39.
Планування ауд. перевірки.
Найважливіш. методолог.принципом
аудиту є план-ня, що зд-ся на підставі нормативу.
План-ня
має грунтуватись на поперед-у вивченні особливостей бізнесу клієнта.
Планування
- це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру,
періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з
огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної
аудиторської процедури. Аудитори
і ауд. фірми Укр під час розробки плану аудиту та на протязі тривалості
аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі
чинного зак-вства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником,
проф. знань та досвіду.
Х-р план-ня залежить від орг. форми, розміру і виду діял-ті, виду
аудиту та правильного уявлення аудитора про стан справ під-ва.
В нац.нормативі 06 “Док.офор-ня ауд.перевірки” підкреслено, що робоча
док-ція аудитора помагає в плануванні і проведені аудиту,тобто підкреслюється
доцільність і необхідність док. оформлення планування аудиту. Аудитору слід
розробити і док.оформити план аудиту, визначити істотні помилки, а
потім здійснити аудит за планом.
Заг. план аудиту розробляється так детально, щоб аудитор мав змогу
підготувати програму проведення аудиту, що включає перелік ауд.процедур,
період проведення процедур, виконавця, назву роб.док-в, примітки. Під час
розробки плану аудитор здійснює аналіз таких питань: 1) розуміння аудитором
бізнесу клієнта; 2) розуміння обліку і систем внутр-го контролю; 3)
визначення ризиків і суттєвості;
4) види, час і повнота процедур;
5) координація, керівництво,супроводження і нагляд;
6) інші питання.
Загальний план аудиту може бути такий:
-заплановані види робіт
-період проведення
-виконавець
-примітка.
В плані вказується: 1) яка організація перевіряється; 2) період
аудиту; 3) кількість людино-годин на перевірку; 4) керівник аудиторської
перевірки; 5)запланований ауд. ризик; 6)запланована суттєвість.
Розуміння ауд-м
бізнесу клієнта полягає у вивченні ф-рів, які мають впливати на діял-ть
під-ва, тобто вивча-ся найважл. хар-ки підпр. діял-ті клієнта, його
орг.структура, процес вир-ва, надання послуг, фін.стан, порядок звітування і
розподіл обовязків між кер-ом під-ва. Щодо розуміння обліку, то вивч-ся
методологія і принципи Б/О, які застосовуються бухгалтерією під-ва. При
визначенні ризиків і суттевостей, аудитор повинен визначити внутр.ризик.
Координація, кер-во, супроводження і нагляд – це участь в аудиті ін. а-рів і
АФ, експертів та інших фахівців,які не є а-рами.
|
40.
Техніка і методика розробки планів та програм А.
Найважливіш. методолог. принципом
аудиту є план-ня,що зд-ся на підставі нормативу.
План-ня має грунтуватись на поперед-у вивченні особливостей бізнесу
клієнта
Х-р план-ня залежить від орг.форми,розміру і виду діял-ті,виду аудиту
та правильного уявлення аудитора про стан справ під-ва.
В нац.нормативі 06 “Док.офор-ня ауд.перевірки” підкреслено,що робоча
док-ція аудитора помагає в плануванні і проведені аудиту, тобто
підкреслюється доцільність і необхідність док. оформлення планування аудиту.
Аудитору слід розробити і док.оформити план аудиту,визначити істотні помилки,
а потім здійснити аудит за планом.
Заг. план аудиту розробляється так детально,щоб аудитор мав змогу
підготувати програму проведення аудиту,що включає перелік ауд.процедур,період
проведення процедур,виконавця,назву роб.док-в,примітки. Під час розробки
плану аудитор здійснює аналіз таких питань: 1)розуміння аудитором
бізнесу клієнта; 2) розуміння обліку і систем внутр-го контролю; 3)
визначення ризиків і суттєвості; 4)види.час і повнота процедур;
5)координація,керівництво,супроводження і нагляд.
Загальний план аудиту може бути такий:
-заплановані види робіт
-період проведення
-виконавець
-примітка.
В плані вказується: 1)яка організація перевіряється; 2)період аудиту;
3) кількість люд-годин на перевірку; 4) керівник аудиторської перевірки; 5)
запланований ауд.ризик; 6) запланована суттєвість.
Розуміння ауд-м бізнесу клієнта полягає у вивченні ф-рів, які
мають впливати на діял-ть під-ва, тобто вивча-ся найважл. хар-ки підпр.
