Дипломная работа: Філософький грунт та стиль літературних творів Джеляледіна Румі та Григорія Савича Сковороди. Порівняння, спільні риси.
Один з таких захожих
письменників, що недовго й затримався коло султанського іконійського двору, а
незабаром таки залишив двірське життя та й став монахом-дервішем, й заснував
свій окремий чернецький орден - вважається за першорядне світило всієї перської
містичної поезії. Це натхненний Джеляледдін Румійський (1207-1273).
Та історична епоха, коли батька
тоді ще малого Джеляледдіна запросив до Коньї султан Руму, була досить
сприятливою для розквіту письменництва. У набагато складніших умовах довелося
працювати самому Румі. Невдовзі держава Сельджуків перестала існувати. Монголи
вщент розгромили Сельджуцьку монархію.
Такі тяжкі соціально-економічні
умови, в яких опинилось підвладне монголам населення, сприяли поширенню шиїзму
й містики , передусім суфізму. Ось у цю добу надзвичайної популярності цього
вчення коли суфізм у межах ортодоксального ісламу відчиняв кватирку назустріч
подиху бодай якоїсь вільної думки, й довелося проголошувати свої ідеї
Джеляледдіну Румі , тим паче, що вони певним чином збігалися з гаслами
соціальних рухів не тільки в тогочасній країні сельджуків, а й усього
мусульманського сходу.
Твори великого Мевляни , в яких
порушені найгостріші ідеологічні питання релігії , а також духовні, і навіть
соціальні проблеми дійсності, стали завершальною віхою в розвитку суфізму.
Доводиться визнати, що без глибокого й детального вивчення творчості Румі
осягнути перші турецькі художні твори неможливо.
Батько Мевляни, Багаеддін Велед,
зібрав довкола себе у Коньї чимало послідовників свого вчення, та працювати
йому там довелося недовго , він помер у 1231 році. Після смерті батька
навчається у Багдаді, знайомиться з багатьма відомими суфіями.
В 1244 році після повернення до
Коньї знайомиться з відомим богословом Шамседдіном Тебрізі, який надзвичайно
вплинув і на духовний, і на поетичний світ Румі. Шамс (Шамседдін) належав до
крайнього крила суфізму, був езотеристом, яким став і Румі.
Як відомо , екзотеристи більше
уваги надавали виконанню офіційних канонів релігії, а езотеристи ж намагалися
пізнати внутрішню, приховану суть релігії, що доступно не широкому колу людей.
Через те , езотеристи байдужі до ортодоксальних законів ісламу , а велику увагу
надають внутрішньому очищенню, для чого вдаються до таємничих містерій.
Такий погляд Шамса припав до
душі Румі, який стверджував , що різниця між релігіями полягає тільки у
зовнішньому вияві ( тобто різниця в обряді, у відмінності архітектурних
канонічних споруд ) , але всі вони мають основну мету – любов до Бога.
Езотеризм ігнорує релігійні та національні відмінності.
Отож , Румі закликає вивчати
«суфійську мову» - «мову без мови», бо суфізм, як він гадає, не має якоїсь
певної мови. На мою думку, Румі мав на увазі мову любові. Адже, дійсно Любов не
має якоїсь одної мови, вона любить всіх: і білих, і чорних, і жовтих; і турків,
і українців, і американців; великих, і малих; бідних і багатих. Це любов, і
вона не може не любити.
Це вчення Румі виклав у кількох
невеличких віршах, написаних конійським діалектом турецької мови.
Eger gidur karindas yoksa yavuz
Uzun yolda budir
sana kilavuz
Cobani berk tut
kurtlar oksadir
Isit benden kara
kuzum, kara kuz
Egen tatsan ve
ger rumsan ve ger turk
Zeban bizebanra
biamuz .
Якщо іде брат або чужинець
Довгим шляхом,
ось це (суфізм) –
Тобі поводир.
За чабана
(муршида) тримайся міцно,
То й вовки
лащитимуться.
Слухай мене, моє
чорне ягняточко,
Моє чорне
ягнятко,
Хай ти тат, чи
рум, чи тюрк,
Вивчай мову без
мови,
Без того , хто
знає (мови).
Фактично цю саму ідею про те, що
дорога суфізму відкрита для всіх, котрої віри вони не дотримувалися б , Румі
пропагує і в іншому вірші, написаному турецькою мовою.
