Курсовая работа: Відонімні словотворення
5) аналіз
виникнення й функціонування оказіоналізмів у мові публіцистики (О.Турчак,
О.Стишов та ін.); 6) дослідження прагматичного аспекту (В.Зайцева, О.Шаповал,
Є.Некрасова та ін.).
У лінгвістиці питання
особливостей утворення ВД тією чи іншою мірою простудійовано в роботах Є.Отіна,
Л.Белея, Є.Чекаліної, Л.Дуки, Л.Петрової, Ю.Зацного, Я.Януш, Т.Юрченко,
Г.Мінчак та ін. Незважаючи на певні досягнення в цій сфері, в україністиці
названа проблема вивчена все ще недостатньо.
2.2
Теоретичні
проблеми дослідження відонімних утворень та їх презентації у публіцистичному
тексті
В цій частині
курсової роботи ми визначимо й окреслимо різнопланові причини
формально-семантичних змін власних назв, що є умовою виникнення ВУ у
публіцистичному тексті; розглянемо сучасні наукові концепції функціонування
відонімних утворень у різних сферах мовлення; окреслимо специфіку
публіцистичного тексту й функціональну семантику ВУ в акті публіцистичного
мовлення.
Відонімні утворення
– це слова, що мають своєрідну значеннєву природу, зумовлену сутністю онімів,
та прагматично-емоційне функціональне призначення. ВД належать переважно до
позасистемних мовленнєвих явищ, які ілюструють форми й шляхи розвитку мовлення
окремого періоду й оновлюють можливості української публіцистики. ВУ характеризуються помітно вираженим
значеннєвим навантаженням, мають незвичайний звуковий вигляд, приховане
асоціативне тло. ВД повинні бути стилістично правильними й точними, відповідати
всьому духу, ідеї, цілям газетно-журнальної статті, нести характерний колорит,
а іноді і якийсь спеціальний зміст, особливе значення, в якому сконцентровано
виражена авторська ідея [6;48].
Відонімні похідні
активізуються у мові публіцистики під дією екстралінгвальних чинників –
зовнішніх щодо мови факторів, що перебувають за межами мовної сфери. Функції ВУ
визначаються, зокрема, специфікою так званого “адресата мовлення”, зверненістю
мови публіцистики до кількісно і якісно різнорідної аудиторії читачів.
Фіксуються назви місць визначних подій, осіб, які спричиняли певний перебіг цих
подій, тощо. Журналісти в такому випадку надають перевагу використанню ВД,
утворених на основі назв суспільно значущих об’єктів: азіопа, британізація,
відчупрунитись, гайдарономіка, євразійство, манделоподібний, почорноблений,
путінізм тощо.
Вплив екстралінгвальних
чинників виявляється у зміні продуктивності та актуалізації певних словотвірних
типів. Наприклад, високою продуктивністю відзначаються суфікси -ець, -івець,
-іст зі значенням “послідовник або прихильник кого-небудь чи чого-небудь” або
“особа за приналежністю до певної організації, політичного угруповання тощо”:
беркутівець, бушівець, збітнівець, інтерівець; бакаїст, бубабіст, валенродист;
суфікс -ник із загальним значенням “особа, яка характеризується ознакою,
названою мотивуючим словом”: ISTVшник (працівник телеканалу ISTV), регіонник
(член Партії регіонів України) тощо.
ВУ можуть бути
результатом дії інтралінгвальних чинників, зокрема, тенденції до економії
знакових засобів вираження, яка в мовознавстві отримала назву “мовна економія”
або “закон економії мовних зусиль”[6;51].
Законом мовної економії зумовлені різні скорочення, абревіатури та складні
слова, похідні утворення, тому що вони дозволяють передати певне поняття у
формі одного знака, який відповідає синонімічній описовій конструкції.
Наприклад, член партії "Громада" – громадівець, працівник газети
"Молодь України" – молодоукраїнець, член футбольного клубу
"Металург" – металургівець, учасник конкурсу “Нова хвиля” –
новохвильовець: Про творчу співпрацю, яка не припиняється вже не одне
десятиріччя, говорили ... колишні "молодоукраїнці", які в різні роки
були головними редакторами газети, зокрема Олег Ситник, Ілля Ільницький, Ігор
Лубченко... (МУ.
