Курсовая работа: Аудит фінансових інвестицій
Складаючи загальний план і
програму аудиту, аудиторській організації слід враховувати ступінь
автоматизації обробки облікової інформації, що також дозволить точніше
визначити об'єм і характер аудиторських процедур. При цьому вона незалежна у
виборі прийомів і методів аудиту, відображених в загальному плані, але несе
повну відповідальність за результати своєї роботи відповідно до даного
загального плану.
Результати що проводяться
аудиторською організацією процедур при підготовці загального плану і програми
слід детально документувати, оскільки вони служать підставою для планування
аудиту і можуть використовуватися протягом всього процесу аудиту.
В процесі проведення
аудиторської перевірки у аудиторської організації можуть виникнути підстави для
перегляду окремих положень загального плану. Зміни, що вносяться до плану, а
також причини змін аудиторові слід детально документувати.
У загальному плані необхідно
передбачити терміни проведення аудиту і скласти графік його проведення,
підготовки звіту (письмовій інформації керівництву економічного суб'єкта) і
аудиторського висновку. В процесі планування необхідно врахувати: реальні
трудовитрати; рівень істотності; проведені оцінки рисок аудиту.
При розробці загального плану аудиту аудиторові необхідно взяти на увагу:
а) діяльність аудируємого особи, зокрема:
- загальні економічні чинники і умови в галузі, що впливають на
діяльність аудируємого особи;
- особливості аудируємої особи, його діяльності, фінансовий стан, вимоги
до його фінансової (бухгалтерської) або іншій звітності, включно зміни, події з
дати попереднього аудиту;
- загальний рівень компетентності керівництва;
б) системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, зокрема:
- облікову політику, прийняту аудируємої особою, і її зміни;
- вплив нових нормативних правових актів в області бухгалтерського обліку
на віддзеркалення у фінансовій (бухгалтерською) звітності результатів
фінансово-господарської діяльності аудируємої особи;
- плани використання в ході аудиторської перевірки тестів засобів
контролю і процедур перевірки по суті;
в) ризик і істотність, зокрема:
- очікувані оцінки невід'ємної риски і риски засобів контролю, визначення
найбільш важливих областей для аудиту;
- встановлення рівнів істотності для аудиту;
- можливість (зокрема на основі аудиту минулих років) істотних спотворень
або шахрайських дій;
- виявлення складних областей бухгалтерського обліку, зокрема таких, де
результат залежить від суб'єктивної думки бухгалтера, наприклад, при підготовці
оцінних показників;
г) характер, тимчасові рамки і об'єм процедур, зокрема:
- відносну важливість різних розділів обліку для проведення аудиту;
- вплив на аудит наявності комп'ютерної системи ведення обліку і її
специфічних особливостей;
- існування підрозділу внутрішнього аудиту аудируємої особи і його
можливий вплив на процедури зовнішнього аудиту;
д) координацію і напрям роботи, поточний контроль і перевірку виконаної
роботи, зокрема:
- залучення інших аудиторських організацій до перевірки філій,
підрозділів, дочірніх компаній аудируємої особи;
- залучення експертів;
- кількість територіально відособлених підрозділів однієї аудируємої
особи і їх просторову віддаленість один від одного;
- кількість і кваліфікацію фахівців, необхідних для роботи з даною
аудируємою особою;
е) інші аспекти, зокрема:
- можливість того, що допущення про безперервність діяльності аудируємої
особи може опинитися під питанням;
- обставини, що вимагають особливої уваги, наприклад, існування
аффилірованих осіб;
- особливості договору про надання аудиторських послуг і вимоги
законодавства;
- термін роботи співробітників аудитора і їх участь в наданні супутніх
послуг аудируємої особі;
- форму і терміни підготовки і представлення аудируємому обличчю
висновків і інших звітів відповідно до законодавства, правил (стандартів)
аудиторської діяльності і умов конкретного аудиторського завдання.
Аудиторська організація визначає в загальному плані і роль внутрішнього
аудиту, а також необхідність залучення експертів в процесі проведення аудиту.
Аудитор має право обговорювати окремі розділи загального плану аудиту і
визначені аудиторські процедури з працівниками, а також з членами ради
директорів і членами ревізійної комісії аудируємої особи для підвищення
ефективності аудиту і координації аудиторських процедур з роботою персоналу
аудируємої особи. При цьому аудитор несе відповідальність за правильну і повну
розробку загального плану і програми аудиту.
Розробка програми проведення аудиту включає етапи, аналогічні тим, що і
розробка загального плану аудиту. Програма є розвитком загального плану аудиту
і є детальним переліком аудиторських процедур, необхідних для практичної
реалізації плану аудиту. Вона служить докладною інструкцією асистентам аудитора
і одночасно - засобом контролю термінів проведення роботи для керівників
аудиторської організації і аудиторської групи. У другій частині курсового
проекту буде приведений приклад складання плану і програми по аудиту фінансових
вкладень.
