Дипломная работа: Використання народознавчого матеріалу на уроках "Я і Україна" в початковій школі
Як зазначають Т. Дем’янюк [19], А. Синцова [47],
Л. Хренов [55], В. Скуратівський [59] народний календар є своєрідним збірником
прикмет, влучних висловів і нормативів поведінки людини.
Народні прикмети є складовою
культурно-історичного досвіду народу. Вони узагальнюють багатовіковий досвід
трудової діяльності людей, тривалі спостереження за взаємозв’язком і
взаємозалежністю явищ у природі та праці.
Народні прикмети - складова народної
метеорології, медицини, астрономії, хліборобської праці, моралі тощо. У
прикметах відображена синівська любов до рідної землі, природи, необхідність їх
збереження. Народні спостереження допомагають передбачити і врахувати життєві
явища, події, наприклад: „Ранній грім - родючий рік" [55].
За допомогою народних прикмет вчитель
переконує школярів в цілісності природи. Наприклад, показуючи учням 2 класу
нерозривний зв’язок, взаємозалежність неживої природи і представників рослинного
і тваринного світу в процесі вивчення теми „Жива і нежива природа", вчитель
використовує прикмети: „Ластівки літають низько - перед дощем", „Риби
вискакують із води і ловлять комах - на дощ". Разом з учнями він з’ясовує,
що перед дощем значно підвищується вологість повітря, крила комах зволожуються,
стають важкими, і вони опускаються нижче до землі. Комахами живляться птахи і
риби, тому перед дощем птахи літають низько над землею, а риби вискакують із
води, щоб зловити комах. Можна запропонувати приклади із життя рослин. Дуже
поширеною є прикмета: „Перед дощем квіти сильніше пахнуть". Чи правда це? Це
справді так. За цих умов рослини погано випаровують воду, яка накопичується у
нектарнику; випаровуються лише пахучі речовини.
Велика кількість народних прикмет і завбачень
базується на спостереженнях за фізичними явищами в атмосфері. Чому ж так
говорять: „Дим стовпом - на мороз, на гарну погоду”? Справа в тому, що перед
негодою частинки диму зволожуються і опускаються вниз - дим стелиться,
передвісником ясної сонячної погоди влітку є роса - ознака різних добових змін
температури. Поширена прикмета: сильна роса - на ясну погоду. Всі ці прикмети
учні легко можуть перевірити.
Використання у навчально-виховному процесі
таких народних прикмет дає змогу школярам краще зрозуміти взаємозалежність у
природі, уявити її як цілісне утворення.
Народний календар об’єднував ритми людини,
природи й суспільства в єдине ціле і організовував життя згідно з рівновагою
цього цілого. Дотримання вимог народного календаря забезпечувало тісний зв’язок
людини і природи. На сучасному етапі цей зв’язок став драматичним і трагічним
для природи і для самої людини, а тому традиційна народна культура, уособлена в
народному календарі, є дуже цінною для відновлення рівноваги у системі
людина-природа, вирішення завдань екологічного виховання.
Використання народного календаря на уроках дає
змогу показати учням, що календар чітко регулював відносини людини з природою,
наприклад, полювання на птахів заборонялось від Петрового дня (12 липня). Рибна
ловля дозволялась лише від Івана пісного (11 вересня). Збирання лікарських
рослин відбувалось у дні Аграфени купальниці й Івана Купала. Чому? Дві причини:
дозрівання природних багатств і забезпечення їх відтворення.
Об’єднання у народному календарі всіх ритмів
людського і природного світу - важлива екологічна риса.
Уже в 1 класі, де учні знайомляться з порами
року, їх характерними ознаками, вчитель може показати, що навіть у назвах
місяців і пір року відображені живі спостереження народу за проростання трави,
розпукуванням квітів, листків на деревах, за періодами землеробської праці (сінокіс,
жнива, збирання врожаю), за змінами у природі. Наприклад, грудень - від грудок
мерзлої землі із снігом, січень - січе зиму наполовину, січе людину морозом,
березень - від білої берези, яка в цей час „плаче” солодким соком, травень - земля
вкривається молодою травою.
Вивчення літератури [14; 15; 55] свідчить, що
у сиву давнину календар брав свій початок із весни. З її приходом пробуджується
природа, активізується людська діяльність. Оновлення природи, польові роботи,
підготовка до зими - все це відображене у святах та подіях народного календаря.
Саме з весною найбільше пов’язано народних прикмет.
15 лютого - свято Стрітення, вважалося, що в
цей день зустрічається зима з весною. Дійсно, з наукової точки зору, цей час - час
зимового сонцестояння - відзначає поворот на весну. Яка погода на Стрітення,
така й весна буде. Люди помітили: коли на стрітення мороз - то можлива рання
весна, а коли відлига - то зима буде довга. Сьогодні вчені підтверджують багато
з цих прогнозів, а це, в свою чергу, свідчить про надзвичайну спостережливість
і допитливість нашого народу, і, на думку педагогів, цього варто навчати дітей
[21].
Одним із цікавих жанрів фольклору також тісно
пов’язаним із народним календарем є примовки. Вони надзвичайно широко
використовуються в народних традиціях.