Gene, gene ne olursan ol
Ister kafir ol
ister mecusi,
Ister butperest
Ister yuz kere
bozmis ol tovbeni
Umidsizlik gapusu
degil bu kapu
Ister yz kere
tove etmis ol
Nasilsan oyle gel
Все одно прийди,
все одно,
Хто б ти не був,
будь ним
Хай ти гуар
(християнин),
Хай ти зороастр
(вогнепоклонник),
Хай язичник.
Хай ти сто разів
споганив себе каяттям,
Ці ворота не є
ворота безнадії,
Хай ти сто разів
(знову покаявся),
Хай там що з
тобою – прийди.
Те, що Румі вдався до турецької
мови, свідчило про потребу писати суфійські повчання та лірику мовою того
народу, до котрого проповідники несуть свою віру. Фактично це були перші турецькі
поетичні твори , які написав освічений поет на теренах нової батьківщини .
Румі визнав Шамса своїм духовним
батьком, завдяки своїй любові до вчителя він почав писати твори і присвячував
їх йому. Декотрі вірші Румі підписував Шамс (арабською «шамс» означає сонце) а
весь диван назвав «Дивані Шамс уль-Гакаїк». (збірник істин сонця). Одного дня
Мевляна почув такі слова: «Ти вже достатньо зрілий, синок. Ти як той лев, якому
немає рівних в науках, в мудрості, в знанні традицій. Давай, вперед! Іди,
наповняй людські душі милістю, милосердям, чистотою, життям; відроджуй духовно
мертвих своєю власною любов’ю.»
Через деякий час Мевляна отримав
звістку про смерть друга. На згадку про товариша Мевляна організував
дервішський орден, ритуал якого в алегоріях відтворювали вчення Шамса. Через
те, що послідовники називали Румі терміном Мевляна (наш добродій) , то й орден
отримав ймення Мевлеві («той , що причетний до мевляни»).
Ритуал цього ордену дуже цікавий
– це зікр, який полягає в тому, що дервіші стають згідно з розташуванням
планет та зірок і починають крутитися, ніби повторюють рух планет навколо
сонця. І орден, і зікр дожили до наших днів
Суфізм
Суфізм – одне з найбільших
парадоксальних явищ релігійної культури Сходу. І водночас – одне із
найстійкіших.
Суфізм – одна з багатьох містичних течій ісламської думки, що виникла у VIII столітті в Ірані та Сирії, як реакція на деякі положення ісламу, що
жорстоко регламентували духовне життя людини, а згодом охопила увесь світ.
Суфізм почав формуватися серед благочестивих та інколи аскетично налаштованих
мусульман, які рахували лише виконання законів ісламу (шаріату) недостатнім аби
пізнати Бога.
Хоча інші дослідники вважають ,
що суфізм формувався з багатьох джерел, серед яких, окрім ісламської ідеології,
виділяється й антична та християнська, неоплатонізм, гностицизм, зороастризм,
тобто суфізм – як спосіб мислення відомий людству із давніх давен .
«Суфізм – шлях до істини, єдиним
засобом пересування на якому є любов. Метод суфізму полягає в тому , щоб
дивитись тільки в одному напрямку. А його єдина ціль – Бог.» Так говорить шейх
Джоват Нурбахш, голова суфійського ордену Німатуллахі. Класичне перське джерело
з суфізму зазначає : «Той суфій, хто для себе «помер» , і живе лише істиною,
уникаючи усіх людських пут.»
В середовищі таких людей виникла
ідея духовної школи, або шляху. Духовний шлях суфія – шлях до Бога, кінцевою
метою якого є безпосереднє пізнання істини. Якщо шаріат – це був перший етап
містичного шляху, тарікат – другий. То хакікат (істина) – третій , кінцевий;
мета суфіїв. Тобто сутність суфізму – любов до Бога і містичне возз’єднання людської
душі з Всевишнім , яке досягається шляхом не тільки дотриманням шаріату
(загально мусульманського релігійного закону) але і духовним очищенням.
Щоб служити Богу, необхідно
служити людині, тобто бути в світі; потрібно «бути в світі, але не від
світу.»Як говорить один з відомих наставників шляху Бахаадін Накшбанд (1389) :
«Усамітнення в суспільстві, мандрівка по батьківщині; зовні з людьми, всередині
з Богом.»
Бог в цій концепції – зв’язаний
з людиною і живе в святому святих її серця. Кожна людина якими б не були її
переконання є носієм вищого духовного початку. Будь-яка релігія для суфія – лиш
один із багатьох шляхів до Бога. «Коли Я і Ти не розділяється , що таке мечеть,
церква, синагога чи храм шанувальника вогню? (Шабістарі). Віротерпимість і
повага до різних релігій завжди були характерною рисою суфізму.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 |
