Учебное пособие: Банківські операції
Але основне місце
в темі займають послуги кредитного характеру: лізинг, факторинг та форфейтинг. Розглядаючи
вказані послуги, необхідно звернути увагу на законодавчо-нормативну базу,
підходи до їх класифікації, порядок організації документообігу при здійсненні
лізингових та факторингових операцій, порядок нарахування платежів за різними
варіантами здійснення операцій, а також ризики, що їх супроводжують.
В самостійній
роботі студентам важливо дослідити напрямки розвитку нових послуг, які
надаються банками з урахуванням досвіду країн з розвинутою ринковою економікою.
Зокрема, слід звернути увагу на операції, пов’язані з фінансовим інжинірингом,
з дорогоцінними металами та інформаційними послугами банку. Особлива увага
звертається на загальну характеристику банківських операцій з дорогоцінними
металами і дорогоцінним камінням.
Так, до послуг з
банківськими металами, які можуть виконувати банки відносять наступні:
- відкриття
клієнтам вкладних (депозитних) та поточних рахунків у банківських металах;
- операції з
надання кредитів у банківських металах чи під заставу золотого депозиту;
- операції з
монетами з дорогоцінних металів;
- використання
банківських металів для укладання форвардних, ф’черсних, опціонних угод, угод
типу спот, своп тощо;
- послуги з
перевезення та зберігання дорогоцінних металів та каміння.
17.2. Плани
практичних занять
Практичне заняття 10
Питання для обговорення
1. Загальна
характеристика та види банківських послуг.
2. Сутність та
економічне значення лізингу.
3. Класифікація
видів лізингу та принципи розвитку лізингового бізнесу.
3. Види лізингових
платежів та методика їх розрахунку.
4. Ризики
лізингових операцій.
Практичне заняття 11
Питання для обговорення
1. Основні
поняття, елементи та класифікаційна характеристика видів та форм факторингу.
2. Механізм
здійснення факторингової операції, у т. ч. у зовнішньоекономічній діяльності.
3. Вартість
факторингової послуги та. ризики, що виникають при її здійсненні.
4. Механізм
здійснення та вартість форфейтингової операції.
Практичне заняття 12
Питання для обговорення
1. Гарантійні,
посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги банків.
2. Довірчі
(трастові) послуги.
3. Організація
послуг щодо зберігання цінностей у банку.
4. Операції банку
з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.
5. Фінансовий
інжиніринг.
Перелік питань, що
вивчаються студентом самостійно
Сутність послуг,
що мають кредитний характер.
Сутність
факторингу, його переваги та недоліки для фактора і постачальника.
Зміст і
послідовність здійснення форфейтингової операції.
Види довірчих
послуг.
17.3 Зміст
індивідуальних завдань
1. Ознайомлення зі
змістом Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків
фінансових послуг”.
2. Ознайомлення зі
структурою платежів за лізинговими та факторинговими угодами.
3. Ознайомлення зі
змістом Закону України „Про фінансовий лізинг”.
4. Ознайомлення зі
змістом публікацій про перспективи розвитку трастових послуг в Україні.
17.4. Інформаційні
джерела
Про лізинг // Закони
України т.13. – С.356-363.
Про фінансовий лізинг:
Закон України від 16.12. 1997р. № 723/97-ВР.
Про фінансові
послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.
2001р. № 2664-Ш.
Положення про
порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за
кредитними операціями банків: Затв. постановою Правління НБУ від 06.07. 2000 р.
№ 279.
Банківські
операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф.
Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.
Єпіфанов А.О., Маслак
Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД
„Університетська книга”, 2007. – 523 с.
Міщенко В.І., Слав’янська
Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп.
– К.: Знання, 2007. – 796.
Аналіз банківської
діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.
Васюренко О.В. Банківські
операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.
18.1. Методичні
поради до вивчення теми
Вирішення
основного завдання управління комерційним банком полягає не тільки у визначенні
поточного фінансового стану банку, а й у визначенні оптимальніх управлінських
заходів, які дозволять перевести поточний стан банку в бажаний (фінансово
стійкий).
