Дипломная работа: Сімейні традиції та їх вплив на розвиток дитячого алкоголізму

2. Профілактика із залученням до творчих колекціонувань.

Творчі колекції дають в певній мірі опору в місці і часі невпевненій у собі людині, яка в'яло відчуває життя. Так альбом із значками міст, в яких побував в такому-то році, дає відчуття прожитих років, значки з гербами, пов'язують нас духовно з минулим. Але головне, щоб кожен значок, календарик, кожна сірникова етикетка несли в собі риси індивідуальності збирача, тобто були йому до душі.

3.      Профілактика творчим заглибленням в минуле.

Суть її полягає в набутті індивідуальності через пошук співзвуччя в своєму особистому минулому (в дитинстві), в минулому свого народу, Землі, Всесвіту [49, с. 112].

Для зміцнення своєї особистості, пізнання себе і своїх співвітчизників через історію, духовні особливості свого народу, важливо читати не тільки історичні художні і наукові твори, але й вивчати мову, обряди, звичаї. творчим самовираженням якраз і несе в собі той одухотворений стрес життя, який Сельє радить перенести кожній людині і яким нерідко живуть своє довге життя художники, артисти, вчені і інші, закохані в свою професію люди.

Отже, розглянемо деякі методики профілактики творчістю. На ділі, вони переплетені між собою і ніби розчинені одна в одній:

·  створення власних творів;

·  творче спілкування з природою;

·  творче спілкування з літературою, мистецтвом, наукою;

·  творче колекціонування;

·  творче заглиблення в минуле;

·  ведення щоденника, записної книжки;

·  творчі мандри;

творчий пошук одухотвореності в повсякденному житті [49, с. 112].

Термін «творчий» у кожній методиці означає свідоме привнесення у будь-яку справу своєї індивідуальності. Мета прийому – допомогти людині стати духовно багатшою в розумінні усвідомлення своєї індивідуальності, відчути свою причетність до світу, найти найбільш корисне застосування своїх здібностей.

4.      Профілактика шляхом ведення щоденника і записних книжок. Записування своїх роздумів, переживань допомагає зрозуміти себе, своє місце серед інших людей. Тут прозова творчість «зливається» із заглибленням у минуле, з творчим спілкуванням з літературою, з мистецтвом. Ці записи відрізняються тим, що в них є внутрішня свобода, незакінченість і незалежність. Важливо усвідомлювати, що в кожному такому записі є щось своє, неповторне. Цього ніхто, ніде і ніколи не напише.

5.      Профілактика творчими мандрівками.

Тут важливо готуватися до мандрівки, читати, виписувати з довідників і словників відомості про місця, куди людина відправляється, щоб більше там побачити, глибше зрозуміти побачене і головне з'ясувати своє ставлення до нового, зміцнити свою індивідуальність.

6.      Творчий пошук одухотвореності в повсякденному житті. Незвичайне в повсякденному можна розгледіти лише завдяки своїй індивідуальності, оригінальності сприйняття [49, с. 114].

Можливо, це квінтесенція всіх інших методик. Це той момент коли людина починає цінити кожну мить свого життя, усвідомлює, що неможливо жити планами на майбутнє і мріями, а потрібно жити тепер, радіти тепер, шукати і знаходити себе тепер. Все це проявляється в яскравому сприйнятті буденних явищ, які самі по собі неповторні, як і все життя. І своїми оригінальними поглядами на те чи інше явище потрібно ділитися і обговорювати їх.

Проведення протиалкогольних профілактичних заходів у школі повинно базуватися на розумінні педагогами того, що спиртне у свідомості деяких неповнолітніх виступає як фактор, що сприяє виникнення в питущого почуття «емоційного благополуччя, розв'язання проблем. Шкільна профілактика повинна включати два основних напрямки роботи: перше – «витиснення» зі свідомості батьків, учнів питаних традицій як способу задоволення ряду людських потреб, друге – нейтралізація «факторів ризику» раннього прилучення до алкоголю, причому, найбільш істотним тут є зусилля по заміні будови й ієрархії мотивів поводження неповнолітніх, поведінкові реакції яких, всиляють педагогові побоювання [Додаток Г].

Учневі, що вживає спиртне, необхідно роз'яснити шкідливість усіх видів алкогольних напоїв, у тому числі і пива. Для «питущого школяра» варто створити умови, що сприяють виявленню його інтересів і схильностей, постійно направляти ці інтереси в соціально прийняте русло, наприклад, у рамках групового організованого і контрольованого дозвілля [Додаток Д].

3.3 Особливості психотерапії при лікуванні та профілактики алкогольної залежності в дітей та підлітків

У дорослих психотерапія в даний час стала розглядатися як основний метод лікування алкоголізму, без якого лікарська терапія в більшості випадків надає нестійкий ефект. У дії самих лікарських речовин (апоморфіну, тетураму і ін.) справедливо вважається провідний психотерапевтичний (умовнорефлекторний, бихевіоральний) компонент.