діял-ті клієнта, його орг.структура, процес вир-ва, надання послуг, фін.стан,
порядок звітування і розподіл обовязків між кер-ом під-ва. Щодо розуміння
обліку,то вивч-ся методологія і принципи Б/О, які застосовуються бухгалтерією
під-ва. Привизначенні ризиків і суттевостей, то а-р повинен визначити
внутр.ризик.
Координація,кер-во,супроводження і нагляд –це участь в аудиті ін.а-рів
і АФ,експертів та інших фахівців,які не є а-рами.
|
44.
Контроль якості роботи аудиторів.
На підставі нац. нормативу №5,
метою якого є встановлення осн. вимог до здійснення кер-ва і контроль за
якістю ауд. робіт.
АФ зобовязана дотримуватись політики і процедур контролю якості
ауд.робіт, які гарантують, що всі ауд.перевірки проводяться у відповідності з
нац. нормативами аудиту та ЗУ”Про АД”.
Зміст, терміни і обсяг ауд.процедур та політики АФ-м щодо контролю
якості залежить від таких факторів як розмір і характер діял-ті ауд.фірми, її
дислокації, рівень організації перевірки.
Мета політики контролю якості ауд.робіт повинна складатись з наступних
чинників:
1) професійні вимоги - працівники АФ мають дотримуватись принципів
незалежності, чесності, обєктивності та проф-ї поведінки.
2) компетентності – А/Фірму слід
комплектувати працівниками , які досягнули певного рівня квалі-фікації та
компетентності, які виконують встанов-лені норми;
3) призначення на проведення ауд-ту – проведеня аудиту необхідно
доручати фахівцям, які мають досвід роботи і рівень проф.підготовки;
4)розподіл обовязків - потрібен достатній рівень керівництва на всіх
ділянках, щоб бути впевненим, що робота, яку виконують ауд-ри відповідає
рівню якості;
5) гнучкість політики, тобто адекватність і ефек-ть внутрішньої
політики і процедури контролю якості робіт необхідно постійно переглядати;
6) загальну політику і процедури контролю якості необхідно доводити до
відома працівників фірми в тій мірі ,щоб була гарантія того, що ця політика
виконується працівниками фірми правильно.
Аудиторська фірма
повинна визначити політику і процедури контролю якості робіт, котрі
забезпечать обгрунтовану гарантію, що всі аудиторські перевірки будуть
виконані у відповідності з основними принципами аудиту.
|
42.
Процедури аудиту.
Аудитор одержує ауд.свідчення
шляхом застосування таких процедур: перевірка, спостереження, опитування,
підтверд-ження, підрахунки, аналіт.процедури.
Перевірка складається з вивчення бух.регістрів, док-тів які дають
змогу зібрати ауд.свідчення різ-го ступеня надійності. До осн.категорій док.
ауд. свідчень належать:
1)док.ауд.свідчення,які створеня і зберігаються 3-ми особами;
2) док.ауд.свідчення,які створеня і зберігаються у клієнта.
Спостереження полягає в аналізі процесу або процедур, що викор-ся
ін.особами. наприклад: спостереження ау-ра за підрахуванням тов.-мат. запасів
пацівниками під-ва.
Опитування полягає в збиранні інф-ції від обізн.осіб клієнта і поза
його межами. Опитування може дати нову інф-ю або підтвердити існуючу.
Підтвердження – суми кред-ів і деб-ів (акт звірки)
Підрахунки полягають у перевірці відп-ті сум, які зазначені в регістрах
обліку і первин.док-тах.
Аналіт. процедури полягають в аналізі найважлив показників і
співвідношень, включаючи підсумк.дослідження відхилень і взаємозвязків, котрі
суперечать іншій інф-ції, що стосується цієї справи,або відхиляються від
показників, які очікуються.
Процедури перевірки на суттєвість - це перевірки, які викон-ся для
одержання ауд.свідчень з метою виявлення суттевих викривлень фін.звітності.
Процедури перевірки на суттєвість бувають у двох формах:
1) док.перевірки;
2) аналітичні процедури.
Ці процедури є
також шляхом одержання ауд.свідчень.
Ауд.процедури
в загал.вигляді м.б.:
- розуміння
діял-сті під-ва, його орг-ції;
-
отримання та аналіз інформації про діял-сть підп-ва в цілому,
-
вивчення форми та методів обліку, визначення їх відповідності відповідним
вимогам;
-
аналіз форм та методів обліку з письмовим викладенням фактів, складання схем
документообігу;
-
використання рез-тів аналізу діял-сті;
-
контроль процесу відображення певних операцій в обліку;
-
перевірка того,що протягом всього періоду діял-сті фірми форми та методи
обліку застосовувались так, як це відображено в норматив. док-тах.
|
69. Аудит капіталу.
