Дипломная работа: Дослідження ролі мотивації в управлінні персоналом на прикладі підприємства ТОВ "Майстер плюс"
Оцінка
поведінки. Характер і силу мотивації можна визначити за допомогою спостереження
за поведінкою людини. Зокрема, мотивація виявляється через зусилля, старання,
наполегливість, сумлінність, відповідальність і цільову спрямованість дій
працівника.
Основним методом
отримання інформації про діяльність співробітника є спостереження, в деяких
випадках можуть бути застосовані методи психодіагностичного дослідження, а
також соціологічні опити. Характеристика поведінки може бути отримана шляхом
опиту керівника або безпосереднього оточення співробітника («360°») по певних
критеріях, що описують ті або інші його дії.
Бажання
працювати Співробітники проявляють апатію і байдужість до своєї роботи
Співробітники проявляють енергійність, ентузіазм і прагнення до успіху
Результати праці
Не перевищують мінімально допустимих результатів Постійно досягаються
заплановані або такі, що перевищують їх результати
Трудова
дисципліна Регулярне затягування термінів виконання роботи, прогули,
запізнення, ранній відхід з роботи, часті лікарняні Робота виконується якісно і
в строк, порушення трудового розпорядку сприймається негативно, рідкісна
відсутність по хворобі
ВідповідальністьПрацівники
уникають відповідальності Кожен співробітник готовий брати на себе
відповідальність
Відношення до
змін Працівники чинять опір змінам Працівники проявляють ініціативу і готові до
необхідних змін
У таблиці 5
приведені характеристики ефективної і неефективної поведінки співробітників, що
оцінюється по критеріях, що характеризують відношення до праці.
Оцінка за
непрямими показниками. Сила мотивації може бути виявлена через непрямі
показники. Так, одній з складових мотивації є задоволеність працею, що
виявляється в тому, що співробітники прагнуть продовжувати роботу в даній
організації. Тому основним непрямим показником мотивації є рівень текучості
персоналу, інтерпретація якого завжди є однозначною: чим вище рівень текучості,
тим нижче задоволеність співробітників, і навпаки, чим нижче текучість, тим
вище задоволеність.
Для проведення
дослідження мотивації була розроблена анкета, яка пропонувалася для заповнення
працівникам підприємства, містить 19 питань. Питання можна розділити на 6
загальних категорій (див. Додаток 4).
В ході
дослідження було опитано 18 людей.
Результати
анкетування зведені в таблицях (у відсотках від загального числа) по
категоріях.
Як свідчать дані
(таблиця 6), ті, що 81,8% працюють задоволені своєю роботою і вибраною
професією.
Разом з тим
18,2% або не задоволені своєю роботою взагалі, або на аналізованому
підприємстві. Щоб розібратися, що знижує мотивуючі чинники тих, що працюють,
розглянемо в нижченаведених таблицях інші категорії, по яких проводився опит.
Як свідчать дані
опиту, всі працівники упевнені, що підготовка відповідають рівню їх роботи, але
разом з тим 13,6 % працівників рахують, що знання їм не досить і 63,6% хотіли б
підвищити свою кваліфікацію (таблиця 7).
В середньому по
організації позитивно можливість підвищення кваліфікації оцінюють 80,3%
опитаних.
Результати опиту
показують, що в колективі існує деяка соціальна напруженість (таблиця 8).
Керівництво підприємства повинне більше уваги приділяти цьому питанню, оскільки
дана ситуація значно знижує працездатність трудящих.
Як видно з
таблиці 8 тільки близько половини співробітників – 54,5% – оцінюють клімат, що
склався, в колективі як сприятливий, при цьому 72,7% відзначають існування
конфліктів.
Як свідчать дані
таблиці 9, у співробітників практично відсутня можливість просування по службі.
Більшість
співробітників задоволена умовами організації праці на підприємстві. Аналіз
матеріальної мотивації показав, що 33,3% опитаних працівників матеріально
задоволено (табл. 10).
Як видно з
таблиці 10, співробітники не знають, з розрахунку чого вони отримують заробітну
плату. Крім того, високого відсотка працівників не мають задоволеності від
матеріальної стимуляції праці.
Підводячи
загальні підсумки аналізу можна виділити наступне:
– як свідчать
дані проведеного опиту, у співробітників підприємства існує досить висока
задоволеність результатами праці. Також як позитивний момент, працівники мають
можливість і бажання підвищувати свою кваліфікацію в міру необхідності;
– разом з тим у
працівників підприємства середній показник матеріальної мотивації;
– на
підприємстві відсутні завдання, що мотивуються, коли менше уваги співробітники
обертають на комфорт і відсутнє мотивуюче навколишнє оточення, коли
співробітники можуть уникати можливостей, які позбавлять їх зони комфорту.
