Учебное пособие: Банківські операції

Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:

- ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

- наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

- ефективність управління позичальника;

- професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

- інша інформація.

При здійсненні оцінки кредитоспроможності позичальника-фізичної особи мають бути враховані такі показники:

- загальний матеріальний стан клієнта (наявність майна та копій відповідних підтвердних документів на його право власності, які засвідчуються в установленому порядку);

- соціальна стабільність клієнта (тобто наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);

- вік клієнта;

- кредитна історія (інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями) в минулому та своєчасність їх погашення й сплати відсотків (комісій) за ними).

- інша інформація.

Класифікація позичальників-юридичних осіб за результатами оцінки їх фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:

Клас “А” – фінансова діяльність дуже добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов’язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника – бездоганна. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні.

Клас “Б” – фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу “А”, але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники (контрагенти банку), які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника.

Клас “В” – фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращання фінансового стану позичальника.

Клас “Г” – фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків (комісій) за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас “Д”).

Клас “Д” – фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов’язань позичальником (контрагентом) банку практично немає. До цього класу належить позичальник (контрагент банку), що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.

За результатами оцінки фінансового стану позичальник зараховується до відповідного класу. З методикою віднесення позичальників до відповідного класу студенти ознайомились у курсі „Банківські операції”. При цьому, якщо рівень забезпечення за окремою кредитною операцією не відповідає умовам визначеного класу, позичальника слід віднести на клас нижче, а якщо забезпечення є першокласним, то клас позичальника можна підвищити.

Болючим питанням у банківській практиці є невпорядкованість кредитних портфелів українських комерційних банків, переобтяжених значними залишками сумнівних до повернення або навіть безнадійних позик. Тому управління кредитним ризиком за такими напрямками, як диверсифікація кредитного портфеля, контроль за поточним станом кредитоспроможності позичальника та якістю застави, процесом використання кредитів та оперативним погашенням заборгованості з урахуванням процентів за позиками, а також лімітування, резервування та страхування ризиків кредитних операцій є невід’ємною умовою підвищення ефективності кредитної діяльності банку.

Як уже зазначалося, особлива увага приділяється нарахуванню процентів за кредит та факторам, що на неї впливають. У процесі кредитування значна увага приділяється вибору методу ціноутворення за кредитом. У світовій банківській практиці застосовується кілька основних методів установлення ставки за кредитом:

метод «вартість плюс»;

метод «базова ставка плюс»;

метод максимальних процентних ставок (кеп);

метод «надбавки»;

метод «аналізу дохідності клієнта».

У кредитному договорі обов'язково фіксується обрана система нарахування процентів і правила встановлення ставок (фіксована чи плаваюча), які необхідно розглянути у самостійній роботі студентів.

У самостійній роботі студентів необхідно розглянути чинні і нетрадиційні схеми, механізми і види забезпечення повернення банківських кредитів, зокрема, таких як:

- страхування;

- банківська гарантія;

- схема погашення кредиту з використанням механізму доміціляції векселів;

- факторинг;

- уступка права вимоги;

- переказ боргу;

- механізм видачі кредиту під виставлений валютний акредитив;

- погашення боржниками кредитів за допомогою охоронно-юридичних агентств;

- використання урядових гарантій та проведення заліків із державним бюджетом за наявності зустрічних вимог.

Особливу увагу слід звернути на те, що в процесі роботи з проблемними кредитами, банк може застосувати два основні методи управління: реабілітацію чи ліквідацію. Метод реабілітації полягає в розробці спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту. Метод ліквідації означає повернення кредиту через проведення процедури банкрутства та продажу активів позичальника.

Рішення про те, який метод краще використати, приймається керівництвом банку залежно від конкретних обставин і результатів попереднього аналізу проблеми. Найприйнятнішим варіантом завжди вважається такий перегляд умов кредитної угоди, який дає і банку, і його клієнтові шанс на поновлення нормальної діяльності.

9.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 11

Питання для обговорення

1. Економічна характеристика та класифікація банківських кредитів.

2. Організація кредитної діяльності банку.

3. Порядок укладення кредитних договорів та організації банківського кредитування.

4. Особливості визначення ціни банківського кредиту.

Практичне заняття 12

Питання для обговорення

1. Методи розрахунку величини кредитного ризику.

2. Система оцінки кредитоспроможності позичальника банку.

3. Особливості нарахування неустойки, пені та штрафів.

4. Особливості формування резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями банку.

5. Методи управління проблемними кредитами.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

1. Умови і принципи банківського кредитування.

2. Перелік показників, які покладено в основу оцінки кредитоспроможності позичальника.

3. Поняття індивідуального та портфельного кредитних ризиків та методи їх зниження.

4. Фактори, що впливають на ціну банківського кредиту.

5. Поняття проблемних кредитів.

9.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення з організацією правовідносин між кредитором та позичальником згідно вимог Цивільного та Господарського кодексів України.

2. Ознайомлення зі змістом кредитної справи та функціями кредитного комітету у процесі надання кредитів.

3. Ознайомлення зі змістом Законів України „Про заставу”, „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

4. Ознайомлення зі змістом положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

9.4. Інформаційні джерела

Про власність // Закон України. Т.2. – С.173-188.

Господарський кодекс України // www. Rada. com. ua.

Цивільний кодекс України. - К.: Кондор, 2003. - 400 с.

Про заставу. Закон України від 02.10. 1992 р. № 2654-ХІІ.

Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 30.06. 1999 р. № 784-ХІУ.

Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12.07. 2001 р. № 2658-Ш.

Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень: Закон України від 18.11. 2003 р. № 1255-ІУ.

Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Затв. постановою Правління НБУ від 06.07. 2000 р. № 279.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45