Аудиторові слід документально
оформити програму аудиту, привласнити номер (код) кожній аудиторській
процедурі, що проводиться. Аудиторську програму складають або у вигляді
програми тестів засобів контролю, або у вигляді програми аудиторських процедур
по суті.
Програма тестів засобів
контролю є переліком сукупності дій, призначених для збору інформації про
функціонування системи внутрішнього контролю і обліку. Призначення тестів
засобів контролю в тому, щоб допомогти виявити істотні недоліки засобів
контролю економічного суб'єкта.
Аудиторські процедури по суті
включають детальну перевірку вірності віддзеркалення в бухгалтерському обліку
оборотів і сальдо по рахунках. Для процедур по суті аудиторові слід визначити,
які саме розділи бухгалтерського обліку він перевірятиме, і по кожному розділу
скласти програму аудиту. Залежно від зміни умов проведення аудиту і результатів
аудиторських процедур програма аудиту може переглядатися. Причини і результати
змін слід документувати.
Виводи аудитора по кожному
розділу аудиторської програми, документально відображені в робочих документах,
— фактичний матеріал для складання аудиторського звіту (письмовій інформації
керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку, а також підстава
для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність
економічного суб'єкта.
При складанні програми і по
ходу аудиту аудитор повинен передбачити відповіді на ряд питань, що впливають
на проведення перевірки, а саме:
- чи потрібні додаткові
роз'яснення при інтерпретації сумнівних документів?
- чи виходить зроблене
спостереження за рамки аудиту? Якщо так, то чи важливе воно для якості, безпеці
і тому подібне і чи коштує те, щоб виходити за рамки даної аудиторської
перевірки?
- чи задовільний рівень
істотності при проведенні перевірки?
- чи існують особливі
«аудиторські знахідки» або спостереження, що турбують клієнта?
- чи повністю застосовані в
даній ситуації способи оцінки діяльності економічного суб'єкта, що вживаються?
- чи за планом здійснюється
аудиторська перевірка? Чи не виходить за відведений час? Якщо так, то якими
областями аудиту можна нехтувати без збитку для поставлених цілей?
Вироблення думок по цих і
іншим подібним питанням вимагає від аудитора широти поглядів, усвідомлення
своєї ролі, власної фільтруючої системи. При цьому відповіді на перераховані
питання не повинні залежати від упереджень або яких-небудь інших причин.
Проміжні думки не слід твердо формулювати до тих пір, поки немає фактів. Після
закінчення процесу планування аудиту загальний план і програма аудиту мають
бути оформлені документально і завізовані в установленому порядку.
2. Аудит фінансових
інвестицій
2.1 Цілі і завдання аудиту
фінансових інвестицій
В процесі господарсько-фінансової діяльності підприємства можуть
здійснювати відвернення засобів у вигляді фінансових інвестицій з метою
отримання додатковою доходу - дивідендів, процентів і тому подібне До
фінансових інвестицій організації відносяться: державні і муніципальні цінні
папери, цінні папери інших організацій, зокрема боргові цінні папери, в яких
дата і вартість погашення визначена (облігації, векселі); внески в статутні
капітали інших організацій (зокрема дочірніх і залежних господарських
суспільств); надані іншим організаціям позики, депозитні вклади в кредитних
організаціях, дебіторська заборгованість, придбана на підставі поступки права
вимоги, і ін. У складі фінансових інвестицій враховуються також внески
організації-товариша за договором простого товариства.
Необхідно звернути увагу на те, що в ПБУ 19/02 чітко
визначені ті види інвестицій засобів, які не відносяться до категорії
фінансових:
- власні акції організації, викуплені акціонерними
суспільствами у акціонерів для подальшого перепродажу або анулювання;
- векселі, видані організацією-векселедателем продавцеві
(постачальникові) при розрахунках за продані товари, продукцію, виконані роботи,
надані послуги;
- нерухоме і інше майно, яке передбачається використовувати
для передачі за плату в тимчасове користування (володіння), тобто що
враховується як прибуткові інвестицій в матеріальні цінності;
- дорогоцінні метали, ювелірні вироби, твори мистецтва і інші
аналогічні цінності, придбані не для здійснення звичайних видів діяльності.
Крім того, не відносяться до фінансових в інвестицій активи,
що мають матеріально-речову форму, такі як основні засоби,
матеріально-виробничі запаси і нематеріальні активи
Перевіряючи обґрунтованість визнання активів як фінансові
інвестицій, аудитор повинен оцінити одночасне виконання наступних умов:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 |