Аудит капіталу проводиться на основі засновницьких
доку-ментів: статуту, засновницького договору, свідоцтва про реєстрацію п-тва.,
бух. Балансу (Ф1), Звіту про власний капі-тал (Ф4), журналу 7 та відомостей
анал. обліку.
При аудиті Стат.кап. аудитор встановлює дійсність засно-вницьких док-тів
– в статуті п-тва обумовлюється сума СК, яка порівнюється з даними балансу по
рах-кам 40 “СК” і 41”Пайовий кап”. СК- це обєднання внесків учасників та
засновників, тому встановлюються розміри внесків засновників по рах-ку 46
“Неоплачений капітал.” Заг. сума внесків повинна дорівнювати розміру СК в
балансі. Зміна СК дозволяється тільки після реєстрації цих змін в
держ.адмін-ції в устан.порядку.Співставляючи дані реєстра акціонерів та
облікові дані по р-ку 46 , аудитор повинен проконтролювати своєчасність
оплати акцій та законність операцій по їх руху.
Пайовий капітал – відобр-ся на рах. 41 –це сукупність коштів фіз.та
юр.осіб (пайових внесків), добровільно розміщених у товаристві для здійс-ня
його госп-фін діял-сті згідно з засновницькими док-ми. Застос-ся кредитними
спілками, колективними с/г під-ми, житлово-будів кооперативами та ін.під-ми, у
яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.
При аудиті Додат.кап.- аудитор встановлює, з яких коштів складається сума
ДК. Збільшення ДК можливе при : пере-оцінці основних та оборот.засобів,
емісійному доході по ЦП, безкоштовному отриманні цінностей. ДК відображається
в обліку на р-ку 42. Він використовується для покриття збит-ків від списання
ОЗ, на покриття збитків по операціях з ЦП і при безкоштовній передачі ОЗ
іншим п-твам.
Аудит резервного капіталу ( РК) передбачає перевірку джерел утворення РК.
Аудитор встановлює, який відсоток прибутку віднесений в РК і чи відповідає
відсоток заснов-ницьким документам. РК призначений для покриття
непе-редбачуваних витрат, а також для виплати дивідендів учас-никам або
акціонерам якщо не вистачило прибутку п-тва.
Аудитор встановлює правильність операції по
використан-ню РК по р-ку 43.
Аудит
фондів спец. призначення
починається з визначення фондів, які утворені за рахунок прибутку. Облік цих
фондів ведеться на рахунку 48. Фонди призначені для створення нового майна,
тому факт. витрачання ( кап. вкладення) не змінює їх накопиченої величини. Ці
фонди можуть бути зменшені тільки при списанні коштів на погашення збитків
звіт року або виплати доходів засновникам. Перевіряється докум. оформлення
обгрунтованності виплат з цих фондів – мат. допомоги, премій , винагород, за
вислугу років та інш.
|
47. Джерела отримання аудиторських доказів.
Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх
отримання - внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За
характером існують візуальні, документальні та усні докази. Хоча
надійність аудиторських доказів залежить від конкретних обставин,
допомогти оцінити надійність аудиторських доказів можуть подані нижче
узагальнення:
Аудиторські
докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження,
одержане від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх
джерел.
Аудиторські
докази, одержані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке
перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та
внутрішнього контролю. Аудиторські докази, одержані безпосередньо
аудитором від результатів проведених тестів, надійніші, ніж ті, що
одержані від працівників підприємства. Аудиторські докази у формі
документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання.
Аудиторські докази
є переконливішими, якщо вони отримуються з різних джерел або джерел
різного характеру і коли вони відповідають один одному. При неможливості
одержання достатніх належних аудиторських доказів аудитор має висловити
позитивний висновок з застереженнями або негативний висновок.
Джерела: - дані
первич.док-в, облікові регістри, Головна книга, бухг.звітність, плани,
калькуляції, накази, розпорядження, матеріали перевірок та ревізій, матеріали
внутрігоспод. контролю підп-ва, дані отримані аудитором при проведенні докум.
Та фактичного контролю об’єктів аудита, письмові та усні заяви робітників
підп-ва відносно змісту досліджуваних обєктів.
|