Дипломная работа: Використання народознавчого матеріалу на уроках "Я і Україна" в початковій школі

Використовуючи джерела народної мудрості, учитель знайомить дітей з історією свого народу, його звичаями, побутом. Відомо, що узагальнений досвід життя народу найяскравіше відображається у фольклорі. Дитячий фольклор - це багатожанрова система, що складається з прозових, речитативних, пісенних та ігрових форм. Традиції, звичаї, обряди, вірування постають в оригінальній художній формі в різних його жанрах. Цього треба вчити дитину з перших днів життя. Недарма в народі кажуть: „Коли дитину не навчиш у пелюшках, то не навчиш і в подушках".

Звичаї, традиції, обряди В. Сухомлинський вважав надзвичайно важливим засобом формування особистості. Він використовував їх з метою досягнення певних цілей, збагачення і урізноманітнення методики навчально-виховної роботи школи народознавчим змістом. Вчений народну педагогіку розглядав як найвизначніший засіб виховання, навчання і розвитку дітей [54].

Національна початкова школа має широко використовувати жанри усної народної творчості на уроках та у позакласній роботі, забезпечуючи дидактичні, виховні, розвивальні цілі. Тому вчитель має постійно звертатися до народної творчості. Особливо активно потрібно на уроці „Я і Україна" використовувати загадки, прислів’я, приказки, народні прикмети тощо. Це дає змогу розширити уявлення молодших школярів про народну творчість.

Розглянемо, твори яких жанрів фольклору доцільно використовувати на уроках „Я і Україна" в початковій школі.

Серед дидактичних засобів значне місце посідає загадка, яка розглядається як засіб розвитку, навчання та виховання дітей. У дітей молодшого шкільного віку загадки викликають великий інтерес.

Загадки - один із найдавніших і найпоширеніших видів народної творчості. У давнину загадка мала певне значення, слугувала засобом перевірки мудрості, мала пізнавальну цінність. За допомогою загадок народні знання, народна мудрість передавалися поколінням.

Термін „загадка” давнього походження. Він походить від слова гадати, тобто думати. Загадки мають свою специфіку: сутність її полягає в тому, що в загадках предмети чи явища прямо не називаються. Про них мовиться у прихованій, завуальованій, алегоричній формі і треба відшукати їх первісне значення.

Загадки - це стислі твори, в основі яких лежить метафоричне запитання. Для того щоб дати на нього відповідь, потрібно вміти зіставити життєві явища на основі їх спорідненості чи подібності. Іноді ця подібність обмежується кількома або навіть однією якоюсь ознакою, - отже, розгадування вимагає не тільки певної суми знань, а й спостережливості, кмітливості, уміння бачити спільне в конкретному й абстрактному [20].

У загадках широко використовується метафора, алегорія, уособлення, менше - порівняння. Часто задуманому предметові (явищу) дасться назва інших на основі їх схожості. Наприклад, в загадці про Сонце: „Встає рано, лягає пізно, світить яскраво, гріє жарко". Сонце тут порівнюється з людиною, з діями, вказує на характерні ознаки - світить і гріє. Часом у загадках робляться незвичайні порівняння чи зіставлення. Скажімо, небо у загадках - це голубий шатер, синя шуба, синя хустина, поле неміряне, море безкрає; комар - не звір і не птиця, ні рак, ні риба, летюче, маленьке, кусюче; морква - це дівчина, панна, що має пишну косу, а та надворі та ін.

Якщо розглядати загадку з точки зору її змісту, то неважко помітити, що вона є логічним завданням. Відгадати загадку - значить на основі вказаних у ній ознак визначити предмет, тобто розв’язати логічне завдання. З давніх-давен загадка стала засобом розваг молоді на вечірках, своєрідною розумовою грою, змаганням у кмітливості. Вмінню відгадувати загадки в давні часи надавалося велике значення, воно було мірилом мудрості й розуму. Основним призначенням загадок було перевірити кмітливість людини, оцінити її знання, спостережливість, допитливість, кмітливість [9, с.324].

