Курсовая работа: Освіта та соціальна мобільність

Із введенням платної освіти в Україні звужується соціальна база формування студентського контингенту (що, у свою чергу, негативно позначається на механізмі відбору абітурієнтів, якості підготовки фахівців), соціальна орієнтація на одержання вищої освіти починає превалювати над професійною. У результаті, значення освіти як каналу соціальних переміщень зменшується. Розвиток цих тенденцій вступає в протиріччя з необхідністю нарощування інтелектуального потенціалу, з тими завданнями соціально-економічного й політичного плану, які вирішує Україна на початку ХХІ століття. Істотно змінилася мета й завдання вищої школи й провідних західних держав: вона тепер формує не тільки майбутню соціальну еліту, але й численні верстви працівників розумової праці в різних сферах економіки, культури, управління. Поряд зі збереженням певного числа елітарних вузів, розширюється мережа різноманітних нижче-середніх навчальних закладів, що проявляють тенденцію до того, щоб стати масовими.

Соціальна нерівність у сфері вищої освіти ще далеко не переборена. Численні соціологічні дослідження, переконливо показують, що в складі студентських контингентів (особливо якщо мати на увазі найбільш престижні вузи) непропорційно великий відсоток займають вихідці із привілейованих верств населення. Незважаючи на те, що плата за навчання у вищій школі ніде не стягується з метою одержання доходу, у деяких приватних університетах, вона дуже велика і виявляється непосильної навіть середньому класу.

Проте, принцип доступності пробиває собі дорогу. Все більше і більше вузів (включаючи ряд університетів) зараховують без іспитів абітурієнтів, що мають свідоцтва про успішне закінчення повної середньої школи; число вакансій на перших курсах не лімітується. Іншими словами, вступ у вищу школу починає розглядатися не як привілей, а як природне право й необхідна умова досягнення бажаного соціального статусу

Цілком зрозуміло, що чим більше індивід учиться, тим вище його шанси домогтися високого доходу й висхідної соціальної мобільності. Принаймні, сама освіта дає атестати, дипломи, свідоцтва, необхідні для занять багатьма видами діяльності. Існує висока взаємозалежність між освітнім цензом або кількістю років, проведених у навчальному закладі, і успішною роботою. Однак поряд із цим виявлено, що на професійні досягнення впливають (і в досить значному ступені) і інші фактори, наприклад, розумові здатності, соціо-економічний статус батьків і вплив середовища.

Освіта дійсно сприяє висхідній мобільності, але дає не тільки знання, необхідні для оволодіння професіями високого статусу. Приміром, чим довше індивід перебуває в освітній системі, тим глибше й усвідомленіше він сприймає багато суспільних процесів, політичні колізії, екологічні проблеми.

Список використаної літератури:

1.       Анурин В. Ф. Проблема эмпирического измерения социальной стратификации и социальной мобильности // Социологические исследования — 1993. — № 4. — С. 87–96;

2.       Ашвин С. Влияние советского гендерного порядка на поведение в сфере занятости // СОЦИС, 2004. — №11. — С. 64-65;

3.       Барбер Б. Структура социальной стратификации и тенденции социальной мобильности // Американская социология. — М., 1972;

4.       Бойко Л.И. Трансформация функций высшего образования и социальные позиции студенчества // Социс, 2002. — N3. — С. 41-52;

5.       Болотин И.С. Козлова О.Н. Социология и образование. // Социологические исследования, 2006. — №7. — С. 93-142;

6.       Вебер М. Основные понятия стратификации // Социологические исследования. — 1994. — № 5. — С. 147– 156;

7.       Вишневский Ю. Р., Шапко В. О. Студент 90-х – социокультурная динамика //СОЦИС, 2000. — №12. — С.57;

8.       Гидденс Э. Стратификация и классовая структура // Социологические исследования — 1992. — № 9. — С. 107–120;

9.       Голенкова З. Т. Динамика социоструктурной трансформации. // СОЦИС., 2006. — №10. — С. 80-85;

10.    Голенкова З.Т., Игитханян Е.Д. Процессы интеграции и дезинтеграции в социальной структуре российского общества // Социс. — 1999. — № 9. — С. 26-27;

