Курсовая работа: Управління підприємством в умовах кризової ситуації
Усі
рішення по удосконалюванню системи управління приймаються на основі системного
підходу, тобто всі удосконалювання повинні враховувати економічні, технічні,
соціальні наслідки, вплив на конкурентноздатність і ефективність.
Ефективне
впровадження змін у структурі управління можливо тільки при активній участі
всього колективу. Для цього необхідно своєчасне інформування і пропаганда
доцільності внесених змін.
Організаційна
структура залежить від плану підприємства, зміна плану приводить до зміни
управлінської структури, і цей процес нескінченний.
У
нових умовах господарювання в підприємства виникає нова потреба - визначити
майбутнє, сформувати напрямку, стратегію своєї діяльності на тривалу
перспективу. На життєдіяльність підприємства в ринкових умовах істотний вплив
робить фактор невизначеності. Цей фактор паралізує діяльність багатьох
підприємств; керівництво невпевнене, чи зможе продукція знайти збут, чи
удасться дістати комплектуючі, зберегти кваліфіковані кадри, одержати кредитні
ресурси. Гострота проблеми знижується, якщо забезпечується рівновага між
стратегічною і поточною орієнтацією діяльності підприємства.
В
умовах ринкової економіки необхідно досить детально вивчити всі елементи
кон'юнктури ринку - пропозиція, попит, ціну, минуле, сьогодення і майбутнє,
відповідно до цього будувати діяльність підприємства. Постійний і
цілеспрямований моніторинг – збір, аналіз, узагальнення інформації про стан і
тенденції зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства - найважливіша складова
частина маркетингу.
З
метою забезпечення маневреності дій підприємства при зміні чи збуту попиту
продукції служба маркетингу повинна визначати:
Ø Формування первісного варіанта цілей і функцій.
Критерії вибору цілей: ціль гарна, якщо вона зорієнтована на результативність;
піддається зміні; досяжна; вимоглива; однозначна; колегіально прийнята; має
визначену гнучкість.
Ø Формування функцій системи управління за принципом
ієрархії: більш важливі (верхній рівень) і що деталізують (нижній рівень).
Ø Формування варіантів оргструктури. Тут орієнтовно
оцінюється трудомісткість, необхідна чисельність персоналу, корисність і інші
характеристики.
Ø Вибір і обґрунтування варіанта управлінської
структури. Шляхи: формування структури «знизу» - групування функцій, задач,
робіт у блоки і виділення на основі цього підрозділів; формування структури
«зверху» - керівник пропонує варіанти структури і її підрозділів, по яких потім
розподіляються функції; вибір оргструктури аналогічної системи управління.
Ø Варіант повинний забезпечити ефективну роботу апарата
управління і стабільний приріст прибутку.
Ø Розробка програми впровадження проекту - включає
заходу щодо перекладу системи з існуючого стану в проектне.
Ø Регулювання й уточнення проекту - включає перевірку
відповідності стану системи проектному, а також прив'язку проекту до конкретних
умов даного підприємства.
Ø Як і всякий проект, упровадження розроблений
нововведень повинне здійснитися у встановлений термін і з дотриманням
проектного рівня витрат.
Основні
принципи організаційно-управлінської структури комплексу і бізнесів-одиниць
наступні:
Ø здатність гнучко реагувати на зміни ринку, що полягає
в адаптивних можливостях як окремих бізнесів-одиниць, так і комплексу в цілому
(свого роду «запас міцності» бізнесу-одиниці, комплексу). Це і необхідне
інформаційне забезпечення, і запас виробничих потужностей, і наявність
можливостей перебудови техпроцесу, і налагоджена маркетингова робота, і т.д.;
Ø забезпечення оптимального рівня децентралізації
управлінських рішень;
Ø організація і виконання функції, реалізованої
комплексом (бізнесом-одиницею), закріплені за конкретною службою,
бізнесом-одиницею, не допускаючи дублювання;
Ø відповідальність за організацію і виконання функції
персоніфікована.
Роль
центра (керуючої компанії) комплексу полягає насамперед у тім, що це
стратегічний менеджер, і, відповідно, під цю роль визначається склад функцій,
оргструктура, положення, інструкції й інші методичні матеріали по керуванню як
самого центра, так і вхідних у комплекс бізнесів-одиниць.
Організаційна
структура повинна бути закріплена (описана) затвердженим положенням, що
визначає:
Ø склад основних напрямків діяльності;
Ø склад основних функцій управління (маркетингу,
організації виробництва, фінансів, економіки, бухучета, персоналу, інформаційного
забезпечення й ін.);
Ø тип структури (лінійна, лінійно-функціональна,
дивізіональна, матрична, комбінована);
Ø склад організаційних ланок і функції, що закріплюються
за ними, по здійсненню напрямків діяльності з визначенням порядку роботи з
їхнього виконання (права, обов'язку, терміни, міри заохочення і покарання);
Ø порядок контролю відповідності організаційної
структури напрямкам діяльності і персоніфікацію відповідальності за виконання
цієї функції контролю.
Відповідно
до вищевказаних принципів оргструктури і положеннями повинні бути чітко
визначені функції кожного підрозділу центральних служб комплексу і
бізнесів-одиниць, що закріплюються в розроблювальних положеннях. Доцільно для
цього дати керівникам загальну з комплексу методику.
У
залежності від конкретних умов і в першу чергу безпосередньо від установленого
рівня самостійності бізнесів-одиниць приймаються рішення про
централізацію-децентралізацію функцій управління в комплексі.
Масштаби
кризового стану підприємства визначаються на основі проведеної диференційованої
чи інтегральної оцінки погрози банкрутства з метою вибору відповідного
фінансового механізму захисту від її.
Практика
фінансового менеджменту використовує при оцінці масштабів кризового стану
підприємства три принципових характеристики: а) легка криза; б) важка криза; в)
катастрофа.
При необхідності
кожна з цих характеристик може одержати більш заглиблену диференціацію. У
таблиці 1.1 приведені критерії формування таких характеристик, а також найбільш
адекватний їм спосіб реагування (включення захисних фінансових механізмів).
Таким чином,
ідентифікація масштабів кризового стану підприємства дозволяє визначити
принциповий напрямок використовуваних форм і методів його фінансового
оздоровлення.
Таблиця 1.1. Масштаби
кризового стану підприємства і можливих шляхів виходу з нього
Імовірність банкрутства за результатами оцінки |
Масштаб кризового стану підприємства |
Спосіб реагування |
Можлива |
Легка криза |
Нормалізація поточної фінансової діяльності |
Висока |
Важка криза |
Повне використання внутрішніх механізмів фінансової
стабілізації |
Дуже висока |
Катастрофа |
Пошук ефективних форм санації (при невдачі -
ліквідація) |
1.3
Основні фактори, що обумовлюють кризовий розвиток підприємства
Вивчення
основних факторів, що обумовлюють кризовий розвиток підприємства, є заключним
етапом діагностики банкрутства. Тому що фактори, що обумовлюють кризовий
розвиток підприємства, є одночасно формою реалізації окремих видів фінансових
ризиків, вони також підрозділяються в процесі вивчення на дві основні групи:
а) не залежні від діяльності підприємства (зовнішні чи
екзогенні фактори);
б) залежні від
діяльності підприємства (внутрішні чи ендогенні фактори).
Зовнішні фактори кризового розвитку у свою чергу
підрозділяються при аналізі на три підгрупи:
Ø
соціально-економічні
фактори загального розвитку країни. У складі цих факторів розглядаються тільки
ті, котрі впливають на господарську діяльність даного підприємства, тобто
формують потенціал ризику його банкрутства;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 |