Загадки розвивають процес мислення - аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення, привчають до самостійності мислення, розвивають такі якості розуму, як тямущість і кмітливість.

Загадка може бути використана для того, щоб зосередити увагу дітей на понятті, яке вивчається або закріплюється на уроках, із метою уточнення, конкретизації знань дітей про тіла і явища природи, їх призначення. При цьому загадки підбираються, згідно з метою уроку та рівнем розвитку дітей. Відгадування загадок можна планувати як складову частину уроків „Я і Україна”. Вони можуть бути використані під час дидактичних ігор, спостережень за явищами природи. Наприклад, на уроці „Я і Україна" у 2 класі під час вивчення теми „Весна в природі" варто запропонувати дітям загадки про весну:

Молодших школярів захоплює сам процес загадування і відгадування. Загадка примушує учнів думати, аналізувати, вчить приглядатися до оточуючого світу, помічати те, що не лежить на поверхні, проникати у сутність речей, розвиває спостережливість, асоціативне мислення, фантазію. Вона несе дітям радість відкриття і пізнання світу.

У загадках для молодших школярів є досить цінний пізнавальний матеріал про природу, взаємозв’язки і залежності в ній, походження різних предметів і явищ, про найважливіші властивості, і тим самим вони заохочують дитячу допитливість.

У народних загадках звеличується природа, звертається увага на її красу та чарівність, наприклад, весна „пробуджує поля”, „заквітчує гаї", Сонце - „яснокриле”, ромашки - „сестрички із золотими очима та білими віями". Часто у народних загадках прямо вказано на те, яку користь людині приносять тварини, рослини.

В окремих загадках мова йде про залежність рослин від зовнішніх умов, змінюються умови - зникають одні рослини і з’являються інші. Наприклад:

Я найперша зацвітаю

Синім цвітом серед гаю,

Відгадайте, що за квітка,

Бо мене не стане влітку. (Пролісок)

Після того, як діти відгадали загадку, вчитель звертає їхню увагу на головні ознаки, за якими учні впізнали рослину: перша зацвітає, влітку зникає, квіти синього кольору. Учитель організовує бесіду з учнями: чому саме влітку ці квіти зникають? Чи треба їх берегти? Як саме?

Пропонуючи народні загадки про пори року, С. Волкова [12] рекомендує зіставляти їх з ознаками кожної пори року згідно зі спостереженнями учнів.

Глибока предметність загадок зумовлюється, перш за все, тісним зв’язком цього виду художньої творчості з повсякденним життям трудівника, його виробничою діяльністю, коли людина ще безпосередньо сприймала все, що потрапляло в поле її зору. Як і всякий інший поетичний твір, повноцінна, справді художня загадка могла з’явитися лише на порівняно високому ступені розвитку первіснообщинної культури. Адже для того, щоб створити навіть найпростішу загадку, необхідно, як вірно відзначив Е. Тейлор, порівняно добре володіти здатністю абстрактного порівняння. Крім цього, потрібний значний розвиток знань взагалі, щоб цей процес став загальнодоступним і, нарешті, із серйозного перейшов у гру, що особливо яскраво визначається на пізнішому етапі розвитку загадок.

У великому циклі українських загадок про будову Всесвіту передусім відзначається прагнення людини пізнати світ за допомогою аналогій, порівнянь з іншими відомими їй предметами та явищами. Деякі загадки цього циклу є картинами з життя, побуту, часом навіть характеризують цілу епоху. Наприклад:

Толока не міряна,

череда не лічена,

пастух не найманий. (Небо, зорі, Місяць)

До загадок про будову Всесвіту тісно примикає цикл творів про явища природи, тваринний і рослинний світ. У цих загадках знайшли свій вияв спостереження людини за змінами в природі протягом року, прагнення відобразити різні пори року та характерні для кожної із них явища природи за допомогою звичайних образів із повсякденного життя. Характерні щодо цього такі загадки:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22