Учебное пособие: Економічний ризик
Учебное пособие: Економічний ризик
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА і
АРХІТЕКТУРИ
КАФЕДРА
«ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВ»
КОНСПЕКТ
ЛЕКЦІЙ
З ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОНОМІЧНИЙ
РИЗИК»
МАКІЇВКА, 2003
Вступ
Економічна сутність ризику
Проблема ризику і доходу є однієї з ключових
концепцій у фінансовій і виробничій діяльності підприємств.
У словнику Вебстера «ризик» визначається
як «небезпека, можливість чи збитку». Отже, ризик відноситься до можливості
настання якої-небудь несприятливої події. Під «ризиком» прийнято розуміти
імовірність (погрозу) утрати підприємством частини своїх ресурсів,
недоодержання чи доходів появи додаткових витрат у результаті здійснення
визначеної виробничої і фінансової діяльності.
Сучасне ринкове середовище немислиме без ризику.
Прийнято розрізняти наступні основні види ризиків:
1)
виробничий ризик, зв'язаний з можливістю невиконання фірмою своїх
зобов'язань за контрактом чи договором із замовником;
2)
фінансовий (кредитний) ризик, зв'язаний з можливістю невиконання фірмою своїх
фінансових зобов'язань перед інвестором у результаті використання для
фінансування діяльності фірми боргу;
3)
інвестиційний ризик, зв'язаний з можливим знецінюванням
інвестиційно-фінансового портфеля, що складає як із власних цінних паперів, так
і придбаних;
4)
ринковий ризик, зв'язаний з можливим коливанням ринкових
процентних ставок як власної національної грошової одиниці, так і закордонних
курсів валют.
Аналіз ризику виробляється в послідовності,
приведеної на мал. 1.1.
Всі учасники проекту зацікавлені в тім. Щоб
виключити можливість повного провалу чи проекту хоча б уникнути збитку для
себе. В умовах нестабільної, швидко мінливі ситуації, учасники змушені
враховувати всі можливі наслідки від дії своїх конкурентів. А також зміна
ринкової ситуації.
Призначення – аналізу ризику дати потенційним
партнерам необхідні дані для прийняття рішень про доцільність участі в проекті
і передбачити заходу для захисту від можливих фінансових утрат.
1. Загальні принципи аналізу ризику
Коли говорять про необхідність обліку чи ризику
керуванні проектами, звичайно мають на увазі основних його учасників:
замовника, інвестора. Виконавця (підрядчика) чи продавця, інвестора і покупця,
а також страхову компанію.
При аналізі ризику кожного з учасників проекту
використовуються критерії, запропоновані відомим американським експертом Б. Берлимером:
-
утрати від ризику незалежний
друг від друга;
-
утрата по одному напрямку з
«портфеля ризиків» не обов'язково збільшують імовірність утрати по іншому (за
винятком форс-мажорних обставин);
-
максимальний можливий збиток не
повинний перевищувати фінансових можливостей учасника.
Динамічний ризик – це ризик непередбачених змін вартості основного капіталу
в наслідку прийняття управлінських чи рішень непередбачених змін ринкових чи
політичних обставин. Такі зміни можуть привести як до втрат, так і до
додаткових доходів.
Статичний ризик – це ризик утрат реальних активів внаслідок нанесення
збитку власності, а також утрат доходу через недієздатність організації. Цей
ризик може привести тільки до втрат.
Аналіз ризиків можна підрозділити на два взаємно
доповнюють один одного виду: якісний і кількісний.
Якісний аналіз може бути порівняно простим, його головна задача –
визначити фактори ризику, етапи і роботи, при виконанні яких ризик виникає і т.д.,
тобто, установити потенційні області ризику, після чого – ідентифікувати всі
можливі ризики.
Кількісний аналіз ризику, тобто чисельне визначення розмірів окремих ризиків
і ризику проекту в цілому – проблема більш складна.
Усі фактори, так чи інакше впливають на ріст
ступеня ризику в проекті, можна умовно розділити на двох груп: об'єктивні і
суб'єктивні.
До об'єктивних факторів відносяться фактори,
що не залежать безпосередньо від самої фірми: це інфляція, конкуренція,
анархія, політичні й економічні кризи, екологія, таможні мита, наявності режиму
найбільшого благоприяцтва, можлива робота в зонах вільного економічного
підприємництва і т.д.
