Дипломная работа: Сімейні традиції та їх вплив на розвиток дитячого алкоголізму

·  слабоалкогольні напої: джин-тонік, бренді-кола, ром-кола, лонгери;

·  пиво;

·  вино (сухі, напівсухі, напівсолодкі, солодкі, кріплені вина, в тому числі шампанське);

·  міцні алкогольні напої (горілка, коньяк, віскі, лікер, текіла, ром, джин);

·  напої домашнього приготування (вина, лікери, самогон).

Але у різних алкогольних напоях неоднаковий вміст алкоголю: у пиві - близько 5%, у натуральному вині – 9-12%, а в міцних алкогольних напоях - мінімум 35%. Хоча все це залежить від конкретного напою.

 Тому, у наркологів із цього приводу виникають думки: чи є безпечні дози? Європейські фахівці вважають, що безпечний рівень коливається в межах 20-60 г на добу в перерахунку на чистий 100-процентний спирт для чоловіків і 10-40 г для жінок.

Регулярне вживання алкоголю, що перевищує цю кількість, приводить до алкогольного отруєння організму. Більшість вітчизняних фахівців схильні вважати, що будь-яке регулярне вживання алкоголю вже є небезпечним. Тривале зловживання алкогольними напоями призводить до такого захворювання, як алкоголізм. Але зловживання спиртним – не єдиний фактор розвитку хвороби (алкоголізму); лише 10% людей, що регулярно споживають спиртне, хворіють на алкоголізм [34, с. 19].

Алкоголь потрапляє із шлунка в кров через 2 хвилини після вживання. Страждають передовсім клітини великих півкуль головного мозку. Більш як 30% алкоголю затримується у нервових клітинах головного мозку, що становлять лише 2% ваги тіла людини. Погіршується умовно-рефлекторна діяльність людини, уповільнюється формування складних рухів, змінюється співвідношення процесів збудження і гальмування в центральній нервовій системі. Людина втрачає здатність керувати собою. Порушення роботи нервової системи та внутрішніх органів спостерігається при будь-якому вживанні спиртного: одноразовому, епізодичному чи систематичному.

Кількаразове або часте вживання алкоголю справляє, буквально, спустошливий вплив на психіку підлітка. При цьому затримується не тільки розвиток вищих форм мислення, засвоєння етичних і моральних категорій та естетичних понять, а й втрачаються вже розвинені здібності. Підліток «тупіє» і інтелектуально, і емоційно, і морально.

Також негативно алкоголь впливає і на жіночий організм, тобто, порушує вироблення статевих гормонів та дозрівання яйцеклітини, менструальний цикл. Зловживання алкоголем, руйнуючи організм жінки, виснажує нервову й ендокринну систему і зрештою може призвести до безплідності [34, с. 22].

Стан сп'яніння в момент зачаття може вкрай негативно позначитися на здоров'ї майбутньої дитини. Уживання спиртних напоїв небезпечне протягом усього періоду вагітності, тому що алкоголь легко проникає крізь плаценту матері до дитини, а також у період годування грудьми.

 Якщо мати під час вагітності вживає алкоголь, ймовірність порушень у розвитку плоду та ризик викидня значно підвищуються. Плацента, яка виконує захисну функцію для плоду, не може переробляти алкоголь, тому останній потрапляє у кров плоду. Оскільки печінка плоду розвинена недостатньо, вона також не в змозі розщеплювати алкоголь, в результаті чого він впливає на плід, тобто на дитину, більше, аніж на матір. Коли алкоголь досягає мозку плоду, утворення нервових клітин зупиняється, тому мозок росте повільніше і функціонує гірше. Ризик таких ускладнень тим більший, чим молодший вік жінки.

 А також алкоголь порушує структуру клітин печінки, призводячи до переродження її тканин. При систематичному споживанні спиртного жирові зміни в клітинах печінки призводять до омертвіння печіночної тканини - розвивається цироз печінки, що майже завжди пов'язано з хронічним алкоголізмом. Ураження клітин печінки призводить до порушень у білковому і вуглецевому обміні та у синтезі вітамінів і ферментів. Алкоголь «роз'їдає» слизову оболонку стравоходу, шлунка, порушує секрецію і склад шлункового соку, що ускладнює процес травлення і, врешті решт, несприятливо відбивається на рості і розвитку підлітка.

Алкоголь володіє вираженою дією на епітелій, що вистилає стравохід, шлунок, порушує секрецію і склад шлункового соку, що, у свою чергу, веде до розладу переварюючої здатності шлунку і різних диспепсичних явищ.

Небайдужі до вживання алкоголю і швидкозростаючі в пубертатному віку легені. Адже близько 10% прийнятого алкоголю віддаляється з організму через легені, і, проходячи через них, він залишає після себе патологічно змінені клітки [34, с. 25].

Чуйно реагує на присутність алкоголю і серце зростаючої людини. Змінюються ритм, частота сердечних скорочень, змінні процеси в м'язі серця. Природно, що в таких умовах не може бути правильного і повноцінного формування як м'язового, так і нервового апарату серця підлітка.

