Дипломная работа: Народні звичаї і традиції як засіб екологічного виховання молодших школярів
Однак, сама по собі природа не розвиває і не
виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом
навколишнього середовища стане розумнішою, глибоко моральною, непримиренною до
зла. Тільки "активна взаємодія з природою здатна виховати найкращі людські
якості. Ось чому в шкільному краєзнавстві важливо забезпечити практичну
природоохоронну діяльність учнів, спрямувати її на збереження, примноження,
впорядкування навколишнього середовища" [71, 40].
А починати слід з формування в дітей уявлення
про природу рідного краю, потреби спілкування з нею, розкриття зв'язків між
різноманітними її об'єктами, взаємовпливу природи і людини. Вже в початковій
школі учні мають усвідомити, що життя людини, її матеріальне й моральне
благополуччя залежать від стану навколишнього середовища [3, 127]. Ці ідеї
екологічного виховання можна втілювати в різний спосіб. Скажімо, під час
екскурсій до лісу (парку, водойми), коли діти спостерігають за змінами як у
живій, так і в неживій природі та за працею людей, перевіряють прикмети про
зміну погоди, з'ясовують особливості пір року; на прогулянках, в ході яких
виявляються ті рослини найближчого оточення, що потребують охорони (те ж саме і
щодо тварин) або більш тривалих подорожей.
Не бракує й доступних для молодшого шкільного
віку видів практичної природоохоронної діяльності. Це "догляд за шкільними
квітниками та кімнатними рослинами в зеленому куточку класу, вирощування
розсади овочевих культур чи квітів в умовах класного приміщення; робота на
навчально-дослідній ділянці, озеленення школи, дитячого садка; збирання насіння
та плодів для пернатих; висаджуванні дерев і кущів на шкільному подвір'ї, за
межами школи; прокладання екологічної стежини; регулярна підгодівля птахів
узимку, розвішування шпаківень, дуплянок; допомога дорослим у підгодівлі
лісових звірів" [41, 58]. Вже один цей перелік свідчить, що у вчителя є
чимало можливостей для формування в дітей необхідних практичних навичок.
Широкий простір для екологічного виховання
забезпечують й інші види природничих завдань: виготовлення гербаріїв дикорослих
рослин, альбомів книжок-розкладок про рослини й тварин створення місцевої
Червоної книги - книги тривоги, оформлення краєзнавчого куточка; виготовлення
іграшок та аплікацій з природного матеріалу, фільмів про природу для
іграшкового телевізора [58, 51]. Зарекомендували себе й тематичні бесіди,
ранки, конкурси, участь дітей у роботі учнівських організацій "Голубий
патруль" та "Зелений патруль" [1, 164].
При цьому слід пам'ятати, що всі види й форми
екологічного виховання дають найбільший ефект тоді, коли їх застосовувати
комплексно, не зводячи до буденного повторення вивченого на уроці
підручникового матеріалу, їхня мета - "розширити, поглибити, систематизувати
набуті знання, сформувати в учнів уявлення про природу як джерело добра і краси,
матеріального й морального благополуччя" [30, 17].
На сьогоднішній день екологічне виховання у
початкових класах не обмежується формуванням у дітей уявлень про природу та її
компоненти. Зміст екологічного виховання складає "система взаємопов’язаних
понять, засвоєння учнями кожного з яких потребує спеціальної методичної
підготовки вчителя". Уроки природознавства, читання, рідної мови і т. ін. покликані
виховувати у школярів екологічну культуру та формувати навички природоохоронної
діяльності [43, 104]. Особлива увага приділяється вихованню в учнів
відповідальності за збереження навколишнього середовища як важливого фактора
існування людини.
Перед сучасною початковою школою гостро стоїть
питання про таку організацію навчально-виховного процесу, який був би більш
особистісно-орієнтованим на екологічну підготовку школярів, їхній цілісний і
гармонійний розвиток та особисте зростання.
Водночас практика свідчить, що вчитель не
завжди використовує можливості навчальних занять для екологічного виховання,
формування екологічної культури учнів, їхньої самостійності, ініціативи у
природоохоронній діяльності.
Значно кращі успіхи у навчанні досягаються
там, де процес навчання і виховання у процесі учбової діяльності будується на
основі проблемно-пошукової діяльності молодших школярів. Серцевиною проблемного
уроку є "взаємодія вчителя і учнів, коли між ними розвиваються діалогічні
взаємостосунки під час вирішення екологічних проблем. При цьому є важливим не
тільки вміння вчителя створювати проблемну ситуацію, а й здатність організувати
обговорення і розв’язання її разом з учнями" [3, 153]. Основний зміст
технології проблемного навчання має становити методика застосування проблемних
ситуацій екологічної спрямованості на різних етапах уроку.