До суб'єктивних факторів відносяться фактори, що
характеризують безпосередньо дану фірму: це виробничий потенціал, технічне
оснащення, рівень предметної і технологічної спеціалізації. Організація праці,
рівень продуктивності праці, ступінь кооперативних зв'язків, рівень техніки
безпеки, вибір типу контрактів з чи інвестором замовником і т.д. Останній
фактор відіграє важливу роль для фірми, тому що від типу контракту залежить
ступінь ризику і величина винагороди по закінченні проекту.
2.
Різні методи аналізу
ризиків
2.1 Кількісний аналіз конкретного виду ризику
При кількісному аналізі ризику можуть
використовуватися різні методи. В даний час найбільш розповсюдженими є:
ü статистичний;
ü аналіз доцільності витрат;
ü метод експертних оцінок;
ü аналітичний;
ü використання аналогів.
А. Статистичний метод
Статистичний метод по визначенню ризику проекту
використовується в системі ПЕРТ для обчислення очікуваної тривалості кожної
роботи і проекту в цілому. Суть цього методу полягає в тім, що для розрахунку ймовірностей
виникнення втрат аналізуються всі статистичні дані, що стосуються
результативності здійснення фірмою розглянутих операцій. Частота виникнення
деякого рівня втрат знаходиться по наступній формулі:
 ; (2.1.)
де  – частота
виникнення деякого рівня втрат;
 – число випадків настання конкретного рівня втрат;
 – загальне число випадків у статистичній вибірці, що
включає й успішно здійснені операції даного виду.
Для побудови кривої ризику і визначення рівня втрат
нам буде потрібно ввести поняття областей ризику.
Областю ризику називається деяка зона загальних утрат ринку, у границях
якої втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику.
На мал. 2.1. показані основні області ризику, що
повинні прийматися при розрахунку загального рівня ризику з урахуванням
достатності всього капіталу інвестиційної компанії. При оцінці достатності
капіталу враховуються два поняття: статутний капітал і весь капітал. Тобто
достатність капіталу інвестиційної компанії (наприклад, банку) визначається
максимально припустимим розміром її статутного капіталу і граничним
співвідношенням усього капіталу компанії до суми її активів, називаний коефіцієнтом
ризику – (Н).
Якщо за основу встановлення таких областей узяти
вимоги Центрального Банку Росії по оцінці стану активів будь-якого комерційного
банку. Те можна виділити 5 основних областей ризику діяльності будь-якої фірми
в умовах ринкової економіки:
Ø безризикова область;
Ø область мінімального ризику;
Ø область підвищеного ризику;
Ø область критичного ризику;
Ø область неприпустимого ризику.
Розглянемо характеристику кожної з областей:
·
Безризикова область 
Ця область характеризується відсутністю яких-небудь
утрат при здійсненні операцій з гарантією одержання, як мінімум, розрахункового
прибутку. Теоретично прибуток фірми при виконанні проекту не обмежена.
Коефіцієнт ризику  ,
де індекс 1 – перша область (див. мал. 2.1.).
·
Область мінімального ризику  .
Ця область характеризується рівнем утрат, не
перевищуючі розміри чистого прибутку в інтервалі  .
Коефіцієнт ризику  в другій області
знаходиться в межах 0–25%. У цій області можливе: здійснення операцій з цінними
паперами уряду Росії; цінними паперами муніципальних органів; одержання
необхідних позичок, гарантованих урядом Росії; участь у виконанні робіт з
будівництва будинків, споруджень, і т.д., фінансованих державними органами. У
цій області фірма ризикує тим, що в результаті своєї діяльності в гіршому
випадку вона не одержить чистого прибутку, тому що будуть покриті всі податки
на прибуток, і вона не зможе виплатити дивіденди по випущених цінних паперах.
Можливі випадки незначної втрати, але основна суть чистого прибутку буде
отримана.
·
Область підвищеного ризику  .
Область характеризується рівнем утрат, не
перевищуючі розміри розрахункового прибутку. Коефіцієнт ризику  в третій області
знаходиться в межах 25–50%. У цій області можливе здійснення виробничої
діяльності фірмою, у тому числі за рахунок отриманих кредитів в інвестиційних
компаніях і банках на термін до одного року, за мінусом позичок, гарантованих
урядом. Фірма ризикує тим, що в результаті своєї діяльності вона в гіршому
випадку зробить покриття усіх витрат (рентні платежі, комунальні платежі,
накладні витрати, реклама, оголошення й інші), а в кращому – одержить прибуток
набагато менше розрахункового рівня.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 |