Хоча необхідність психотерапії при алкогольній залежності в підлітковому віці ніким не оспорюється, проте є певні вказівки на малу ефективність як індивідуальною раціональною, так і груповій психотерапії. Коли підлітка насильницьки заставляють лікуватися, то само лікування, включаючи спілкування з психотерапевтом, розглядається ним як форма покарання і викликає лише протест. У цих умовах на успіх психотерапії, як і всього лікування, розраховувати важко [46, с. 21].

Індивідуальна раціональна психотерапія неефективна при хронічному алкоголізмі, якщо він розвинувся на тлі нестійкої психопатії і акцентуації характеру. Основна дорога впливу лікаря – роз'яснення шкоди алкоголю для здоров’я і соціального статусу в сьогоденні і майбутньому – нестійкого підлітка залишає байдужим. Проте для підлітка епилептоїдного типа турбота про власне здоров'я, своє майбутнє, небезпека постраждати або піддатися переслідуванням в безпорадному стані «відключення» можуть виявитися проблемами, що досить хвилюють. Але для цього потрібні не лише «підхід» до підлітка, його «довіра до лікаря» але і упевненість самого підлітка у високій компетентності і особливій увазі до нього лікаря. Інформація про шкоду алкоголю «взагалі», представлена у формі, особисто його не торкаючись, для такого пацієнта малозначима. Епілептоїдному підліткові буває корисно показати результати його обстежень – наприклад, електроенцефалограму, електрокардіограму, аналізи крові, шлункового соку і тому подібне і зіставити їх з нормами, що наводяться в керівництві, з аналогічними дослідженнями у його однолітків, аби очевидними стали виражені відхилення саме його показників (електроенцефалограма особливо зручна в цих цілях). Виробляють інколи також враження розповіді про тяжкі наслідки вчинків, здійснених в стані «відключення» [46, с. 24].

Мета індивідуальної психотерапії – добитися того, аби підліток сам прийняв рішення лікуватися і припинити алкоголізацію.

У підлітків гіпертимного і істероїдного типу завдання психотерапії інша – постаратися знайти поле діяльності, привабливіше, ніж випивка, і здатне задовольнити жадаю спілкування з товаришами, відкрити можливість престижного положення в їх оточенні. При нашаруванні рис нестійкості на гіпертимне, істероїдне або інше ядро (включаючи епілептоїдне) психотерапія стає настільки ж нерезультативною, як і у підлітків нестійкого типа.

При лабільній і шизоїдній акцентуації психотерапія повинна носити не стільки «антиалкогольний» характер, скільки бути направленою на подолання тих труднощів і життєвих проблем, які підштовхнули до алкоголізації. Емоційно-лабільний підліток нерідка страждає від емоційного відкидання в сім'ї (що, наприклад, мало непокоїть нестійкого); він шукає в алкогольній компанії емоційні контакти, потребує «друга-психотерапевта», «друга-опікуна».

Якщо для шизоїдного підлітка алкоголь служить «комунікативним допінгом», то треба постаратися умовити його взяти участь в груповій психотерапії, завданням якої є навчання вербальним і невербальним прийомам контактів з однолітками [37, с. 9].

Групова психотерапія може виявитися не лише марною, але і шкідливою, якщо група зібрана з підлітків, що зловживають алкоголем і що не мають щирого бажання припинити випивки. Така група лише об'єднує зібраних підлітків в алкогольну компанію, а до груповим обговорень шкоди алкоголю вони віднесуться байдуже або іронічно.

Групова психотерапія може мати сенс для підлітків гіпертимного, істероїдного і лабільного типів, якщо їх включають в неалкоголізуючуюся групу (але що не чваниться своєю тверезістю); де сам процес групового спілкування виявляється для них привабливим через загальні інтереси, можливість проявити себе, знайти емоційні прив’язаності і тому подібне В цілому групова психотерапія зазвичай стає успішною, якщо вона ставить не прямі протиалкогольні цілі, а служить способом відвернення від алкоголю.

Всі інші психотерапевтичні методи (сугестія терапія, емоційно-стресова терапія і інші) у підлітків можуть виявитися ефективними лише за однієї обов’язкової умови – бажання лікуватися [37, с. 10].

Особливої уваги у питанні соціальної роботи з профілактики алкоголізму заслуговують діти з сімей алкоголіків. Вище наголошувалося, що дуже часто алкоголізм і інші адитивні проблеми стають родинною традицією. Більше п’ятдесяти відсотків сьогоднішніх алкоголіків є дітьми алкоголіків, крім того, в мільйонів людей є інші серйозні проблеми. Соціальні працівники можуть зіграти важливу роль в цьому процесі за допомогою ефективних профілактичних заходів. І індивідуально, і колективно соціальні працівники повинні стати голосом і твердою силою для дітей, які не завжди можуть висловитися у власний захист. У цьому процесі можна використовувати методи, якими користуються лікарі-психологи, такі як: точна інформація, відповідна для дітей даного віку, навчання навикам, встановлення зв'язків і прив’язаностей, витікаючих із здорових стосунків [30, с. 137].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13