Нарешті, токсична дія алкоголю позначається і на крові. Активність лейкоцитів, що грають важливу роль в захисті організму, знижується, сповільнюється рух еритроцитів, що несуть кисень до тканин, патологічно змінюється функція тромбоцитів, що мають велике значення для згортання крові.

Основним фактором сприйнятливості до алкоголю є ступінь сприйняття алкоголю організмом – толерантність до алкоголю. Цей фактор є вродженим і визначається особливостями організму. Підвищена толерантність – передумова хвороби на алкоголізм. Частіше підвищена толерантність до алкоголю спостерігається в тих дітей, батьки яких зловживали алкоголем. Переважно схильність до вживання алкоголю передається по чоловічій лінії: батько – син.

Спадковий характер полягає не в передачі «гена потягу до алкоголю», а в передачі механізмів, що відповідають за обмінні процеси. Порушення таких механізмів спричинюється не лише пияцтвом батьків, а й шкідливим впливом на генетичний код-радіаційним, хімічним, токсичним. Тобто невживання родичами спиртного – не гарантія того, що в дитини немає порушень у функціонуванні біохімічних процесів організму. Такі порушення і провокують хворобливий потяг до алкоголю. Саме тому, навіть перша спроба алкоголю може стати небезпечною [42, с. 31].

Алкоголь надає глибоку згубну дію на зростаючий організм в період отроцтва. Він ослабляє, гальмує і пригноблює правильний розвиток і дозрівання всіх буквально органів і систем.

І при цьому, чим молодше організм, тим більш згубна дія на нього алкоголю. Це обумовлено анатомо-фізіологічними і соціально-психологічними особливостями дитячого і підліткового віку. Зокрема, бурхливо протікаючі зміни в центральній нервовій системі, внутрішніх органах, ендокринній системі, пов'язані із зростанням і дозріванням організму, сприяють підвищенню його реактивності, в зв'язку с. чим алкоголь може привести до швидкого розвитку того або іншого патологічного процесу [42, с. 35].

Кажучи про особливості підліткового віку, не можна не торкнутися і такої важливої соціально-гігієнічної проблеми, як акселерація, яку інколи зводять до прискорення фізичного і статевого розвитку. Проте суть явища не лише в цьому. Сучасні умови життя надають на нервову систему дитяти інтенсивнішу дію, ніж півстоліття назад.

В той же час у підлітків зберігаються дитячі інтереси, емоційна нестійкість, незрілість цивільних вистав і так далі Виникає диспропорція між фізичним розвитком і соціальним статусом. І за наявності такої диспропорції вживання алкогольних напоїв в підлітковому віці нерідка сприяє загостренню таких рис вдачі, як дратівливість, агресивність, замкнутість, відчуженість.

Отже, анатомо-фізіологічні і психологічні особливості дитячого і підліткового віку, що полягають в посиленому розвитку організму, ендокринних зрушеннях, статевому дозріванні, формуванні особи і психіки, підвищують сприйнятливість молодої людини до різних негативних впливів, у тому числі алкогольних напоїв.

Соціальні наслідки алкоголізації підлітків проявляються, передусім, у прогулах за місцем навчання або роботи. Крім того, частішають конфлікти з батьками та родичами, додаються фінансові проблеми.

Розділ 3. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми схильними до вживання алкоголю

3.1 Соціально-педагогічна діяльність с сім’єю алкоголіків

Робота соціального педагога повинна вестися в тісному контакті з правоохоронними органами, а також органами опіки і опікування. Сім'я алкоголіків, маючи низький соціальний статус в якій-небудь з сфер життєдіяльності або в декількох одночасно, не справляється в покладеними на неї функціями, адаптаційні здібності алкоголіків істотно понижені, процес родинного виховання дитини протікає з великими труднощами, повільно, малорезультативно. Даному типу сім'ї, зрозуміло, необхідна допомога з боку соціального педагога.

Перш за все, звичайно, соціальний педагог повинен починати свою роботу з вивчення сім'ї. Вивчення стосунків усередині сім'ї і їх обговорення допоможуть педагогові представити положення в ній підлітка. В разі роботи з сім'єю алкоголіка діагноста виявляє основну причину зловживання спиртними напоями і супутні обставини.

Причини зловживання алкоголем можуть полягати в родинній схильності, в деяких особливостях особового статусу, в традиціях родинного або соціального оточення або в ілюзорній спробі піти від проблем за допомогою наркотично спотвореної свідомості. У реальності, втім, всі ці причини можуть бути зв'язані один з одним. Необхідний їх аналіз, бо видима на поверхні конфліктність сім'ї в результаті пияцтва одного або декількох з її членів може представляти спотворену картину: до пияцтва прибігають саме для того, щоб в такий спосіб здолати конфліктність, хоча в своїй уяві [35, с. 273].

Соціальний педагог складає «карту сім'ї» [Додаток А], де дається характеристика кожному членові сім'ї, вказуються дати народження, знаменні дати в сім'ї. Робота з питущими батьками ведеться по трьох напрямах: медико-фізіологічному, соціально-педагогічному і правовому .

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13