- №4. – 2002. – С7 ).
Серед інтралінгвальних
чинників можна виділити також тенденцію до аналогії. Аналогії виникають під
тиском системи, вони є результатом мислення [7;21]. Наприклад, ВУ гонгадзегейт, морозгейт, кучмогейт
виникли за аналогією до уотергейт/вотергейт, а ВД кучмономіка - до рейганоміка:
Нашій газеті не хотілося б, щоб чесне прагнення підвести з колін вітчизняне
виробництво і всю економіку держави звелося на ділі до чергової мильної бульки
кучмономіки в рік президентських виборів (Дзеркало тиждня. - №3. – 2004. – С1 ).
Отже, завдяки названим
тенденціям, мова публіцистики стає лаконічною, чіткою і насиченою. Це
відповідає стремлінню сучасного суспільства збільшити інформативність тексту, а
також зекономити площу друкарської продукції й час усних повідомлень.
РОЗДІЛ
ІІІ ВІДОНІМНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ ТА ЙОГО ПРОДУКТИВНІСТЬ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ МОВЛЕННІ
3.1
Відонімні
утворення: структурно-семантичний аспект у мові сучасної публіцистики
В цій частині
роботи ми спробуємо дослідити дериваційні особливості використання ВУ у
публіцистичному тексті; проаналізувати суфіксальний, префіксальний,
префіксально-суфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний способи
творення відонімних одиниць, словоскладання (безафіксне, афіксне, прикладкове,
з цифровим компонентом), телескопічний спосіб, усічення, редереваційний спосіб,
універбацію, інтерфіксацію, лексико-семантичний спосіб, лексико-морфологічний
спосіб.
Суфіксальний
спосіб.
Високою
продуктивністю відзначаються словотвірні типи з питомими слов’янськими
суфіксами -ець, -івець / -овець, що мають кілька значень:
1) “послідовник
або прибічник кого-небудь, прихильник чого-небудь”: гриньовець, жириновець,
костенківець, лужковець, луценківець, матвієнківець, павличківець,
пинзениківець, симоненківець, томенківець, удовенківець, чорноволівець тощо
[6;52]; 2) “особа за належністю до організації, закладу, партії або іншого
політичного угруповання, ідеологічного, суспільно-політичного, мистецького
напрямку, вчення, газети чи журналу, спортивного товариства, релігійної
організації, підприємства, фабрики тощо”: баскетівець (член спортивного клубу
“Денді-Баскет”), беркутівець (боєць спецпідрозділу “Беркут”), вечірківець
(працівник газети “Вечірній Київ”), громадівець (член політичного об’єднання
“Громада”), рухівець (член партії РУХ) тощо: “Удовенківці” мають свого
кандидата, тож і “костенківці” повинні мати (Кореспондент. - №6. - 2003);
Просто вважали, що “беркутівець”, який розстріляв студента, зовсім не герой, а
вбивця… (К. - №9. – 2002. – С56).
Активним у формуванні ВД
є суфікс -ник, який утворює іменники із загальним значенням “особа, що
характеризується ознакою, названою мотивуючим словом”. За допомогою цього
суфікса виникають ВУ – назви осіб за суспільною орієнтацією, належністю до
політичного чи ідеологічного напрямку: енейник (завсідник кафе “Еней” у Києві),
яблочник (член партії “Яблоко” в Росії): Однак цей центральний “яблочник”
[Явлінський], як завжди, трохи помиляється (Д. - №7. – 2003 – С18 ).
До непродуктивних
суфіксів у сфері номінації осіб належить формант -ан- (-ян-), що вживається
переважно в іменниках у формі множини: злагодянин (член або прибічник
політичного блоку “Злагода”), рутянин (учасник фестивалю “Рута”): “Зе вйо”,
“Опіум”, “Катафалк” та інші “рутяни” Полтавщини (МУ. - №11. – 1998. - С11).
