Курсовая работа: Відонімні словотворення
Експресивно насиченими є
утворення, які виникли телескопічним способом, що містять насамперед оцінний
компонент у своєму значенні, а потім вже семи трансформації [29;41]. Особливості семантики і структури
телескопічних дериватів належать до питань, які до цього часу залишаються
дискусійними. Традиційним є погляд, суть якого полягає в тому, що таке
утворення є абсолютно новою лексичною одиницею, наділеною новим значенням. Так
виникли оказіоналізми Украмбія (Україна й Замбія), Нестар (Нестор і Тарас), Давилович
(давити й Данилович), Хамукович (хам і Янукович), Скандаліза (скандал і
Кондоліза), європопелюшка (европейська й Попелюшка): Якось в Украмбії...
Знайдіть 10 розбіжностей між президентськими виборами в Замбії та Україні (УіП.- 2004. - №6. -
С.7); Нестор Шуфрич із Тарасом Чорноволом тут таки працювали дуетом сіамських
близнюків “Нестар” і мали успіх (УіП. –
2005. - №1-3. - С.33).
Отже, в сучасній
публіцистиці представлено велика кількість ВУ, які виконують різні стилістичні
функції.
Висновки
У висновках ми систематизуємо й узагальнимо
результати спостережень, аналізу та зіставлення ВУ у сучасній публіцистиці.
1. Відонімні деривати –
це здебільшого певні цілеспрямовані порушення граматичних, словотвірних,
семантичних норм, які поступово можуть переходити до мовної норми. ВУ –
специфічна категорія лексико-дериваційних одиниць, що виникають у конкретному
випадку в певних умовах (контекст або мовленнєва ситуація). Вони майже завжди є
свідомим актом словотворчості мовця, який прагне до самовираження.
2. Свою конкретну
реалізацію семантика ВД отримує лише в контексті, де одні значення
нейтралізуються, а інші, навпаки, активізуються. ВУ, вжите поза контекстом,
несе не досить визначену інформацію.
3. Підвищена
експресивність, властива газеті, журналу, є сприятливим середовищем, у якому
виникають і функціонують ВУ. Інтенсифікація появи значної кількості ВУ у
публіцистиці кінця ХХ – початку ХХІ століття зумовлена низкою чинників екстралінгвального
й інтралінгвального характеру, що здебільшого перебувають у тісній взаємодії.
4. Специфічні ознаки ВУ, які вже були
частково окреслені в мовознавчій літературі, такі:
1) головна ознака – це
належність більшості ВУ мовленню (тільки незначна частина ВУ перейшла до
словникового складу мови);
2) залежність від
контексту, оскільки саме контекст є необхідною умовою появи ВУ і єдиним (за
винятком вже усталених зразків) їх середовищем існування;
3) нерегулярність
використання. Остаточно стверджувати, що окреме ВУ вживається лише один раз, не
можна, але варто відзначити, що більшість ВД характеризується нерегулярністю
використання;
4) утворюваність. Кожний
ВД утворюється в межах певної ситуації спілкування;
5) ненормативність. У
зв'язку з тим, що закріплене в мові лексичне значення слова є його нормою й визначається
як нормативне, норма та її кодифікація є вищим, кінцевим критерієм належності
чи неналежності того чи іншого утворення до узуального або оказіонального;
6) незвичність і новизна.
Незвичність завжди характеризує ВУ. Новизна є відносним чинником, оскільки
прив'язана до певного проміжку часу, тому поступово може стертися і зникнути;
7) експресивність. Вона
зумовлена наявністю у ВУ таких властивостей, як образність, новизна,
незвичність. Автори за допомогою ВУ створюють різні смислові відтінки, що
дозволяє їм висловити своє сприйняття дійсності, передати його в художньому
образі, виявити ставлення до описуваного і тим самим розширити й ускладнити
смисловий обсяг слова.
5. За специфічними ознаками ВУ можна
поділити на такі групи:
1) оказіональні деривати
одиничного вживання;
2) ВУ мінімального чи
епізодичного використання (вживаються в одному тексті або кількох текстах
окремого автора, або ж у мовленні осіб, пов'язаних певними дружніми, родинними
стосунками чи професійними відносинами тощо);
3) ВУ частого вживання
(вони з'являються в мові різних авторів і вже відомі і/або використовуються
більшістю осіб);
4) поширені ВУ (їх
використовують і розуміють переважна більшість носіїв мови).
6. Аспекти вивчення ВУ у лінгвістичній
літературі такі: лексикологічний, словотвірний і експресивно-стилістичний.
Лексикологічний аспект
ґрунтується на тому, що ВУ є переважно фактами мовлення, а не мови,
характеризуються одноразовістю, нерегулярністю використання, відсутністю у
словнику.
Словотвірний аспект
доводить правомірність твердження, що ВУ утворюються за непродуктивними або
малопродуктивними моделями, тобто з порушенням загальних законів словотвору.
Експресивно-стилістичний
аспект ґрунтується на таких ознаках ВУ, як експресивність,
"свіжість", незвичність.