11.    Гончарова Н.В. О рынке труда выпускников вузов // СОЦИС, 1997. — №3. — С. 111-115;

12.    Зборовский Г.Е. Социология образования. — Ек-г, 2004;

13.    Зиятдинова Ф. Г. Образование и наука в трансформирующемся обществе //СОЦИС, 2005. — №11. — С.70;

14.    Ионова О.Б. Нечаев В.Я. Социокультурные функции образования // Соц.-полит. Журнал, 2005. — N11-12. — С.12-17, С. 24-31;

15.    Климентьев Е.П. Социально-философские аспекты образования // Вопр. Философии, 2003. — N6. — С.32-38;

16.    Ковалева А.И. Кризис системы образования. // Социологические исследования, 2005, N3. — С.79-84;

17.    Козлова О.Н. Новая парадигма образования и ее социокультурные детерминации // Соц.-полит. Журнал, 2004. — N2. — С. 12-15;

18.    Колесников Л.Ф. Эффективность образования. — М, 2001;

19.    Колесов Д.В., Пономаренко В.А. Общество и школа: (Вопросы обучения и воспитания) // Сов. Педагогика. 1991. — N4. — С.42-46;

20.    Константиновский Д.Л Динамика неравенства: Российская молодежь в меняющемся обществе: ориентация и пути в сфере образования. — М., 2005;

21.    Корнетов Г.Б. Парадигмы базовых моделей образовательного процесса // Педагогика, 2003. — N3. — С.15-22;

22.    Краткий словарь по социологии / Под общ. ред. Д. М. Гвишиани, Н. И. Лапина. — М., 1988;

23.    Майоров А.Н. Мониторинг социальной эффективности и условий деятельности образовательных систем. //Школьные технологии, 2004. — N5, С.55-84;

24.    Макаев В.В., Малькова З.А., Супрунова Л.Л. Поликультурное образование — актуальная проблема современной школы // Педагогика, 2003. — N4. — С.41-44;

25.    Нечаев В.А. Социология образования. — М.: МГУ, 1992;

26.    Образование в социокультурном воспроизводстве: механизмы и конфликты / Отв. Ред. В.Н.Шубкин. — М., 1994;

27.    Образование как фактор социальной дифференциации и мобильности ("круглый стол") // Социс. – 2003. — № 5. — С. 95;

28.    Осипов А.М. Социология образования // Социология. — СПб., 1999;

29.    Педагогика и социология ('круглый стол') // Педагогика, 2003. — N8. — С.102-124;

30.    Попова И.П. Новые маргинальные группы в российском обществе (теоретические аспекты исследования) // СОЦИС, 1999. — №7. — С. 64-66;

31.    Радаев В.В. Шкаратан О.И. Социальная стратификация. Учебное пособие для вузов. — М., 2005;

32.    Рахманин В.С., Верецкая А.И., Волкова Л.П., Глухова А.В.. Высшее образование как фактор социальной мобильности. // Вестн. Воронеж. гос. ун-та. Сер. Проблемы высшего образования. — 2004. — № 1. — С. 31-39;

33.    Серегина И. И. Профессиональная карьера // СОЦИС, 2006. — №4. — С. 79-81;

34.    Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. — М., 2006;

35.    Сорокин П. А. Социальная стратификация и социальная мобильность // Человек. Цивилизация. Общество. — М., 1992. — С. 373-379;

36.    Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество: Пер. с англ. / Общ. ред., предисл. и сост. А. Ю. Согомонова. — М., 1992;

37.    Социология образования перед новыми вызовами («круглый стол») // СОЦИС, 2004. — №6. — С. 65-66;

38.    Сошнев А.Н., Куйкин В.Н. Образование как объект социологического анализа // Вестн. С.-Пб. Ун-та, 2003. — Сер.6. — Вып.1. — С. 35-42;

39.    Чередниченко Г. А. Школьная реформа 90-х годов: нововведения и социальная селекция // Социологический журнал, 2004. — №1/2. — С. 18-19;

40.    Филиппов Ф.Р. Социология образования. — М.: Наука, 1980;

41.    Шереги Ф.Э., Харчева В.Г., Сериков В.В. Социология образования: прикладной аспект. — М., 1997.