Курсовая работа: Відонімні словотворення
Словоскладання.
Серед усього різноманіття
складних ВУ спеціальні стилістичні функції виконують іменникові композити [25;15]. Вони відзначаються змістовною
цілісністю, а їх компоненти доповнюють один одного й разом набувають нової
семантики, в основному зрозумілої й без контексту. Експресивність складних
іменникових відонімних утворень виникає завдяки конденсованому й місткому
вираженню думки: кучмовоз, молодоукраїнець, новохвилівець, новорухівець,
ольвіополіт, оскароносець, українозневажець, україноненависник;
Медведчук-Янукович, Пінчук-Ахметов, Ющенко-Мороз-Тимошенко тощо.
Доцільно звернути увагу
на утворення прикладкових складних ВД. Вони становлять оніми з характеристичним
компонентом-прикладкою, який реалізує додаткове смислове навантаження: Як не
вчить нас історія, а ми все ще, як іванушки-невсідома повторюємо: “Москва нас
захистить” (ВК. - №3. – 2002. – С10).
Доволі продуктивний і
спосіб утворення відонімного деривата, у структурі якого є цифровий компонент,
що виражає уточнювальну темпоральну, як правило, або порядкову характеристику [26;34]. Такий спосіб словоскладання є
зручним для публіциста (жанри передовиці, репортажу, замітки, нарису) через
економію засобів мови, стислість і місткість фінального утворення: За часів
Путіна І їм було продемонстровано, що з державою краще не гратися (ВК. - №5. – 2005. – С17); Як Чорнобиль-1986 поділив
українське життя на до і після, так Переяслав-1654 поділив українську історію
на до і після (ВК. - №3. – 2004. – С35).
Телескопічний спосіб.
Особливістю ВУ-телескопів
є складність їх семантики та незрозумілість морфемної будови. Наприклад:
кучмонавт (від Кучма і космонавт), кучмократія (від Кучма і бюрократія) і
кучмономіка (від Кучма і економіка). Як бачимо, для подібних ВУ характерна
сконденсована образність, яка відбиває індивідуально-авторське світобачення: У
Георгіївській залі Кремля, де ще недавно генсеки вітали радянських космонавтів,
у ці дні вітали і вшановували українських кучмонавтів (УіП. - 2004. - №6. - С.14).
Редереваційний спосіб,
усічення.
Механізм редериваційного
способу полягає у відкиданні кінцевих або початкових морфем слова, яке, за
своєю фонемною структурою нагадує похідну лексему, але насправді такою не є.
Відкидаються саме ті компоненти, які формально схожі з афіксами. Різновидом
редеривації є усічення: Тоді ще більше слід боятися, бо Ющ шкуру зніме (УіП.- 2004.- №6.- С.14); Юл
сидить у штабі екологічної коаліції (УіП.- 2004.- №4-5.- С.23); Авторові здається – якесь особливе відчуття духу
часу, того, що з часів падіння Берлінської стіни звуть “вітром перемін” – за
назвою пісні німецької рок-групи Scorpions, яку “скорпи”, як називають їх
численні шанувальники, виконали 1988 року на руїнах Стіни (УМ. – 2005. - №1. -
С.41).
Універбація.
Активізація використання такого
способу в сучасній публіцистичній практиці є наслідком впливу на неї розмовного
стилю. Спостерігаються випадки, коли відбувається не тільки пропуск другого
компонента назви, але й зміна форми того компонента, який залишився [27;30]: Павловка (Дзеркало тиждня. - №2. – 2003. – С15) – Лікарня ім. Павлова у Києві,
Петровка (Кореспондент.
- №8. – 2001. – С9) –
Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Петровського, Дніпровка – газета
“Дніпровська правда”: Та головне – це зробити “Дніпровку” злободенною, бойовою
і цікавою (Правда.
- №2. – 2000. – С12).
Інкорпорація.
Утворені таким способом
ВД є оказіоналізмами в мові публіцистики, адже вони слугують для вираження
сьогочасної потреби автора вкласти певний зміст у формально незвичайно змінену
одиницю. Такі утворення не переходять до постійного словникового складу мови:
Фігурують “позичені” король Арматур, сер Персиковаль, сер Гектар та інші (Кореспондент. - №3. – 2002. –
С43). Інкорпорованими
елементами у перших двох онімах є морфи -ма- (Артур – Арматур) і -ко-
(Персиваль – Персиковаль). Така семантико-формальна модифікація є надзвичайно
виразною.
Лексико-семантичний
спосіб.
Цей тип деривації ВД є
досить продуктивним у сучасній публіцистичній практиці. Переосмислені власні
назви, які набули іншого, відмінного від головного, значення також є ВУ: Дітей
годувати нічим. Культура гине... Якщо обличчям до економіки не повернемося –
скоро траву їстимемо, не те, що банани. Буде вам Африка із Аргентиною (Політолог. -1994.- №10.- С.3).
Лексико-морфологічний
спосіб.
Граматична категорія
числа в системі протиставних і взаємопов’язаних форм однини і множини сучасної
української мови виражає кількісні відношення. Проте з формами однини і множини
можуть бути пов’язані й інші значення, які в певних розрядах видозмінюють основну
функцію граматичної категорії числа, ускладнюють її низкою стильових і
стилістичних відтінків: Нам мало прокураторів, бібікових, фундуклеїв,
кагановичів, цинкових трун з усіх завойованих земель, і Колими, і миколаївської
та сталінської цензури? (Кореспондент. - №8. – 1998. – С9).