7. Відонімні деривати в сучасному публіцистичному
тексті утворюються переважно за зразками продуктивних словотвірних моделей з
порушенням законів системної продуктивності словотвірних типів. Частина ВУ
утворена за зразком непродуктивних або малопродуктивних типів, тобто з
порушенням законів емпіричної продуктивності.
8. Для мови сучасної української
публіцистики характерні два види ВУ: зумовлені номінативною функцією і
зумовлені експресивно-стилістичними функціями.
Список
використаних джерел
1. Сучасна українська літературна
мова. За заг. ред. акад. І.К. Білодіда. – К.:
Наук. думка, 1973. – 493 с.
2. Карпалюк В.С., Каньоса П.С., Карпалюк Н.В. Українська мова.
Лексикологія. Фразеологія. Словотвір.— Кам'янець-Поділ., 2004. – 543с
3. Демська О.М., Кульчицький І.М. Словник омонімів української
мови. – Львів, 1996. – 224 с.
4. Кононенко В.І. Омоніміка фразеологічних зворотів і вільних
сполучень слів. – УМЛШ. – 1974. - №3. – С. 35-42.
5. Курс сучасної української літературної мови. – Т.1. За ред.
дійсн. чл. Акад. наук УРСР Л.А.Булаховського. – К.: Рад. школа, 1951. – 356с.
6. Стасюк Т.І. Відонімні утворення в
публіцистиці кінця 20- поч.21 ст. – ДАУ. – Дніпропетровськ – С35-76.
6. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. -
Чернівці: Золоті литаври, 2001. – 636 с.
7. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української
літературної мови. (Семантична структура слова). – Х.: Вища школа, Вид-во при
Харк. ун-ті, 1976. – 114 с.
8. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як,
Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ “Академія”, 1997. – 752 с.
9. Сучасна українська літературна мова. За заг. ред. акад.
І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – 493 с.
10. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. - К., Видавничий центр
„Академія”, 2004.
– 407с.
12.Бабій І. М. Сучасна українська
літературна мова : Морфологія. / І.М. Бабій, Т.П. Вільчинська; Ред. Б.Є.
Будний. -Тернопіль : Навчальна книга - Богдан. -Ч.2. -2002. -76 с.
13. Бабій І. М. Сучасна українська
літературна мова. Морфологія / Ірина Михайлівна Бабій, Тетяна Пилипивна
Вільчинська; Ред. Б.Є. Будний. -Тернопіль : Навчальна книга - Богдан. -Ч.1.
-2002. -61 с.
14. Безпояско О. К. Морфеміка української мови/ Олена
Безпояско, Катерина Городенська; АН УРСР, Ін-т мовознавства. -К.: Наук. думка,
1987. -211 с.
15. Блик О.П. Українська мова. — К.: Четверта хвиля, 1997– .. —
Ч. 1: Фонетика. Орфографія. Лексика і фразеологія. Будова слова (Морфеміка).
Словотвір. Морфологія, 1997. – 456с.
16. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова:
морфеміка, словотвір, морфологія. — Ужгород: Закарпаття, 2001. — 47 с.
17. Горпинич В.О.Будова слова і словотвір.-К., 1978.-119 с.
18. Грещук В.В. Український відприкметниковий словотвір. —
Івано-Франківськ: Плай, 1995. — 206 с.: табл.
19. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М.Курс
сучасної української літературної мови.Ч.1.-К.,1972. – 314с.
20. Клименко, Ніна Федорівна Основи морфеміки сучасної
української мови : Навч. посіб. для студ. вуз./ Ніна Федорівна Клименко,; М-во
освіти України. Ін-т змісту і методів навч.; КУ ім. Т.Шевченка. -К.: ІЗМН,
1998. -182 с.
21. Ковалик І.І. Вчення про словотвір.- Львів : вид-во Львів
ун-ту. 1961.- 84 с.
22. Моделі словотвору. — Черкаси, 2002. — 43, [1] с.: табл.,
схеми
23. Морфемна структура слова.-К.: Наукова думка.,1979.-335 с.
24. Плющ М.Я. Словотворення та
вивчення його в школі.-К.: Рад.школа.,1985.-127 с.
25. Плющ, Марія Яківна Українська
мова : Довідник/ М.Я.Плющ, Н.Я.Грипас. -К.: Рад. шк., 1990. -254, [1] с.
26. Поляруш Т.І., Мариненко І.О.
Навчально-методичний комплекс із сучасної української літературної мови
(Словотвір.Морфеміка. Морфологія).-Кіровоград,2002.-40 с.
27. Сікорська З.С. Морфемний аналіз слова // Українська мова і
література в школі.-1984.-№8
28. Словотвір сучасної української літературної мови.- К.:
Наук. думка, 1979.- 406 с. 29. Словотвір сучасної української літературної мови.-К.,1980
30. Публіцистика нового тисячоліттяю
– К.: Кондор, - 2005. – 345с.
|