Суспільно-політичні та
економічні перетворення, що відбулися у світі протягом кінця XX – початку ХХІ
століття спряли активізації ВУ з суфіксами -изацій- / -ізацій- зі значенням
процесуальної ознаки, що називають опредметнені дії, процеси, явища тощо. Серед
досліджуваних ВУ передусім варто виділити суспільно-політичну лексику.
Іменникові ВУ суспільно-політичного характеру виникають від назв континентів,
регіонів, держав, народів тощо: афганізація, африканізація, балканізація,
білорусизація, британізація, європеїзація, латиноамериканізація, узбекизація,
югославізація [6;63]тощо: Зараз темпи руйнації у нас
випереджають будівничі процеси. Відбувається латиноамериканізація України. За
рівнем інфляції вона посідає друге місце в світі (після Сербії, де йде війна) і
перебуває на першому місці у світі за рівнем мінімальної заробітної плати. А це
вжє африканізація (К. - №4. – 2002. – С45 ).
ВУ з суфіксами -изацій- /
-ізацій- можуть утворюватися також від прізвищ відомих діячів у різних галузях суспільного
життя: науці, культурі, техніці, освіті, політиці, спорті тощо. Ці ВД мають
значення “наділення рисами чи властивостями, характерними для особи, від імені
або прізвища якої виник іменниковий оказіоналізм”: піночетизація, сталінізація,
суркізація тощо: Регулярне відхрещування НРУ від суркізації партії цю підозру
тільки посилило (К. - №4. – 2002. – С.4).
Відзначається
продуктивністю словотвірний тип абстрактних іменникових ВУ з суфіксом -ість,
здатний передати різні значення опредметненої ознаки, властивості, стану.
Своєрідність ВУ з формантом -ість виявляється в тому, що вони утворюються від
прикметників з суфіксом -ськ- / -цьк-, що взагалі для української мови
нехарактерно: французькість, європейськість, канадськість, львівськість,
польськість тощо: Місцем нашої зустрічі Тарас Чубат обрав кав'ярню “Світоч”,
чим укотре мене переконав, що коли людина вражена “львівськістю” – то це
назавжди (УМ. –
2000. - №8. - С11).
Значну кількість ВУ
складають деривати з суфіксом -щин-, які виникають від іменникових твірних
основ і називають абстрактну ознаку. Вони позначають суспільне явище або
сукупність певних рис чи ознак, що мають зв’язок з конкретною людиною –
державним діячем, партійним лідером, історичною особою та ін.: брежнєвщина,
жириновщина, лукашенківщина, тарапуньківщина, чародєєвщина, яворівщина тощо:
Відомий і безвідмовний прийом ще з часів лисенківщини (ЗП.- 1990.- №3.- С.14).
Іменникові ВУ з суфіксом
-изм / -ізм, мотивовані іменниками, мають кілька значень, які детермінуються
словотвірною базою: 1) ідеологія, тобто наслідування ідей або поглядів особи,
названої мотивуючим іменем: путінізм, лукашизм, маланчукізм, войтилізм; 2)
течії, школи, групи людей – послідовників поглядів або творчого методу окремого
митця: хвильовизм, бубабізм, валленродизм; 3) ознака за географічною
характеристикою: атлантизм, африканізм, прусіанізм; 4) спосіб життя людини,
існування країни, що, за певними ознаками, виявляється схожим із життям особи,
ім’я якої виступає словотвірною базою: альфонсизм, нарцисизм, парнасизм: У
другому таборі зібралися консерватори, прибічники “войтилізму без Войтили” (К. – 2000. - №2. - С19 ); Бубабізм – стиль поетичної групи
“Бу-Ба-Бу” – Бурлеск-Балаган-Буфонада (К. - №7. – 2002. – С25); Що визначає нове бачення відповідності африканізму
і Південної Африки (МУ. - №10. – 2001. – С12); Якщо не вважати за таку появу своєрідного альфонсизму: мовляв, світ (і
Захід зокрема) повинен утримувати Росію, інакше вона образиться і не дружитиме
із Заходом (Світ.- 1999.- №10.- С.84).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6 |