Примовки є елементом обрядової культури
українців. Ці невеличкі тексти є компактним вираженням традиційних народних
уявлень про навколишній світ, про природу речей. У минулому примовки мали
магічне призначення, їх виконання в тій чи іншій ситуації мусило вплинути на
навколишній світ, природу, людину [24]. Наведемо кілька прикладів.
Коли дикі гуси летять, то підкидають угору
трохи соломи і кажуть: „Гуси, гуси, нате вам на гніздо”. Потім цю солому
збирають, роблять з неї гніздо для квочок; тоді квочка виведе стільки курчат,
на скількох яйцях була підсипана солома - жодного бовтуна не буде.
6 травня - свято Юрія. В цей день до сходу
сонця обсипають подвір’я свяченим маком, він є оберегом від усіх хвороб. Обсипаючи
маком, примовляють: „На всякий лик сиплю мак".
Дожинаючи свою ниву, господар колись не зрізав
усі стебла повністю, а останні колоски залишав, зав’язуючи їх по-особливому. Казали,
що це - Спасова борода. Потім зерна зі Спасової бороди сіють між стебел,
примовляючи: „Роди, Боже, на всякого долю - і бідного, і багатого” [49].
Окремі прикмети дають прогнози і господарські
поради, конденсуючи багатовікові спостереження хлібороба: „Сухий березень,
теплий квітень, мокрий май - буде хліба урожай”, „Як у маю дощ не спаде, то й
золотий плуг нічого не виоре" та інші.
Як стверджує О. Біда [9] традиції, звичаї та
обряди, безпосередньо пов’язані з народним календарем, дозволяють зрозуміти
учням, що історична пам’ять зберегла єдність людини з природою, народний
календар побудований за системою свят, дат, подій, які в певній послідовності
відмічаються протягом року. Календар знайомить учнів із основними датами посіву
зернових, посадки овочевих культур, зі збереженням навколишнього середовища,
звичаями та обрядами, святами, які відзначали наші предки [47].
Таким чином, у традиційній українській
культурі народний календар відігравав роль своєрідного нормативного документа,
який забезпечував єдність людини і природи, єдність світу. У нього органічно
були вплетені прикмети розвитку природи, рослинного і тваринного світу,
сонячного і місячного циклів, відповідні правила харчування та праці, норми
соціальної організації, сімейних відносин, шанування батьків.
Використання народознавчого матеріалу на
уроках „Я і Україна" допомагає учням зосередити увагу на фактах і явищах
оточуючої дійсності, сприяє формуванню правильних природничих та
суспільствознавчих уявлень і понять, з яких складаються усвідомлені,
систематичні й міцні знання про навколишній світ.
Для того щоб процес використання народознавчого
матеріалу на уроках „Я і Україна" в початковій школі був ефективним,
вчителям необхідно дотримуватися певної сукупності взаємопов’язаних педагогічних
умов. На думку В. Юрович [60] до таких умов належать наступні:
у процесі добору народознавчого матеріалу
необхідно дотримуватись критеріїв доступності, багатофункціональності,
емоційної насиченості та особистісної значущості його для учнів;
використання народознавчого матеріалу у
навчальному процесі має здійснюватися систематично та цілеспрямовано;
під час розробки методики використання народознавчого
матеріалу необхідно враховувати вікові особливості молодших школярів, специфіку
навчального предмету „Я і Україна" і спиратися на пізнавальну активність
учнів.
Вихідною умовою, що забезпечує ефективне
використання народознавчого матеріалу на уроках у початковій школі, є добір
його змісту за сукупністю названих критеріїв. Згідно з ними, народознавчий
матеріал, який вчитель планує використати на уроці, має бути доступним для
розуміння його молодшими школярами, не переобтяженим зайвою, занадто детальною
інформацією; співвідноситись із основним програмовим матеріалом, не затіняючи головного,
а навпаки, надаючи йому конкретності та виразності; емоційно насиченим,
спрямованим на формування в учнів емоційно-позитивного ставлення до рідної
природи, культури, традицій, звичаїв, праці людей, до всього живого.
На цю особливість (єдність емоційного і
пізнавального у навчальній діяльності школярів) звертав увагу В. Сухомлинський.
Спостерігаючи протягом багатьох років за розумовою працею молодших школярів,
він переконався, що в періоди великого емоційного піднесення думка дитини стає
особливо ясною, а запам’ятовування відбувається найінтенсивніше. „Думка учня
початкових класів невід’ємна від почуттів і переживань. Емоційна насиченість
процесу навчання, особливо сприймання навколишнього світу, - це вимога, що
висувається законами дитячого мислення” [54].
Під час добору змісту народознавчого матеріалу
важливим критерієм є також його особистісна значущість для школярів. Реалізація
цієї вимоги забезпечується шляхом залучення учнів до добору народознавчого матеріалу
для уроку (за умови різних способів педагогічної підтримки - залежно від
індивідуальних особливостей молодших школярів) та врахування вчителем змісту і
обсягу пізнавальних інтересів учнів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 |