Уроки природознавства, читання, образотворчого
мистецтва у початковій школі - це ідеальний матеріал для створення проблемних
ситуацій екологічного спрямування. Саме на цих уроках у дітей виникає дуже
багато питань: “Чому? ”, “Як?", “Звідки?". Вчитель разом з дітьми
може розв’язувати проблемні ситуації всіма можливими шляхами:
через проблемне викладання знань учителем;
через організацію частково-пошукової
діяльності;
через організацію дослідницької діяльності
шляхом спостереження екологічних проблем у природі, запропонованих учителем чи
виявлених за результатами самостійного дослідження 64,19 [].
Важливе значення в екологічному вихованні
учнів початкових класів має наочний матеріал, який допомагає заохочувати дітей
до праці та викликає позитивні емоції. Адже зацікавленість, впевненість у своїх
силах, задоволення - усе це могутній стимул до праці. Без інтересу, подиву,
радості неможливе успішне навчання в початкових класах. Тому вчителям
початкових класів, щоб зацікавити дітей, доводиться до кожної теми добирати
додатковий матеріал, який не завжди легко відшукати.
Реалізація в навчальній роботі засад
екологічного виховання учнів робить уроки більш цікавими, змістовними. А "участь
учнів в екологічному русі забезпечує більш високу їхню пізнавальну активність і
глибоку ґрунтовність набутих знань" [22, 32]. Через екологічну роботу
програмовий матеріал з основ наук органічно пов'язується на уроках з місцевим
життям, духовними набутками рідної сторони.
За змістом екологічної роботи учні виконують
завдання державних, наукових, громадських організацій, державних, народних і
шкільних музеїв; здійснюють громадсько-корисну роботу з охорони природи у своїй
місцевості, вивчають і пропагують природоохоронні традиції свого народу. Зокрема,
цікавим видом дослідницької роботи молодших школярів "на замовлення" може
бути вивчення ними малих річок і водойм свого краю, ярів та балок, котрі
ускладнюють сільськогосподарське виробництво. Учні можуть вивчити стан
забруднення водних ресурсів краю, склад риб і тварин, птахів у місцевих
водоймах; вести щоденні спостереження за погодою; досліджувати водні джерела та
спостерігати за їх станом [4, 52].
Досвід засвідчує, що досить результативно
зарекомендували себе в навчально-виховній роботі такі методи, як повідомлення
вчителем екологічного матеріалу, інформування й доповіді учнів, самостійна
робота школярів з літературою природоохоронного спрямування та іншими місцевими
матеріалами на уроці, використання схем, діаграм таблиць, карт, фотодокументів,
різного ілюстративного матеріалу, щоденників свідків подій [54, 29]. Основними
ж формами природоохоронної роботи в структурі шкільного життя учнів можуть бути
громадсько-корисна робота; шкільні екскурсії, туристичні походи, краєзнавчі
експедиції; оформлення екологічних виставок на основі зібраних матеріалів,
створення куточків і музеїв охорони природи у школах [69, 22].
Популяризації знань і відомостей про рідний
край слугує влаштування у кожній школі різноманітних виставок. Можна широко
показати результативність екологічно спрямованої пошуково-дослідницької та
пізнавальної активності учнів на терені рідного краю через карти походів,
гербарії, колекції мінералів, щоденники, записи (протоколи) бесід з людьми,
сценарії народних свят, обрядів, експонати до природоохоронних експозицій і т. ін.
[67, 289]. Такі виставки мають дуже високий пізнавальний, навчальний, виховний
потенціал і для учнів, і для вчителів, а разом з тим збагачують методичний
арсенал педагогів щодо ефективного природничого навчання й екологічного
виховання.
Заслуговує на підтримку практика підготовки,
за ініціативою місцевих освітянських управлінських структур, насичених
природоохоронним матеріалом посібників з природознавства та інших навчальних
дисциплін. Перш ніж разом з учнями приступити до екологічної роботи, вчителі
уважно аналізують програму, зіставляють її зміст із підручником. Це допомагає
виділити основні завдання вивчення предмета за класами (здійснювати наступність
і перспективність у формуванні основних понять курсу: контролювати знання й
уміння школярів, добирати додатковий матеріал, використовувати міжпредметні зв'язки)
[33, 19].
Як показує практика, "використання
екологічного принципу при вивченні навчальних дисциплін забезпечує тісний
зв'язок шкільного навчання з життям, дає можливість краще зрозуміти явища
природи, їх взаємозв'язки, залучає дітей до активної участі в охороні природи"
[61, 12].
Використання наочності на уроках у процесі
ознайомлення молодших школярів з основами природоохоронної діяльності відіграє переважно
допоміжну роль, однак у деяких випадках певний навчальний матеріал (наприклад,
явища, предмети такий характер, що без унаочнення правильне уявлення про новий
об'єкт взагалі неможливе). Тому вчителі збирають й упорядковують додатковий
матеріал для уроків. Це тематичні папки: "Польові роботи", "Рідкісні
звірі й птахи України", "Тварини лісів нашої місцевості", "Лікарські
рослини нашого краю" [54, 31]. Розробляють також для опитування і
спостереження пам’ятки, картки з усіх тем курсу.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 |