Отже, ми
розглянули дериваційні особливості використання ВУ у публіцистичному тексті; проаналізували суфіксальний,
префіксальний, префіксально-суфіксальний,
префіксально-суфіксально-постфіксальний способи творення відонімних одиниць,
словоскладання (безафіксне, афіксне, прикладкове, з цифровим компонентом),
телескопічний спосіб, усічення,
редереваційний спосіб, універбацію, інтерфіксацію, лексико-семантичний спосіб,
лексико-морфологічний спосіб.
3.2
Функціонально-стилістичні
особливості використання відонімних утворень у мові сучасної публіцистики
В останньому
розділі ми розглянемо питання експресивності у мовознавчій літературі,
здійснемо функціонально-стилістичний аналіз відонімних утворень; дослідимо
номінативну, експресивну, емоційну, оцінну, імпресивно-вольову та
інтелектуально-комунікативну функції відонімних утворень.
Більша частина ВУ має
велику експресивність у мові сучасної публіцистики, тобто характеризується
номінативно-оцінною й експресивно-образною функціями. Експресивність ВД
виходить із забарвлення морфем-компонентів, унаслідок чого ці новоутворені
одиниці самі набувають яскраво вираженого емоційно-експресивного забарвлення.
Також експресивність ВУ може бути зумовлена контекстуальним оточенням.
Номінативна функція
відонімних утворень.
Номінативна функція
реалізується, коли ВУ з'являються в мовленні як результат необхідності назвати
нове поняття, окреслити політику держави, вказати на поведінку окремої особи
або групи осіб, позначити явище, пов'язане з поведінкою певної особи тощо. Такі
лексичні утворення виникають у результаті дії в мові тенденції до економії
мовних засобів, оскільки дають можливість лаконічно й точно назвати певне
явище, яке до цього було виражене тільки описово.
Номінативну функцію
виконують ВУ, що позначають соціально-політичні явища, процеси, називають
прибічників кого-небудь, їх погляди. Ці лексеми переважно утворюються від
прізвищ та імен політичних діячів [28;11]: гриньовець, горинівець, кучманіст, масолівець, морозівець,
павличківець, симоненківець, кучмократія, пинзениківець та ін.: Вдало обрана
тактична схема вже після першого туру дозволила морозівцям та симоненківцям
вирватись у лідери. Їхні ж конкуренти-номенклатурники, чорноволівці,
націоналісти, реформатори й гриньовці безнадійно відстали, а горинівці,
павличківці й команда Лариси Скорик навіть покинули вищу лігу (УіП.- 2004.- №6.- С.14).
Так, наприклад, найменший
ступінь експресії мають лексеми на зразок: єльциніст, кучміст, путініст;
африканізація, європеїзація тощо, оскільки їх структурна організація нічим не
відрізняється від будови подібних узуальних слів. Відсутність експресії в
подібних утвореннях або її незначний вияв зумовлюють виконання такими словами
номінативної функції.
Експресивну, емоційну, оцінючу,
імпресивно-вольову та інтелектуально-комунікативну функції відонімних утворень ми розглянемо нижче.
Призначення таких
утворень, як жириновщина, мєшковщина, потьомківщина, тарапуньківщина,
чародєєвщина ускладнюється ще й оцінною фінкцією. Хоча їх структурна
організація нічим не відрізняється від узуальних лексем-аналогів, суфікс -щин-
вносить негативну конотацію згрубілості, осуду, зневаги до основного значення
ВУ: Під час "мєшковщини", аби розбурхати пристрасті, деякі російські
журналісти використовували цей пам'ятник [танк, спрямований на приміщення
кримського парламенту] у своїх корисних цілях (Кореспондент. - №8. – 1998. – С9).
Дослідження
експресивності ВУ здійснено за способами словотворення, оскільки
загальноприйнята схема аналізу за типом стилістичних функцій буде незручною через
актуалізацію різного набору функцій у кожному окремому випадку використання ВД
публіцистом.
Оцінністю
характеризуються імена з продуктивними для таких типів суфіксами -к-, -чик-:
Дракульчик, Катька (імператриця Катерина ІІ), Платошка (Платон Майборода),
Філька (Філіп Кіркоров): Ми з тобою, Дракульчику (Кореспондент. - №5. – 2004. – С7).
Особливої експресивності
автор досягає через незвичайний, логічно не обґрунтований приклад використання
антропоніма Дракула. Суфікс -чик- із словотвірним значенням демінутивності
вносить семантичний відтінок пестливості до лексеми на позначення великого
злодія, вампіра, яка, на перший погляд, не може нести сигніфікативну сему мале.
Одним з найколоритніших
випадків створення складних відонімних одиниць є використання публіцистами
екзотичних прикладок – слів іншомовного походження, які відомі носіям нашої
мови, але не засвоїлися нею через відсутність в українському способі життя
відповідних реалій: Дія відбувається в дні народного віча, що має змінити
десятилітнього правителя Русі Кучу-хана, котрий запровадив у краї елементи
східної деспотії та дозволив своїм поплічникам обібрати руський народ до нитки
(УіП. – 2004. - №11-12/1.-
С.16); Ішак цей нерозумний Янук-хан програв, і ми тепер усі в полоні (УіП.- 2004.- №11-12/1.- С.16).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6 |