Розглядаючи основи
забезпечення фінансової стійкості банку, слід враховувати, що відповідно до
Конституції України основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової
одиниці України. Виконуючи цю основну функцію НБУ сприяє дотриманню стійкості
банківської системи на основі виконання таких функцій:
грошово-кредитне
регулювання, яке впливає на обсяг і структуру грошової маси в обігу і, тим
самим, визначає обсяг ресурсів комерційних банків, які можуть бути використані
для кредитних вкладень в економіку. Таке регулювання здійснюється шляхом проведення
процентної політики, визначення та
регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків, а також
проведення операцій на відкритому ринку з цінними паперами та валютних
інтервенцій на валютному ринку;
встановлення
обов'язкових економічних нормативів та нагляд за їх дотриманням з метою
регулювання банківської діяльності та забезпечення ліквідності банківських
балансів;
утворення
законодавчих та інших умов, які дозволяють комерційним банкам підтримувати їх
фінансову стійкість. До них відносяться такі методи як ліцензування банківської
діяльності, ведення державного реєстру банків, встановлення правил ведення
банківських операцій та їх бухгалтерського обліку тощо.
Забезпечення
фінансової стійкості банку ґрунтується також на досягненні оптимізації
структури активних і пасивних операцій з метою одержання максимального прибутку.
Тому завданнями управління діяльністю комерційного банку є визначення джерел,
якості і стійкості банківських доходів, дотримання всіх вимог щодо ліквідності
та платоспроможності, підтримання стану адекватності і достатності капіталу.
Аналіз
прибутковості, ліквідності і достатності капіталу банку є основою забезпечення
фінансової стійкості банку та дає змогу оцінити ефективність управління і таким
чином визначити здатність банку конкурувати на ринку банківських послуг, а
також оцінити вплив макрофінансової політики на діяльність банківської системи.
Фінансова
стійкість банку також значною мірою залежить від обраної стратегії управління
ризиками. Мета процесу управління банківськими ризиками полягає в їх обмеженні
або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо.
Національний банк
визначив систему для оцінки кожної категорії ризику. Система оцінки ризиків
надає можливість в послідовний спосіб вимірювати ризики і визначати, яких
наглядових процедур необхідно вжити.
Для шести
категорій ризику - кредитного ризику, ризику ліквідності, ризику зміни
процентної ставки, ринкового ризику, валютного ризику та
операційно-технологічного ризику - і оцінюють кількість ризику, якість
управління ризиком, сукупний ризик і напрям ризику. Для ефективного
використання системи оцінки ризиків наглядовці мають враховувати як поточний
стан банку, так і фактори, які можуть вказувати на зростання ризиків.
Незалежно від
своєї структури, кожна система управління ризиками має включати такі етапи:
Ідентифікація - усвідомлення
ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;
Квантифікація - вимірювання,
аналіз та оцінювання величини ризику;
Мінімізація - зниження
чи обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління;
Моніторинг - здійснення
постійного контролю за рівнем ризиків з механізмом зворотного зв'язку.
Кожний комерційний
банк має свої переваги і на основі цього виявляє ступінь ризику, на який може
наражатися. Тобто вирішує, який рівень ризику для нього прийнятний, і шукає
способи, як уникнути небажаних ризиків. Подібні дії в економічній науці
називаються системою керування ризиками або ризик-менеджментом. Процес
ризик-менеджменту в банку повинен охоплювати всі його структурні рівні – відж
управлінського (спостережної ради та правління) до рівня на якому безпосередньо
приймаються або генеруються ризики (бек-офіси, фронт-офіси) тощо.
Враховуючи
ризикованість банківської діяльності, а також з метою підвищення надійності та
стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників банків,
останні формують резерви для покриття можливих втрат від проведення активних
операцій.
Одним з таких
резервів комерційного банку є резервний фонд комерційного банку. Порядок
відрахувань у цей фонд та його використання встановлюється загальними зборами
акціонерів банку.
Резерви для
покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів
громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування.
Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними
операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими
доходами за активними операціями; коштами,
розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах),
які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів,
або які зареєстровані в офшорних зонах.
Фінансовий стан та
результати діяльності банку за звітний період відображає фінансова звітність,
яка регулюється міжнародними стандартами та чинним законодавством України. Вона
ґрунтується на даних аналітичного обліку.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 |
