Учебное пособие: Економічний ризик
 , (2.2)
де  – рівень
ризику за визначений період часу;
 – число одиниць сукупностей;
 - питома вага частоти виникнення втрат  .
Пропонований показник (індекс ризику) визначається
з використанням даних табл. 2.2.
Знак «– «означає, що в порівнянні з 2000 роком
ризик зріс на 43%, тому  .
Порівняння цих методів показує, що різниця при
визначенні  складає 5,3%, а
погрішність – 6,43%  , що цілком
припустимо.
Надалі будуть розглянуті питання визначення максимального
розміру ризику і встановлення його оптимального рівня.
Останнім часом став популярний метод статистичних
іспитів (метод «Монте-Карло»).
Достоїнством цього методу є можливість аналізувати
й оцінювати різні «сценарії» реалізації проекту і враховувати різні фактори
ризиків у рамках одного підходу. Різні типи проектів різні у своїй уразливості
з боку ризиків, що з'ясовується при моделюванні. Недоліком методу статистичних
іспитів є те, що для оцінок і висновків використовується імовірні характеристики,
що не дуже зручно для безпосереднього практичного застосування і це не
задовольняє менеджерів проекту. Однак, незважаючи на зазначені недоліки, цей
метод дає можливість виявити ризик, сполучений з тими проектами, у відношенні
яких прийняте рішення не перетерпить змін.
Б. Аналіз доцільності витрат
Аналіз доцільності витрат орієнтований на
ідентифікацію потенційних зон ризику.
Перевитрата витрат може бути викликаний одним з
чотирьох основних чи факторів їх комбінацією:
-
первісною недооцінкою вартості;
-
зміною границь проектування;
-
розходженням у продуктивності;
-
збільшенням первісної вартості.
Ці основні фактори можуть бути деталізовані. На
базі типового переліку можна скласти докладний контрольний перелік для
конкретного чи проекту його елементів.
Мається можливість звести до мінімуму капітал, що
піддається ризику, шляхом розбивки процесу твердження асигнувань проекту на
стадії (області). Стадії твердження повинні бути зв'язані з проектними фазами і
ґрунтуватися на додатковій інформації про проект у міру його розробки. На
кожній стадії твердження, маючи аналіз засобів, що піддаються ризику, інвестор
може прийняти рішення про припинення інвестицій.
Деякі вчені-економісти пропонують визначати три
показники фінансової стійкості фірми, з метою визначення ступеня ризику
фінансових засобів.
Такими показниками є:
-
надлишок (+) чи недолік (–)
власних засобів  ;
-
надлишок (+) чи недолік (–)
власних, середньострокових і довгострокових позикових джерел формування запасів
і витрат  ;
-
надлишок (+) чи недолік (–)
загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат  .
Ці показники відповідають показникам забезпеченості
запасів і витрат джерелом їхнього формування.
Балансова модель стійкості фінансового стану фірми
має наступний вид:
 , (2.3)
де  – основні
засоби вкладення;
 – запаси і витрати;
 – кошти, короткострокові фінансові вкладення,
дебіторська заборгованість та інші активи;
 – джерело власних засобів;
 – середньострокові, довгострокові кредити і
позикові засоби;
 – короткострокові кредити (до 1 року),
позички, не погашені в термін;
 – кредиторська заборгованість і позикові засоби.
Для аналізу засобів, що піддаються ризику,
загальний фінансовий стан фірми варто розділити на п'ять фінансових областей:
1.
область абсолютної стійкості,
коли мінімальна величина запасів і витрат, відповідає безризикової області
(див. мал. 2.1.);
2.
область нормальної стійкості
відповідає області мінімального ризику, коли мається нормальна величина запасів
і витрат;
3.
область хитливого стану
відповідає області підвищеного ризику, коли мається надлишкова величина запасів
і витрат;
4.
область критичного стану
відповідає області критичного ризику, коли є присутнім затовареність готової
продукції, низький попит на продукцію і т.д.;
5.
область кризового стану
відповідає області неприпустимого ризику, коли маються надмірні запаси і
затовареність готової продукції, і фірма знаходиться на грані банкрутства.
Обчислення трьох показників фінансової стійкості
дозволяє визначити для кожної фінансової області ступінь їхньої стійкості.
Наявність власних оборотних коштів дорівнює різниці
величини джерел власних засобів і величини основних засобів і вкладень:
 , (2.4)
тоді надлишок (+) чи недолік (–) власних засобів:
 . (2.5)
Надлишок (+) чи недолік (–) власних і
середньострокових, довгострокових джерел формування запасів і витрат:
 . (2.6)
Надлишок (+) чи недолік (–) загальної величини
основних джерел для формування запасів і витрат:
 . (2.7)
При ідентифікації області фінансової ситуації
використовується наступний трикомпонентний показник:
 . (2.8)
Де функція визначається в такий спосіб:
 , якщо 
 , якщо  (2.9)
Виходячи з вищесказаного випливає, що:
1)
абсолютна стійкість фінансового
стану задається умовами:
 ,
 ,  (2.10)
 ;
2)
нормальна стійкість фінансового
стану задається умовами:
 ,
 ,  (2.11)
 ;
3)
хитливий фінансовий стан, що
дозволяє відновити рівновага платоспроможності фірми, задається умовами:
 ,
 ,  (2.12)
 ;
4)
критичний фінансовий стан
задається умовами:
5)
 ,
 ,  (2.13)
 ,
6)
кризовий фінансовий стан
задається умовами:
7)
 ,
 ,  (2.14)
 .
На малюнку 2.3. пояснюється економічний зміст
класифікації фінансових ситуацій у залежності від основних областей ризику. При
цьому  виходячи з формул 2.10 і
2.11.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 |