Головним завданням працівників підприємства є «відробіток покладеного часу і
отримання грошової винагороди», відсутня згуртованість в колективі і досягнення
єдиної мети – процвітання підприємства. Це значно знижує працездатність, а
зрештою пониження продуктивності праці позначається на зниженні заробітної
плати;
– існує
соціальна напруженість в колективі і практично відсутній соціальна і моральна
мотивації праці.
Підводячи
попередні підсумки можна сказати, що керівництву підприємства необхідно
переглянути соціальну обстановку в колективі і поліпшити умови праці
працівників.
Для поліпшення
соціальної мотивації керівництву підприємства необхідно більше уваги приділяти
відпочинку працівників, більш грамотно підходити до складання розкладу роботи
для уникнення конфліктів в колективі, які негативно позначаються на результатах
праці.
Про ефективність
використання мотивації і стимулювання праці працівників ТОВ «Майстер плюс»
можна судити за наслідками тесту. Тестування було проведене для торгових
працівників з використанням тесту і бланка для відповіді тестованих (див.
додаток 5).
Даний тест
передбачає 12–ти бальну оцінку якості по таких напрямах діяльності групи
працівників, як: підготовленість до діяльності; спрямованість; організованість;
активність; згуртованість; интегративность і референтность. Було протестовано 6
чоловік. Результати тестування працівників в балах приведені в таблиці 11.
Як видимий,
згідно з результатами тестування оцінка працівників, підготовленість їх до
діяльності характеризується професійною, такою, що дозволяє добиватися добрих
результатів в праці, і оцінена в 9,3 балу, також високим балом оцінена
референтность
Спрямованість,
організованість, интегративность і референтность діяльності працівників оцінені
8 балами і відображають загальну, чітку для всіх мету, яка усвідомлюється і
розуміється кожним. У групі вироблені взаємоприйнятні норми поведінки,
працівники принципові, добросовісні до роботи.
Відносно нижчим
балом оцінені такі напрями діяльності, як організованість і активність, хоча
всі тестовані підкреслили надання допомоги один одному і вирішення проблем
індивідуально. Працівники мало енергійні, не активно беруть участь в процесі вироблення
і ухваленні узгоджених рішень, вирішенні загальних завдань, співпраці.
Таким чином,
сумарний результат оцінки якості, основних напрямів діяльності працівників
середній. Досягнення такого результату обумовлене такими напрямами діяльності,
як:
– слабке
стимулювання і мотивація праці;
– створення
сприятливих відносин в колективі шляхом забезпечення на роботі клімату взаємної
довіри, пошани і підтримки;
– надання
кожному працівникові роботи, не спонукаючої його розвивати свої знання і
навики;
– визначення
чітких цілей і завдань шляхом авторитарного ухвалення рішення;
– надання
можливості для професійного зростання і рівних можливостей при просуванні по
службі, а також компенсація зусиль працівників шляхом підвищення заробітної
плати і преміювання за підсумками роботи за рік.
Застосування
мотивації на підприємстві сприяє, як було виявлено в процесі вивчення і аналізу
економічного механізму мотивації працівників, підвищенню ефективності праці,
визначуваним ступенем досягнення основних економічних і соціальних цілей. Тому
механізм мотивації праці працівників повинен бути направлений на формування
такого комплексу мотивів, який забезпечував би реалізацію внутрішніх особистих
цілей і поведінки людей в процесі праці із загальними цілями всього
підприємства. Ефективність мотивації можна оцінити індикатором «задоволеність
персоналу своєю роботою».
Проте ступінь
задоволення роботою може бути різна у багатьох працівників залежно від їх
цілей, рівня організації виробничої, економічної, соціальної і мотиваційної
діяльності. Різний ступінь особистої задоволеності працівника відображає різний
рівень досягнення соціальних цілей підприємства. Соціальну ефективність у
вигляді стимулів можна реалізувати тільки тоді, коли існування підприємства
стабільне і надійно, якщо воно отримує необхідний прибуток і є платоспроможним
і кредитоспроможним як відносно оплати і стимулювання праці своїх працівників,
так і всіх зовнішніх компаньйонів.
З погляду
мотиваційної дії на працівників підприємства і основні результати їх трудової
діяльності найбільший інтерес повинні представляти такі головні особисті
чинники, як працездатність, умови праці, стиль керівництва, чітке усвідомлення
мети роботи, атмосфера в колективі, стабільність роботи та інші.
Для визначення
ефективності мотивації працівників на досліджуваному підприємстві і ступені
значення мотиваційних чинників, сприяючих підвищенню ефективності їх праці, в
процесі вивчення і аналізу особистої мотивації праці працівників в підвищенні
його ефективності використовувалася розроблена анкета Ф. Герцбергом, що
дозволяє виявити такі чинники (див. додаток 6).
Анкетування
проводилося у формі анонімного опиту, в процесі якого був опитаний весь
персонал.
Відповіді
працівників на пропоновані в анкеті питання дозволили встановити найбільш
важливі мотиваційні чинники і ступінь їх ранжирування для задоволення потреб.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 |