Дипломная работа: Використання народознавчого матеріалу на уроках "Я і Україна" в початковій школі

Весною веселить, літом холодить,

Восени годує, зимою гріє. (Дерево)

Серед літа - метелиця:

Пух летить і стелиться. (Тополя)

Для пилки й рубки,

Для чобіт і шубки,

У кошик свинарці,

На стіл - для заварки. (Дуб)

Весною росте, літом цвіте,

Восени осипається,

Зимою відсипається;

А квітки - на медок,

Лікує від грипу, кашлю і хрипу. (Липа)

Червоний колір має, а винний смак,

Кам’яне серце, а чому це так (Вишня).

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Вдивляється у воду

На свою хорошу вроду. (Калина)

Низький та колючий,

Солодкий, та не пекучий,

Ягоду зірвеш - руку обдереш. (Терен)

Стоїть зелений кущик,

Зачепиш - вкусить. (Шипшина).

Зелененькі їжачки Почіплялись на гілки.

Хто зірветься з деревини, Той колючу шубку скине. (Каштан)

Гілки рогаті,

плоди крилаті. (Клен)

Стоїть при дорозі на одній нозі,

Хто її зрушить - плакати мусить. (Кропива).

Білі кульки на стеблах красуються в полі,

Повіє легенький вітерець - стебла стають голі. (Кульбаба).

Стоїть пані у лісочку,

Має червону сорочку,

Хто не йде, той поклониться. (Суниця лісова).

На сонечко я схожий,

І сонце я люблю,

До сонця повертаю

Я голову свою. (Соняшник)

І печуть мене, і варять мене.

І їдять, і хвалять, бо я добра. (Картопля)

Сидить Марушка в семи кожушках,

Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля)

Без рук, без ніг,

А пнеться на батіг (Квасоля)

В земляній сиджу коморі,

А коса моя надворі. (Морква)

Що за голова,

Що лиш зуби і борода. (Часник)

Я найперша зацвітаю синім квітом серед гаю.

Відгадайте, що за квітка, бо мене не стане влітку. (Пролісок)

Цвіте синьо, лист зелений,

Квітник прикрашає,

Хоч мороз усе побив -

Його не займає. (Барвінок)

Що два тижні зелениться, А два тижні колоситься, За два тижні одцвітає,

А два тижні наливає І два тижні підсихає? (Жито)

М’який, а не пух, Зелений, а не трава, Знайдеш його в лісі

І на солом’яній стрісі. (Мох)

Швидко скрізь цей птах літає, Безліч мошок поїдає.

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

Що воно за дивна птиця? Світла денного боїться.

Дзьоб крючком, великі очі, І не спиться їй щоночі. (Сова)

Вірно людям я служу, Їм дерева стережу.

Дзьоб міцний я маю, Шкідників ним здобуваю. (Дятел)

Які ноги заввишки, Такий ніс завдовжки.

Хату на хаті має, Жабам рахунок знає. (Лелека)

Дивний ключ у небі лине, Не залізний, а пташиний.

Цим ключем в осінній млі Відлітають... (Журавлі)

Одяг багатий, сам сліпуватий, Живе без віконця, не бачить сонця.

(Кріт)

Цей дивак знадвору.

Носить здобич у "комору" Не на спині у мішку,

А сховавши за щоку? (Хом’як)

Літом любить полювати, А зимою - в лігві спати.

Як зачує він весну, Прокидається від сну. (Ведмідь)

Хто на гілці шишки гриз І кидав огризки вниз,

По соснах, ялинах стрибає,

У дуплах горішки ховає

І сушить на зиму гриби? (Білка)

Я - прудка, луската, Нірка - моя хата,

А коли хтось нападає -

Йому хвіст свій залишаю. (Ящірка)

Голос тоненький, ніс довгенький.

Хто його уб’є, то свою кров проллє.

(Комар)

Біла латка, чорна латка по дереву скаче. (Сорока)

Не птах, а з крилами,

Не бджола, а літає над квітами,

Нектар збирає, а не запасає,

Жити квітам допомагає. (Метелик)

Не звір, не птиця, всього боїться.

Половить мух - і в воду плюх! (Жаба)

Що таке: живе і ллється,

Часом і на камінь пнеться,

Як немає - все всихає,

Звір і птиця помирає. (Вода)

Із-під гірки, з-під крутої Прокрадається порою.

Та й до моря утіка

Через лози по ярках. (Джерело)

Ледь колишуть вітерці Стрічку на просторі:

Кінець вузький - у джерельці,

А широкий - в морі. (Річка)

Серед села корито водою налито,

Біля нього вербичка пухнаста,

І калина гілляста. І малеча, і дорослі Часто йдуть до нього в гості. (Ставок)

Поміж трави на пісок

Впав блакитний поясок,

Хоч лежить, а не підняти,

Хоч біжить, а не спіймати. (Струмок)

Таке велике,

Що займає увесь світ,

Таке маленьке,

Що в щілину зайде. (Повітря)

Насувалася - гриміла, Стріли до землі летіли.

Нам здавалось - йде з бідою,

А вона ішла з водою.

Підійшла і пролилася,

Земля вдосталь напилася. (Хмара)

Коли падаю я з неба,

Люди кажуть: "Так і треба".

Восени тоді, вважай,

Буде добрий урожай!" (Сніг)

У нас взимку білим цвітом

Сад розцвів, неначе літом. (Іній)

Рибам взимку тепло жить -

Дах як скло товсте лежить. (Лід)

Ніжна зірка сніжнобіла

На рукав мені злетіла,

Поки ніс її сюди -

Стала краплею води. (Сніжинка)

Зійшли сніги, шумить вода.

Земля все квіти викида, Буяє травка молода.

Все оживає. Коли це буває? (Весною)

Жовте листячко летить, Під ногами шелестить.

Сонце вже не припікає, Коли, діти, це буває? (Восени)

Сонце пече, липа цвіте,

Жито колоситься, пшениця золотиться,

Хто скаже, хто знає, коли це буває? (Літом)

Стоїть дуб, а на нім дванадцять гіль, А на кожній гілці по чотири гнізда, -

А в кожному гнізді по семеро пташенят. (Рік, місяці, тижні, дні)

Стоїть вулик придорожній,

Влітку він завжди порожній. (Школа)

Красивий, щедрий рідний край,

І мова наша - солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься... (Україна)

Дуже я потрібна всім:

і дорослим і малим.

Всіх я розуму учу,

а сама завжди мовчу. (Книжка)

Брат з братом через дорогу живуть,

а один одного не бачать. (Очі)

Є у двох матерів по п’ятеро синів,

разом народилися, на весь вік здружилися. (Руки і пальці)

Посягнеш - досягнеш,

Оглянешся - не видно. (Вухо)

Людей годую, сама голодна,

часом гаряча, часом холодна. (Ложка)

Тік-так, а з місця ніяк. (Годинник)

Одного батька і одної матері дитина, а нікому з них не син. (Донька)