль.

68. Аудит валютних операцій.

Аудит починається  з ознайомлення з д-тю п-тва: перевіряється наявність зовнішньо-економічних операцій, розрахунків по них, наявність поточного рахунку в банку в іноземній валюті.Аудитор встановлює, якими формами розрахунків користюється п-тво. Аудитор перевіряє правильність відображення валютних операцій в обліку, особливістю є те , що кожна операція відображається і в іноземній валюті і в гривнях. Аудитор перевіряє правильність перерахунку валюти у гривні за курсом НБУ на дату здійснення операції. При перевірці обовязково контролюється строк повернення валюти в Україну (90 днів) за відвантажену продукцію, роботи, послуги. Перевіряється правильність ведення обліку валютних операцій : по р-ку 312” Поточні рахунки в банку в іноземній валюті”,632 “Розрахунки з іноземними постачальниками” , 362” Розрах з іноз покупцями” 71”Інший операційний дохід”. Аудитор перевіряє правильність визначення курсових різниць та відображення їх в обліку. Аудитор перевіряє встановлену суму обовязкового подажу валюти, яка знаходиться на рахунку (50%). та правильність зарахування гривневої виручки. При перевірці грошових коштів, що надійшли на рахунок, встановлюються правильність і повнота їх зарахування. Аудитор перевіряє всі операції з купівлі-продажу валюти, правильність оформлення платіжних документів та обробки виписок банку. На завершення перевіряє правильність відображення валютних коштів в балансі підп-тва та правильність перерахунку моне-тарних статей за курсом НБУ на дату балансу.

За результатами перевірки аудитор складає висновок, в якому викладає думку про відповідність фінансової звітності підприємства-клієнта реальному стану справ, про вірогідність і повноту відображення в обліку валютних операцій.

75. Перевірка і оцінка статей балансу.

Баланс підприємства розкриває зміст активу і пасиву. Актив балансу – вартість майна і боргових прав. Пасив – зобов`язання підприємства за позиками і кредиторською заборгованістю або джерела утвор-ня господарс. засобів, а також власний капітал.

Перевіряються матеріали інвентаризації майна, засобів і зобов`язань, проведеної до складання річного бух. звіту. До акту інвентаризації розрахунків повинна бути прикладена довідка про дебіторс. і кредит. заборг-ть, по якій строк позовної давності минув. Наявність грошей в касі та цінних паперів на 1 січня наступного за звітним року повинна бути підтверджена актом перевірки, який підписаний комісією. Залишки коштів на розрахунковому, валютному, ін.рахунках в установах банків підтверджуються виписками з цих рахунків. Потім перевіряються правила складання балансу, співставляються дані Головної книги з даними журналів-ордерів, а баланса з Головною книгою; перевіряється правильність арифметич. підрах-ів при визначенні показників (статей балансу) і підсумку балансу. Активи підприємства повинні оцінюватись за фактичною собівартістю, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання. Також перевіряється узгодженність показників в різних формах звітності. Тотожність показників при перевірці їх узгодженності та балансова рівність свідчать про правільність відображення у звітності важливих показників.